БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЯК ДЖЕРЕЛО ОБЛІКОВОЇ 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЯК ДЖЕРЕЛО ОБЛІКОВОЇ



Кафедра «Облік і аудит»

 

Бухгалтерський облік

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів ОКР «Бакалавр»

з напряму 6.030504 «Економіка підприємств»

6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030507 «Маркетинг»

денної/заочної форми навчання

Мелітополь, 2013


УДК 657:371.214.114:378

 

 

Бухгалтерський облік /Опорнийконспект лекцій для студентів з напряму 6.030504 «Економіка підприємств», 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030507 «Маркетинг» ОКР «Бакалавр» – Таврійський державний агротехнологічний університет, 2013. – С. 156

 

Розробник:к.е.н., доцент Кучеркова С.О.

 

Рецензенти:

к.е.н., доцент кафедри аналізу і контролінгу Терновський В.О.

начальник планово-фінансового відділу, заступник генерального директора ПП «Аскон» Цап В.Д.

 

 

Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри обліку і аудиту

Протокол № 3 від 9 жовтня 2013 р.)

 

 

Затверджено методичною комісією факультету економіки та бізнесу

(протокол № від жовтня 2013 р.)

 


Вступ

 

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали достовірну та об’єктивну інформацію про майно, фінансове становище, результати роботи (прибутки, доходи чи збитки), а також про процеси їх формування як на власному підприємстві, так і в партнерів на підставі попередніх даних. Таку інформацію надає тільки бухгалтерська система обліку.

Управлінські функції бухгалтерського обліку постійно поглиблювалися і вдосконалювалися. Бухгалтерський облік перетворився на об’єктивну необхідність сучасного способу виробництва його управління.

Сфера застосування бухгалтерського обліку — підприємства, організації, установи виробничої, комерційної, кредитно-банківської та інших сфер діяльності.

Курс «Бухгалтерський облік»є складовою частиною циклу дисциплін, які формують майбутнього фахівця з економічного профілю. Вивчення дисципліни ґрунтується на знаннях гуманітарних, фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін.

Мета курсу: формування системи знань з теорії та практики ведення бухгалтерського обліку на підприємствах і використання облікової інформації з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Завдання курсу:оволодіння технологією організації і ведення бухгалтерського обліку з урахуванням специфіки суб`єкта господарювання на підставі визначення структури і критеріїв якості облікової інформації виходячи з вимог системи управління суб`єкта господарювання.

Предмет курсу: методологія і методика ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

При вивченні навчальної дисципліни «Бухгалтерський облік» студент повинен:

Знати: економічний зміст об’єктів бухгалтерського обліку; законодавчо-нормативні акти що регулюють ведення бухгалтерського обліку на підприємстві; загальні принципи організації бухгалтерського обліку на підприємствах; порядок визначення, оцінювання та відображення в обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів, витрат, фінансового результату; документальне оформлення всіх видів операцій з обліку; методику визначення фінансового результату та складання фінансової звітності.

Вміти:використовувати систему знань про принципи бухгалтерського обліку; складати бухгалтерські проведення на підставі господарських операцій; заповнювати первинні та зведені документи, що використовуються для оформлення господарських операцій; вирішувати ситуаційні завдання.

Вивчення курсу «Бухгалтерський облік» дозволить отримати знання про сутність і зміст облікової інформації, які можуть бути використані в управлінні підприємствами.

 


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЯК ДЖЕРЕЛО ОБЛІКОВОЇ

ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ

Тема 1. Загальна характеристика бухгалтерського обліку, його предмет і метод

Лекція 1

Мета: визначення бухгалтерського обліку, як інформаційного джерела системи управління підприємством, вивчення основ побудови обліку в залежності від вимог користувачів облікової інформації, предмет і метод бухгалтерського обліку.

План викладу і засвоєння матеріалу

1 Бухгалтерський облік, як інформаційне джерело системи управління підприємством

2 Принципи, вимоги, завдання та функції бухгалтерського обліку

3 Предмет і метод бухгалтерського обліку

Література: [1 с. 4-6; 4 с. 6-8; 5 с. 12-15].

Час: 2 години.

 

Питання для самоконтролю

1. Визначте роль бухгалтерського обліку в системі управління підприємством.

2. Охарактеризуйте принципи бухгалтерського обліку.

3. Вкажіть завдання, задачі і вимоги ведення бухгалтерського обліку.

4. Зазначте функції бухгалтерського обліку і його облікові вимірники.

5. Визначте предмет і об’єкт бухгалтерського обліку.

6. Що таке метод бухгалтерського обліку і охарактеризуйте його елементи.

 

 

Тема 2. Бухгалтерський баланс

Лекція 2

Мета: вивчення передумов формування сучасної форми балансу, його побудови, взаємозв’язок балансу з класифікаціями господарських засобів, зрозуміти економічну сутність типів змін у балансі.

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Характеристика бухгалтерського балансу

2. Структура балансу

3. Типи змін у балансі

Література: [5 с. 35-40; 6 с. 24-32; 8; 13 с. 14-18]

Час 2 години

 

Характеристика бухгалтерського балансу

Баланс – це спосіб відображення в узагальненому вигляді в грошовій одиниці на певну дату господарських засобів: з однієї сторони, за складом і розміщенням, з другої – за джерелами утворення та цільовим призначенням.

Термін «баланс» походить від двох латинських слів: bis i lanx і означає «два рази чашки вагів». Звідси, баланс означає рівність, що характеризується двома чашками вагів, що знаходяться в рівновазі.

Баланс побудований у вигляді двохсторонньої таблиці: в лівій частині таблиці, яка називається активом, показуються склад і розміщення господарських засобів. У правій частині, яка називається пасивом, відображаються джерела утворення засобів та їх цільове призначення.

Оскільки в активі і пасиві балансу показуються одні і ті ж господарські засоби в грошовій оцінці, суми підсумків активу і пасиву балансу повинні бути рівні. Цією рівністю і пояснюється назва таблиці «Баланс».

Складають практично баланси за обліковими даними та за типовою формою. Обліковий баланс складається на основі НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Форма балансу не має розходжень по галузях і формам власності.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Наявність засобів та джерел їх утворення відображається по кожній статті на початок і кінець звітного періоду. Це дозволяє виявити зміни, що стались в економіці підприємства за звітний період.

Баланс підприємств можна класифікувати за різними ознаками.

Вступний Баланс— відображає початок господарської діяльності підприємства на момент його державної реєстрації.

Поточний Баланс— складається протягом усього часу існування підприємства.

Реорганізаційний(ліквідаційний, розподільчий, об’єднуючий) Баланс — складається при ліквідації підприємства, або його розподілі чи об’єднанні.

Одиничний Баланс— характеризує результати діяльності тільки одного підприємства.

Зведений Баланс— складається шляхом об’єднання сум, що відображені на окремих статтях одиничних Балансів.

КонсолідованіБаланси — складаються на підставі Балансів підприємств, юридично самостійних, та дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Баланси основної діяльності— це Баланси юридичних осіб в межах статутної діяльності.

Баланси спільної діяльності— це окремий Баланс, який складається тим учасником, якому за угодою доручено ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність.

Баланс — брутто— це Баланс, в валюту якого включено сальдо як основних, так і регулюючих рахунків.

Баланс — нетто— це Баланс, в валюту якого не включено сальдо регулюючих рахунків.

Сальдовий Баланс— це бухгалтерський Баланс, в якому відображені тільки залишки за бухгалтерськими балансовими рахунками.

Оборотний Баланс— це оборотна відомість за синтетични­ми рахунками, де містяться як дані сальдо на початок і кінець звітного періоду, так і обороти за звітний період.

Шаховий Баланс— це Баланс, в якому обороти по кожному рахунку наводяться не загальними підсумками, а з зазначенням кореспондуючих рахунків.

Баланс підприємства— це Баланс юридичної особи або відокремленого підрозділу, які працюють на принципах самоокупності і самофінансування, і який характеризує його активи, капітал і зобов’язання.

Баланс бюджетної установи— це Баланс про виконання кошторисів видатків.

Баланс банку— це Баланс кредитної установи.

 

Структура балансу

Засоби в балансі класифікуються по складу, джерелам формування, розміщенню, юридичній приналежності і так далі Найбільш важливі класифікаційні ознаки господарських засобів: 1) склад (вид); 2) джерела формування.

За економічним змістом господарські засоби по складу підрозділяються на засоби праці (основні) й предмети праці (оборотні), а по джерелах формування - на власні і запозичені. Що таке власні засоби, ясно з назви. Запозичені засоби не власність організації, і використовують їх тимчасово протягом визначеного терміну, по закінченні якого вони повертаються власникам.

Класифікація господарських засобів за складом і розміщенням наведена на рис. 2.1.

Господарські засоби за складом і розміщенням першочергово поділяють на 3 підгрупи:

1. Засоби у сфері виробництва;

2. Засоби у сфері обігу;

3. Засоби невиробничої сфери.

Засоби у сфері виробництва поділяють на: засоби праці, предмети праці, інші необортні активи, нематеріальні активи, капітальні та фінансові інвестиції.

Рис. 2.1 Класифікація господарських засобів за складом і розміщенням

 

Ознаки засобів праці:

1. У процесі використання зберігають свою фізичну форму;

2. Використовуються багато разів;

3. Свою вартість переносять на створювану продукцію частинами.

До засобів праці відносяться: будівлі і споруди, машини і обладнання, інструменти, робоча і продуктивна худоба, земельні ділянки.

Ознаки предметів праці:

1. У процесі використання втрачають свою фізичну форму;

2. Свою вартість переносять на створювану продукцію повністю;

3. Використовуються на виробництві один раз.

До предметів праці відносяться: насіння, корми, сировина, паливо, запасні частини, незавершене виробництво тощо.

Засоби у сфері обігу – це предмети обігу, грошові кошти, засоби в розрахунках, засоби, що обслуговують обіг.

Класифікація господарських засобів за джерелами утворення і цільовим призначенням наведена на рис. 2.2.

Господарські засоби за джерелами утворення поділяють на такі групи:

1. Джерела власних засобів. Сюди відносяться: власний капітал, забезпечення майбутніх витрат і платежів, цільві фінансування і цільове надходження, страхові резерви, амортизація.

2. Джерела позичених засобів. Вони складаються з таких підгруп: довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання і зобов’язання по розподілу суспільного продукту.

За бухгалтерським змістом перша частина балансу називається активом, а друга пасивом. Актив від латинського actіvus - діяльний, діючий; пасив від латинського passіvus - пасивний, недіяльний. Стосовно до балансу дані терміни втратили первісний зміст і мають умовне значення.

Крім розподілу на актив і пасив, баланс має розділи, групи, статті (кожен елемент активу і пасиву) відповідно до економічного змісту окремих видів засобів, їх значимістю і роллю у відтворенні. Це розмежування обумовлене розходженням у джерелах фінансування, також воно важливо для контролю за напрямком і використанням власних і позикових засобів підприємства.

Статті активу і пасиву, подібні по економічному змісті, у балансі поєднуються в розділи, а усередині них - у групи таким чином, що визначеним видам засобів активу в пасиві протистоять відповідні їм джерела.

У балансі для порівняння приводяться показники на початок і кінець звітного періоду. Для спрощення техніки його складання і зручності користування кожен рядок має свій порядковий номер, по кожній статті вказується код синтетичного рахунка, використовуваного для її заповнення.

При побудові бухгалтерських балансів повинні бути враховані вимоги наступних принципів:

1. Грошового виразу - показники приведені в єдиному грошовому вимірнику, узагальнюючи об'єкти бухгалтерського спостереження в однорідну інформаційну модель.

 


Рис. 2.2 Класифікація засобів за джерелами утворення і цільовим призначенням

 

 


2. Відособленого підприємства - бухгалтерський баланс відноситься до підприємства, а не до осіб, пов'язаних з ним (власникам, кредиторам, дебіторам і так далі); у активі враховується майно, що належить підприємству на праві власності або що знаходиться під повним контролем.

3. Підприємства, що діє, - період часу, протягом якого існуватиме підприємство, невідомий, його ліквідація не намічається (майно, показане в балансі, оцінюється за обліковою вартістю, у разі ліквідації підприємства робиться особлива відмітка і набувають чинності спеціальні правила оцінки показників балансу).

4. Обліку за собівартістю - активи відбиваються в балансі по сумах, сплачених за їх придбання (первинна вартість), а не по поточних ринкових цінах (в умовах гіперінфляції допускаються переоцінки активів за допомогою державного регулювання).

5. Подвійності - концепція подвійності очевидна з того факту, що активи на лівій стороні бухгалтерського балансу рівні загальній сумі власного і привернутого (кредиторська заборгованість) капіталу на правій його стороні.

При розгляді бухгалтерських балансів в першу чергу слід класифікувати їх на статичних і динамічних. Статичні баланси формуються на основі моментальних показників, розрахованих на певну дату. Динамічні баланси відображають дані про майно економічного суб'єкта і джерела його освіти не тільки за моментальними показниками, але і в русі - у вигляді інтервальних показників (оборотів за звітною період).

У бухгалтерському обліку існує безліч видів бухгалтерських балансів, які відрізняються залежно від мети їх складання. На практиці доцільно застосовувати класифікацію по наступних ознаках:

• час складання;

• джерело складання;

• об'єм інформації;

• характер діяльності;

• об'єкт віддзеркалення;

 

Типи змін у балансі

У процесі господарської діяльності всі засоби знаходяться в постійному русі, переходять із однієї форми в іншу, здічйнюючи кругообіг засобів. одночасно змінюються і джерела утворення засобів та взаємовідносини підприємства з іншими підприємствами, фізичними особами. Всі ці зміни складаються із окремих господарських операцій.

Господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

В результаті кожної господарської операції баланс терпить зміни. Вони відрізняються за змістом, місцем і часом здійснення, виконавцями, розміром затрачуваних для їх проведення коштів та багатьма іншими ознаками. Всі багаточисельні господарські операції з точки зору їх впливу на зміни статей балансу можна поділити на чотири групи (типи змін у балансі).

Перший тип змін у балансі під впливом господарської операції полягає в тому, що переміщення проходять в активі балансу: при цьому одна стаття активу збільшується, друга стаття пасиву зменшується, валюта балансу не змінюється.

Другий тип змін у балансі полягає в тому, що переміщення відбуваються по пасиву балансу, при цьому одна стаття пасиву збільшується, друга зменшується, валюта балансу не змінюється.

Третій тип змін у балансі об’єднує господарські операції, під впливом яких проходять переміщення одночасно в складі засобів по активу і в складі джерел засобів по пасиву в сторону збільшення, валюта балансу при цьому змінюється, збільшується на суму господарської операції.

Четвертий тип змін у балансі об’єднує господарські операції, під впливом яких також проходять переміщення одночасно в складі засобів по активу і в складі джерел засобів по пасиву, але тільки в сторону зменшення, валюта балансу при цьому змінюється, зменшується на суму господарської операції.

Для обліку змін в складі одного виду засобів та економічно однорідної групи засобів або джерел їх утворення і для відображення господарських операцій використовуються рахунки бухгалтерського обліку.

 

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення балансу.

2. Назвіть класифікаційні ознаки балансу.

3. Охарактеризуйте складові сучасного балансу за економічним змістом.

4. Охарактеризуйте побудову активу балансу.

5. Визначте структуру пасиву балансу.

6. Поясніть сутність типів зміни балансу.

 

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Рахунки, їх зміст та будова

2. План рахунків, його побудова та структура

3. Подвійність відображення господарських операцій на рахунках

4. Синтетичний та аналітичний облік

Література: [1 с. 24-34; 5 с.36-48; 12 с.14-17]

Час: 2 години

 

Рахунки, їх зміст та будова

Бухгалтерський баланс не пристосований для поточного відображення господарських операцій. Тому для цього застосовують рахунки бухгалтерського обліку — спосіб групування господарських операцій за економічно однорідними ознаками з метою систематичного контролю за наявністю та зміною засобів і їх джерел у процесі господарської діяльності.

За формою бухгалтерський рахунок — це таблиця, лівий бік якої називається «дебет» (від лат. debet — він винен), правий — «кредит» (від лат. credit — він вірить)

Для кожного об’єкта бухгалтерського обліку відкривають окремий рахунок.

Щоб на рахунках збирати необхідну інформацію про стан засобів та джерел і їх рух в процесі діяльності підприємства, необхідно спочатку записати на них початковий стан (залишок) засобів і джерел їх утворення, а потім послідовно відображувати господарські операції як складові руху засобів і зміни джерел. Тому першочергово по рахунках на певну дату відображають початковий стан засобів та їх джерел, який називається початковим сальдо.

Відкрити рахунок означає вписати в нього початковий залишок, який називається «сальдо». Його записують з того боку рахунка, де цей об'єкт відображається в балансі. У рахунках, призначених для обліку засобів, сальдо записують з лівого боку, а в рахунках, які відображають облік джерел, — з правого.

Сальдо (с-до) — різниця між підсумками залишків за дебетом і кредитом рахунків з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду.

Підсумок залишків на дебеті та кредиті без підсумку початкового сальдо є оборотом за бухгалтерським рахунком. Підсумок за дебетом називається дебетовим оборотом, за кредитом — кредитовим оборотом. Після підрахунку оборотів визначають кінцевий стан засобів чи джерел на відповідну дату, який називається кінцевим сальдо. Кінцевий сальдо визначається за формулами:

Кс-до акт.рах. = Пс-до + Доб. – Коб.

Кс-до пас.рах. = Пс-до + Коб. – Доб.

Кінцеве сальдо по активному рахунку дорівнює початкове сальдо плюс дебетовий оборот мінус кредитовий оборот (с-до завжди дебетове).

Кінцеве сальдо по пасивному рахунку дорівнює початковому сальдо плюс кредитовий оборот мінус дебетовий оборот (с-до завжди кредитове).

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за призначенням, структурою та економічним змістом

Згідно з класифікацією рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом їх поділяють на активні та пасивні. На активних рахунках обліковують засоби, господарські кошти, їх розміщення та цільове використання, на пасивних — джерела утворення господарських коштів (капіталу) та їх цільове призначення. До активних включають рахунки господарських коштів і господарських процесів, до пасивних — джерела власних і залучених коштів (капіталу), прибутків, збитків.

Залежно від змісту господарських операцій, що впливають на підсумок обороту, деякі активні рахунки можуть переходити в пасивні і навпаки. До таких рахунків відносяться рахунки з обліку дебіторської заборгованості, залежно від стану розрахунків можуть переходити в пасивні, а рахунки з обліку кредиторської заборгованості (пасивні) можуть ставати активними.

Розглянуті рахунки відображають у бухгалтерському балансі, тому їх називають балансовими. Проте крім них існують рахунки, які не відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки сальдо цих рахунків показують після підсумку балансу, їх називають позабалансовими. На позабалансових рахунках відображають цінності, які тимчасово перебувають у користуванні чи на збереженні у підприємства, але йому не належать.

Особливість позабалансових рахунків полягає в одинарності виконаних на них бухгалтерських залишків (операція відображається тільки на дебеті чи кредиті одного позабалансового рахунка).

 

План рахунків, його побудова та структура

Важливе місце в організації і веденні бухгалтерського обліку займає план рахунків.

План рахунків — це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків і субрахунків бухгалтерського обліку, які використовують для відображення діяльності підприємства, установи, організації.

На основі Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів Міністерство фінансів України наказом від 30 листопада 1999 р. № 291 затвердило Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій.

План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрацій та групування на їх основі фактів фінансово-господарської діяльності в бухгалтерському обліку. У ньому для визначення кодів (номерів) рахунків застосовується десяткова система. Синтетичні рахунки є рахунками першого порядку, субрахунки — другого. Перша цифра коду визначає клас рахунків, друга — номер синтетичного рахунка, третя — номер субрахунка. Наприклад, у коді 121 перша цифра «1» вказує на клас «Необоротні активи», цифра «2» — синтетичний рахунок «Нематеріальні активи», друга цифра «1» — субрахунок «Права користування природними ресурсами».

Усі синтетичні рахунки мають двозначний код, а також найпоширеніші субрахунки за порядковою системою кодування в межах тризначного коду.

У плані рахунків синтетичні рахунки об'єднані за економічною ознакою однорідності та згруповані в такі класи:

1. «Необоротні активи».

2. «Запаси».

3. «Кошти, розрахунки та інші активи».

4. «Власний капітал та забезпечення зобов'язань».

5. «Довгострокові зобов'язання».

6. «Поточні зобов'язання».

7. «Доходи і результати діяльності».

8. «Витрати за елементами».

9. «Витрати діяльності».

Окремим класом «0» представлені позабалансові рахунки та субрахунки до них.

Для суб’єктів малого підприємництва затверджено скорочений план рахунків. Банки та бюджетні установи і організації ведуть бухгалтерський облік за окремими планами рахунків.

Класифікація рахунків – обєднання рахунків у групи по однорідному економічному змісту відображуваних на них показників. Рахунки класифікують по двох ознаках: по економічному змісту та по призначенню і структурі.

Класифікація бухгалтерський рахунків за економічним змістом показує, що обліковується на даному рахунку: господарські засоби і процеси чи джерела формування господарських засобів, рис. 3.1.

 

Рис. 3.1 Класифікація рахунків за економічним змістом

 

Класифікація бухгалтерських рахунків за їх призначенням і структурою відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунка і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані, рис. 3.2.

Основні рахунки призначені для обліку господарських засобів (активні рахунки) та джерел їх утворення (пасивні рахунки). В свою чергу вони поділяються на інвентарні рахунки, рахунки коштів, рахунки для обліку джерел власного капіталу та забезпечення зобов’язань і рахунки розрахунків.

До інвентарних рахунків відносяться рахунки 10,11,12,20,21,22,26,27,28. Їх облік здійснюється як в сумовому так і в кількісному (натуральному) виразі.

До рахунків коштів відносяться рахунки 30,31,32,33.

До рахунків розрахунків відносяться рахунки 34,36,37,63,64,65,66,67,68.

До рахунків для обліку джерел власного капіталу та забезпечень зобовязань відносяться рахунки 40,41,42,43,44,47,48.

Регулюючі рахунки застосовуються для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів та джерел їх утворення, облічених на основних рахунках.

Регулюючі рахунки поділяються на доповнюючи і котрарні.

Доповнюючи регулюючі рахунки призначені для обліку сум, які доповнюють оцінку об’єкта, що обліковується на основному рахунку, і поділяються на активні і пасивні рахунки.

Контрарні рахунки регулюють вартість облічену по основних рахунках шляхом віднімання облічених сум на регулюючих рахунках. Вони поділяються на контрактивні і на контрпасивні рахунки.

Прикладом контрактивного рахунка є рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» субрахунок 131 «Знос основних засобів» відкривається до рахунка 10 «Основні засоби». По рахунку 10 основні засоби обліковуються за первісною вартістю. Для визначення залишкової вартості основних засобів використовують суми облічені по рахунку 131: залишкова вартість основних засобів дорівнює їх первісній вартості за мінусом суми зносу.

Контрпасивні рахунки по відношенню до балансу рахунки пасивні, відкриваються до пасивних рахунків і регулюють облічену на останніх суму джерел засобів шляхом віднімання суми залишків визначених на контрпасив ному рахунку. Прикладами таких рахунків є рахунки 981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності» та 17 «Відстрочені податкові активи», які відкриваються до рахунка 441 «Прибуток нерозподілений». По дебету рахунку 981 обліковують нараховані суми податку на прибуток від звичайної діяльності в кореспонденціїї з кредитом 6411 «Розрахунки з бюджетом по податку на прибуток», по рахунку 17 – суми відстрочених податків на прибутВк. визначена валюта сальдо по рахунку 981 показує, на яку суму необхідно зменшити прибутки по рахунку 441 і визначити нерозподілені прибутки на певну дату.

Операційні рахунки– поділяються на розподільчі, калькуляційні та операційно-результативні.


Рис. 3.2 Класифікація рахунків за призначенням і структурою


Розподільчі рахунки поділяються на збірно-розподільчі і бюджетно-розподільчі. Прикладом збірно-розподільчого рахунка є рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». По відношенню до балансу рахунок активний, по дебету обліковуються витрати за їх видами, а по кредиту списується зібрана сума витрат на субрахунки рахунка 23 «Виробництво» за видами основного та допоміжного виробництва за спеціальними методиками їх розподілу. Також сюди можна віднести рахунки 92,93,94,95,96,97,99. За бухгалтерською довідкою вони в кінці року списуються на фінансові результати рахунок 79.

Бюджетно-розподільчі рахунки по відношенню до балансу поділяються на активні і пасивні. Прикладом активного рахунка є рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів». По дебету обліковують витрати, що відносяться до наступних періодів, наприклад, оплата за підписку періодичних видань, одержуваних в наступних звітних періодах або витрати по будівництву літніх таборів для утримання худоби тощо. по кредиту рахунка 39 щомісяця списують частину витрат і відносять на витрати виробництва чи витрати діяльності. Прикладом пасивного бюджетно-розподільчого рахунка є рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». По кредиту здійснюють створення відповідних забезпечень для їх використання в інших звітних періодах. Наприклад, по кредиту субрахунка 471 «Забезпечення виплат відпусток» щомісячно здійснюють нарахування сум у визначеному плановому відсотку на заробітну плату і відносять на відповідні об’єкти витрат діяльності, витрат з придбання засобів, на які була віднесена оплата праці при її нарахуванні.

Таким чином створюється резерв для оплати відпускних працівникам з одночасним щомісячним рівномірним включенням на об’єкти обліку.

Використання створеного резерву проводиться при нарахуванні оплати за період відпустки працівникам в ті місяці, в які згідно графіка відпусток чи додаткової заяви працівника надається відпустка. При цьому дебетується рахунок 471 і кредитується рахунок 661 «Розрахунки з оплати праці».

Калькуляційні рахунки слугують для обліку витрат і визначення виробничої собівартості виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг, рахунок 23.

Операційно-результативнірахунки призначені для накопичення інформації, необхідної для визначення результатів господарської діяльності підприємств. Для цього використовується рахунки 90,70,71,72,73,74,75. визначається результат діяльності підприємства шляхом списання цих рахунків на рахунок 79. Таким чином, рахунок 79 за структурою і призначенням є фінансово-результативним.

Питання для самоконтролю

1. Як побудовані рахунки бухгалтерського обліку?

2. Які рахунки є активними та пасивними?

3. Як визначається сальдо на активному, пасивному та активно-пасивному рахунках?

4. Як класифікуються рахунки бухгалтерського обліку?

5. Суть і призначення позабалансових рахунків.

6. Що таке план рахунків бухгалтерського обліку?

7. Поясніть сутність подвійного запису господарських операцій на рахунках.

8. Чим відрізняється синтетичний облік від аналітичного?

 

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Оцінювання як прийом бухгалтерського обліку

2. Методи визначення фактичної собівартості об’єкта обліку

3. Калькулювання як прийом вартісного вимірювання у бухгалтерському обліку

Література:[2 с. 20-22;7 с. 32-33; 16 с. 15]

Час 2 години

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке оцінка, оцінювання?

2. Назвіть види оцінювання в бухгалтерському обліку.

3. Що таке калькуляція?

4. Назвіть методи визначення собівартості?

План викладу і засвоєння матеріалу

1. Документація як першоджерело облікової інформації

2. Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку

3. Облікові регістри і форми бухгалтерського обліку

Література:[19 с. 34-36; 21 с. 45-53; 36 с. 38-52]

Час 2 години

 

Рис. 5.1 Схема меморіально-ордерної форми

 

Журнально-ордерна форма обліку базується на широкому використанні накопичувальних і групувальних реєстрів, а саме дані з первинних документів нагромаджуються у реєстрах аналітичного і синтетичного обліку.

Основними реєстрами журнально-ордерної форми є журнали-ордери, які побудовані за кредитовою ознакою і мають шахматну форму. Записи сум господарських операцій ведуться в них в хронологічному порядку, по кредиту рахунків з розбивкою по кореспондуючих дебетових рахунках. При цьому дані про господарські операції з документів можуть або зразу переноситись в журнал-ордери, або попередньо у допоміжні відомості і розроблювані таблиці. Визначальним у даному випадку є число фіксованих операцій. Сама побудова журналів-ордерів дає можливість в один робочий прийом відобразити операцію одноразово по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків, що помітно скорочує обсяг облікової роботи. Крім того, журнали-ордери ведуться по одному чи по декількох рахунках. Вони пристосовані до складання звітності, а ряд з них суміщує в собі синтетичний і аналітичний облік, що є одним з важливих принципів і перваг журнально-ордерної форми.

В кінці місяця підсумки із журналів-ордерів переносять в головну книгу, яка призначена для узагальнення даних, відображених в журналах-ордерах , перевірки правильності записів порахунках і для складання звітного балансу. Іі відкривають на рік, на кожний рахунок в головній книзі відводять один листок. В ньому показують сальдо початкове, обороти, кінцеве сальдо по кожному синтетичному рахунку. Кредитові обороти при розносці записують одним записом, а дебетові – по кореспондуючих рахунках. Отже, по кожному рахунку обороти по дебету з зазначенням кореспондуючим рахунків по кредиту показують в Головній книзі, а обороти по кредиту із зазначенням кореспондуючих рахунків по дебету у відповідних журналах-ордерах.

Послідовність записів господарських операцій при журнально-ордерній формі зображена на рис. 5.2.

 

Рис. 5.2 Схема журнально-ордерної форми обліку

 

Більш ефективною є автоматизована форма обліку і обробки інформації. Створення і впровадження в практику обліку ЕОМ привело до розробки нової форми бухгалтерського обліку – таблично-автоматизованої, рис. 5.3.

 

Рис. 5.3 Схема таблично-автоматизованої форми обліку

 

При цій формі здійснюється повна автоматизація збору, передачі, систематизації й обробки інформації; крім паперових носіїв бухгалтерської інформації використовуються машинні носії (магнітні стрічки, магнітні диски).

При таблично-автоматизованій формі обліку здійснюються інтеграція обліку на основі одноразового введення і багаторазового використання первинної інформації, а також програмне групування дебетових і кредитових оборотів на рахунках на основі принципу подвійного запису; провадиться автоматизація логічних операцій бухгалтерського обліку.

Спрощену форму ведення бухгалтерського обліку можуть застосовувати суб’єкти малого підприємництва.

Спрощена форма обліку може застосовуватися за двома видами:

- проста форма (без використання регістрів обліку майна малого підприємства);

- форма бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.

При простій формі використовуються книги обліку доходів і витрат, і облік ведеться за простою, а не подвійною бухгалтерією, тобто кореспонденція рахунків не визначається. Записи в книгу підприємець здійснює в міру проведення витрат або надходження грошей.

При незначній кількості господарських операцій підприємці можуть використовувати Журнал (книга) обліку господарських операцій, відібравши необхідні рахунки для їх відображення в журналі. Першочергово в журнал записують суми залишків на початок року (початок діяльності підприємства), потім в хронологічному порядку зазн





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 150; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.91.92.194 (0.015 с.)