Архітектурно-будівельні рішення

 

У цьому розділі здійснюється розроблення об’ємно-планувального рішення основного варіанта у залежності від функціонально-технологічного призначення будівлі (споруди). Виконується вибір основних матеріалів для фундаментів, каркасу, стін, покриття, покрівлі і решти конструкцій будівлі або споруди, а також видів оздоблення.

При розробленні цього розділу дипломник повинен застосувати більш прогресивні, у порівнянні з вихідним проектом, конструктивні рішення, наприклад, інший спосіб перекриття, інший крок колон, ширше використовувати попередньо напружених конструкцій, огороджувальні конструкції з підвищеним тепловим захистом (стіни, покриття, віконні заповнення) тощо.

Ці моменти у роботі (проекті) слід виділити особливо, відмітити їх переваги перед проектом-аналогом. Усі позитивні зміни у проекті у порівнянні з вихідним проектом мають бути підкреслені у загальних висновках до дипломної роботи (кваліфікаційного проекту).

Креслення архітектурно-будівельних рішень включають у себе: генеральний план, фасади, плани основних поверхів, план перекриття, план покриття, план покрівлі, розрізи (поперечний і поздовжній), основні деталі архітектурно-конструктивних елементів і їх з’єднань.

Плани, розрізи і фасади будівлі (споруди) викреслюються у кількості, яка дозволяє уявити її архітектурно-планувальні і конструктивні рішення. Масштаби 1:100, 1:200, 1:500.

Генеральний план виконується у масштабі 1:500, 1:1000. На ньому вказується розміщення будівлі (споруди), транспортних комунікацій (автомобільних доріг і залізничних колій, шляхопроводів тощо), елементів благоустрою території, допоміжних споруд. Вказується орієнтація ділянки за сторонами світу, переважні напрямки вітру, експлікація будівель і споруд, а також умовні позначення і техніко-економічні показники за генпланом.

Техніко-економічні показники за генпланом включають в себе загальну площу ділянки, площу забудови, коефіцієнт забудови ділянки, площу озеленення, протяжність комунікацій.

Для кращого сприйняття фасади і генплан бажано виконувати у кольоровому варіанті.

У пояснювальній записці розділу міститься характеристика району і території будівництва, опис генерального плану і його техніко-економічних показників, архітектурно-будівельного і об’ємного рішень (розташування приміщень, прогони, висота приміщень, техніко-економічні показники), обґрунтування вибору конструктивних рішень (фундаментів, несучих і огороджувальних конструкцій, підлог, перегородок, дверей, вікон, покрівлі тощо), видів і матеріалів внутрішнього і зовнішнього оздоблення. Крім цього наводиться короткий опис інженерного і санітарно-технічного обладнання об’єкта проектування (вентиляція, каналізація, водопостачання, енерго- і газопостачання, підйомно-транспортне обладнання тощо).

Наводяться специфікації основних збірних залізобетонних виробів, столярних і пластикових виробів тощо.

При виборі конструктивної схеми, матеріалів стін, матеріалів віконних і дверних заповнень, конструктивного рішення і матеріалів покрівлі необхідно враховувати сучасні вимоги до енергозбереження, які наблизили українські нормативи щодо опору теплопередачі огороджувальних конструкцій до світових норм.

При виборі інженерного і санітарно-технічного обладнання будівель потрібно виходити з вимог збереження енергії (заміна стальних труб пластиковими, безлоткове прокладання трубопроводів, впровадження сучасних вентиляційних систем, застосування автономних інженерних систем, автоматизоване управління енергоспоживанням тощо).

За узгодженням з консультантом або керівником дипломної роботи (кваліфікаційного проекту) у пояснювальну записку включається або теплотехнічний розрахунок однієї з огороджувальних конструкцій, або світлотехнічний розрахунок, або розрахунок побутових приміщень.

Графічна частина цього розділу розміщується мінімум на двох листах формату А1 і відображує перелічений матеріал. У пояснювальній записці обґрунтовуються прийняті рішення.

 

Конструктивні рішення

 

Розділ виконується згідно з загальними принципами проектування несучих конструкцій з урахуванням об’ємно-планувальних рішень, вимог індустріалізації і економіки будівництва.

Розрахунково-конструктивна частина проекту передбачає розроблення основних несучих конструкцій, конкретний перелік яких указується у завданні. Об’єктом розроблення не можуть служити прості типові конструкції, розрахунок яких не відрізняється від наведених у підручниках прикладів (пустотна збірна залізобетонна плита, сходовий марш тощо).

Проектування конструкцій включає вибір розрахункової схеми, визначення навантажень, статичний розрахунок споруди (бажано з моделюванням роботи при різних впливах), конструктивні розрахунки перерізів, а також розроблення робочих креслень.

При розрахунках конструкцій особливу увагу слід приділяти питанням просторової роботи і загальної стійкості будівлі (споруди) як у стадії закінченої споруди, так і у різних стадіях монтажу.

Для виконання статичних розрахунків, перевірки міцності і стійкості несучих конструкцій, розроблення оптимальних конструктивних рішень рекомендується застосування ЕОМ та САПР.

При оформленні пояснювальної записки даного розділу необхідно прагнути до стислого, ясного і чіткого викладення теоретичного матеріалу. Дуже ефективним є застосування табличних форм. Розрахунки повинні бути ілюстровані необхідними схемами, рисунками.

Якщо конструктивні рішення є основною частиною ДП, то у даному розділі розробляються і порівнюються між собою не менше трьох варіантів основних несучих конструкцій. При підборі варіантів необхідно прагнути до оригінальних конструктивних рішень із застосуванням нових ефективних матеріалів або максимального удосконалення традиційних рішень. Запропоновані для порівняння варіанти повинні бути приблизно рівноцінними. Не можна порівнювати варіанти, які свідомо поступаються за технічними і економічними характеристиками іншим варіантам.

Підбір перерізів виконується при розробленні варіантів лише у характерних точках. Для уточнення витрат матеріалів на другорядні елементи конструкцій використовуються дані порівняння з аналогічними типовими конструкціями.

Для розглянутих варіантів основних несучих конструкцій обчислюють техніко-економічні показники, які потім аналізуються. Вибір оптимального варіанта здійснюється за критерієм мінімуму витрат.

Якщо наведені витрати для варіантів, що порівнюються, відрізняються несуттєво, то при виборі основного варіанта мають враховуватись такі показники:

- трудомісткість виготовлення і монтажу основних несучих конструкцій;

- тривалість зведення;

- витрати основних конструкційних матеріалів на одиницю площі або об’єму будівлі (споруди).

Слід звернути увагу, що варіант, обраний до детального розроблення, може відрізнятись більшою вартістю, але мати меншу трудомісткість або більшу технологічність, що забезпечує скорочення термінів будівництва. Вибір основного варіанта не за мінімальними зведеними витратами потребує додаткового обґрунтування.

Варіанти конструктивних рішень обов’язково наводяться у графічній частині проекту, де також обов’язково у табличній формі наводяться техніко-економічні показники варіантів, що порівнюються. Матеріали техніко-економічного порівняння варіантів узгоджуються з консультантом з економічної частини.

У пояснювальній записці необхідно описати варіанти з обґрунтуванням їх прийняття, дати розрахунок конструкцій і визначити техніко-економічні показники кожного з них, проаналізувати і обґрунтувати вибір найбільш оптимального.

Графічна частина цього розділу розміщується на 1,5 аркуша (3,5 аркуша, якщо розділ є основним) формату А1 і відображує перелічений матеріал. У пояснювальній записці обґрунтовуються прийняті рішення.

 

 

Основи та фундаменти

 

У даній частині проекту дипломник виконує розрахунок і проектування одного або декількох видів фундаментів, які вибираються за узгодженням з керівником.

У пояснювальну записку з розділу включають: опис і оцінювання інженерно-геологічних і гідрогеологічних умов будівельного майданчика, визначення навантажень на рівні верхнього уступу фундаменту, обґрунтування вибору його типу, розрахунок основи за першою і другою групами граничних станів, розрахунок тіла фундаменту за першою і другою групами граничних станів.

Навантаження по верхньому уступу фундаментів необхідно визначати у результаті статичного розрахунку надфундаментної конструкції будівлі (плоскої або просторової системи). Тільки такий розрахунок дозволяє врахувати перерозподіл горизонтальних навантажень просторовою жорсткістю споруди і правильно врахувати навантаження на фундаменти. При можливості необхідно виконувати статичний розрахунок системи з урахуванням податливості основи.

У випадку неможливості статичного розрахунку споруди (внаслідок його надмірної складності) визначення навантажень на фундаменти дозволяється виконувати спрощеним способом – „за вантажними площами”. Згинальні моменти у цьому випадку визначаються тільки від позацентрового обпирання конструкцій перекриттів і від вітрового навантаження.

Навантаження на стрічкові фундаменти визначаються аналогічно, але у перерахунку на один погонний метр на рівні верху фундаменту.

У графічній частині показують геологічний розріз будівельного майданчика з розміщенням фундаментів, план фундаментів, робочі креслення розробленого фундаменту з відповідними специфікаціями.

Якщо розділ є основною частиною дипломної роботи (кваліфікаційного проекту), то у даному розділі розробляються і порівнюються між собою не менше трьох варіантів фундаментів під основний вид вертикальної несучої конструкції (колони або стіни).

Графічна частина цього розділу розміщується на 0,5 аркуша (2 аркушах, якщо розділ є основним) формату А1 і відображує перелічений матеріал. У пояснювальній записці обґрунтовуються прийняті рішення.