Дані щодо площ угідь господарства



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Дані щодо площ угідь господарства



ВСТУП

Грунт - незамінне надбання та джерело існування, розвитку і багатства людства. Знання про грунт нагромаджується з того часу, коли людина побачила і почала вирощувати рослини.

Ґрунтовий покрив України один з основних показників її багатства. Чорноземи – природне багатство держави. Чільне місце тут неодмінно посідає проблема раціонального використання землі, збереження та підвищення родючості грунтів у сучасних ринкових умовах господарювання за різних форм власності на землю, адже переважну більшість продуктів харчування ми отримуємо завдяки грунтам.

Нові економічні умови реформування аграрних відносин потребують обов’язкового врахування у повному обсязі необхідної інформації про ґрунти, їх бонітети, антропогенні перетворення (окультурювання, деградацію, забруднення), екологічну, економічну, вартісну(грошову), позаекономічну оцінку земельних ділянок у складі конкретних природно – антропогенних ландшафтів. Переважна більшість цих складних питань вирішується сьогодні із застосуванням новітніх аерокосмічних методів.

Вимивання біогенних речовин, декальціонізація ґрунтів погіршує їх фізико – хімічні та фізико – механічні властивості. Руйнується структура еродованих відмін чорноземів, у 2-3 рази збільшується питома частка пилової фракції, водотривкість агрегатів зменшилася до 10-15%, а пористість грунтів стала нижче оптимального рівня.

Тому контроль, дослідження та відновлення родючості грунтів як безцінного, вичерпного, важкопоновлюючого ресурсу повинні стати приорітетом нашої держави. Фахівці агрономічної спеціальності у першу чергу повинні розуміти, що історія розвитку країни, успішне розв’язання соціальних, економічних і політичних завдань значною мірою визначаються станом ґрунтових ресурсів.

Ґрунтознавство, як наука забезпечує фахівців потрібною грунтово – екологічною інформацією, яка являється фундаментом для розроблення науково – обґрунтованих сівозмін, проектів меліорації земель і правильної організації ведення сільського господарства. Як правило, при цьому порушується і змінюється динамічна, природна рівновага в ландшафті. Це спричинює, у свою чергу, зміну характеру масо - та енергоперенесення в геоекосистемі грунт – рослина, а також зміну режимів грунту, його структури тощо. Тому, потрібно правильно використовувати земельні ресурси з метою одержання високого врожаю.

 

 

РОЗДІЛ 1. Характеристика господарства.

За агрогрунтовим районуванням області територія САТ «Скоморошківське» належить до Центрального агрогрунтового району, північної підпровінції Правобережного Лісостепу. Вінницької області, Оратівського району с. Скоморошки. Знаходиться на відстані 25 кілометрів від районного центру смт. Оратів.

Спеціалізація господарства зерно – бурякова з розвиненим тваринництвом.

За господарством закріплено 3226,7 га землі, у тому числі 2240,5 га ріллі, 9,1 сіножатей, 298,4 га пасовищ (таблиця 1). Сільськогосподарське акціонерне Товариство «Скоморошківське» відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків засновано 31 жовтня 1994р.

Загальна кількість членів колгоспу 248, з них чоловіків 118, жінок 130. САТ «Скоморошківське» було утворене у 1986 році. В господарстві затверджено таку сівозміну:

1. Багаторічні трави на один укіс

2. Озима пшениця

3. Цукрові буряки

4. Кукурудза на зерно

5. Горох

6. Однорічні трави, кукурудза на силос

7. Ярі з підсівом трави.

 

Таблиця 1

Дані щодо площ угідь господарства

 

Угіддя Площа, га
Загальна площа 3226.7
Рілля 2240.5
Сади 9.1
Пасовища 216.2
Сіножаті
Ліси
Лісосмуги 21.3
Насадження по ярах і балках
Водойми
Присадибні землі 214.3
Болота 2.6
Дороги 38.8
Інші угіддя 1.9

 

Таблиця 2

Площі посіву всіх сільськогосподарських культур та їх урожайність за останні 3 роки

 

Культура
    Багаторічні трави   Площа га Урожай ц/га Площа га Урожай ц/га Площа га Структура % Урожай ц/га
Багаторічні трави 25.3 21.8 28.7
Озима пшениця 45,0 44,4 50,1
Цукрові буряки 650.0
Кукурудза на зерно 144.3 144.3 144.3
Горох 131.3 23,5 131.3 26,5 131.3 21,0
Кукурудза на силос 5.5
Ярі з підсівом трави 3.5

 

Для аналізу таблиці № 2 розглянемо такі основні культури: багаторічні трави, озима пшениця, цукровий буряк і горох. Як бачимо у 2007 р. багаторічних трав зібрали більше у порівнянні з 2006р., але менше ніж у 2008р. не змінюючи при цьому площі посіву. Рівень урожайності озимої пшениці за останні два роки погіршився у середньому він зменшився на 10 ц/га. Стан урожайності цукрового буряку у 2007р. погіршився, а у 2008р. урожайність знову зросла. Показники росту гороху у 2007 р. були найкращими у порівнянні з іншими двома роками. Отже, можемо зробити висновок з приводу рівня урожайності основних культур господарства, що ріст деяких культур не лише не зріс, а і навпаки знижувався з роками.

Розширення посівних площ кукурудзи здійснили за рахунок зменшення площі посіву ярих зернових культур.

Оскільки багаторічні трави відіграють зачну роль у кормовому балансі громадського тваринництва і мають велике значення для підвищення родючості грунту, у господарстві щороку збільшували їхню площу посіву за рахунок площ інших культур, які не були основними у господарстві (гречка, просо, жито…)

Відсоток посівної площі багаторічних трав від загальної площі ріллі становить 4%, відповідно озима пшениця – 47%, цукрові буряки – 29%, кукурудза на зерно – 6%, горох – 6%,однорічні трави, кукурудза на силос – 3% і ярі з підсівом трави – 5%. Отже, найбільшу площу у відсотках від загальної площі ріллі займає озима пшениця, так як вона являється основною рослинною продукцією господарства.

 

РОЗДІЛ 2. Характеристика умов і факторів ґрунтоутворення.

Грунт і такі фактори ґрунтоутворення як: материнська порода, рослинність, тваринний світ, грунтові води, приземний шар атмосфери, існують у природі не окремо, а у постійній взаємодії між собою внаслідок існуючого між ними обміну речовин та енергії, а інколи і чисто механічного впливу один на одного.

Ґрунтотворний процес іде безперервно, в грунт періодично надходить волога у вигляді атмосферних опадів і постійно витрачається з нього шляхом випаровування, поглинання рослинами, транспірації, стікання у грунтові води.

Основні природні умови: клімат, рельєф місцевості, материнська порода, живі організми та продукти їх життєдіяльності, час, впливають та визначають характер грунтоутвореня і носять назву – факторів ґрунтоутворення.

 

Кліматичні умови господарства.

Територія господарства знаходиться в Центральному агрогрунтовому районі Правобережного Лісостепу. Район характеризується м яким кліматом. Температура повітря, атмосферні опади, розподіляються протягом вегетаційного періоду досить помірно, що створює сприятливі кліматичні умови для розвитку та дозрівання сільськогосподарських культур.

 

 

Таблиця 3

Рельєф місцевості

Рельєф Оратівського району у тому числі і господарства утворився у неотектонічний період. Дана територія відноситься до Українського кристалічного щита, який є докембрійською складчастою структурою складеною з гранітів, гнейсів.

За геоморфологічним районуванням господарство належить до Азово – Придніпровської височини, місцевість має виразну вузько хвилястість. У формуванні даного рельєфу основну роль відіграли ерозійні процеси, дія яких особливо зросла після вирубки лісів.

Територія господарства являє собою компактний багатокутник, який поділений численними структурами на декілька рівновеликих масивів. Характерною особливістю даної території є те, що тут мають місце, в основному, слабопологі та пологі схили, що мають протяжність 200-700 м. Схили крутизною 5-7,7-10° прилягають до балок і мають різну протяжність і конфігурації.

Балки мають, як субмеридіальний так і меридіальний напрямок, тому схилові землі мають різну експозицію. Днища балок не широкі (20-100 м.) і зустрічаються вони, як суходільні, так і перезволожені. В цілому, територія господарства характеризується вузько хвилястим водоерозійним тиском рельєфу. Еродовані землі займають площу 1267,3 га, що складає 62% від усієї площі за типом еродованих територій.

Північна частина території більш піднята у порівнянні з Південною. Поля, що розташовані на Півночі від села більш рівні, але дві відроги основної балки проходячи майже через всю північну частину земель колгоспу, розчленовують її на ряд масивів. Дані до таблиці 4, про площі земель господарства за ступенем їх еродованості – відсутні.

Отже, можна зробити висновок, що територія господарства розчленована балково – яровою системою. Вплив рельєфу на ґрунтоутворення значною мірою залежить від крутизни схилів, довжини і ширини балок. Але на даний час у зв’язку з високим ступенем розораності земель господарства і використання їх у сільськогосподарському виробництві, на ґрунтоутворення впливає значною мірою антропогенний фактор.

 

Рослинність.

Утворення основних типів грунтів зони відбувалося під дією всіх факторів ґрунтоутворення, серед яких провідне місце належить впливу рослинності у результаті постійної зміни лісової і степової рослинних формацій.

Територія належить до Східноєвропейської широколистяної геоботанічної провінції. Природна рослинність займає 17% території, з них 13% припадає па ліси, 3,5% - на лучні степи і луки, 0,5% - болота.

Площа лісів становить 230 га, у тому числі на схилах ярів і балок – понад 112 га, полезахисних лісосмуг 21,3 тис.га.

Головні лісоутворюючі породи господарства: дуб звичайний, граб, ясен, клен, липа. З чагарників – ліщина, шипшина. На знижених ділянках та заплавах річок ростуть верба, тополя, осокір.

Орні землі мають порівняно не велику засміченість бур’янами, у результаті обробки грунту, догляду за посівами, а також внесенням різних пестицидів проти бур’янів.

Із бур’янів найбільш поширені: осот польовий, берізка польова, мати-й-мачуха, пирій повзучий, підмаренник чіпкий, лобода біла, полин, щириця і інші.

У даний час на переважній частині землекористування господарства, за винятком еродованих ділянок, будь – якого впливу природної рослинності на формування грунтів не спостерігається. Лише під дубово – грабовими лісами, поширені опідзолені сірі та сірі лісові грунти.

Також на підвищених елементах рельєфу поширена різнотравно – бобово – злакова рослинність: тонконіг лучний, стоколос безостий, конюшина червона і біла, деревій, цикорій.

На різних типах грунтів, які розміщені на території господарства є багато мочалистих грунтів, на них серед бур’янів переважає будяк, осот рожевий та пирій повзучий.

 

Грунтів.

Номенклатура грунтів – це назва грунтів залежно від їх властивостей та місця у класифікації. Наукова номенклатура грунтів була створена М. М. Сибірцевим, який творчо використав вітчизняну народну традицію, згідно з якою грунти називають за характерною особливістю або за екологічним принципом. Так появилися терміни для генетичних типів: чорнозем, підзол, сірі лісові грунти, сіроземи, жовтоземи, каштанові, коричневі.

Деякі типи грунтів були названі за ландшафтним положенням: болотні, лучні, тундрові, арктичні.

Повна назва грунту починається з назви типу, далі називають підтип, рід, вид, різновид, розряд.

Таблиця 5

Гумусний стан грунтів.

Гумус – специфічна органічна речовина грунту. Є найхарактернішою групою темнозабарвлених азотовмісних, постійно охолоджуваних специфічних за складом, походженням і будовою поверхнево активних, колоїдальних органічних речовин, притаманних винятково грунту.

Запаси гумусу у різних грунтах є неоднаковими. Це зумовлюється впливом багатьох чинників, серед яких найважливішими є: тривалість оптимального режиму гумусоутворення; гранулометричний та мінералогічний склад материнських порід; наявність у грунті багатовалентних обмінних катіонів.

Гумусний стан грунтів є одним з не багатьох інтегрально екологічно інформативних параметрів, не менш індикативних за хіміко – аналітичну характеристику органічних і органо – мінеральних сполук у різних типах грунтів.

Система оцінок гумусового стану грунтів охоплює вміст і запаси в них гумусу, його профільний розподіл, збагаченість азотом, ступінь гуміфікації, типи та специфіку гумусових речовин. Вона інформує про вплив гумусоутворення та генезис грунтів, надаючи можливість зробити висновок про роль гумусових речовин у формуванні забарвлення, структури, стабілізації або руйнуванні глинистих мінералів і міграції по профілю органо – мінеральних речовин. Якісні особливості гумусу характеризує його фракційно – груповий склад. Фракційний склад характеризує розподіл речовин, які входять до різних груп гумусових речовин, за формами їх зв’язку з мінімальними компонентами грунту, як функції вмісту та складу солей, мінералогії та умов гуміфікації, серед яких найважливішою виявляється ступінь кислотності, лужності, нейтральності грунтів, тісно пов'язаний з їх насиченістю основами. Всі ці чинники впливають і на груповий склад гумусу, через що кореляція між груповим і фракційним його складом є звичайним явищем

 

Таблиця 8

Бонітування грунтів

 

Шрифт грунту Назва грунту Основні показники
Запас гумусу 0 – 100 см ДАВ в шарі 0 – 100 см Азот, що гідролізується Рухомий фосфор Обмінний калій
Т/га Бал мм Бал Мг/100г бал Мг/100г бал Мг/100г бал
Чорнозем звичайний 610,3 170,9 85,5 11,8 16,63 97,8
Лучно - чорноземні 291,2 58,2 243,8 121,9 6,0 5,2 21,7 127,6
Лучно - болотні 338,2 67,5 9,1 45,5 10,9 54,5 25,0

 

 

 

 

Середній бал Поправки Бонітет бал Клас бонітету    
клімат кислотність гідроморфність щільність скелетність. еродованість
108,5 101,9 108,5 108,5 108,5 108,5 92,2 104,6 I
79,3 74,5 76,1 91,9 53,9 87,2 79,3 ІІІ
111,5 90,3 23,4 75,8 111,5 - 81,6 ІІ

 

 


 

Бонітування грунтів проводиться в такій послідовності:

1 .Запас гумусу по генетичних горизонтах розраховується за формулою:

М = а х ЩГ х h;

Де М - запас гумусу в шарі h, т/га

а - вміст гумусу, %

ЩГ - щільність грунту, г/см

Розрахунок запасу гумусу по горизонтах окремо для кожного грунту:

а) для чорноземів звичайних середньогумусних:

б) для лучно – чорноземних грунтів:

в) для лучно – болотних:

 

ВИСНОВОК

З даної курсової роботи можна зробити висновок, що дана територія господарства знаходиться у сприятливих кліматичних умовах, фактором ґрунтоутворення є виробнича діяльність людей, які спрямовують свою діяльність на покращення родючості грунтів. Рельєф території також придатний для вирощування сільськогосподарських культур, механізованого обробітку ґрунту і збору продукції.

Як зазначено у розділі 5.3 найбільш забезпечені гумусом є чорноземи типові, найменш лучно – болотні. Забезпечення орного шару елементами мінерального живлення добре у всіх типах грунтів.

За результатами бонітування видно, що родючість у чорноземів типових середньо гумусних найкраща, у лучно – болотних і лучно – чорноземних добра. Заходи щодо підвищення родючості цих грунтів поданні у розділі 7.

 


Список використаної літератури:

1. Барвінченко В. І. Практикум з ґрунтознавства: Навчальний посібник
для виконання лабораторно-практичних робіт - Вінниця: ВВ ВДАУ, 2006. – 175 с.

2. Атлас почв Украинской ССР. – К.: Урожай, 1979. – 159с.

3. Крикунов В.Г. Грунти і їх родючість. К.: Вища школа, 1993. – 287с

4. Грунтзнавство/ Ред. Д.Г. Тихоненко. – К.: Вища освіта, 2005.- 703с

5. Почвоведение / Ред. И.С. Кауричев. – М.: Колос, 1982, 1988.

6. Почвы Украины и повышения их плодородия/ Ред. Н.И. Полупан. Т. 1. – К.: Урожай, 1989. – 296с.

7. Барвінченко В.І., Заболотний Г.М. Грунти Вінницької області. – Вінниця. 2004. – 46с.

8. Довідник по клімату України. Видання різних років.

9. Карта грунтів України.

ВСТУП

Грунт - незамінне надбання та джерело існування, розвитку і багатства людства. Знання про грунт нагромаджується з того часу, коли людина побачила і почала вирощувати рослини.

Ґрунтовий покрив України один з основних показників її багатства. Чорноземи – природне багатство держави. Чільне місце тут неодмінно посідає проблема раціонального використання землі, збереження та підвищення родючості грунтів у сучасних ринкових умовах господарювання за різних форм власності на землю, адже переважну більшість продуктів харчування ми отримуємо завдяки грунтам.

Нові економічні умови реформування аграрних відносин потребують обов’язкового врахування у повному обсязі необхідної інформації про ґрунти, їх бонітети, антропогенні перетворення (окультурювання, деградацію, забруднення), екологічну, економічну, вартісну(грошову), позаекономічну оцінку земельних ділянок у складі конкретних природно – антропогенних ландшафтів. Переважна більшість цих складних питань вирішується сьогодні із застосуванням новітніх аерокосмічних методів.

Вимивання біогенних речовин, декальціонізація ґрунтів погіршує їх фізико – хімічні та фізико – механічні властивості. Руйнується структура еродованих відмін чорноземів, у 2-3 рази збільшується питома частка пилової фракції, водотривкість агрегатів зменшилася до 10-15%, а пористість грунтів стала нижче оптимального рівня.

Тому контроль, дослідження та відновлення родючості грунтів як безцінного, вичерпного, важкопоновлюючого ресурсу повинні стати приорітетом нашої держави. Фахівці агрономічної спеціальності у першу чергу повинні розуміти, що історія розвитку країни, успішне розв’язання соціальних, економічних і політичних завдань значною мірою визначаються станом ґрунтових ресурсів.

Ґрунтознавство, як наука забезпечує фахівців потрібною грунтово – екологічною інформацією, яка являється фундаментом для розроблення науково – обґрунтованих сівозмін, проектів меліорації земель і правильної організації ведення сільського господарства. Як правило, при цьому порушується і змінюється динамічна, природна рівновага в ландшафті. Це спричинює, у свою чергу, зміну характеру масо - та енергоперенесення в геоекосистемі грунт – рослина, а також зміну режимів грунту, його структури тощо. Тому, потрібно правильно використовувати земельні ресурси з метою одержання високого врожаю.

 

 

РОЗДІЛ 1. Характеристика господарства.

За агрогрунтовим районуванням області територія САТ «Скоморошківське» належить до Центрального агрогрунтового району, північної підпровінції Правобережного Лісостепу. Вінницької області, Оратівського району с. Скоморошки. Знаходиться на відстані 25 кілометрів від районного центру смт. Оратів.

Спеціалізація господарства зерно – бурякова з розвиненим тваринництвом.

За господарством закріплено 3226,7 га землі, у тому числі 2240,5 га ріллі, 9,1 сіножатей, 298,4 га пасовищ (таблиця 1). Сільськогосподарське акціонерне Товариство «Скоморошківське» відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків засновано 31 жовтня 1994р.

Загальна кількість членів колгоспу 248, з них чоловіків 118, жінок 130. САТ «Скоморошківське» було утворене у 1986 році. В господарстві затверджено таку сівозміну:

1. Багаторічні трави на один укіс

2. Озима пшениця

3. Цукрові буряки

4. Кукурудза на зерно

5. Горох

6. Однорічні трави, кукурудза на силос

7. Ярі з підсівом трави.

 

Таблиця 1

Дані щодо площ угідь господарства

 

Угіддя Площа, га
Загальна площа 3226.7
Рілля 2240.5
Сади 9.1
Пасовища 216.2
Сіножаті
Ліси
Лісосмуги 21.3
Насадження по ярах і балках
Водойми
Присадибні землі 214.3
Болота 2.6
Дороги 38.8
Інші угіддя 1.9

 

Таблиця 2



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 233; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.234.191.202 (0.012 с.)