Вищий адміністративний суд України

Вищий адміністративний суд України

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами

Київ-2015

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………………………....3

1. Загальна характеристика підстав для перегляду судового

рішення за нововиявленими обставинами…………………………………………………………… 7

1.1. Проблемні питання, які виникають при визначенні істотних

для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка

звертається із заявою, на час розгляду справи………………………………................................... 10

1.2. Аналіз проблемних питань, що виникають при

визначенні підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими

обставинами, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5 частини другої статті 245

КАС України……………...……………………………………………………................................... 23

2. Строки звернення про перегляд судового рішення

за нововиявленими обставинами. Наслідки їх пропущення………………………………………. 34

3. Судова практика стосовно проблем, які виникають на стадії

відкриття провадження за нововиявленими обставинами………………………………………… 37

4. Судова практика щодо застосування статті 253 КАС України……………………….... 43

 

Висновки………………………………………………………………………...................................46

ВСТУП

Україна, проголошена в Конституції України демократичною і правовою державою, гарантує кожному право на судовий захист, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів сформулювала нові пріоритети: реальне утвердження верховенства права у суспільстві і забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суді.

Важливою гарантією захисту прав і свобод людини у сфері адміністративного судочинства є право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, що є однією з найважливіших гарантій справедливого здійснення правосуддя і дотримання законності в адміністративному судочинстві. Незважаючи на те, що провадження за нововиявленими обставинами хоча й має свої завдання, підстави для відкриття провадження, предмет доказування та процесуальну форму, однак практика розгляду і вирішення адміністративними судами цієї категорії справ свідчить про необхідність удосконалення не тільки окремих елементів процесуального порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а й цілісного підходу до здійснення адміністративного судочинства за нововиявленими обставинами з урахуванням положень міжнародно-правових актів у галузі прав людини.

Дослідження теоретичних засад поняття нововиявлених обставин як підстави перегляду судового рішення має важливе значення для подальшого розвитку адміністративного судочинства, а оптимізація правового регулювання порядку розгляду й вирішення цієї категорії справ сприяє оновленню адміністративного процесуального законодавства України у світлі європейських стандартів щодо засобів правового захисту при здійсненні правосуддя адміністративними судами України.

Недостатність розробок на теоретичному рівні, наявність прогалин і колізій у чинному законодавстві, що з’ясовуються в ході аналізу судової практики справ, які переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами, обумовили необхідність здійснення цього узагальнення.

Статистичні показники

Рік

Аналіз статистичних даних показує, що у 2013 році відносний показник справ про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами судами всіх інстанцій становив менше 1%[1]. Підставами для перегляду судових рішень у 98% були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи та у 2% – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

У 2013 році місцеві адміністративні суди розглянули 4951 заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, або 85% заяв, що перебували на розгляді. Із них 440 заяв, або 9% заяв, повернуто, стосовно 292 заяв (6%) ухвалено інші рішення при вирішенні питання про відкриття провадження та 4219 заяв (85%) розглянуто по суті. У результаті їх розгляду у 83% справ (3500 заяви) залишено без задоволення та у 11% справ (456 заяв) – задоволено із скасуванням 424 постанов та 32 ухвал. У 148 справах (3%) суди ухвалили інші рішення.

На розгляд до апеляційних судів як судів першої та апеляційної інстанцій у 2013 році надійшло 672 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Відносний показник таких заяв серед інших справ і матеріалів, які надходили до цих судів, був меншим ніж 1%. Підставами для перегляду рішень у 97% справ були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, у 3% справ – встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, та у менш ніж у 1% справ – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути. У цьому періоді апеляційні адміністративні суди розглянули 791 заяву, або 73% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. З них 192 заяви, або 24% заяв, повернуто та стосовно 77 заяв (10%) ухвалено інші рішення під час вирішення питання про відкриття провадження. По суті розглянуто 522 заяви (66%). З них із задоволенням заяви розглянуто 69% справ, у 14% справ відмовлено у задоволенні заяви із скасуванням 50 постанов і 25 ухвал. У 31 справі провадження закрито, стосовно 54 справ ухвалено інше рішення.

У 2013 році на розгляд до Вищого адміністративного суду України як до суду першої та касаційної інстанцій надійшло 168 заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У загальній кількості справ і матеріалів їх кількість становить менше ніж 1%. Підставами для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у 175 справах були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, у 7 справах – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути, у 4 справах – встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, та в 1 справі – встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення. У цьому періоді Вищий адміністративний суд України розглянув 151 заяву, або 76% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. З них 58 заяв, або 38% заяв, повернуто, щодо 36 заяв (24%) відмовлено у відкритті провадження, 4 заяви (3%) залишено без розгляду, 53 заяви (35%) розглянуто по суті. За результатом їх розгляду 44 заяви залишено без задоволення, 3 заяви задоволено із скасуванням судових рішень та відносно 5 заяв провадження закрито.

Перше півріччя 2014 року

У першому півріччі 2014 року на розгляд до місцевих адміністративних судів надійшло 763 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, або 0,4% справ і матеріалів. У 96% заяв (1437) підставами звернення до судів були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, та у 4% (65) – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

За шість місяців 2014 року місцеві адміністративні суди розглянули 1045 заяв, або 70% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. За результатами їх розгляду 163 заяви, або 16%, повернуто, стосовно 89 заяв (9%) ухвалено інші рішення під час вирішення питання про відкриття провадження, 794 заяви (76%) розглянуто по суті. Із них у 58% справ (459) заяви залишено без задоволення, у 26% справ (203) заяви задоволено із скасуванням 181 постанови та 22 ухвал. Відносно 79 справ (10%) провадження закрито та у 53 справах (7%) суди ухвалили інші рішення. У цьому періоді місцеві адміністративні суди не розглянули 456 заяв, або 30% заяв, що перебували на розгляді.

На розгляд до апеляційних адміністративних судів як до судів першої та апеляційної інстанцій у першому півріччі 2014 року надійшло 128 заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. З урахуванням заяв, не розглянутих на початок цього року, на розгляді апеляційних адміністративних судів перебувало 412 заяв. У 409 заявах підставами звернення до судів були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, у 2 – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути, та у 1 – встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення. У цьому періоді цими судами розглянуто 243 заяви, або 59% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. У результаті їх розгляду 55 заяв, або 23% заяв, повернуто, стосовно 51 заяви (21%) ухвалено інші рішення під час вирішення питання про відкриття провадження. 137 заяв (56%) розглянуто по суті. Із них 77% заяв (106) залишено без задоволення та 18% заяв (25) задоволено із скасуванням 19 постанов та 6 ухвал. У 5 справах провадження закрито та стосовно 1 справи ухвалено інше рішення.

На розгляд до Вищого адміністративного суду України як до суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій надійшло 84 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У загальній кількості справ і матеріалів їх кількість становить 0,2%. За цей час Вищий адміністративний суд України розглянув 93 заяви, або 73% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. З них 43 заяви, або 46% заяв, повернуто, щодо 19 заяв (20%) відмовлено у відкритті провадження та 3 заяви (3%) залишено без розгляду. По суті розглянуто 28 заяв (30%). За результатом їх розгляду у 22 справах заяви залишено без задоволення, у 5 справах заяви задоволено, судові рішення скасовано, у 1 справі провадження закрито. На кінець звітного періоду не вирішено 35 заяв, або 27% заяв, що перебували на розгляді[2].

Метою узагальнення є вивчення практики, виявлення проблем та формування уніфікованої позиції щодо застосування адміністративними судами глави 4 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) під час розгляду та вирішення адміністративних справ, що переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Мета узагальнення зумовлює розв’язання таких завдань:

· дати загальну характеристику підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та зазначити випадки недотримання судом положень частини другої статті 245 КАС України;

· проаналізувати проблемні питання, які виникають стосовно визначення істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 245 КАС України);

· проаналізувати проблемні питання щодо визначення нововиявлених обставин, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5 частини другої статті 245 КАС України;

· виокремити, проаналізувати та узагальнити проблеми щодо визначення строків звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (статті 246, 247 КАС України);

· проаналізувати та узагальнити судову практику стосовно проблем, які виникають на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами (статті 248 – 250 КАС України);

· проаналізувати та узагальнити судову практику щодо застосування статті 253 КАС України;

· вказати інші проблеми, які виникають під час розгляду заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім цього, узагальнення містить пропозиції щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики.

У процесі узагальнення проаналізовано судові рішення, ухвалені місцевими загальними судами як адміністративними судами та адміністративними судами за результатами розгляду справ у порядку глави 4 розділу IV КАС України.

Висновки

Результати узагальнення свідчать, що суди в цілому правильно здійснюють перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Однак виявлено випадки неоднакового застосування судами норм чинного законодавства, недотримання його положень через неправильне визначення обставин як нововиявлених.

У зв’язку з цим пропонуємо під нововиявленими обставинами розуміти юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті; існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, третім особам, їхнім представникам, ні іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об’єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Істотність обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це вплинуло б на результат вирішення справи. До критеріїв визначення обставин нововиявленими варто віднести:

1) можливість спричинити виникнення, зміну або припинення правовідносин;

2) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке було ухвалено);

3) об’єктивне існування цих обставин на момент первинного провадження і прийняття судового акта, але неврахування їх при вирішенні справи з незалежних від суду підстав, а не в результаті помилки суду;

4) невідомість про ці обставини ні особі, яка заявила по це, ні суду, в провадженні якого перебувала справа;

5) перебування в причинному зв’язку з іншими елементами предмета доказування у справі;

6) виявлення лише після набрання судовим рішенням законної сили.

Вбачається, що однією з основних причин порушення судами вимог процесуального законодавства при розгляді справ у зв’язку з нововиявленими обставинами є наявність великої кількості прогалин у правовому регулюванні порядку розгляду та вирішення заяв, який регламентовано главою 4 розділу IV КАС України.

Так, структурна побудова статті 247 КАС України породжує певні розбіжності у її тлумаченні, оскільки не містить чітких підстав для відмови у відкритті провадження у зв’язку з пропуском строків на звернення до суду.

Аналіз частини першої статті 247 КАС України дає можливість зробити висновок про те, що відмовити у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не оцінивши причини пропуску строків, можливо лише в разі, якщо зазначена заява подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням, що переглядається, законної сили. Подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після закінчення цього строку, який є присічним, тягне за собою постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

У разі, якщо заява про перегляд подана з пропущенням місячного строку, передбаченого частиною першою статті 247 КАС України, суд повинен надати правову оцінку причинам пропуску цього строку, і якщо не знайде підстав для визначення причин пропуску строку звернення до суду поважними, постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Нормами глави IV розділу IV КАС України не передбачено вичерпного переліку обставин, за яких суддя відмовляє у відкритті провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Тому пропонуємо відмовляти у відкритті провадження за заявами про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами:

- які не набрали законної сили;

- які в апеляційному чи касаційному порядку скасовані повністю чи частково або змінені (якщо порушується питання про їх перегляд за нововиявленими обставинами саме у зміненій чи скасованій частині);

- які подані з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, з пропуском трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку;

- які подані про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду, яку не може бути переглянуто (наприклад, ухвали про відкриття апеляційного провадження);

- якщо настала смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи, які звернулися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

- якщо є ухвала про відмову у задоволенні заяви цієї особи про перегляд за нововиявленими обставинами або про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами;

- якщо є ухвала про закриття провадження за нововиявленими обставинами.

Отже, у зазначених випадках суд повинен відмовити у відкритті провадження і постановити з цього приводу ухвалу. Прийняття будь-яких інших процесуальних документів (ухвала про відмову в задоволенні заяви, ухвала про відмову в прийнятті заяви, ухвала про відмову у здійсненні провадження за заявою тощо) не відповідає приписам КАС України.

Як свідчить аналіз судової практики, багато помилок виникає у питанні застосування частини третьої статті 250 КАС України. У зв’язку з цим наголошуємо, що ухвали про повернення заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами постановляються у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6 частини третьої статті 108 КАС України.

Таким чином, на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами судді повинні максимально враховувати права й інтереси заявника і відкривати провадження за поданою заявою на підставі статті 250 КАС України. У разі відсутності умов для перегляду рішення за нововиявленими обставинами чи неусунення заявником виявлених судом недоліків, приписів процесуального законодавства суди повинні застосовувати статті 108, 157, 250 КАС України.

Щодо статті 251 КАС України, то вона застосовується після відкриття провадження в адміністративній справі, а саме особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, може відмовитись від заяви до початку розгляду справи в судовому засіданні. У разі прийняття відмови від заяви суд закриває провадження за нововиявленими обставинами, про що постановляє ухвалу (частина перша статті 251 КАС України).

Дослідженням судової практики справ про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, що розглядалися адміністративними судами протягом 2013 – 2014 років, виявивлено, що проблемні питання також виникають при визначенні форми процесуального документа, який слід ухвалити чи постановити в разі відмови у задоволенні заяви про перегляд відповідного судового рішення. З метою формування єдиної судової практики пропонуємо в разі залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення постановляти ухвалу.

Статтею 253 КАС України також не встановлено строку, протягом якого суд повинен надіслати сторонам рішення, ухвалу, постанову, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. За аналогією закону такі рішення повинні надсилатися сторонам у п’ятиденний строк з дня їх ухвалення.

Додаткового роз’яснення та законодавчого врегулювання потребують також питання щодо форми і змісту процесуального документа у випадках, коли згідно зі статтею 185 КАС України справа разом з апеляційною скаргою та заявою про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (тобто коли рішення суду першої інстанції вже набрало законної сили) надсилається до апеляційної інстанції, а до окружного адміністративного суду (або місцевого загального суду) надходить заява про перегляд його рішення за нововиявленими обставинами. У цьому разі відповідний адміністративний суд повинен письмово повідомити про це суд апеляційної інстанції і постановити ухвалу, якою відкласти вирішення питання про прийняття зазначеної заяви до провадження до постановлення апеляційною інстанцією ухвали про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то суд першої інстанції повинен постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження, оскільки згідно з частиною першою статті 245 КАС України тільки постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення поважними і постановить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку, то справа підлягає поверненню до адміністративного суду для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

У разі коли справу надіслано до касаційної інстанції, а до окружного (місцевого) або апеляційного адміністративного суду надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідний суд повинен постановити ухвалу, якою відкласти вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції.

Отже, з метою формування єдиної судової практики необхідно усунути вказані прогалини в правовому регулюванні порядку розгляду та вирішення заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами шляхом внесення відповідних змін до глави IV розділу IV КАС України.

Необхідно наголосити, що процесуальний інститут нововиявлених обставин не повинен застосовуватися для виправлення судових помилок і недоліків, що були допущені під час розгляду справи в період первинного провадження. Новий розгляд справи, що використовується для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не варто використовувати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. В інших випадках це буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Першого протоколу до цієї Конвенції, оскільки у позивача після задоволення його позову були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними[59].

Таким чином, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами повинен відбуватися з урахуванням загальних принципів здійснення правосуддя, зокрема тих, на обов’язкове дотримання яких звертає увагу Європейський суд з прав людини та які випливають зі змісту положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права.

Під час написання узагальнення були використані матеріали (аналізи) практики, надані Вінницьким, Житомирським, Київським, Львівським, Одеським і Харківським апеляційними адміністративними судами.

 

Вищий адміністративний суд України

УЗАГАЛЬНЕННЯ