Композиційні елементи наукової роботи: мовне оформлення

Вступ

Оскільки вступ має давати загальну характеристику виконаного дослідження, тому краще остаточно оформляти його на заключному етапі роботи, коли вже достатньо повно будуть виявлені її результати відповідно до поставлених завдань.

Обґрунтуємо вибір теми та її актуальність. В огляді літератури подамо літературні джерела, що висвітлюють історію розвитку проблеми; теоретичні роботи, які повністю присвячені темі; роботи, які розкривають проблему частково, зробимо короткий висновок про ступінь висвітленості в науковій літературі основних аспектів теми.

Мета дослідження – це уявлення про результат роботи. Мета визначається на основі більш конкретного, детального опису теми дослідження.

Завдання дослідження в сукупності повинні давати уявлення, що слід зробити для досягнення мети. У науковій роботі формулюємо, як правило, від 3 до 5–7 завдань.

Серед мовних засобів оформлення завдань переважають дієслова вивчити, дослідити, проаналізувати, розглянути, визначити, встановити, обґрунтувати, виявити, визначити, перевірити, довести, показати, апробувати та ін., а також іменники фактори, підходи, роль, доцільність, форми, методи, прийоми, технології, критерії, особливості та ін.

Для досягнення поставленої мети i розв'язання завдань у роботі виокремлюють методи. Це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. У наукових роботах застосовуються як теоретичні (вивчення наукової літератури з проблеми дослідження, державних документів), так і емпіричні методи (спостереження, опитування, анкетування).

Спостереження, як правило, складається з таких етапів, як сприйняття, констатація, опис певного явища (текстів творів різних жанрів та стилів) з допомогою словників.

Опитування як форма вербальної комунікації найчастіше проводиться на основі завчасно продуманих питань в усній чи письмовій формі.

Анкетування проводиться в письмовій формі, містить питання, а також при потребі певні позначки, малюнки, схеми.

Методологiчна основа – це основне, вихідне положення, на якому базується наукове дослідження. Йдеться про головні положення праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, що стосуються певних наукових явищ.

Наукова новизна обов'язково має бути скерована на одержання нових знань у конкретній галузі. Зрозуміло, що для молодого дослідника є важким процес здобуття цілком нових знань, тому для цього в наукових роботах новизна визначається переважно такими термінами: доповнено, уточнено, узагальнено, систематизовано, класифіковано, проілюстровано, обґрунтовано, унаочнено.

У магістерській роботі важливо показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток). Кожне наукове положення пропонується формулювати чітко, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої новизни. Наукове положення має читатися і сприйматися однозначно.

Практичне значення дослідження полягає в тому, щоб зазначити,кому і де будуть корисні отримані результати, розроблені матеріали. Для магістерських робіт важливо подати короткі відомості щодо впровадження результатів дослідження із зазначенням назв організацій, в яких здійснена апробація запропонованого дослідження.

 

Основна частина роботи

У ційчастині роботи викладаються теоретичні основи і коротка історія поставленої проблеми, розглядаються отримані результати, пропонується об'єктивний аналіз зібраного матеріалу, робляться узагальнення.

У науковій роботі може бути два або три розділи. Назви розділів та їх змістове наповнення скеровуємо на відображення завдань наукового дослідження. Кожний розділ починаємо з нової сторінки. У кінці кожного розділу формулюємо висновки зі стислим викладом наведених результатів.

У першому (описовому) розділі стисло і критично розглядаємо праці вітчизняних та зарубіжних науковців з означеної проблеми. У результаті фактографічного аналізу з джерел, що розглядаються, дослідником відбираються тільки ті факти і концепції, що можуть слугувати «будівельним матеріалом» для розкриття теми наукової роботи. При цьому демонструємо уміння аргументовано доводити думку, спираючись на теоретичну базу й ілюструючи достатньою кількістю прикладів.

Подаємо аналіз, ідучи від загального до часткового. Подібні позиції дослідників відзначаємо перерахуванням прізвищ авторів (в алфавітному порядку, при цьому ініціали подаємо перед прізвищем). Можна використовувати такі мовні формули: цієї ж позиції дотримуються..., протилежну думку висловлює...

Здійснюючи огляд літератури, обов'язково вказуємо, до яких висновків ми дійшли, що є дискусійним, що необхідно дослідити в контексті виконуваної роботи.

У другому (аналітичному) розділі подаємо загальну методику проведення дослідження, у третьому розділі – реалізацію програми дослідної роботи. Скористаймося при цьому такими мовними зворотами, як: нам видається, що...; ці обставини дають нам підстави припускати, що...; усе це дозволяє висловити нам такі припущення:...

Висновки

Висновки, що завершують кожний розділ, повинні випливати із сутності роботи, власних роздумів.

Важлива вимога до загальних висновків – їх стислість, ґрунтовність. Не слід повторювати зміст вступу, основної частини, висновків до розділів. Узагальнюємо власні спостереження, оцінюємо результати, одержані під час дослідження, вказуємо ступінь досягнення поставленої мети, виконання завдань, пропонуємо рекомендації щодо практичного використання здобутих результатів.

Додатки

Додатки – засоби, за допомогою яких створюємо експериментальну частину роботи: зразки дидактичного матеріалу, iлюстрацiї, таблиці тощо. Додатки не є обов'язковим елементом наукової роботи, але вони підвищують рівень довіри до результатів дослідження, свідчать про їх достовірність.

Додатки обов'язково роблять тоді, коли теоретичний або емпіричний матеріал надто великий. При цьому дається відповідне посилання. Вони містять допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття наукової роботи:

– зразки анкет, тестів;

– проміжні математичні доведення, формули й розрахунки;

– таблиці допоміжних цифрових даних;

– протоколи й акти випробувань; впровадження, розрахун­ки економічного ефекту;

– інструкції й методики, опис алгоритмів та програм ЕОМ, які розроблені у процесі виконання наукової роботи;

– ілюстрації допоміжного характеру.

Кожний наступний додаток починаємо з нової сторінки, позначаємо його послідовно літерами української абетки за винятком: Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Текст кожного додатка при необхідності може поділятися на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А, В. 2.1 – перший підрозділ другого розділу додатка В. Подібним чином нумеруються ілюстрації, таблиці та формули, розміщені у додатках. Наприклад: рис. А.1.1 – перший рисунок першого розділу додатка А.

Таким чином, перший варіант дослідження готовий. Тепер проаналізуємо логічні зв'язки між окремими частинами і складемо остаточний план з розділами, пунктами і підпунктами. Напевне, на цьому етапі ми побачимо і дріб'язкові, другорядні деталі, що заважають сприйняттю основного тексту однозначно. Такий матеріал, звичайно, вилучимо, а можливо, перенесемо в додатки.

Слід добре продумати, скільки і яку саме інформацію подамо у вступі, в кожному з розділів. Намагаймося чітко визначити розділи, підрозділи, пункти й підпункти в науковій роботі. Добре, щоб відрізки, порції інформації були помірними за обсягом і зрозумілими для сприймання.

Переглянемо назви частин. Ці назви сформулюємо так, щоб вони слугували своєрідним путівником наукового тексту. Особливу увагу звернемо на мовні засоби наукового стилю, які допоможуть зорієнтуватися в науковому тексті.