Робота редактора з фактологічним матеріалом

 

Факт у структурі журналістського тексту виступаєяк відображення у свідомості дійсності різного рівня узагальнення і предметного змісту. Якісні характеристики фактів: правдивість, типовість, соціально-політична значимість, ідейність, точність, доречність. Існують певні обмеження на обсяг фактажу. Факти класифікуються: за функцією (вхідні, деталізуючі, вихідні, посилкові); за джерелом використання (авторські, факти-цитати). Види деталізуючих фактів: аргументативні та ілюстративні.

Фактологічний матеріал це – сукупність опорних елементів тексту – поняттєвих і предметних відносин. Завдання редактора при роботі з фактологічним матеріалом: з’ясування якості фактологічного матеріалу, встановлення правильності і точності відомостей.

Логіка тематичного відбору фактів, залежить від редакційного (виробничого) і комунікативного завдань. Порушення логіки відбору фактів: надмірність інформації, змішування соціально важливих фактів з випадковими, замовчування фактів.

Способи перевірки точності і достовірності фактологічного матеріалу. Для цього проводиться перевірка джерел фактів і фактів за джерелами: звіряння з авторитетним джерелом, офіційне підтвердження. Внутрішньотекстова перевірка така:конкретизація; співвіднесення фактів (фактів у тексті і фактів, добре відомих редактору; фактів у тексті, пов’язаних за змістом; повторюваних фактів; фактів, пов’язаних з посиланнями); підрахунки; перебудова низки фактів за іншим принципом; зіставлення даних із закономірністю іх зміни; осмислення термінів; прийоми, що застерігають від недоліків прискореного читання; комбінація прийомів перевірки. Причини фактичної неточності і недостовірності тексту, робота редактора з фактичними помилками повідомлення.

Література: 1 (130–133), 2 (С. 76–90),4 (167, 184–212), 5 (С. 47–85).

1.Капелюшний А. О. Стилістика і редагування. – Львів: ПАІС, 2002. – 576 с.

3.Мильчин А. Э. Методика редактирования текста. – М.: Книга, 1980. – 320 с.

4.Мучник Б. С. Основы стилистики и редактирования. – Ростов н / Д: Феникс, 1997. – 478 с.

5.Памятная книга редактора. – М.: Книга, 1998. – 415 с.

Особливості роботи редактора з темою матеріалу

Існує розмаїття визначень теми твору. Текстологічний погляд такий: тема як відображення у творі актуального факту дійсності, що є основою змісту твору. Діяльнісний погляд: тема як система фактів, вибір яких зумовлений сферою потреб і мотивів автора і читача, метою висловлювання і сприймання, мовною ситуацією. Психологічний погляд: тема як понятійна система, що формується на етапі виникнення задуму автора чи розуміння твору. Формальний погляд: тема як денотатна система і структура твору, де вибір кожної мовної одиниці семантично зумовлений.

Класифікація тем: за ступенем важливості(початкова, похідна, вихідна), за кількісним виявом (основна, побічна), за суб’єктом виділення з твору (авторська, читацька). Типологія похідних тем: категоріально-понятійні, побічно-асоціативні. Різновиди категоріально-понятійної теми: макротема і підтема (субтема). Різновиди побічно-асоціативної теми: суміжні, ланцюгові, паралельні.

Тематичне відхилення – ценаслідок побічної асоціації читача. Різновиди тематичних відхилень: контрольовані, неконтрольовані, експліцитні (явні), неекспліцитні. Неконтрольовані тематичні відхилення є основою неоднорідних тематичних структур.

Тематична організація твору є: однотемна і багатотемна. Існують тематично однорідна (тематично цілісна) і тематично неоднорідна (тематично розірвана) структури твору. Тематично аморфна структура є різновид тематично неоднорідної текстової структури. Зв’язки в тематично однорідній структурі: основний, субтематичний, макротематичний. Зв’язки в тематично неоднорідній структурі: асоціативний формальний, асоціативний змістовий. Різновиди асоціативно-змістового зв’язку: ситуативний, предикативний.

Література: 1 (С. 169–175, 186–187, 209–215), 2 (С. 190–198).

1.Литературное редактирование / И. К. Гужова, Р. А. Молибоженко, К. М. Накорякова, Т. И. Сурикова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 160 с.

2.Різун В. В. Літературне редагування. – К.: Либідь, 1996. – С. 169–175, 186–187, 209–215.

 

Логічні засади редагування

 

Сутність логічного аналізу тексту. Вимоги логіки щодо побудови тексту: точність, визначеність, обґрунтованість, несуперечливість. Операціями логічного аналізу тексту є: уявний поділ тексту на частини, дослідження зв’язків між ними. Логічний аналіз тексту завжди має певну складність.

Основні закони правильного мислення – це закони: тотожності, виключеного третього, суперечності, достатньої підстави Характеристики закону суперечності: контактно-виразні, контактно-імпліцитні, дистантно-виразні, дистантно-імпліцитні.

Завдання редактора в оцінці твору з логічного погляду: усвідомлення логічних зв’язків у тексті, перевірка правильності логічних зв’язків. Прийоми виявлення логічних зв’язків: виокремлення слів або розділових знаків, що передають характер логічних зв’язків; зіставлення суджень чи понять, логічний зв’язок між якими вербально або пунктуаційно не виражено. Прийоми перевірки правильності логічних зв’язків: чітке виокремлення суджень і згортання їх до простіших; відновлення пропущених ланок; зіставлення логічно пов’язаних ланок; зіставлення суджень про один предмет упродовж одного твору; зіставлення логічно однорідних членів з узагальнюваним словом і між собою; зіставлення конкретизувальних фактів з узагальнюваним положенням; зіставлення частин у визначеннях; зіставлення підстави і наслідку; зіставлення тези і аргументації.

Література: 1 (С. 36–38), 2 (С. 21–28), 3 (С. 120–125, 219–255), 42.

1.Капелюшний А. О. Стилістика і редагування. – Львів: ПАІС, 2002. – 576 с.

2.Литературное редактирование / И. К. Гужова, Р. А. Молибоженко, К. М. Накорякова, Т. И. Сурикова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 160 с.

3.Мильчин А. Э. Методика редактирования текста. – М.: Книга, 1980. – 320 с.

4.Свинцов В. И. Смысловой анализ и обработка текста, 2-е изд., перераб. – М.: Книга, 1979. – 272 с.

 

Робота редактора з композицією тексту

Композиція - це системно-структурна організація твору. Характеристика компонентів композиції: композиційні одиниці, композиційні зв’язки. Класифікація композиційних зв’язків: за формою (послідовність, підпорядкованість, незалежність, перехрещення), за семантичним наповненням (часові, причиново-наслідкові, класифікаційні).

Композиційна структура – це сукупність композиційних одиниць, об’єднаних композиційними зв’язками. Види композиційної структури: оповідна, описова, наукова, діалогічна, ієрархічна, архівна, циклічна, вкладена, гіпертекстова, комбінована. Існують одномірна і двомірна структури композиції. Типологія оповідної композиції: пряма хронологічна, зворотна хронологічна, одночасова багатосюжетна (“паралельна”), багаточасова, змішана хронологічна. Описової композиції відрізняється від оповідної; типи описів: аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний. Наукова композиційна структура залежить від будови доведення; сутність і структура доведення: теза, база, сукупність аргументів; форми наукової композиції: індуктивна, дедуктивна, індуктивно-дедуктивна.. Гіпертекстова композиція на сьогодні – це панівний тип Інтернет-повідомлень.

Основні типи композиційних шаблонів: триблочний, “перевернута піраміда”, інтерв’ю, алфавітний, дипломатичний, наказу, реферативний, енциклопедичний, дисертаційний.

Особливості застосування методів контролю: положеннєві, шаблонні, структурні методи – це основні методи контролю композиції.

Логічність композиції –це редакційна умова. Логічні правила ділення поняття виступають як засіб перевірки логічності композиції: обґрунтованості ділення, співрозмірності, взаємовиключення, безперервності ділення.

Рубрикація – цеконтроль повідомлень великого обсягу.

Література: 1 (С. 32, 383), 2 (С. 114–166), 3 (С. 7–23), 4 (С. 72–73, 151–171), 5 (С. 186–187), 6 (С. 76–78).

. Капелюшний А. О. Стилістика і редагування. – Львів: ПАІС, 2002. – С. 32, 383.

2. Мильчин А. Э. Методика редактирования текста. – М.: Книга, 1980. – С. 114–166.

3. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2001. – С. 72–73, 151–171.

4.Різун В. В. Літературне редагування. – К.: Либідь, 1996. – С. 186–187.

5. Памятная книга редактора. – М.: Книга, 1998. – С. 7–23.

6.Пронина Е. Е. “Живой текст”: четыре стилевых признака Net-мышления // Вестник Московского университета. Серия 10. Журналистика. – 2001. – № 6. – С. 74–80.