Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Перепони до вільного розвитку релігійно-національної культури в УкраїніСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Та чи по силах українському народові розбудова власної релігійно-національної культури? Вже з попереднього огляду очевидно, що незважаючи на важкі історичні потрясіння, довгу неволю, напівзабуту державну традицію, на кількаразову зміну релігій і досі ще не вироблену загальнонаціональну ідеологію, на суттєві дефекти національної психіки (особливо брак твердої волі й витривалості у змаганнях) українській народ вже заявив себе творцем власних цінностей і заклав основи своєрідної релігійно-національної культури. Про це свідчить народна обрядова творчість, український релігійний спів, особливий стиль в архітектурі, малярстві, різьбярстві та інших видах релігійного мистецтва (чим можуть вирізнитися тільки культурно багаті нації). Далі – своєрідне церковне право й численні місцеві церковно-народні звичаїв, відмінний устрій Української Церкви (" громадянський папізм", як називає професор М.Чубатий активну участь громадянства у церковному житті). Нарешті – тривала традиція: церковно-культурного руху з численними рукописними й друкованими пам'ятками. Та найбільше проступає за розбудовою самостійної української релігійно-національної культури особлива психіка народу, його відмінний світогляд і синтетична здібність, яка ставить перед ним спеціальні завдання надзвичайної ваги. Однак, ще надто низько стоїть в Україні матеріальна культура та економічна організація населення. Між тим тільки на цьому грунті може розцвісти життя духовне. Серед інших перепон на нашім шляху треба ще вказати на "хворобу недержавності українського громадянства”. Походження тієї хвороби залежало від різних причин - статичних і динамічних. До перших В.Липинський зачисляє несприятливі природні умови: 1) Географічне розміщення між Європою й Азією та відсутність добрих природних границь. Однак сам Липинський визнає, що при належній організації внутрішніх відпорних сил і таке нібито незручне розміщення на світовому роздоріжжі можна з успіхом використати. Тоді воно навпаки поставило б нас у винятково щасливі умови. 2) Родюча земля і добре підсоння України не вимагають значних (а тим більше – збірних) зусиль до здобування поживи. Звідси серед місцевої людності лінивість і атрофація соціального інстинкту, наростання українського песимізму і ослаблення державно-творчої енергії. О.Турянський помітив вже у деяких виразах "Слова о полку Ігоревім", які він порівняв з іншими місцями, що дихають ще давнім героїчним духом і свідчать про тверду волю українських предків. Крім того, багатство української землі завжди притягує сюди, з одного боку, еміграцію всіляких пасивних зайд-неробів, яких вабить можливість легкого життя, і які не можуть збагатити української крові особливо цінними прикметами, а з іншого, – напади сусідів, що не давали зміцніти в Україні власним відпорним силам. 3) Расова неусталеність населення України, яке походить від різних етнічних груп, досі не переплавлених в однорідний зліпок. Тому ця людність розпорошена, не зцементована ані спільним походженням, ані спільною ідеологією. В історії так завжди було перед зародженням великих культур (згадати лиш перетопленя шумерійців з семітами перед повстанням халдейсько-вавілонської культури, або зпоїння латинсько-кельтійських, скандинавсько-британських, німецько-фламандських та у сучасній Франції іберійсько-баських елементів). Бо тільки після такого схрещення, боротьби й запліднення рас (тубільних і захожих) народжуються різні яскраві індивідуальності, розцвітає нове життя з новим змістом. Тому В.Липинський вірить, що у майбутньому це "спричиниться до створення нами нової оригінальної і прекрасної української культури". 4) Перевага емоційності над волею та розумом, нестримна й пристрасна чутливість "місцевого населення (як "общеросів" і "вшехполяків " в Україні, так і самих українців). Всі вони наділені в однаковій мірі темпераментом негрів і, відповідно, мінімальною дозою волі та інтелігентності". Перевага почуття над розумом і брак сильного хотіння створюють нахил до романтизму, але "держава може бути створена тільки поривом ідеалістичним, а не романтичним". Бо від різних труб єрихонських можуть падати державні стіни, але не бувало такого випадку, щоб ці стіни в той спосіб будувались...". Проте й чуттєвий темперамент може стати неоцінимою творчою силою і навіть перевагою (розум і волю і можна виховати, а природної чуттєвості не можна набути). Тому при належному розвиткові інтелігентності й гартуванні волі наша емоційність, на думку Липинського, дозволить нам зробити в короткий час те, на що інші нації, з холодним і нечутливим темпераментом, потребували б багато більших зусиль і значно більше часу". "Динамічні" причини недержавності українського громадянства гніздяться у недостатнім напруженні наших і організуючих державно-творчих чинників. Щоб створити свою державу, треба вміти організувати владу. Для цього певна частина населення мусить бути войовничого типу й при тому мусить мати ясну ідею, сильну волю, певну інтелігентність і необхідну організацію. Якраз у нас цей тип войовника є чисельно недостатнім і якісно ненадійним. Йому бракує віри в свою правду, в законність своїх хотінь, бракує політичної культури та необхідної для державного будівництва співпраці консервативних і поступових кіл громадянства. Від історичної Росії ми засвоїли звичку до сліпої покори (і обезцінили консервативну вдачу хліборобської верстви). Звідси "епізодичність і скороминучість більшості політичних українських починань", оте "коротке дихання" нашої інтелігенції. А як ще згадаємо засвоєну частиною громадянства звичку до вислужування, готовність йти у найми, зникнення почуття своєї національної й громадянської гідності, то зрозуміємо те, чому українці так скоро завжди корилися чужій владі "за шмат хоч гнилої, але певної ковбаси", й не могли вибачити найменшого огріху своїй владі, яка ще не в стані була відразу забезпечити кожного ковбасою. Звідси хрунівство різних гатунків, поява "татарських людей" і всі ті "блудування" в минулому й сучасному... Аналіз національного характеру не може зупинятися тільки на позитивних сторонах народної душі: лиху прислугу робив би той, хто лиш вихваляв би свій народ, як це робили месіаністи. Про негативні риси народної вдачі треба говорити не для того, щоб сіяти зневіру, а щоб шукати засобів до виправлення та оздоровлення. Ще так недавно чехи задумувалися над негативними прикметами свого характеру, картали себе за брак національної гордості, за вислужування перед кожним паном, за брак витривалості в будь-якій справі, за той "солом'яний вогонь", що швидко вибухає й ще швидше гасне. Скільки знайомих "чисто українських" прикмет ми стрічаємо у цих докорах чеських патріотів. А нині Чехія займає вже своє місце в європейському ареопазі. Українці можуть виправити некорисні прикмети своєї вдачі, але тільки систематичною мурашиною працею над піднесенням нашої інтелігентності, над гартуванням волі, перевихованням громадянства. Серед тієї праці етнографічна статика народу перетвориться в динаміку національного життя, зросте загальний рівень культури, зміцніють підстави нашої самобутності, збудиться воля до національної експансії. Відтак, приспаному народові заясніє Велика Мета, до якої його від віку покликано. Свідомість тієї місії одушевить нас почуттям своєї власної гідності. Віднайшовши цей загально-національний ідеал, зрозуміємо, де найвища цінність усього народу, запорука його безсмертя, його слави, й зложимо серця перед її вівтарем. На причинах недержавності нашого громадянства ми і спинилися тому, що всі перепони до вільного розвитку нації разом з тим є перешкодами до розбудови нашої релігійно-національної культури, до усвідомлення й виконання споконвічної місії українського народу [394-398]. Арсен Річинський. Проблеми української релігійної свідомості (Упорядники А.Колодний, О. Саган). Видання третє. – Тернопіль, 2002. – 448с. САМОСТІЙНА АУДИТОРНА РОБОТА 1. Українська православна церква в Радянську добу. 2. Сучасне православ’я в Україні: УАПЦ, УПЦ КП. УПЦ МП. 3. Статистичні дані релігійності, свободи совісті та віросповідання в Україні.
запитання для контролю і самоконтролю 1.У чому полягає універсальність Київського християнства? 2. Хто були перші митрополити-русичі, які очолювали митрополичу кафедру? 3. Що таке “Софія”? 4. Митрополит Іларіон в “Слові про закон і благодать” створює власну патріотичну концепцію. В чому полягає зміст цієї концепції? 5. У чому проявляється відмінність західноєвропейського варіанту релігійності від східної, візантійської? 6. Що означає термін автокефалія? 7. В чому ви бачите причину автокефального руху в Україні? 8. В чому полягає відмінність між українським і московським православ’ям? 9. Коли проголошується автокефалія УПЦ? 10. Які існують три гілки православ’я в Україні? 11. Які існують спроби українських ієрархів об’єднати християнський Схід і Захід?
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Головащенко С.І. Історія християнства: Курс лекцій: Навч. посібн. – К.: 1999. – С.220-233. 2. Історія релігії в Україні: Навч. посібн. / За ред. А.Колодного. – К., 1999. – С.111-118; 121-129; 160-167; 201-211; 242-259; 287-301. 3. Релігієзнавство: Підручник / За ред. М.М.Заковича. – К., 2000. – С.63-77. 4. Релігієзнавство: Підручник / За ред. В.І.Лубського, В.І.Теренка. – К., 2000. – С.255-280. 5. Огієнко І. Українська церква. – К., 1993. – С.119-132. 6. Релігієзнавство / За ред. проф. М.Ф.Рибачука. – К., Освіта, 1997. – С.67-91. Додаткова література 1. Власовський І. УАПЦ: П’ята доба утворення // Людина і світ. – 1991. - № 9. 2. Головащенко С. Феномен українського православ’я // Людина і світ. – 1933. 3. Кость О. Історія української церкви. – К., 1995. 4. Пилявець А. Автокефалія православної церкви на Україні // Людина і світ. – 1990. - № 5. 5. Пуцько В.Г. Візантійсько-київська спадщина в культурному розвитку Великого князівства Литовського // Український історичний журнал. – 1998. - № 5. – С.118-121. 6. Сленський В. Автокефалія // Людина і світ. – 1997. - № 10.
Інтернетсайти www.ugcc.org.ua www.ugkc.lviv.ua www.if-eparchia.org.ua web.ugcc.org.ua uk.wikipedia.org/wiki/УГКЦ www.patriyarkhat.org.ua/ukr/archive/article;402;401/ www.ichistory.org/ukrsite/churchex/church110.html www.religare.ru/news50005.htm sobor.ugcc.org.ua www.radiovaticana.org www.ukrarcheparchy.us www.bohoslov.org.ua uk.wikipedia.org/wiki/Уніати itopys.org.ua/velichko/vel38.htm archiv.orthodoxy.org.ua/page-878.html antipapism.narod.ru/Grkkat1.htm tdcse.iatp.org.ua/Aldona2.htm www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=6578 www.readbookz.com/book/164/4803.html hram.od.ua/newspodrobno.php?news=546 www.rusnauka.com/18_NiIN_2007/Istoria/23124.doc.htm moodle.ldo.lnpu.edu.ua:8080/moodledata/174/2.08.htm intkonf.org МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ (для студентів)
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; просмотров: 107; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.116.27.225 (0.008 с.) |