Принципи, вимоги, завдання та функції бухгалтерського обліку

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність згідно Закону ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обгрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Господарський облік поділяють на оперативний (одиничні факти), статистичний (масові факти) та бухгалтерський (ринкові факти, економіко-правові відносини в суспільстві), рис. 1.1.

 

Рис. 1.1 Структуризація господарського обліку

 

У своїй сукупності три нібито окремі види господарського обліку всебічно охоплюють складний і багатогранний процес суспільного відтворення і забезпечують облік наявності та руху майна (ресурсу) економічні, а також правові (права власності), аспекти відносин суб’єктів господарювання і формують єдину систему господарського обліку.

Оперативний облік забезпечує інформаційні потреби безпосередньо — щогодинного, щозмінного, щодобового тощо — управління, коли потрібне гнучке маневрування, постійне регулювання, контроль та оцінювання ходу робіт окремих об’єктів обліку або їх груп.

Для одержання інформації про показники, які характеризують закономірність і тенденції розвитку господарства, тобто масових явищ, застосовують статистичний облік.

Бухгалтерський облік акумулює узагальнюючі дані — інформацію про стан господарства, його складові (елементи) і стан та зміни, що відбулися у суспільному житті, про стан взаємозв’язків та взаємовідносин цього господарства з іншими господарствами. На основі цих даних визначаються результати господарювання, новий стан господарства та виробничих відносин. Інакше кажучи, термін «бухгалтерський облік» характеризує поняття «облік суспільних економіко-правових (ринкових) відносин суб’єктів господарювання», тобто правовласників. Розуміння цього є першою передумовою побудови бухгалтерського обліку — першим його принципом, оскільки кожний власник за законами відповідного суспільного формування (муніципалітету, держави тощо) зобов’язаний визначити свої економіко-правові (ринкові) відносини за станом та змінами стану на певні дати та певний час.

Бухгалтерський облік повинен відповідати певним вимогам: раціональність і економічність побудови бухгалтерського обліку, ясність і зрозумілість, простота, чіткість, точність і повнота поточних і звітних даних, дієвість і достовірність поточних і звітних даних, порівняння звітних даних останнього періоду з даними за минулі звітні періоди, своєчасність.

Завдання бухгалтерського обліку:

- формування повної і достовірної інформації про діяльність підприємства у його майновому положенні, яка є необхідною внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності, а також зовнішнім користувачам;

- забезпечення інформацією, необхідною внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерською звітністю, для контролю за дотриманням законодавства України при виконанні організацією господарських операцій і доцільністю, наявністю і рухом майна і зобов’язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів в узгодженості з затвердженими нормами, нормативами і кошторисами;

- недопущення негативних результатів господарської діяльності і виявлення внутрішньогосподарських резервів, забезпечення її фінансової стабільності.

Задачі обліку зводяться до того, щоб завдяки цієї функції управління забезпечити: безперервне, суцільне, взаємопов’язане і документальне спостереження за економічними процесами і явищами у всіх ланках народного господарства; достовірною і своєчасною інформацією про процеси і явища, що відбулися, про стан засобів господарства і їх джерела всі рівні управління для прийняття управлінських рішень; інформаційну базу для планування, стимулювання, організації, регулювання, аналізу і контролю; контроль за законністю і цілеспрямованістю здійснюваних операцій господарської діяльності; сумісно з іншими економічними і технічними службами контроль за збереженням майна; правильний розподіл тієї частини національного доходу, яка в формі заробітної плати надходить у власне розпорядження робітників і службовців у відповідності з кількістю і якістю затраченої праці.

На основі даних бухгалтерського обліку виконується аналіз господарської діяльності, приймаються різноманітні управлінські рішення.

В системі управління господарською діяльністю підприємства бухгалтерський облік виконує ряд функцій:

- контрольну;

- інформаційну;

- забезпечення збереження;

- зворотного зв’язку;

- аналітичну.

У бухгалтерському обліку для відображення руху засобів, коштів і господарських процесів використовують три види вимірників – натуральні, трудові та грошові (вартісні).

Натуральні вимірники використовують в аналітичному обліку матеріальних цінностей, готової продукції, товарів, основних засобів та ін.

Трудові вимірники використовуються з метою обліку кількості відпрацьованого часу та обліку праці, при нарахуванні заробітної плати.

Грошова система дає змогу обчислювати економічну інформацію про надходження ресурсів до підприємства та випуск продукції. Це єдина одиниця обчислення вартості.