Для надання першої допомоги у разі нещасних випадків у лабораторії слід мати аптечку.

При термічних опіках не дозволяється змочувати обпечене місце водою. Ні в якому разі не можна проривати утворені пухирі і перев'язувати опік бинтом. На обпечені місця накладають складений декілька разів бинт або марлю, змочений 3% розчином перманганату калію, 5% розчином таніну, етилового спирту або змащені спеціальним кремом від опіків.

При потраплянні кислоти (сірчаної, соляної, азотної, фосфорної) вражене

місце промивають спочатку великою кількістю проточної води, потім 3-5% розчином гідрокарбонату натрію або 10% розчином вуглекислого амонію і

знову промивають водою.

При опіках лугами після промивання великою кількістю води шкіру змочують 2-3% розчином оцтової кислоти або 1-2 % розчином соляної кислоти і потім знову промивають водою.

При ураженні тканин (пораненні), особливо при порізах битим скляним

лабораторним посудом, рану, насамперед, очищають від уламків скла стерильним пінцетом або стерильною марлею, зупиняють кровотечу, очищають поверхню шкіри навколо рани від бруду і обробляють краї рани антисептиком (наприклад, розчином йоду).

При електротравмах потерпілому до прибуття лікаря, забезпечують повний спокій і надходження свіжого повітря. Потерпілий не повинен робити зайвих рухів.

У разі отруєння кислотами слід викликати блювання, рот сполоскати водою та 5%-ним розчином питної соди, випити молоко.

У разі отруєння лугами викликають блювання та приймають 1-2%-ний розчин оцтової чи лимонної кислоти.

ТЕМА 1. ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ, ЩО

ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЯКІСТЬ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

Фізичні методи аналізу побудовано на виявленні певних залежностей між фізичними і хімічними властивостями речовин харчових продуктів. У товарознавстві велике значення мають оптичні методи аналізу (рефрактометричний, поляриметричний, люмінесцентний, фотометричний), методи визначення відносної густини, питомої ваги, температури, маси та ін.

Фізико-хімічні методи побудовано на спостереженні фізичних явищ, які відбуваються під час хімічних реакцій. До фізико-хімічних методів дослідження належать електрохімічні, фотоколориметричні, спектрофотометричні, кондуктометричні, потенціометричні та ін. Наприклад, при колориметричному методі порівнюють інтенсивність забарвлення досліджуваного і стандартного розчинів; при кондуктометричному – електропровідність розчину, в якому відбувається хімічна реакція; при потенціометричному – потенціал електроду, який знаходиться в досліджуваному розчині.

 

Визначення відносної густини та питомої ваги.

Густина – це кількість маси (m) даної речовини в одиниці об’єму (V). Відповідно до Міждународної системи одиниць (СІ) її вимірюють у кг/м . Для характеристики деяких фізичних властивостей харчових продуктів визначають відносну густину, яка виражається відношенням густини досліджуваного продукту до густини стандартної речовини за певних умов. Як стандартний розчин використовують дистильовану воду при температурі 4 С і нормальному атмосферному тиску. За таких умов густина води дорівнює одиниці.

Відносну густину досліджуваного продукту визначають за формулою:

d = (1),

де m і m - відповідно маса продукту і води, кг.

Відносна густина змінюється залежно від температури досліджуваної речовини – чим вища температура, тим нижча відносна густина речовини, і навпаки. Тому при зазначенні відносної густини необхідно вказувати індекси, де t і t - температура досліджуваного продукту і дистильованої води, С. Звичайно відносну густину визначають при температурі продукту і води 20 С d .

Для перерахунку значень густини 20 С d у d , або навпаки, користуються температурними коефіцієнтами розширення

d = d 1,00177; d =d 0,99823 (2)

Густина харчових продуктів залежить також від концентрації в них сухих речовин. Показники відносної густини визначають при оцінці якості молока, визначенні сухих речовин у сиропах, екстрактах, вмісту солі в розсолах та ін.

 

 

Завдання 1. Вивчити сутність ареометричного метода визначення відносної густини харчових продуктів, визначити відносну густину досліджуваних продуктів ареометричним методом, оформити отримані результати дослідження, порівняти їх з нормами стандартів і зробити висновок про якість харчового продукту.

Ареометричний метод побудовано на застосуванні закону Архімеда, згідно з яким на занурене у рідину тіло діє сила виштовхування, що направлена вертикально і дорівнює масі рідини в об’ємі зануреної частини тіла. Густину рідини визначають за шкалою ареометра, градуйованому при 20 С. У середині деяких ареометрів є термометр, яким вимірюють температуру рідкого продукту. Метод простий і швидкий.

Прилади і обладнання: ареометри з шкалою, що показує значення густиниd , скляний циліндр, термометр.

Хід роботи. У чистий сухий циліндр, діаметр якого у два рази більше від широкої частини ареометра, наливають продукт для дослідження, уникаючи утворення піни. Продукт повинен мати температуру, зазначену на шкалі ареометра. Якщо є відхилення температури продукту, що досліджується від зазначеної, то при визначенні результату враховують поправку, і густину визначають за формулою:

d = d (3),

де d - показання ареометра;

- коефіцієнт об’ємного розширення (для скла 0,0000244, для латуні 0,0000572);

Т- нормальна температура шкали ареометра;

t - температура досліджуваної рідини в момент визначення густини.

Чистий сухий ареометр беруть за верхній кінець і обережно занурюють у досліджуваний рідкий продукт, доки прилад перестає занурюватися. Якщо за інерцією ареометр зануриться глибше, його шийка змочиться вище відмітки, яка відповідає відносній густині рідини. При цьому знижуються результати. У даному випадку ареометр виймають, витирають і повторюють визначення. Ареометр не повинен торкатися стінок циліндра.

Відлік показання ареометра проводять через 5 хв. Під час дослідження прозорих рідких продуктів відлік здійснюють по нижньому меніску, а непрозорих – по верхньому. Якщо меніск проходить між двома поділками шкали, відмічають верхню. За кінцевий результат беруть середнє арифметичне двох визначень.