Характеристика солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Реформа солідарної системи передбачає:

· Охоплення системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування усіх працюючих громадян (у тому числі і тих, що забезпечують себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки).

· Запровадження нової формули нарахування пенсій, що передбачає розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій (на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків), зарахування до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески та ставить майбутній розмір пенсії у залежність від величини заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. Причому, пенсіонерам, пенсії яким були призначені за раніше діючим законодавством, надано право на перерахунок призначеної їм пенсії за умовами нового Закону.

· Збереження права виходу на пенсію в 55 і 60 років, з одночасним наданням можливості більш пізнього виходу на пенсію з підвищенням розмірів пенсій від 3 відсотків за один рік відстрочки виходу на пенсію до 85,32 відсотків за десять років більш пізнього виходу на пенсію. Крім того, у разі відстрочки часу виходу на пенсію, збільшиться період, протягом якого особа сплачуватиме внески до Пенсійного фонду, а значить і розмір її пенсії буде вищим. Таке вирішення питання буде особистою справою кожного громадянина і залежатиме виключно від його готовності "працювати на самого себе". Отже у законі закладено економічно стимулюючий підхід до більш пізнього виходу на пенсію.

· Розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. На першому етапі - розмежування джерел фінансування з Державним бюджетом, а на другому - поступове переведення фінансування дострокових пенсій (за списками №1 і №2) інших категорій підвищених пенсій у систему недержавних пенсійних фондів з обов'язковим відрахуванням до них пенсійних внесків з боку відповідних роботодавців.

· Економічне стимулювання громадян до виходу на пенсію у більш пізньому віці без законодавчого підвищення діючого пенсійного віку.

· Фінансування з Державного бюджету дефіциту коштів в рамках солідарної системи, у разі його виникнення.

· Поступове запровадження системи управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства (представників держави, роботодавців та працівників).

Таким чином Перший рівень є системою пенсійних виплат, внески до якої сплачуються усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам, які мають малий страховий стаж та/ або розмір заробітку, з якого сплачувались страхові внески, а отже низькі розміри пенсій, передбачається надання цільової соціальної допомоги, що дозволить забезпечити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які встановлюються, виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету та Пенсійного фонду. У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної платні, з якої сплачувались страхові внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались що досягається шляхом звільнення Пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат (розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами) та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату страхових внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пенсії. Ведення та обслуговування такої системи здійснює Пенсійний фонд України.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: - законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; - обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності; - права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; - заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; - рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; - диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); - солідарності та субсидування в солідарній системі;- фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; - спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу; - державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; - організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави і на засадах гласності, прозорості та доступності його діяльності; - обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг; - цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; - відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. 1) пенсія за віком Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

5.2. Накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Важливим фактором нової пенсійної системи є запровадження накопичувальної системи - створення Накопичувального пенсійного фонду. У Законі “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не зазначена точна дата запровадження накопичувальної системи, а лише визначені умови, після виконання яких може бути прийнятий закон про запровадження Накопичувального пенсійного фонду та запровадження перерахування страхових внесків до цієї системи.

Накопичувальний фонд – це цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, і пенсійні активи якого використовуються для укладення договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, або членам їх сімей чи спадкоємцям.

Адміністративне управління Накопичувальним фондом здійснює виконавча дирекція Пенсійного фонду.

Управління пенсійними активами Накопичувального фонду здійснюється компаніями по управлінню активами.

Рахунки Накопичувального фонду відкриваються виконавчою дирекцією Пенсійного фонду в зберігачі.

Застрахована особа, що сплачує страхові внески в Накопичувальний фонд, вправі спрямовувати ці страхові внески в будь-який недержавний пенсійний фонд.

Джерелами формування коштів Накопичувального фонду є:

1) страхові внески застрахованих осіб, що направляються в Накопичувальний фонд;

2) інвестиційний доход, створений внаслідок розміщення й інвестування коштів Накопичувального фонду;

3) суми від фінансових санкцій, застосовуваних до юридичних і фізичних осіб за порушення встановленого законодавством порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, що направляються в Накопичувальний фонд, і використання коштів Накопичувального фонду.

Інвестиційний доход, що враховується на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб, визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, і сумою адміністративних витрат, пов'язаних з їх управлінням.

Сукупний інвестиційний доход формується за рахунок:

1) прибутку, одержаного від інвестування пенсійних активів у цінні папери;

2) відсотків, що нараховуються на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитних рахунках;

3) доходу від інших видів інвестування, дозволених законом.

Порядок формування і обчислення інвестиційного доходу визначається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Інвестиційний доход від операцій з пенсійними активами не включається до складу доходу компаній по управлінню активами.

Кошти Накопичувального фонду використовуються на:

1) інвестування з метою одержання доходу на користь застрахованих осіб;

2) оплату договорів страхування довічних пенсій або здійснення одноразових виплат;

3) оплату послуг компаній по управлінню активами;

4) оплату послуг виконавчої дирекції Пенсійного фонду, пов'язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним фондом, у тому числі на проведення тендерів, у порядку і розмірах, встановлених Радою Накопичувального фонду;

5) оплату послуг радника (радників) по інвестиційних питаннях;

6) оплату послуг зберігача;

7) оплату послуг по проведенню планової аудиторської перевірки.