Залучені джерела утворення господарських засобів.




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Залучені джерела утворення господарських засобів.



Третю групу об'єктів бухгалтерського обліку складають господарські процеси.

Господарський процес являє собою частину кругообігу господарських засобів, який складається з певних господарських операцій.

У свою чергу господарська операція — це дія, яка призводить до змін в структурі господарських засобів і джерел їх утворення. Господарські операції можуть бути позитивними (оприбутковано готову продукцію із цеху на склад) і негативними (зіпсовано об’єкт основних засобів або сировину, з якої повинна була вироблятися продукція).

Господарські процеси на підприємстві поділяються на:

1) постачальницько-заготівельний;

2) виробничий;

3) реалізації.

 

6. Основні елементи методу бухгалтерського обліку та їх коротка характеристика

 

Бухгалтерський облік як органічна частина єдиної системи народногосподарського обліку за сучасних умов ґрунтується на наукових принципах діалектичного методу пізнання та економічної теорії. Науковий зміст бухгалтерського обліку визначається підходом його до явищ господарської діяльності підприємств і організацій, розглядом всіх процесів у безперервному русі, розвитку, єдності, взаємозв’язку та їх взаємозумовленості. Водночас бухгалтерський облік має свої, властиві тільки йому способи дослідження, що зумовлені особливостями його предмета,тобто об’єктів, які відображуються і контролюються, а також за- вдань і вимог, встановлених для бухгалтерського обліку. У бухгалтерському обліку застосовуються такі прийоми і спосо- би, що дають змогу безперервно, у взаємозв’язку і взаємозумовле- ності відображати наявність та рух господарських активів і джерел їх утворення, господарські процеси та їх результати. Сукупність цих принципів і способів становить метод бухгалтерського обліку.Таким чином, сукупність способів і прийомів, за допомогою яких відображують стан і рух господарських активів, зо- бов’язань і капіталу в процесі господарської діяльності підприємств і становить метод бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку складається з таких основних елементів: документація; інвентаризація; оцінка; калькуляціяn(обчислення собівартості); система рахунків; подвійний запис; бухгалтерський баланс і звітність.

Документація — письмове свідчення про здійснення господарської операції, що надає їй юридичного статусу. Єдиною підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснен-

ня господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо

після її закінчення.Спосіб первинної реєстрації господарських операцій для безперервного і суцільного відображення змін у складі об’єктів бухгалтерського обліку називається документацією.

Інвентаризація (від лат. inventarium — опис майна) — це спосіб періодичної перевірки наявності активів і зобов’язань, під час якої визначається і документально підтверджується їх стан і оцінка, що в свою чергу дозволяє визначити відповідність чи розходження даних бухгалтерського обліку з фактичною їх наявністю.Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з законодавством.

Оцінка — це відображення об’єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірнику з метою узагальнення їх загалом по підприємству. Записи у бухгалтерському обліку на валютних рахунках підприємства, а також операцій в іноземній валюті здійснюються в національній грошовій одиниці України (гривнях) у сумах, які визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України, що діє на момент здійснення операцій. Водночас зазначені записи здійснюються у валюті розрахунків і платежів (за кожною іноземною валютою окремо).

Калькуляція — це латинський термін, що означає «набирати», тобто набирати витрати з метою визначення собівартості продукції, робіт і послуг як загалом, так і за одиницю продукції, робіт і послуг (1 ц, 1 т/км, 1 кВт/год та ін.).

Система рахунків бухгалтерського обліку — спосіб систематизації та поточного відображення стану і руху господарських активів, капіталу, зобов’язань, господарських процесів та їх результатів. Щоб згрупувати об’єкти бухгалтерського обліку за певними якісно однорідними ознаками і мати показники, необхідні для вивчення, аналізу і контролю діяльності господарства, в бухгалтерському обліку використовується система рахунків.Наприклад, для обліку грошових коштів рахунок «Каса» та «Поточ-

ний рахунок» в банку та інші.

Подвійний запис (спосіб подвійного відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку). Господарські операції, що безперервно здійснюються на підприємстві, обумовлюють взаємопов’язані і взаємозумовлені зміни в розміщенні господарських активів та їх джерел утворення. У зв’язку з цим виникає потреба відображати господарські операції в системі рахунків способом подвійного запису (подвійного відображення). Суть його полягає у взаємопов’язаному відображенні різних явищ (актів господарської діяльності), що виникають внаслідок проведення господарських операцій. Наприклад, операція придбання матеріалів приводить, з одного боку, до збільшення виробничих запасів, а з другого до зменшення коштів у зв’язку із сплатою частини їх постачальнику за придбані цінності. Тому придбання матеріалів відображують на двох рахунках: на одному записують надходження матеріальних цінностей, на дру-

гому — витрачання коштів. Такий спосіб відображення господарських операцій в системі рахунків розкриває їх економічний зміст і допомагає глибше вивчити діяльність підприємства.

Бухгалтерський баланс (балансове узагальнення). Бухгалтерський облік, згідно з вимогами діючого законодавства, здійснюється у кожному підприємстві. Спостереження і контроль за наявністю і використанням господарських активів і джерел їх утворення є обов’язковими. Таке спостереження забезпечується застосуванням способу балансового узагальнення (бухгалтерського балансу), за допомогою якого періодично порівнюють сукупність активів господарства в грошовому вимірнику з власним капіталом зобов’язаннями (джерелами утворення) та цільовим їх призначенням. Основою для складання бухгалтерського балансу є записи на рахунках бухгалтерського обліку. З тим, щоб забезпечити достовірність бухгалтерського балансу, ці записи періодично уточню-

ють за допомогою інвентаризації.

Бухгалтерська фінансова звітність — це система взаємопов’язаних і взаємозумовлених показників, що відображують господарсько-фінансову діяльність підприємства, організації, установи за визначений період (за квартал, рік) і є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Отже, окремі елементи методу бухгалтерського обліку не виступаючи самостійно, ізольовано від інших, а навпаки органічно пов’язані між собою, перебувають у безперервній взаємодії і становлять метод бухгалтерського обліку тільки у своїй

єдності.

 

7.Поняття про бухгалтерський баланс, його структура і зміст. Балансове рівняння.

 

Термін «баланс» у бухгалтерському обліку використовується у трьох значеннях:

— як форма звітності — таблиця, в якій майно підприємства відображається у грошовій формі на певну дату за ознаками: господарського управління — актив; права власності — пасив;

— як підсумок кожної сторони таблиці як визначення їх рівності;

— як метод групування й відображення в грошовій оцінці на певну дату активів, зобов’язань та власного капіталу, результати якого відображаються у формі звітності «Баланс».

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 (далі П(С)БО 2), дає таке визначення: «Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, зобов’язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату».

Це визначення включає три терміни: «активи», «зобов’язання», «власний капітал», які характеризують складові частини балансу. Для правильного складання балансу дуже важливим є розуміння цих термінів.

Поняття про активи, зобов’язання та власний капітал наведено у П(С)БО 2: «Активи — ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому».

Як бачимо, головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу є те, що підприємство контролює вигоди, отримані від використання майна, та переймає ризики, пов’язані з активом. Водночас право власності не є істотним при визнанні активу в балансі.

Визначення активів у П(С)БО містить ряд понять:

1. Виникнення у результаті минулих подій (тобто господарська операція чи інша подія, що забезпечує збільшення прав на вигоду або контроль над нею, вже відбулася). Наприклад: активом є придбання майна за гроші, в кредит, в обмін на інше майно, безкоштовно; в той же час підписання угоди про придбання не приведе до появи активу.

2. Здійснення контролю підприємством випливає з права управління певними ресурсами. Контроль не залежить від права власності, тобто підприємство здійснює контроль не через власність, а через управління.

3. Майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, що сприяє надходженню грошових коштів чи їх еквівалентів на підприємство. Наприклад: продаж готової продукції забезпечує надходження грошових коштів, в той же час існує ризик неплатоспроможності покупця.

Актив відображається у балансі за умови, що:

  • оцінка його може бути достовірно визначена;
  • очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням. Наприклад, невідшкодована заборгованість підприємства-банкрута не може бути відображена як актив у балансі його кредитора, оскільки надходження грошових коштів не відбудеться.

 

Найбільш повно метод бухгалтерського обліку з використанням подвійного запису було описано францисканським монахом, видатним математиком Лукою Пачолі (1445-1515) в трактаті «Про рахунки та записи» у 1494 році, який у своєму методі спирався на основне бухгалтерське рівняння:

 

АКТИВИ = ЗОБОВ'ЯЗАННЯ + КАПІТАЛ,

 

тобто сума записів по дебету всіх рахунків дорівнює сумі записів по кредиту. Звичайно в обліковому рівнянні «зобов'язання» ставлять перед «капіталом», оскільки кредитори мають преференційні права на активи. Лука Пачолі (в інших джерелах можна зустріти Паччолі, Пачіолі, Пачьйолі, у зв'язку з різним перекладом прізвища з італійської)) розглядав облік як універсальну методичну науку. Гете Йоганн Вольфганг (1749-1832) - великий німецький поет та мислитель, автор усесвітньо відомої грандіозної драматичної поеми «Фауст» охарактеризував метод подвійного запису як одне з найгеніальніших досягнень людства.

Дебет (від лат. йеЬеі - я вірю) - ліва сторона рахунку бухгалтерського обліку, яку використовують для відображення господарських операцій.

Кредит (від лат. сгесііі - він вірить) - найменування правої сторони рахунку бухгалтерського обліку.

Є і інше поняття кредит, яке походить від латинського сгесіеіе, що в перекладі означає вірити. В цьому понятті кредит - це особлива форма руху матеріальних цінностей з відстрочкою платежу, або передача на строк грошей чи матеріальних цінностей з умовою їх повернення. За кредит платиться, як правило, позичковий процент.

Запис у дебет активних рахунків показує збільшен ня сум, які обліковують, а у дебет пасивних рахунків їх зменпн ння. В активно-пасивних рахунках запис дебет може вказувати як на збільшення так і на зменшення коштів.

Запис у кредит активних рахунків показує зменшення грошових або матеріальних цінностей, списання дебіторської заборгованості. Запис у кредит пасивних рахунків відображає збільшення власних, або позичкових коштів підприємства, організації, установи. Кредитове сальдо пасивних рахунків вказує на наявність власних джерел коштів або на обсяг кредиторської заборгованості (боргів).

 

 

8. Види бухгалтерських балансів

 

Формування бухгалтерського обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Ного зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова балансу, який поділявся за відповідними ознаками. До найтиповіших ознак (починаючи з 1925 року) в Україні відносили: джерела складання; строки складання; обсяг даних; зміст; форму.

За джерелами складання розрізняли інвентарні, книжні та генеральні баланси.

Інвентарні баланси складались тільки на підставі повного опису інвентарю і були його скороченим та спрощеним викладом. Такі баланси виконувались або за створення нового господарства на певній майновій основі, або за зміни господарством форми власності, або за впровадження в господарстві нової, більш раціональної системи обліку.

Книжні баланси складались на підставі записів у книгах, попередня перевірка яких з допомогою інвентаризації не проводилась. Такі баланси О. П. Рудановський називав пробними, попередніми.

Генеральний баланс, що його як виняток заміняли інвентарні та книжні баланси, був синтезом того й іншого. Він складався за рік і тільки на підставі опису інвентарю та пробного балансу.

За строками складання баланси поділялись на вступні, операційні, ліквідаційні.

Вступний баланс складався на момент створення підприємства і був здебільшого балансом інвентарним.

Операційні баланси складались періодично протягом року і охоплювали окремі аспекти (як правило, виробничі) діяльності підприємства.

Ліквідаційний баланс складався на день початку ліквідації підприємства, припинення ним свого нормального існування. Операційні баланси, які складалися протягом усього періоду ліквідації, називались ліквідаційними, а останній - завершальним ліквідаційним балансом.

Залежно від обсягу інформації баланси поділяли на прості, складні і зведені. У простому балансі відображали майновий стан (а інколи й динаміку) простого господарства, тобто господарства, в якому немає структурних підрозділів, допоміжних виробництв та допоміжних підприємств із самостійним обліком. У таких господарствах провадиться єдине самостійне рахівництво і єдиний, простий баланс.

Складного балансу потребували складні господарства, що мали відділи, філії чи підприємства, які самостійно вели рахівництво і складали прості баланси. Простих балансів у цих структурах складалось стільки, скільки було окремих самостійних систем рахівництва. Із простих балансів в цілому складався складний (зведений) баланс, який отримували з допомогою механічного постатейного підсумовування даних з простих балансів і підбиття в особливій колонці загальних підсумків активу і пасиву. У такому балансі окремі колонки характеризують стан окремих самостійних одиниць господарства, а колонка "Усього" відображає загальний стан господарства в цілому. Якщо окремих одиниць забагато, їх можна згрупувати - "Філії", "Виробничі підприємства" і т. п.

Відтак статті активу і пасиву балансу окремо відображали майновий стан підприємства в цілому і майновий стан його структурних підрозділів. У тогочасних балансах найбільш характерними статтями активу були: майно; товари; матеріали; кошти; цінні папери; паї та акції інших підприємств; підзвітні суми; акції; розрахунки акціонерів за придбані акції; дебіторська заборгованість; векселі; цінності в дорозі; витрати майбутніх років. Статті пасиву балансу відображали: капітали - основний і амортизаційний; фонди; передплату на акції; розрахунки з кредиторами; векселі видані; суми до з'ясування; доходи майбутніх років.

 

9.Зміни в балансі під впливом господарських операцій: типи змін та приклади господарських операцій.

 

Процеси здійснення господарської діяльності складаються з окремих господарських операцій. Під їх впливом відбуваються різноманітні зміни у активах, зобов’язаннях та власному капіталі підприємства та їхніх структурах.

Залежно від характеру цього впливу господарські операції поділяються на 4 типи.

Для їх розгляду використаємо такі умовні позначення:

А — актив балансу,

П — пасив балансу,

Z — загальна сума змін.

 

І тип.

 

Приклад: на поточний рахунок надійшли гроші від дебітора в сумі 10 000 грн.

Результат: сума коштів на поточному рахунку збільшилася на 10 000 грн; дебіторська заборгованість зменшилась на 10 000 грн.

А+ Z – Z = П.

Зміни відбуваються лише в структурі активу балансу (одна стаття збільшується, друга — зменшується), загальна сума активу залишається без змін.

 

ІІ тип.

 

Приклад: через відсутність вільних коштів зобов’язання перед постачальником за отримані товари (кредиторська заборгованість) в сумі 50 000 грн була оплачена за рахунок кредиту банку.

Результат: поточні зобов’язання перед банком збільшилися на 50 000 грн; кредиторська заборгованість перед постачальником зменшилась на 50 000 грн.

А = П + Z – Z.

Зміни відбуваються лише в структурі пасиву балансу (одна стаття збільшується, друга — зменшується), загальна сума пасиву залишається без змін.

 

ІІІ тип.

Приклад: підприємство придбало основні засоби — автомобіль на суму 20 000 грн, але гроші за нього ще не сплатило.

Результат: основні засоби збільшилися на 20 000 грн; заборгованість перед продавцем автомобіля збільшилася на 20 000 грн. На цю ж суму збільшилась і валюта балансу.

А + Z = П + Z.

Відбулося збільшення статей активу і пасиву балансу.

 

ІV тип.

Приклад: з поточного рахунка у банку погашена заборгованість перед бюджетом з податку на прибуток в сумі 1000 грн.

Результат: грошові кошти на поточному рахунку зменшилися на 1000 грн, заборгованість перед бюджетом зменшилася на 1000 грн. На цю ж суму зменшилась і валюта балансу.

А – Z = П – Z.

Відбулося зменшення статей активу і пасиву балансу.

Висновок:

· кожна операція змінює не менше ніж дві статті балансу;

· при будь-якому типі операцій рівність загального підсумку активу та пасиву не порушується.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.221.159.255 (0.016 с.)