Нормативно-правове забезпечення спільного інвестування.

При аналізі правового регулювання ІСІ можна визначити найбільш істотні особливості законодавства в цій сфері.

По-перше, законодавство зі спільного інвестування формувались шляхом рецепції зарубіжного законодавства. Як слушно зауважив Ю. С. Шемшученко, «зараз жоден скільки-небудь значний законопроект не приймається без врахування того, як це зроблено у сусідів» [22, с. 36]. Вказана тенденція не оминула й ІСІ, які важко назвати українським ноу-хау. При розробці його правової моделі використовувався досвід таких країн, як Велика Британія, ФРН, РФ, Франція, США та ін. Світовій практиці відомі інвестиційні фонди ФРН, взаємні інвестиційні фонди Італії, взаємні фонди інвестицій у Швейцарії, інвестиційні трасти в Японії, взаємні інвестиційні фонди США, пайові інвестиційні фонди (ПІФ) у Росії. Історія деяких світових аналогів вітчизняних ПІФ налічує майже століття. До корпоративних інвестиційних фондів (КІФ) належать взаємні фонди (mutual funds) у США, відкриті інвестиційні компанії (openended investment companies) у Великій Британії, інвестиційні товариства зі змінним капіталом (Societes Invesissments a Capital Variable) у Франції, акціонерні інвестиційні фонди в Росії. Оскільки фондовий ринок України є частиною світового фондового ринку та враховуючи глобалізацію фондових ринків, це означає, що тенденції розвитку світових інвестиційних фондів стосуються також і України.

По-друге, на даному етапі правовий режим ІСІ регламентується значною кількістю спеціальних підзаконних правових актів. Кодифіковані правові акти містять загальні положення про власність, цінні папери та ін., не конкретизуючи специфіку ІСІ. Так, скажімо, Цивільний кодекс України від 16.01.03. № 435-IV містить норми щодо режиму спільної часткової власності, застосованої законодавцем при формуванні конструкції ПІФ, регулює відносини з управління майном, не виділяючи при цьому ПІФ як окремий об’єкт правового регулювання.

Основу правових актів, що регламентують діяльність вітчизняних ІСІ, становлять закони. Утім на законодавчому рівні держава не спроможна швидко реагувати на зміни у сфері спільного інвестування та динамічний розвиток ІСІ. Реагування здійснюється за допомогою підзаконних правових актів, які видаються переважно Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (Комісія). Тому особливість правового регулювання ІСІ полягає в наявності цілої системи підзаконних нормативно-правових актів. Законодавству у сфері спільного інвестування притаманна тенденція до «нашарування» нових нормативних актів на раніше діюче законодавство, що ускладнює процес його застосування на практиці.

По-третє, правові норми набули системного характеру. Загальноприйнято вважати, що головною умовою, яка перетворює сукупність норм у певну систему, є однорідність норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин. Однорідними слід вважати правові норми, які регулюють ділянку взаємопов’язаних суспільних відносин. Важливою ознакою системності законодавства у сфері ІСІ слід вважати наявність основного, системоутворюючого акта — Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15.03.01. № 2299-III (Закон України «Про ІСІ») [10], який визначає зміст інших актів, що створюють структуровану систему в загальній системі права. Цей Закон заклав підвалини системного підходу до правового регулювання ІСІ. Системність виявляється також у розташуванні правових норм, їх взаємозв’язку. Так, наприклад, ст. 7 Закону України «Про ІСІ» визначає поняття КІФ, ст. 8 — порядок його створення, а ст. 9 — документи КІФ.

 

62. Спеціальні форми та режим спільного інвестування (інвестиційні фонди, довірчі товариства).

Підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Такі підприємства створюються і діють у формах, передбачених аконодавством України.

Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями овинні містити відомості, передбачені законодавством України ля відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників).

нститути спільного інвестування (ІСІ) - це нова для українського інвестора можливість вкладення своїх заощаджень з метою їхнього примноження. ІСІ – це інвестиційні фонди, в яких акумулюються кошти інвесторів для подальшого отримання прибутку через вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

В Україні до ІСІ належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) - це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд:

• Не є юридичною особою, створюється КУА шляхом продажу (розміщення) інвесторам випущених нею інвестиційних сертифікатів Фонду;

• При підписанні договорів купівлі або продажу активів фонду, КУА діє від свого імені;

• КУА веде облік результатів діяльності фонду окремо від власної господарської діяльності та інших ІСІ;

• Мінімальний обсяг активів - 1 250 мінімальних заробітних плат.

Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) - це юридичні особи, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства, і проводять діяльність виключно із спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд:

• Юридична особа у формі відкритого акціонерного товариства (ВАТ);

• Статутний капітал фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів та цінних паперів інших емітентів, допущених до торгів на фондовій біржі або торгово-інформаційній системі та об’єктів нерухомості, збільшення статутного капіталу здійснюється виключно за рахунок грошових коштів;

• Не менше 70% середньорічної вартості активів повинно інвестуватися у цінні папери;

• Може випускати і розміщувати (бути емітентом) тільки акції, може залучати кредити (позики), обсяг яких не перевищує 10% вартості активів фонду, і лише для викупу розміщених акцій фонду

• Управління фондом (відповідно, його активами) здійснює КУА на підставі договору, органи управління фонду (такі, як у ВАТ) – загальні збори акціонерів та наглядова (спостережна) рада

Залежно від порядку здійснення діяльності ІСІ поділяються на три типи:

Відкриті – цінні папери такого фонду продаються та купуються інвесторами у будь-який час.

Інтервальні – цінні папери такого фонду можуть бути продані інвестору у будь-який час, а їхній викуп здійснюється на вимогу інвестора лише впродовж обумовленого у проспекті емісії терміну (інтервалу). Згідно закону такий інтервал повинен бути оголошений хоча б раз на рік

Закриті – цінні папери такого фонду розміщуються у терміни, визначені проспектом емісії, вільно обертаються на ринку цінних паперів. Викупити цінні папери такого фонду можна після закінчення терміну дії. Фонд зобов’язаний викупити свої цінні папери після закінчення терміну дії Фонду.

ІСІ можуть бути строковими або безстроковими.

Строковий ІСІ – створюється на певний строк, зазначений у проспекті емісії цінних паперів цього ІСІ, після закінчення якого ІСІ припиняє свою діяльність.

Безстроковий ІСІ – створюється на невизначений строк.

ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

ІСІ також поділяються на два види:

Диверсифіковані ІСІ – інвестиційні фонди, активи яких можна інвестувати в обмежене коло інструментів ринку капіталів, відповідно до встановлених законодавством нормативів.

Недиверсифіковані ІСІ – інвестиційні фонди, щодо яких не існує жорстких вимог диверсифікації активів. Вони можуть здійснювати інвестиції у цінні папери, об’єкти нерухомості, корпоративні права, тощо.

Відкриті та інтервальні ІСІ – можуть бути лише диверсифікованими.

Існують ще венчурні інвестиційні фонди - це корпоративні або пайові недиверсифіковані інвестиційні фонди, активи яких більше, ніж на 50 % можуть складатися з корпоративних прав і цінних паперів, які не торгуються на фондових біржах. Ці фонди здійснюють виключно приватне розміщення емітованих ними цінних паперів, і провадять досить ризиковану інвестиційну стратегію, зокрема в інноваційні проекти.

Фізичні особи не можуть бути учасниками венчурних КІФ та ПІФ, а також, недиверсифікованих ПІФ.