Судова практика щодо застосування статті 253 КАС України

Відповідно до частини першої статті 253 КАС України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Тобто якщо нове рішення ухвалюється судом першої інстанції, то його повноваження визначаються статтями 161–162 КАС України, а якщо судом апеляційної інстанції, то статтями 198, 199 КАС України.

Стосовно постанови суду апеляційної або касаційної інстанції, якою змінено чи скасовано рішення суду першої інстанції, то її перегляд за нововиявленими обставинами здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або ухвалено судове рішення, про перегляд якого подана заява.

У разі коли після перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку воно було залишене без змін, перегляд його за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої інстанції, який ухвалив це судове рішення, незалежно від того, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Додаткового роз’яснення та законодавчого врегулювання потребують також питання щодо форми і змісту процесуального документа у випадку, коли згідно зі статтею 185 КАС України справа разом з апеляційною скаргою та заявою про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (тобто коли рішення суду першої інстанції вже набрало законної сили) надсилається до апеляційної інстанції, а до окружного адміністративного суду (або місцевого загального суду) надходить заява про перегляд його рішення за нововиявленими обставинами. У цьому разі відповідний адміністративний суд повинен письмово повідомити про це суд апеляційної інстанції і постановити ухвалу, якою відкласти вирішення питання про прийняття зазначеної заяви до провадження до постановлення апеляційною інстанцією ухвали про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то відповідно до частини четвертої статті 254 КАС України вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. А це означає, що суд першої інстанції повинен постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження, оскільки згідно з частиною першою статті 245 КАС України тільки постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення поважними і постановить ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку, то справа підлягає поверненню до адміністративного суду для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

У разі коли справу надіслано до касаційної інстанції, а до окружного (місцевого) або апеляційного адміністративного суду надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідний суд інформує відповідний суд вищої інстанції про надходження заяви за нововиявленими обставинами.

Адміністративний суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в заявлених межах.

Вищий адміністративний суд України може переглядати свої судові рішення за нововиявленими обставинами лише у випадках, зазначених у пункті 5 частини другої статті 245 КАС України і у частині третій статті 245 КАС України.

Вищий адміністративний суд України може переглядати свої судові рішення за нововиявленими обставинами у всіх випадках, зазначених у частинах другій, третій статті 245 КАС України, крім випадків, зазначених у пунктах 1, 2 частини другої вказаної статті КАС України.

Якщо йдеться про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України, останній самостійно з’ясовує наявність або відсутність цих обставин і постановляє відповідну ухвалу.

За наслідками провадження за нововиявленими обставинами судове рішення набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України з урахуванням того, судом якої інстанції його було ухвалено. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу не лише скасоване судове рішення, а й автоматично – судові рішення адміністративних судів вищих інстанцій у цій справі (висновок про це доцільно відображати в резолютивній частині судового рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами)[57].

Аналіз судових справ, що розглядались адміністративними судами протягом 2013 – 2014 років, про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами виявив проблемні питання, що виникають при визначенні форми процесуального документа, який слід ухвалити чи постановити у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд відповідного судового рішення.

Законодавча невизначеність цього питання призвела до того, що судові рішення про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення адміністративні суди ухвалюють як у формі постанови, так і у формі ухвали.

Оскільки рішення суду про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення висновків щодо суті позову не містить (як це передбачено статтею 158 КАС України), тому його потрібно викладати у формі ухвали.

Також статтею 253 КАС України не встановлено строку, протягом якого суд повинен надіслати сторонам ухвалу, постанову, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. За аналогією закону такі рішення повинні надсилатись сторонам у п'ятиденний строк з дня їх прийняття.

Крім того, суди, залишаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення, допускають помилки у формулюванні резолютивної частини, наприклад замість «залишити заяву без задоволення» зазначають «у задоволенні заяви відмовити» тощо.

Мають місце випадки, коли судом за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише скасовано постанову суду, а нове судове рішення з приводу заявлених вимог не ухвалено[58], що не відповідає КАС України.

 

Висновки

Результати узагальнення свідчать, що суди в цілому правильно здійснюють перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Однак виявлено випадки неоднакового застосування судами норм чинного законодавства, недотримання його положень через неправильне визначення обставин як нововиявлених.

У зв’язку з цим пропонуємо під нововиявленими обставинами розуміти юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті; існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, третім особам, їхнім представникам, ні іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об’єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Істотність обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це вплинуло б на результат вирішення справи. До критеріїв визначення обставин нововиявленими варто віднести:

1) можливість спричинити виникнення, зміну або припинення правовідносин;

2) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке було ухвалено);

3) об’єктивне існування цих обставин на момент первинного провадження і прийняття судового акта, але неврахування їх при вирішенні справи з незалежних від суду підстав, а не в результаті помилки суду;

4) невідомість про ці обставини ні особі, яка заявила по це, ні суду, в провадженні якого перебувала справа;

5) перебування в причинному зв’язку з іншими елементами предмета доказування у справі;

6) виявлення лише після набрання судовим рішенням законної сили.

Вбачається, що однією з основних причин порушення судами вимог процесуального законодавства при розгляді справ у зв’язку з нововиявленими обставинами є наявність великої кількості прогалин у правовому регулюванні порядку розгляду та вирішення заяв, який регламентовано главою 4 розділу IV КАС України.

Так, структурна побудова статті 247 КАС України породжує певні розбіжності у її тлумаченні, оскільки не містить чітких підстав для відмови у відкритті провадження у зв’язку з пропуском строків на звернення до суду.

Аналіз частини першої статті 247 КАС України дає можливість зробити висновок про те, що відмовити у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не оцінивши причини пропуску строків, можливо лише в разі, якщо зазначена заява подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням, що переглядається, законної сили. Подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після закінчення цього строку, який є присічним, тягне за собою постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

У разі, якщо заява про перегляд подана з пропущенням місячного строку, передбаченого частиною першою статті 247 КАС України, суд повинен надати правову оцінку причинам пропуску цього строку, і якщо не знайде підстав для визначення причин пропуску строку звернення до суду поважними, постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Нормами глави IV розділу IV КАС України не передбачено вичерпного переліку обставин, за яких суддя відмовляє у відкритті провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Тому пропонуємо відмовляти у відкритті провадження за заявами про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами:

- які не набрали законної сили;

- які в апеляційному чи касаційному порядку скасовані повністю чи частково або змінені (якщо порушується питання про їх перегляд за нововиявленими обставинами саме у зміненій чи скасованій частині);

- які подані з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, з пропуском трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку;

- які подані про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду, яку не може бути переглянуто (наприклад, ухвали про відкриття апеляційного провадження);

- якщо настала смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи, які звернулися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

- якщо є ухвала про відмову у задоволенні заяви цієї особи про перегляд за нововиявленими обставинами або про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами;

- якщо є ухвала про закриття провадження за нововиявленими обставинами.

Отже, у зазначених випадках суд повинен відмовити у відкритті провадження і постановити з цього приводу ухвалу. Прийняття будь-яких інших процесуальних документів (ухвала про відмову в задоволенні заяви, ухвала про відмову в прийнятті заяви, ухвала про відмову у здійсненні провадження за заявою тощо) не відповідає приписам КАС України.

Як свідчить аналіз судової практики, багато помилок виникає у питанні застосування частини третьої статті 250 КАС України. У зв’язку з цим наголошуємо, що ухвали про повернення заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами постановляються у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6 частини третьої статті 108 КАС України.

Таким чином, на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами судді повинні максимально враховувати права й інтереси заявника і відкривати провадження за поданою заявою на підставі статті 250 КАС України. У разі відсутності умов для перегляду рішення за нововиявленими обставинами чи неусунення заявником виявлених судом недоліків, приписів процесуального законодавства суди повинні застосовувати статті 108, 157, 250 КАС України.

Щодо статті 251 КАС України, то вона застосовується після відкриття провадження в адміністративній справі, а саме особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, може відмовитись від заяви до початку розгляду справи в судовому засіданні. У разі прийняття відмови від заяви суд закриває провадження за нововиявленими обставинами, про що постановляє ухвалу (частина перша статті 251 КАС України).

Дослідженням судової практики справ про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, що розглядалися адміністративними судами протягом 2013 – 2014 років, виявивлено, що проблемні питання також виникають при визначенні форми процесуального документа, який слід ухвалити чи постановити в разі відмови у задоволенні заяви про перегляд відповідного судового рішення. З метою формування єдиної судової практики пропонуємо в разі залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення постановляти ухвалу.

Статтею 253 КАС України також не встановлено строку, протягом якого суд повинен надіслати сторонам рішення, ухвалу, постанову, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. За аналогією закону такі рішення повинні надсилатися сторонам у п’ятиденний строк з дня їх ухвалення.

Додаткового роз’яснення та законодавчого врегулювання потребують також питання щодо форми і змісту процесуального документа у випадках, коли згідно зі статтею 185 КАС України справа разом з апеляційною скаргою та заявою про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (тобто коли рішення суду першої інстанції вже набрало законної сили) надсилається до апеляційної інстанції, а до окружного адміністративного суду (або місцевого загального суду) надходить заява про перегляд його рішення за нововиявленими обставинами. У цьому разі відповідний адміністративний суд повинен письмово повідомити про це суд апеляційної інстанції і постановити ухвалу, якою відкласти вирішення питання про прийняття зазначеної заяви до провадження до постановлення апеляційною інстанцією ухвали про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то суд першої інстанції повинен постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження, оскільки згідно з частиною першою статті 245 КАС України тільки постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення поважними і постановить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку, то справа підлягає поверненню до адміністративного суду для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

У разі коли справу надіслано до касаційної інстанції, а до окружного (місцевого) або апеляційного адміністративного суду надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідний суд повинен постановити ухвалу, якою відкласти вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції.

Отже, з метою формування єдиної судової практики необхідно усунути вказані прогалини в правовому регулюванні порядку розгляду та вирішення заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами шляхом внесення відповідних змін до глави IV розділу IV КАС України.

Необхідно наголосити, що процесуальний інститут нововиявлених обставин не повинен застосовуватися для виправлення судових помилок і недоліків, що були допущені під час розгляду справи в період первинного провадження. Новий розгляд справи, що використовується для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не варто використовувати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. В інших випадках це буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Першого протоколу до цієї Конвенції, оскільки у позивача після задоволення його позову були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними[59].

Таким чином, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами повинен відбуватися з урахуванням загальних принципів здійснення правосуддя, зокрема тих, на обов’язкове дотримання яких звертає увагу Європейський суд з прав людини та які випливають зі змісту положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права.

Під час написання узагальнення були використані матеріали (аналізи) практики, надані Вінницьким, Житомирським, Київським, Львівським, Одеським і Харківським апеляційними адміністративними судами.