Утопічний соціалізм в працях та практичній діяльності Р. Оуена.

Основні праці Оуена: "Про формування людського характеру" (1813), "Доповідь графству Ленарк" (1820), "Зауваження про вплив промислової системи" (1815), "Виклад раціональної системи суспільства" (1830). Роберт Оуен був одночасно і теоретиком, і практиком. Він виступав за створення нового суспільства за допомогою просвітительства й законодавства.

В основу його програми покладено теоретичну систему, провідною ідеєю якої є формування соціального середовища, сприятливого для ефективної праці та всебічного розвитку людини. Оуен проголошує, що людина - продукт середовища і що змінити її можна, лише змінивши середовище, в якому вона існує. Під середовищем він розуміє суспільно-економічні відносини, що впливають на поведінку людини. Основними складовими суспільного середовища, за Оуеном, є інституціональні (ідеологія, мораль, право, освіта) та економічні компоненти. Він уважає, що функції з формування нового середовища має взяти на себе держава.

Оуен запевняє, що за допомогою виховання та законодавства, яке відповідає названим ним принципам, можна створити нове суспільство, позбавлене будь-яких проблем. У поняття соціального середовища він включає й економічні основи організації суспільного виробництва. Оуен стверджує, що для перебудови економічного середовища потрібно насамперед знищити приватну власність і прибуток, забезпечити еквівалентний обмін товарами за їхньою вартістю, замінити гроші "бонами праці", що стануть справжнім еквівалентом цінності.
Оуен намагається теоретично обгрунтувати структуру прогресивної економічної системи майбутнього. Він виходить з аналізу суперечностей господарської системи капіталізму і, слушно (в цілому) визначивши їхню природу, наголошує, що формування нового економічного середовища полягає в тім, щоб позбутись цих суперечностей, ліквідувавши їхню основу - приватну власність.

Характеристика капіталізму. Вихідним пунктом аналізу капіталізму для Оуена була англійська фабрична система, що утворилась у результаті промислового перевороту. Він уважав її досить досконалою і такою, що могла б існувати автономно, поза існуючою системою економічних відносин, бо вона створює належні умови для раціональної організації праці, високого рівня її продуктивності і формування свідомого ставлення до неї.
Капіталістичне середовище перешкоджає раціональному поєднанню виробників та засобів виробництва в межах фабричної системи, раціональному розподілу факторів виробництва та продуктів праці.
Критикуючи капіталізм, Оуен характеризує його як нераціональну систему, що породжує суперечності, злидні, нові форми рабства та війни.

Оуен виступає проти будь-яких форм приватної власності, оскільки бачить у ній першопричину всіх проблем капіталізму - криз, безробіття та злиднів.

38. Започаткування системи національної політичної економії в Німеччині (Ф. Ліст).

Науково обгрунтована економічна теорія, спрямована проти класичної доктрини, виникла в Німеччині і мала великий успіх не лише на батьківщині, а й у США. Її основні принципи побудовано на філософії, яка не визнавала ідей невтручання держави у приватні справи, принципів індивідуалізму та космополітизму. Вона ставила національну ідею в опозицію до індивідуальних інтересів. Автором нової теоретичної системи був Фрідріх Ліст.Основною працею Фрідріха Ліста є написана ним у Парижі книжка «Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика й німецький митний союз» (1841), що ввібрала всі ідеї, викладені ним у безлічі памфлетів та статей. Цю книжку спрямовано на захист протекціонізму як обов’язкової умови становлення економічної могутності нації.

Формування загальнолюдської спільноти можливе лише на паритетних основах. За принцип об’єднання треба брати однаковий соціально-економічний рівень розвитку, щоб жодна нація не потрапляла в залежність до іншої.На думку Ліста, політекономія має бути саме тією наукою, котра, «віддаючи належне сучасним інтересам і особливому становищу націй, учитиме, як саме кожна нація може піднестися до такого рівня економічної культури, щоб її союз з іншими націями був можливим і корисним». «На нації, як на перехідній стадії між індивідуумом і всім людством, засновано всю мою систему», — писав він.1

Нація об’єднує людей в одне ціле і є результатом попереднього розвитку. Вона має власний характер, їй притаманні особливі на­дбання як матеріальні, так і духовні. Вона продуктивна настільки, наскільки здатна організуватись для досягнення спільної мети.

За основний метод дослідження він бере «повчання історії», тобто історичні порівняння, історичний метод, які використовує для визначення тієї стадії розвитку нації, яка найбільшою мірою сприятиме її згуртуванню, силі і стійкості.

Ліст у своєму дослідженні звертав увагу на факти більше, ніж на теоретичний аналіз, його метод зовсім позбавлений ознак абстракції: він виключає аналіз вартості, підміняючи її ідеєю продуктивних сил.

На його думку, народи у своєму розвиткові проходять такі періоди: первинне варварство, скотарський, аграрний, аграрно-мануфак­турний, аграрно-мануфактурно-комерційний.Останній період — це ідеал, до котрого прямує нація у своєму розвиткові. Для його досягнення потрібні особливі умови, які мають не всі народи: великі території зі значними запасами природних багатств і можливостями для розвитку індустрії, працьовита й об’єднана спільною метою нація, що прагне створити могутню державу.

Німеччина, за Лістом, має всі ці умови, крім достатнього розміру територій, які, проте, можна збільшити за рахунок невеликих держав-сусідів (наприклад Голландії і Данії), котрі однаково не мають таких блискучих перспектив, як Німеччина.Важливою умовою досягнення ідеального стану суспільства є здатність нації до створення багатств, що є важливішим за саме багатство. Тобто недостатньо, щоб праця й ощадливість забезпечували їй необхідну кількість товарів на даний момент, вона має бути здатною на жертву заради великого завдання — здобути ті інтелектуальні та соціальні сили, які Ліст називає «продуктивними силами суспільства».До продуктивних сил суспільства Ліст відносить різноманітні суспільні інститути: уряд, преса, духовні заклади, мораль, мистецтво, суд — нематеріальні чинники, які забезпечують свідоме створення високорозвиненого суспільства.

У поняття капіталу (Ліст називає його «фіксованим») він включає матеріальне багатство, природні та набуті здібності людей. Поєднання фіксованого капіталу та продуктивних сил є умовою розвитку виробництва. Але визначальним Ліст уважає відповідний рівень організаційно-економічних відносин: мануфактурну індустрію й розвинену транспортну інфраструктуру (особливо залізниці).

Створенню матеріального підгрунтя розвитку продуктивних сил Ф. Ліст надає такого самого значення, як і формуванню ліберального спрямування морального духу нації.

Головний предмет досліджень економічної теорії Ліст бачить у визначенні ролі держави в конкретній історичній ситуації, її діяльності зі «збудження» національних продуктивних сил суспільства. Політична економія має визначити, що саме треба зробити державі на конкретному етапі розвитку, аби продуктивні сили в межах даної країни забезпечили економічний розквіт.

39. Стара історична школа (В. Рошер, К. Кніс, Б. Гільдебранд).

Стара історична школа представлена ​​Вільгельмом Рошером (1817-1894), Карлом Кнісом (1821-1898) і Бруно Гільдебрант (1812-1878). Вони продовжили критику класичної школи і виробили "історичний метод у політичній економії", суть якого полягала в тому, щоб шукати й порівнювати економічні явища і процеси у всіх народів; намагатися з'ясувати, яким чином і чому доцільне часто перетворюється на безглузде, а благодіяння обертаються лихами.

Якщо Ф. Ліст писавпроте, що «... слушнасистеманеобхідноповиннаспиратисянадостовірніісторичніфакти», тоунімецькихекономістівВільгельмаРошера (1817-1894), БруноГільдебранда (1812-1878) іКарлаКніса (1821-1894) вїхтворах 1840-50-хнамітиласятенденціядоводитипріоритетфактособіраніявекономічнихдослідженняхдозапереченняполітичноїекономіїяксистеми [3].

В. Рошер, почавшизпідборуісторичнихілюстраційдоосновнихкатегорійкласичноїполітекономії, «відправивуминуле» трехфакторнуюконцепціювиробництва, виділившивісторії 3 великихперіоди: найдавніший, колиголовнийдіяч - земля; середньовічний, колинабуваєвсебільшогозначенняпрацю, капіталізуютьсязавдякикорпоративно-цеховоївинятковості; новий, колипануєкапітал, відбуваєтьсявитісненняручноїпрацімашиннимізагостренняпротилежностірозкошійубогості.

Б. Гільдебранд запропонував іншу, але теж 3-стадійного послідовність, відбивши її в назві своєї книги «Натуральне господарство, грошове господарство і кредитне господарство» (1864). К. Кніс взагалі відмовився від будь-яких спільних схем розвитку господарства.
Ретроспективно Рошер, Гільдебранд, Кніс були об'єднані поняттям «стара історична школа» і Густава Шмоллера (1838-1917) - професора низки університетів і одного із засновників «Союзу соціальної політики» (1871) - організації німецьких вчених-економістів, які співпрацюють з урядом у справі «зміцнення нової Німеччини» за допомогою соціальних реформ «згори».