Тема 3 Рахунки бухгалтерського обліку і подвійний запис

Лекція 3

Мета: сформувати теоретичні знання з основи побудови рахунків бухгалтерського обліку, зрозуміти принцип подвійного запису, засвоїти порядок систематизації господарських операцій за допомогою синтетичного і аналітичного обліку.

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Рахунки, їх зміст та будова

2. План рахунків, його побудова та структура

3. Подвійність відображення господарських операцій на рахунках

4. Синтетичний та аналітичний облік

Література: [1 с. 24-34; 5 с.36-48; 12 с.14-17]

Час: 2 години

 

Рахунки, їх зміст та будова

Бухгалтерський баланс не пристосований для поточного відображення господарських операцій. Тому для цього застосовують рахунки бухгалтерського обліку — спосіб групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю та зміною засобів і їх джерел у процесі господарської діяльності.

За формою бухгалтерський рахунок — це таблиця, лівий бік якої називається «дебет» (від лат. debet — він винен), правий — «кредит» (від лат. credit — він вірить)

Для кожного об’єкта бухгалтерського обліку відкривають окремий рахунок.

Щоб на рахунках збирати необхідну інформацію про стан засобів та джерел і їх рух в процесі діяльності підприємства, необхідно спочатку записати на них початковий стан (залишок) засобів і джерел їх утворення, а потім послідовно відображувати господарські операції як складові руху засобів і зміни джерел. Тому першочергово по рахунках на певну дату відображають початковий стан засобів та їх джерел, який називається початковим сальдо.

Відкрити рахунок означає вписати в нього початковий залишок, який називається «сальдо». Його записують з того боку рахунка, де цей об'єкт відображається в балансі. У рахунках, призначених для обліку засобів, сальдо записують з лівого боку, а в рахунках, які відображають облік джерел, — з правого.

Сальдо (с-до) — різниця між підсумками залишків за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду.

Підсумок залишків на дебеті та кредиті без підсумку початкового сальдо є оборотом за бухгалтерським рахунком. Підсумок за дебетом називається дебетовим оборотом, за кредитом — кредитовим оборотом. Після підрахунку оборотів визначають кінцевий стан засобів чи джерел на відповідну дату, який називається кінцевим сальдо. Кінцевий сальдо визначається за формулами:

К_{с-до акт.рах.} = П_с-до + Д_об. – К_об.

К_{с-до пас.рах.} = П_с-до + К_об. – Д_об.

Кінцеве сальдо по активному рахунку дорівнює початкове сальдо плюс дебетовий оборот мінус кредитовий оборот (с-до завжди дебетове).

Кінцеве сальдо по пасивному рахунку дорівнює початковому сальдо плюс кредитовий оборот мінус дебетовий оборот (с-до завжди кредитове).

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за призначенням, структурою та економічним змістом

Згідно з класифікацією рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом їх поділяють на активні та пасивні. На активних рахунках обліковують засоби, господарські кошти, їх розміщення та цільове використання, на пасивних — джерела утворення господарських коштів (капіталу) та їх цільове призначення. До активних включають рахунки господарських коштів і господарських процесів, до пасивних — джерела власних і залучених коштів (капіталу), прибутків, збитків.

Залежно від змісту господарських операцій, що впливають на підсумок обороту, деякі активні рахунки можуть переходити в пасивні і навпаки. До таких рахунків відносяться рахунки з обліку дебіторської заборгованості, залежно від стану розрахунків можуть переходити в пасивні, а рахунки з обліку кредиторської заборгованості (пасивні) можуть ставати активними.

Розглянуті рахунки відображають у бухгалтерському балансі, тому їх називають балансовими. Проте крім них існують рахунки, які не відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки сальдо цих рахунків показують після підсумку балансу, їх називають позабалансовими. На позабалансових рахунках відображають цінності, які тимчасово перебувають у користуванні чи на збереженні у підприємства, але йому не належать.

Особливість позабалансових рахунків полягає в одинарності виконаних на них бухгалтерських залишків (операція відображається тільки на дебеті чи кредиті одного позабалансового рахунка).

 

План рахунків, його побудова та структура

Важливе місце в організації і веденні бухгалтерського обліку займає план рахунків.

План рахунків — це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку, які використовують для відображення діяльності підприємства, установи, організації.

На основі Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів Міністерство фінансів України наказом від 30 листопада 1999 р. № 291 затвердило Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій.

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрацій та групування на їх основі фактів фінансово-господарської діяльності в бухгалтерському обліку. У ньому для визначення кодів (номерів) рахунків застосовується десяткова система. Синтетичні рахунки є рахунками першого порядку, субрахунки — другого. Перша цифра коду визначає клас рахунків, друга — номер синтетичного рахунка, третя — номер субрахунка. Наприклад, у коді 121 перша цифра «1» вказує на клас «Необоротні активи», цифра «2» — синтетичний рахунок «Нематеріальні активи», друга цифра «1» — субрахунок «Права користування природними ресурсами».

Усі синтетичні рахунки мають двозначний код, а також найпоширеніші субрахунки за порядковою системою кодування в межах тризначного коду.

У плані рахунків синтетичні рахунки об'єднані за економічною ознакою однорідності та згруповані в такі класи:

1. «Необоротні активи».

2. «Запаси».

3. «Кошти, розрахунки та інші активи».

4. «Власний капітал та забезпечення зобов'язань».

5. «Довгострокові зобов'язання».

6. «Поточні зобов'язання».

7. «Доходи і результати діяльності».

8. «Витрати за елементами».

9. «Витрати діяльності».

Окремим класом «0» представлені позабалансові рахунки та субрахунки до них.

Для суб’єктів малого підприємництва затверджено скорочений план рахунків. Банки та бюджетні установи і організації ведуть бухгалтерський облік за окремими планами рахунків.

Класифікація рахунків – обєднання рахунків у групи по однорідному економічному змісту відображуваних на них показників. Рахунки класифікують по двох ознаках: по економічному змісту та по призначенню і структурі.

Класифікація бухгалтерський рахунків за економічним змістом показує, що обліковується на даному рахунку: господарські засоби і процеси чи джерела формування господарських засобів, рис. 3.1.

 

Рис. 3.1 Класифікація рахунків за економічним змістом

 

Класифікація бухгалтерських рахунків за їх призначенням і структурою відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунка і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані, рис. 3.2.

Основні рахунки призначені для обліку господарських засобів (активні рахунки) та джерел їх утворення (пасивні рахунки). В свою чергу вони поділяються на інвентарні рахунки, рахунки коштів, рахунки для обліку джерел власного капіталу та забезпечення зобов’язань і рахунки розрахунків.

До інвентарних рахунків відносяться рахунки 10,11,12,20,21,22,26,27,28. Їх облік здійснюється як в сумовому так і в кількісному (натуральному) виразі.

До рахунків коштів відносяться рахунки 30,31,32,33.

До рахунків розрахунків відносяться рахунки 34,36,37,63,64,65,66,67,68.

До рахунків для обліку джерел власного капіталу та забезпечень зобовязань відносяться рахунки 40,41,42,43,44,47,48.

Регулюючі рахунки застосовуються для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів та джерел їх утворення, облічених на основних рахунках.

Регулюючі рахунки поділяються на доповнюючи і котрарні.

Доповнюючи регулюючі рахунки призначені для обліку сум, які доповнюють оцінку об’єкта, що обліковується на основному рахунку, і поділяються на активні і пасивні рахунки.

Контрарні рахунки регулюють вартість облічену по основних рахунках шляхом віднімання облічених сум на регулюючих рахунках. Вони поділяються на контрактивні і на контрпасивні рахунки.

Прикладом контрактивного рахунка є рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» субрахунок 131 «Знос основних засобів» відкривається до рахунка 10 «Основні засоби». По рахунку 10 основні засоби обліковуються за первісною вартістю. Для визначення залишкової вартості основних засобів використовують суми облічені по рахунку 131: залишкова вартість основних засобів дорівнює їх первісній вартості за мінусом суми зносу.

Контрпасивні рахунки по відношенню до балансу рахунки пасивні, відкриваються до пасивних рахунків і регулюють облічену на останніх суму джерел засобів шляхом віднімання суми залишків визначених на контрпасив ному рахунку. Прикладами таких рахунків є рахунки 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності» та 17 «Відстрочені податкові активи», які відкриваються до рахунка 441 «Прибуток нерозподілений». По дебету рахунку 981 обліковують нараховані суми податку на прибуток від звичайної діяльності в кореспонденціїї з кредитом 6411 «Розрахунки з бюджетом по податку на прибуток», по рахунку 17 – суми відстрочених податків на прибутВк. визначена валюта сальдо по рахунку 981 показує, на яку суму необхідно зменшити прибутки по рахунку 441 і визначити нерозподілені прибутки на певну дату.

Операційні рахунки – поділяються на розподільчі, калькуляційні та операційно-результативні.

Рис. 3.2 Класифікація рахунків за призначенням і структурою

Розподільчі рахунки поділяються на збірно-розподільчі і бюджетно-розподільчі. Прикладом збірно-розподільчого рахунка є рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». По відношенню до балансу рахунок активний, по дебету обліковуються витрати за їх видами, а по кредиту списується зібрана сума витрат на субрахунки рахунка 23 «Виробництво» за видами основного та допоміжного виробництва за спеціальними методиками їх розподілу. Також сюди можна віднести рахунки 92,93,94,95,96,97,99. За бухгалтерською довідкою вони в кінці року списуються на фінансові результати рахунок 79.

Бюджетно-розподільчі рахунки по відношенню до балансу поділяються на активні і пасивні. Прикладом активного рахунка є рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». По дебету обліковують витрати, що відносяться до наступних періодів, наприклад, оплата за підписку періодичних видань, одержуваних в наступних звітних періодах або витрати по будівництву літніх таборів для утримання худоби тощо. по кредиту рахунка 39 щомісяця списують частину витрат і відносять на витрати виробництва чи витрати діяльності. Прикладом пасивного бюджетно-розподільчого рахунка є рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». По кредиту здійснюють створення відповідних забезпечень для їх використання в інших звітних періодах. Наприклад, по кредиту субрахунка 471 «Забезпечення виплат відпусток» щомісячно здійснюють нарахування сум у визначеному плановому відсотку на заробітну плату і відносять на відповідні об’єкти витрат діяльності, витрат з придбання засобів, на які була віднесена оплата праці при її нарахуванні.

Таким чином створюється резерв для оплати відпускних працівникам з одночасним щомісячним рівномірним включенням на об’єкти обліку.

Використання створеного резерву проводиться при нарахуванні оплати за період відпустки працівникам в ті місяці, в які згідно графіка відпусток чи додаткової заяви працівника надається відпустка. При цьому дебетується рахунок 471 і кредитується рахунок 661 «Розрахунки з оплати праці».

Калькуляційні рахунки слугують для обліку витрат і визначення виробничої собівартості виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, рахунок 23.

Операційно-результативні рахунки призначені для накопичення інформації, необхідної для визначення результатів господарської діяльності підприємств. Для цього використовується рахунки 90,70,71,72,73,74,75. визначається результат діяльності підприємства шляхом списання цих рахунків на рахунок 79. Таким чином, рахунок 79 за структурою і призначенням є фінансово-результативним.