Природно-рекреаційні ресурси

Природно-рекреаційні ресурси повинні забезпечити відновлення та розвиток життєвих сил людини, сприяти регенерації здоров’я і підтримці працездатності населення. До їх складу відносять мінеральні води, мінеральні грязі, кліматичні і ландшафтні умови. Вони у певній мірі розміщені по всій території України, але найбільша їх кількість на півдні країни - в Автономній Республіці Крим, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Запорізькій областях.

Значна кількість їх є і у зоні Карпат - у Закарпатській, Львівській і Івано-Франківській областях.

На південному березі Криму широко використовується поєднання гірського повітря з степовим, морська вода, грязелікування, мінеральні джерела, ропа лиманів. У Причорномор’ї та Приазов’ї - поєднання степового й морського повітря з геліо- та грязелікуванням, морськими купелями. У Карпатах -гірське повітря, хвойні ліси, мінеральні джерела.

У Вінницькій, Хмельницькій, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській, Черкаській та інших областях є близько 600 родовищ радонових вод. У Волинській, Луганській, Запорізькій - бромних вод. У Львівській - «Нафтусі», сульфідних розсолів, у Закарпатті є вуглекислі води (Свалява, Поляна). Відомі своїми лікувальними водами Моршин, Любінь Великий, Шкло на Львівщині. Відомі своїми лікувальними властивостями грязі - Куяльника, Бердянська, лиманів північної частини Чорноморського і Азовського узбережжя Сивашу, Криму, озокерит Борислава. Повсюдно розміщені багатопрофільні родовища столових мінеральних вод.

У рекреаційних цілях використовують Шацькі озера Волинської області, гірські долини Яремчі й Ворохти Івано-Франківської області та полонини Закарпатської області.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення. Діє 536 санаторіїв, здатних відразу прийняти на лікування майже 150 тис. відпочиваючих, та 290 будинків відпочинку, розрахованих на 90 тис. чоловік, а також 2 тис. баз відпочинку, здатних одноразово прийняти 240 тис. чоловік.

Охорона природних ресурсів

розміщення продуктивна сила регіональне господарство

Розвиток народного господарства України залежить не тільки від наявності природних ресурсів, а й від їх раціонального використання.

Особливих збитків народному господарству та навколишньому середовищу завдає використання лише одного виду добутих ресурсів, невжиття заходів по збереженню навколишнього середовища.

Зростання масштабів виробництва спричинило глобальні екологічні проблеми. Однією з найголовніших є:.

Охорона повітряного басейни. Основні забруднювачі повітря - автотранспорт та промислові викиди у повітря енергетичних і хімічних підприємств у великих промислових центрах та містах.

Вирішення цієї проблеми можливе за рахунок:

· оновлення парку всіх діючих транспортних засобів, особливо авіатранспорту;

· переведення значної кількості автомобільної техніки на газове живлення;

· встановлення вловлювачів шкідливих речовин на діючих металургійних і хімічних підприємствах та теплових електростанціях.

Охорона водних ресурсів. Основним забруднювачем водних об’єктів шкідливими викидами, що призводять до погіршення якості води, вважаються промислові і комунально-побутові підприємства та сільське господарство. Інтенсивне старіння основних фондів водозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низька продуктивність очисних споруд, незбалансована за водним фактором система господарювання призвели до високої водомісткості продукції,

Перспективи вирішення зазначених проблем полягають у формуванні ефективних правових, економічних та організаційних передумов раціонального водовикористання, запровадженні водозберігаючих форм господарювання, створенні замкнутих циклів водокористування з мінімальним забрудненням води, забезпеченні відновлювальних функцій водних джерел.

Важливою умовою реалізації політики раціонального використання та відновлення водних ресурсів і екосистем на найближчі роки є необхідність виконання насамперед заходів, які не потребують значних капітальних затрат, а саме:

· підвищення загальної культури виробництва;

· суворе дотримання технологічних норм споживання і використання водних ресурсів;

· підтримання в належному стані діючих очисних споруд і устаткування;

· запобігання аварійним ситуаціям, з тим щоб уникнути скидання неочищених стічних вод у водойми;

· забезпечення своєчасного прибирання сміття та очищення забудованих територій, суворого контролю з боку природоохоронних органів за станом забудованих територій;

· дотримання законодавства щодо режиму використання прибережних смуг та водоохоронних зон, контроль за зберіганням водних об’єктів;

· застосування раціональних технологій використання органічних і мінеральних добрив, отрутохімікатів, нафтопродуктів з метою запобігання їх виносу у воду.

Охорона земельних ресурсів. Збереження землі, як найціннішої складової природо ресурсного потенціалу, потребує:

· поступового зменшення рівня розораності земель за рахунок виключення із ріллі ділянок, розміщених на схилах, з тим, щоб зменшити дію ерозійних процесів;

· поліпшення якісного складу ґрунтів. Недотримання за останні роки науковообґрунтованого чередування культур, зменшення внесення органічних і мінеральних добрив призводить до зменшення рівня гумусу у гранті і погіршення якості землі. В цих умовах слід переходити на нові технології ведення землеробства з широким використанням посівів сидеральних культур і багаторічних трав;

· збереження ґрунтового покриву. Станом на 1.01.2005 року в країні виведено з ладу через організацію різних кар’єрів і звалищ 160,5 тис. га землі. За останні роки щорічно порушується 2,4 тис. га землі, а рекультивується під ріллю лише 0,8 млн га. В цих умовах потрібне термінове втручання держави у прийняття відповідних законодавчих актів, спрямованих на припинення порушення земель.

Охорона лісових ресурсів. Для доведення площ лісів до оптимального рівня в країні необхідно збільшити площу під ними на 2,5-3 млн га. Разом з тим за даними статистики за останні роки в країні вигоряє щорічно14-15 тис. га, і збільшення лісових масивів не відбувається. Для збільшення площ лісових масивів слід:

· по-перше, поліпшити охорону лісів і не допускати масового їх вигоряння;

· по-друге, прийняти Державну програму розвитку лісового господарства і визначитись із площами і конкретними ділянками заліснення:

· по-третє, забезпечити галузь посадковим матеріалом;

· по-четверте, виділити кошти на проведення робіт, пов’язаних із посадкою лісів;

· по-п’яте, вдосконалити технологію вирубки лісів, забезпечивши при проведенні цих робіт збереження молодих дерев.

Охорона надр. Рудні й нерудні мінеральні ресурси відносяться до невідновлюваних. І з кожним роком їх запаси скорочуються. Тому раціональне використання всіх ресурсів, які видобуваються із надр землі, - завдання суспільства. При добуванні руд і вугілля витягується до 30% породи, яка поки що складується у терикони. Крім того, не знайшов використання у народному господарстві газ метан, який викачували з вугільних пластів, забруднюючи повітряний басейн.

Раціональне використання всіх ресурсів, видобутих із надр землі, потребує:

· по-перше, розроблення технологій переробки відходів з метою виділення з них всіх мінеральних елементів та використання переробленої сировини, виробництва будівельних матеріалів та інших продуктів;

· по-друге, широкого використання метану у паливно-енергетичному комплексі та як палива у автомобільному транспорті.

 

Контрольні запитання

1. Природно-ресурсний потенціал і його структура.

2. Стан мінеральних ресурсів України.

3. Рудні, нерудні корисні копалини.

4. Оцінка паливних ресурсів.

5. Земельні, лісові ресурси, їх збереження.

6. Водні ресурси і їх охорона.

7. Охорона природних ресурсів.

7 Населення і трудові ресурси