Гіперплазія ендометрія атипова

3. Гіперплазія ендометрія в стадії секреції

 

436. Розповсюджений метод діагностики раку ендометрія

1. Радіонуклідний

2. УЗД

Пробне вишкрябування ендометрія

4. Метросальпінгографія

 

437. Сучасний метод лікування передраку ендометрія

1. Хірургічний

Медикаментозний

3. Променевий

 

438. Роль цитологічного дослідження мазків з піхви в діагностиці раку ендометрія

1. Не застосовується

Допоміжна

3. Застосовується при профілактичних оглядах

 

439. Метод забору матеріалу для цитологічного дослідження ендометрія

Аспіраційний

2. Контактний

3. Пункційний

 

440. Макроскопічна характеристика виділень при раку ендометрія

Кров'янисті

2. Рідкі

3. Каламутні

 

441. Особливості бімануального дослідження у хворих на рак ендометрія

Дослідження малоінформативне

2. Інформативне

3. Болюче

 

442. Основний метод лікування раку ендометрія

Хірургічний

2. Медикаментозний

3. Променевий

4. Поєднаний

 

443. Супутні патологічні стани або захворювання при раку ендометрія

Ожиріння

2. Схуднення

3. Випадіння матки

4. Флебіт

 

444. Місце комбінованого методу у лікуванні раку ендометрія

Застосовується часто

2. Застосовується рідко

 

445. Вилікування раку ендометрія наступає у..% випадків

1. 80

2. 60

3. 90

 

446. Найчастіші шляхи метастазування раку ендометрія

1. Гематогенний

Лімфогенний

3. Контактний

 

447. Гормонотерапія раку ендометрія

1. Симптоматична

2. Патогенетична

Ад'ювантна

 

448. Медикаментозна профілактика рецидивів і метастазів після радикального лікування раку ендометрія

1. Метотрексат

Оксипрогестерон капронат

3. Синестрол

 

 

449. Частота раку яєчників серед всіх пухлин яєчників

1. 10%

2. 20%

3. 40%

 

450. Місце раку яєчників серед всіх пухлин яєчників

1. Перше

2. Друге

Третє

4. Четверте

 

451. Чим зумовлена складність класифікації пухлин яєчників?

1. Яєчник. репродуктивний орган

2. Яєчник. гормонопродукуючий орган

Яєчник багатотканинний орган

4. Яєчник. парний орган

 

452. До якої групи за етіологією відноситься рак ендометрія?

Гормонозалежних пухлин

2. Системних пухлин

3. Гормоноактивних пухлин

4. Радіочутливих пухлин

 

453. Найчастіша макроскопова форма раку яєчників?

1. Дифузна

2. Вузлова

3. Змішана

Кістозна

 

454. Основний шлях метастазування раку яєчників

1. Лімфогенний

2. Гематогенний

3. Імплантаційний

 

455. Симптом, який зустрічається у більшості хворих на рак яєчників

1. Метеоризм

Асцит

3. Анемія

4. Кров'янисті маткові виділення

 

456. Інвазивний апаратний метод дослідження органів черевної порожнини

1. Лапаротомія

Лапароскопія

3. Пневмографія

 

457. Роль бімануального дослідження в діагностиці раку яєчників

Провідна

2. Допоміжна

3. Дослідження неінформативне

 

458. Імунна діагностична реакція на рак яєчників

СА.125

2. СА 19.9

3. СА.17.3

 

459. Рентґеноскопія якого органу найбільш необхідна при диференціальній діагностиці раку яєчників

Шлунка

2. Кишечнику

3. Легенів

 

460. Зручний метод морфологічної верифікації процесу при раку яєчників

1. Цитологічне дослідження пунктату лімфовузла

2. Цитологічне дослідження мазків виділень з піхви

Цитологічне дослідження асцитичної рідини

4. Гістологічне дослідження зішкрібу порожнини матки

 

461. Особливості хірургічного лікування раку яєчників

1. Часті паліативні операції

Транстуморальні операції

3. Тільки радикальні операції

4. Часті пробні лапаротомії

 

462. Місце хірургічного методу у лікуванні раку яєчників

Застосовується в більшості випадків

2. Застосовується в половині випадків

3. Застосовується рідко

 

463. Місце хіміотерапії у лікуванні раку яєчників

Застосовується в більшості випадків

2. Застосовується в половині випадків

3. Застосовується рідко

 

464. Місце променевого методу у лікуванні раку яєчників

1. Застосовується після нерадикальних операцій

2. Застосовується при низькодиференційованих пухлинах

3. Застосовується у хворих без надміру ваги

Майже не застосовується

 

465. Рак яєчників виліковується у.. % випадків

1. 40

2. 30

3. 10

 

466. Високоінформативний метод дослідження лікованих від раку яєчників

1. Цистоскопія

2. Рентґеноскопія

Визначення СА.125

4. Визначення гемоглобіну

 

467. Середня тривалість життя хворих, які лікувались від раку яєчників

1. 5.8 років

Роки

3. 1.2 роки

 

468. Основна причина смерті хворих на рак яєчників

1. Ниркова недостатність

2. Перитоніт

3. Кровотеча

Непрохідність кишечнику

 

469. Яке місце займає смертність від раку яєчників у групі хворих на рак ґеніталій?

Перше

2. Друге

3. Третє

4. Четверте

 

470. Найчастіша гістологічна структура раку шийки матки

Плоскоклітинний рак

2. Аденокарцинома

3. Мезонефроїдний рак

 

471. Етіологічні фактори раку шийки матки

1. Хімічні

Біологічні

3. Фізичні

 

472. Роль ерозії у виникненні раку шийки матки

1. Маловивчена

Перебільшена

3. Недооцінена

 

473. Частота раку шийки матки серед раку ґеніталій у жінок

1. Перше

Друге

3. Третє

 

474. Захворюваність на рак шийки матки:

На 100.000 населення

2. 10 на 100.000 населення

3. 5 на 100.000 населення

 

475. Найважливіший момент профілактичного огляду шийки матки

1. Кольпоскопія

2. Цитологія

Біопсія

 

476. Симптоми внутрішньоепітеліального раку шийки матки

1. Суб'єктивні

2. Об'єктивні

Відсутні

 

477. Провідна кольпоскопічна ознака раку шийки матки

1. Колір утвору

2. Поверхня утвору

3. Краї утвору

Структура капілярів

 

478. Чи є кахексія симптомом раку шийки матки?

1. Так

Ні

 

479. Найрозповсюдженіший метод лікування раку шийки матки

1. Комбінований

2. Хіміотерапія

Поєднано.променевий

4. Хірургічний

 

480. Роль дистанційної гамма-терапії в лікуванні раку шийки матки

Застосовується рідко

2. Застосовується часто

3. Не застосовується

 

481. Чим зумовлена можливість вилікування великої кількості хворих на рак шийки матки променевим методом?

1. Повільним ростом пухлини

2. Раннім виявленням

Радіочутливістю

 

482. Чим зумовлена достатньо висока можливість вилікування ІІІ стадії раку шийки матки?

1. Відсутність симптомів

Відносно низькою частотою дисемінації

3. Низькою диференціацією пухлини

 

483. Результати хіміотерапії раку шийки матки

1. Задовільні

Незадовільні

3. Добрі

 

484. Покази до органозберігаючих операцій при раку шийки матки

1. Вік хворої

2. Анатомічний стан шийки матки

Стадія процесу

4. Бажання хворої

 

485. Покази до розширеної екстирпації при раку шийки матки

1. Гістологічна структура

2. Загальний стан хворої

3. Бажання хворої

Стадія процесу

 

486. Покази до післяопераційного опромінення при раку шийки матки

1. Ожиріння хворої

2. Ступінь диференціації пухлини

3. Нерадикальна операція

Стадія процесу

 

487. Виліковуваність хворих на рак шийки матки

1. 70%

2. 50%

3. 30%

 

488. Основні причини смерті хворих на рак шийки матки

1. Перитоніт

2. Гідронефроз

Кровотеча

 

489. Смертність від раку шийки матки в Україні

1. 2 на 100.000 населення

2. 10 на 100.000 населення

На 100.000 населення

 

490. Тенденції в захворюваності на рак шийки матки

До збільшення

2. Стабілізація

3. До зниження

 

491. Середній вік хворих на рак шийки матки

1. 60 років

Років

3. 40 років

 

492. В який бік змінюється середній вік хворих на рак шийки матки

1. Збільшується

2. Стабілізувався

Знижується

 

493. До якої форми раку відносяться пухлини шийки матки за діагностичними можливостями?

Візуальної

2. Екзофітної

3. Гормонозалежної

 

494. Доброякісні пухлини щитоподібної залози

1. Фолікулярна аденокарцинома

2. Лімфома

Папілярна аденома

 

495. Найчастіша форма злоякісних пухлин щитоподібної залози

1. Фолікулярний рак

2. Папілярна аденокарцинома

3. Недиференційований рак

Рак з клітин Ашкіназі

 

496. Захворюваність на рак щитоподібної залози

1. Зростає

2. Має тенденцію до зниження

3. Має стабільний характер

4. Залежить від кількості вагітностей

 

497. Серед факторів, що сприяють виникненню раку щитоподібної залози має значення

1. Кількість вагітностей

2. Куріння

3. Зловживання алкоголем

4. Іонізуюча радіація

 

498. Забезпечення організму йодом

1. Впливає на захворюваність на рак щитоподібної залози

2. Не впливає

3. Має певне значення

4. Окремі гістологічні субтипи залежні

 

499. У країнах з високою часткою ендемічного зобу домінують

1. Медулярний рак

2. Папілярний

3. Фолікулярний і недиференційований

4. Плоскоклітинний

 

500. У країнах з високим забезпечення йодом домінують

1. Медулярний рак

2. Фолікулярний

3. Папілярний

4. Плоско клітинний

 

501. Пухлини щитоподібної залози виникають на фоні

 

1. Гальмування функції щитоподібної залози

2. Стимулювання функції щитоподібної залози

3. Стан функції не має значення

4. Має значення лише в окремих пацієнтів

 

502. Проліферацію епітелію щитоподібної залози стимулюють

1. Статеві гормони

2. Інсулін

3. Тиротропний гормон гіпофізу

4. Кортикостероїди

 

503. Серед пухлин щитоподібної залози найчастіше зустрічаються

 

1. Карциноми тироцитів

2. Лімфоми

3. Метастази інших злоякісних пухлин

4. Саркоми

 

504. На карциноми тироцитів припадає

 

1. До 10% пухлин

2. До 20% пухлин

3. До 80% пухлин

4. До 90% пухлин

 

505. Серед карцином тироцитів 80% припадає

1. На медулярний рак

2. На плоско клітинний рак

3. На диференційовані форми

4. На недиференційовані форми

 

506. На медулярний рак припадає

1. 90%

2. 70%

3. 5%

4. 25%

 

507. Розміри дефіцити йоду впливають на захворюваність

1. Так

2. Ні

3. Впливають на структуру захворюваності

4. У залежності від ряду обставин

 

508. До регіонарних лімфатичних вузлів щитоподібної залози відносяться

1. Шийні та середостінні

2. Середостінні

3. Шийні

4. Аксілярні

 

509. Класифікація за стадіями процесу диференційованого раку щитоподібної залози залежить

1. Від віку пацієнта

2. Не залежить від віку

3. Залежить від статі

4. Не залежить від статі

 

510. Класифікація за стадіями процесу недиференційованого раку щитоподібної залози залежить

1. Від віку

2. Не залежить від віку

3. Усі випадки належать до ІV стадії

4. Стадійна класифікація відсутня

 

511. Для диференційованого раку щитоподібної залози характерний

1. Відносно сприятливий прогноз

2. Дуже несприятливий

3. Несприятливий

4. Відносно сприятливий прогноз з часом переходить у інфільтративний ріст з метастазуванням

 

512. Для папілярног раку щитоподібної залози характерні

1. Гематогенні метастази

2. Лімфогенні

3. Лімфогенні і гематогенні

4. Гравітаційні

 

513. Для фолікулярног раку щитоподібної залози характерні

1. Гематогенні метастази

2. Лімфогенні

3. Лімфогенні і гематогенні

4. Гравітаційні

 

514. Клініка раннього раку щитоподібної залози

1. Багата на симптоми

2. Бідна на симптоми

3. Залежить від супутніх захворювань

4. Залежить від місцевості проживання

 

515. Першим симптомом захворювання найчастіше є

1. Втрата працездатності

2. Втрата ваги тіла

3. Наявність пухлинного вузла у зоні щитоподібної залози або лімфатичних вузлів

4. Ендокринні порушення

 

516. Для аберантної форми раку щитоподібної залози характерна

1. Практично майже повна відсутність первинної пухлини

2. Наявність первинної пухлини значних розмірів

3. Поєднання великих первинної пухлини і її метастазів

4. Повна відсутність пухлинних вузлів на шиї

 

517. У діагностиці раку щитоподібної залози вирішальне значення має

1. Анамнез

2. Огляд

3. Сонографічне дослідження

4. Рентгенологічне дослідження

 

518. Остаточний діагноз раку щитоподібної залози встановлюється на підставі

1. Огляду

2. Ренгенологічного обстеження

3. Морфологічного дослідження

4. Сонографічного дослідження

 

519. Більшість злоякісних пухлин щитоподібної залози належать до

1. Гіперехогенних утворів

2. Нормоехогенних

3. Гіпоехогенних

4. Ехлогенність не має значення

 

520. При сонографічному обстеженні на користь діагнозу рак щитоподібної залози свідчать

1. Сонографічні ознаки посиленого кровоплину у пухлині

2. Виявлення кальцинатів

3. Виявлення дрібних кістозних утворів.

4. Нечіткість контурів

 

521. Здатність до захоплення радіоактивного йоду у диференційованих пухлин щитоподібної залози

1. Відсутня

2. Посилена у порівнянні з тканиною щитоподібної залози

3. Аналогічна у порівнянні з тканиною щитоподібної залози

4. Ослаблена у порівнянні з тканиною щитоподібної залози

 

522. Визначення рівня кальцитоніну має діагностичну цінність

1. При встановленні діагнозу диференційованого раку щитоподібної залози

2. Медулярного раку

3. Недиференційованого

4. Плоско клітинного

 

523. Визначення рівня тироглобуліну грає роль

1. У первинній діагностиці медулярного раку

2. Упервинній діагностиці диференційованого раку

3. Не грає жодної ролі.

4. У процесі спостереження за пролікованими пацієнтами з диференційованим раком.

 

524. Розвитку медулярного раку щитоподібної залози передує

1. Гіпертироз

2. Гіпотироз

3. С-клітинна гіперплазія

4. Недостатня функція підшлункової залози

 

525. С-клітинну гіперплазію можна виявити з допомогою

1. Т.зв. стимуляційного «кальцій-пентагастринового» тесту

2. Визначення рівня тиротропного гормону гіпофізу

3. Визначення рівня стероїдних гормонів

4. Не можна виявити

 

526. Генетичні обстеження пацієнтів з медулярним раком виявляють

1. Додаткову хромосому

2. Недостаючу хромосому

3. Точкову мутацію в RET-протоонкогені (Exon)

4. Не виявляють змін

 

527. Пункційна біопсія з подальшим цитологічним дослідженням препарату виявляє злоякісну пухлину щитоподібної залози у

1. 10 %

2. 30%

3. 95%

4.100%

 

528. Для встановлення діагнозу фолікулярної аденокарциноми необхідне

1. Сонографічне дослідження

2. Цитологічне дослідження

3. Гістологічне дослідження

4. Визначення рівня гормонів щитоподібної залози

 

529. Основним методом лікування раку щитоподібної залози є

Хірургічний

2. Променевий

3. Хіміотерапевтичний

4. Гормональний

 

530. Операцією вибору при раку щитоподібної залози є

1. Енуклеація пухлини

2. Резекція частки

3. Гемітироїдектомія

4. Тироїдектомія

 

531. Хірургічне лікування диференційованого раку щитоподібної залози доповнюється

1. Дистанційною гаматерапією

2. Радіойодтерапією

3. Нічим не доповнюється

4. Терапією стероїдними гормонами

 

532. Найінформативнішим показником перебігу захворювання пролікованих хворих на диференційований рак щитоподібної залози є

1. Періодичне проведення загального аналізу крові

2. Контроль гормонів щитоподібної залози

3. Визначення рівня тироглобуліну.

4. Сонографічне дослідження

 

533. Проведення гормонотерапії диференційованого раку щитоподібної залози передбачає застосування

1. Невеликих доз гормонів

2. Субституційної дози гормонів

3. Супресорної дози гормонів

4. Гормонотерапія не застосовується.

 

534. Прогноз диференційованого раку щитоподібної залози передбачає

1.5-річну загальну виживаність понад 90%

2. 5-річну загальну виживаність понад 50%

3. 5-річну загальну виживаність у межах 30-40%

4. Пацієнти не переживають 5-річний період.

 

535. Основний метод лікування раку щитоподібної залози без метастазів

Хірургічний

2. Променевий

3. Хіміотерапія

4. Комбінований

 

536. Назвіть пухлину шиї неврогенного походження

Симпатогоніома

2. Гемангіоперніцитома

3. Фібросаркома

4. Хордома

 

537. Пухлина шиї мезенхімального походження

Хордома

2. Хемодектома

3. Лімфангіома

4. Бранхіогенний рак

 

538. Назвіть пухлину шиї з найвищою радіочутливістю

1. Хордома

2. Бранхіогенний рак

3. Фібросаркома

Лімфосаркома

 

539. Назвіть пухлину шиї з найнижчою радіочутливістю

1. Лімфома Годжкіна

Фібросаркома

3. Лімфосаркома

 

540. Основний метод лікування пухлин шиї неврогенного походження

Хірургічний

2. Променевий

3. Хіміотерапія

4. Комбінований

 

541. Назвіть найчастіші метастатичні пухлини шиї

Рак носоглотки та гортані

2. Рак тіла матки

3. Рак легень

 

542. Назвіть пухлини шиї, що рідко метастазують

1. Бранхіогенний рак

2. Рак щитоподібної залози

Хемодектома

4. Лімфосаркома