Словник основних термінів і понять

 

Аборигени — корінне населення певної території чи країни; народ, який споконвіку живе на певній території.

 

Агломерація — група міських поселень навколо одного або кількох великих міст.

 

Акваторія — обмежена ділянка водної поверхні.

 

Валовий національний продукт (ВНП) — прибуток держави, до якого належать вартість товарів і послуг, вироблених і наданих національними, тобто певної держави, підприємствами, організаціями і приватними особами, а також усе те, що вироблене фірмами і людьми цієї країни не лише на її території, айв інших державах.

 

Відпочинок (дозвілля) — реалізація людиною потреб у відновленні та розвитку себе як біологічного виду, як соціального організму або необхідності "вбити" вільний час.

 

Вільний час — час протягом доби, якогось іншого періоду або життя людини, який не пов'язаний із виконанням нею професійних обов'язків і задоволенням фізіологічних потреб.

 

Галузева структура господарства — поділ господарства країни на складові — галузі.

 

Галузь — група близьких за виробничим призначенням і технологією підприємств, пов'язаних єдиним управлінням.

 

Географічне положення — розміщення певного об'єкта, території, країни стосовно інших об'єктів, територій, акваторій, країн.

 

Географічний детермінізм — учення про те, що визначальною силою розвитку суспільства є географічне положення і природне (географічне) середовище.

 

Географічний (територіальний) поділ праці — спеціалізація окремих територій або країн на виробництві певної продукції чи наданні певних послуг.

 

Глобальний — 1) взятий у цілому, загальний, всебічний; 2) поширений на всю земну кулю.

 

Господарство — складна система галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери: виробництво, трудові ресурси, фінанси, природні ресурси.

 

Густота населення — відношення між чисельністю постійного населення й одиницею площі. Визначається кількістю жителів на 1 км2.

 

Депресія — стан тривалого застою виробництва в економіці.

 

Діаспора — частина народу поза межами країни його походження.

 

Екологічний — орієнтований на збереження і поліпшення довкілля людини.

 

Екологія — наука про взаємовідносини організмів і довкілля.

 

Енвайронменталізм — наукова теорія, яка стверджує, що відносини між країнами розвиваються на основі міжнародного географічного поділу праці, який, у свою чергу, визначається відмінностями у природному середовищі.

 

Ефективність виробництва — один із найважливіших показників розвитку господарства країни, відношення корисного результату (ефекту) до витрат на його одержання.

 

Забруднення — внесення у довкілля нових, не характерних для нього компонентів унаслідок господарської діяльності людини або природних процесів.

 

Інвестиції — капіталовкладення у будь-яку сферу господарської діяльності з метою її розвитку й одержання прибутку.

 

Інтеграція — об'єднання в ціле різних частин.

 

Інфляція — постійне підвищення цін внаслідок зростання не забезпеченої реальними товарами чи послугами маси грошей в обігу.

 

Історико-культурні рекреаційні ресурси — рекреаційно привабливі пам'ятки історії, архітектури, археології, місця, які пов'язані з життям і діяльністю видатних історичних осіб, території, де збереглися яскраво виражені етнографічні особливості, культові споруди, музеї, картинні галереї тощо.

 

Капітал — фінансові засоби, призначені для придбання землі, споруд, обладнання тощо.

 

Конкуренція — суперництво між людьми, фірмами, державами за найвигідніші умови виробництва та реалізації товарів і надання послуг.

 

Концепція меж розвитку — ідея про те, що нинішня індустріальна модель розвитку людства неминуче буде обмежена вичерпністю природних ресурсів, особливо викопних.

 

Концепція посибілізму — концепція, за якою люди у їхній взаємодії з природним довкіллям є не пасивним началом, а активною, організованою і цілеспрямованою силою.

 

Концепція пробабілізму — наукова течія, яка ґрунтується на концепції, що довкілля має на життя і господарську діяльність людей імовірнісний, а не обов'язковий вплив.

 

Локальний — місцевий, обмежений порівняно вузькими рамками якого-небудь географічного району.

 

Мегаполіс — найбільша форма розселення. Утворюється внаслідок злиття великої кількості міських агломерацій.

 

Міграція населення — переміщення і переселення людей з одного місця на інше, пов'язане зі зміною постійного місця проживання.

 

Навколишнє середовище (довкілля) — середовище проживання та діяльності людей.

 

Національний дохід — вартість, створена за рік господарством країни, з урахуванням матеріальних затрат на її створення.

 

Природні рекреаційні ресурси — природні та природно-антропогенні геосистеми, природні об'єкти, явища і процеси, які мають внутрішні та зовнішні властивості і характерні риси, сприятливі для організації сезонної чи цілорічної рекреаційної діяльності.

 

Природні ресурси — компоненти природи, які можуть бути використані в сучасному господарстві або в майбутньому.

 

Природні умови — кількісні та якісні характеристики природного довкілля.

 

Продукція — усе, що виробляє та випускає у сферу споживання господарський об'єкт.

 

Рекреаційна географія — комплексна географічна наука і навчальна дисципліна, яка вивчає територіальну організацію рекреаційного господарства.

 

Рекреаційна діяльність — один з комплексних видів життєдіяльності людини, спрямований на оздоровлення і задоволення духовних потреб у вільний від роботи час.

 

Рекреаційна місткість — здатність певної території забезпечувати здійснення комфортної рекреаційної діяльності без деградації природного й історико-культурного середовища.

 

Рекреаційна територія — ділянка Землі у визначених межах, яка використовується для відпочинку й оздоровлення людей, організації екскурсій і туризму.

 

Рекреаційне навантаження — рівень сукупного антропогенного впливу на природний комплекс певної території у процесі рекреаційної діяльності (витоптування, ущільнення ґрунту, забруднення поверхні відходами, нищення рослинного покриву, збіднення тваринного світу тощо).

 

Рекреаційний — призначений для відпочинку та лікування.

 

Рекреаційний вузол — група рекреаційних центрів, розміщених на локальній території та пов'язаних певним чином між собою.

 

Рекреаційний об'єкт — локальний об'єкт (місце, територія), який використовується для відпочинку: пляж, лісова галявина, пам'ятка природи тощо.

 

Рекреаційний підрайон — один або декілька курортів одного профілю з відповідними рекреаційно-туристичними зонами.

 

Рекреаційний потенціал — сукупність наявних природних, соціально-економічних і культурно-історичних передумов певної території в організації рекреаційно-туристичної діяльності.

 

Рекреаційний пункт — окремий санаторій, будинок відпочинку, готель, кемпінг тощо.

 

Рекреаційний район або комплекс — цілісна у транспортному плані територія з однаковим профілем курортів, центрів туризму і зон відпочинку, які базуються на певному типові природно-географічних умов.

 

Рекреаційний регіон — територіальний елемент ТРС найвищого рангу, що має наднаціональний статус.

 

Рекреаційний центр — населений пункт, основною сферою господарської діяльності якого є рекреація і туризм.

 

Рекреаційні заняття — виокремлена в просторі і часі рекреаційна діяльність людини у межах однієї доби (купання, сонячні ванни, катання на яхті, катері, віндсерфінг, польоти на парапланах, відвідання музею, екскурсія по місту тощо).

 

Рекреаційні потреби — необхідність людей у відновленні, зміцненні та розширенні власних фізичних і духовних сил.

 

Рекреаційні ресурси — це об'єкти, явища і процеси природного й антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації та туризму. Рекреаційні ресурси поділяються на дві основні групи: природні та історико-культурні.

 

Розселення населення — розміщення населення на території країни, регіону, міста.

 

Соціально-економічні рекреаційні ресурси — матеріально-технічна база рекреації та туризму, відповідна транспортна інфраструктура, трудові ресурси тощо.

 

Спеціалізація виробництва — зосередження виробництва на окремих підприємствах однорідної продукції.

 

Теорія "кліматичних оптимумів" С. Гантінгтона — наукова течія енвайронменталізму, за якою найсприятливіші умови для всебічного розвитку мають країни, розташовані в помірних поясах.

 

Територіальна концентрація — зосередження, скупчення об'єктів чи явищ на певній території.

 

Територіальна організація — розташування об'єктів на території в певному порядку.

 

Територіальна рекреаційна система (ТРС) — просторово організована певним чином на території якогось таксономічного рангу сукупність рекреаційних установ, які функціонують на основі використання ресурсів усієї території та просторово-територіально між собою поєднані.

 

Територіальна структура господарства — поділ господарства країни або її економічних районів на окремі чітко виражені територіальні елементи (зони, райони, області, промислові центри, вузли та ін).

 

Територія — частина земної поверхні, у визначених межах, що має певну внутрішню єдність.

 

Цивілізація — рівень розвитку людства та його окремих частин (суспільства, матеріальної та духовної культури) на певний період часу.

 

Ядро — ділянка території, на якій найбільшою мірою (густота, інтенсивність) виражені її ознаки.

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бейдик 0.0. Рекреаційна географія: навч.-метод, комплекс дисципліни / О.О. Бейдик. — К.: Обрії, 2007. — 96 с.

 

2. Бейдик О.О. Рекреаційна-туристські ресурси України / 0.0. Бейдик. — К.: ВЦКНУ, 2001. — 396 с.

 

3. Дахно Країни світу: енциклоп. довідн. / І.І. Дахно. — К.: Мапа, 2004. — 606 с.

 

4. Дубович І.А. Країнознавчий словник — довідник / І.А. Дубович. — Л.: Ліга-прес, 2005. — 819 с.

 

5. Дядечко ЛЛ. Економіка туристичного бізнесу / Л.П. Дядечко. — К.: ЦНД, 2007. — 223 с.

 

6. Крачило Н.П. География туризма / Н.П. Крачило. — К.: Вища шк., 1987. — 208 с.

 

7. Кузик С. Економічна і соціальна географія Америки / С. Кузик, М. Книш. — Л.: ЛНУ, 1999. — 299 с.

 

8. Лебединский ВЛ. Геологические экскурсии по Крыму / В.И. Лебединский. — Симферополь: Таврия, 1976. —142 с.

 

9. Лесин О.В. Замки та монастирі України / О.В. Лесик. — Л.: Світ, 1993. — 174 с.

 

10. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг / О.О. Любіцева. — К.: Альтпрес, 2003. — 435с.

 

11. Масляк П.О. Країнознавство: підручник / П.О. Масляк. — 2-ге вид., виправл. і доповн. — К.: Знання, 2008. — 293 с. — (Вища освіта XXI століття).

 

12. Масляк П.О. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу / П.О. Масляк, Я.В. Олійник, А.В. Степаненко. — К.: Лібра, 1996. — 397 с.

 

13. Масляк П.О. Географія Африки / П.О. Масляк, П.Г. Шищенко. — К.: Стафед-2,2000. — 159 с.

 

14. Мироненко Н.С. Рекреационная география / Н.С. Мироненко, И.Т. Твердохлебов. — М.: МГУ, 1981. —208 с.

 

15. Николаенко Д.В. Рекреационная география / Д.В. Николаенко. — М., 2001. — 321 с.

 

16. Преображенский B.C. География и отдых / B.C. Преображенский, Ю.А. Веденин. — М.: Знание, 1971. —47 с.

 

17. Смаль І.В. Основи географії рекреації та туризму: навч. посіб. / І.В. Смаль. — Ніжин: НДПУ, 2004. — 105 с.

 

18. Стафійчук В.І. Рекреалогія / В.І. Стафійчук. — К.: Альтпрес, 2006. — 263 с.

 

19. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія / Н.В. Фоменко. — К.: ЦНЛ, 2007. — 311 с.

 

20. Чижова ВЛ. Рекреационные нагрузки в зонах отдыха / В.П. Чижова. — М.: Легкая промышленность, 1977. —49 с.

 

21. Шаблій О. Основи загальної суспільної географії/ О. Шаблій. — Л.: ЛНІ, 2003. — 443 с.