ТЕМА 5. Суть виховного процесу

I рівень

1. Яке визначення найбільш точно розкриває глибинну сутність виховного процесу?

1. Підготовка молодого покоління до життя.

2. Переведення загальнолюдської культури в індивідуальну форму існування.

3. Процес формування особистості, що проходить під впливом довкілля, умов, обставин, суспільного ладу.

4. Педагогічний процес організації і стимулювання активної діяльності особистості в оволодінні суспільним досвідом, способами творчої діяльності.

5. Спеціально організована виховна діяльність.

6. Спеціально організований педагогічний вплив на особистість.

7. Оволодіння всією сукупністю суспільного досвіду.

2. Діяльність педагога, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на вихованців:

1. Навчання. 2. Виховання.

3. Перевиховання. 4. Управління.

5. Формування. 6. Переконання.

3. Методологічна основа теорії виховання, яка трактує виховний процес як єдність і боротьбу суперечностей –діалектика.......................

4. Найвищий етап процесу виховання, його органічна частина:

1. Навчання. 2. Перевиховання.

3. Формування. 4. Самовиховання.

5. Самопереконання. 6. Самозобов’язання.

5. Процес і результат розвитку особистості під впливом середовища, спадкових даних і виховання:

1. Навчання. 2. Освіта.

3. Формування. 4. Виховання.

5. Самовиховання. 6. Розвиток.

6. Виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом несприятливих умов життя:

1. Самовиховання. 2. Навчання.

3. Формування. 4. Перевиховання.

5. Виховання.

7. Сукупність закономірних і послідовних дій, спрямованих на досягнення результату виховання:

1. Навчання. 2. Формування.

3. Управління. 4. Процес.

5. Виховання. 6. Метод.

8. Моральний принцип, який утверджує людину як вищу цінність на Землі –гуманізм......................

9. Частина методу виховання:

1. Завдання. 2. Свідомість.

3. Фактор. 4. Звичка.

5. Прийом. 6. Інтерес.

10. Короткий виклад основних положень і цілей виховної діяльності школи на весь період навчання учнів –програма.......................

11. Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя й вихованця, спрямованої на формування в останнього переконань і навичок поведінки:

1. Прийом. 2. Метод.

3. Фактор. 4. Процес.

5. Етап.

12. Зарубіжний педагог, представник течії педоцентризму:

1. О. Декролі. 2. Ж. Марітен.

3. Д. Дідро. 4. Г. Спенсер.

5. В. Штерн.

13. Показник ефективності і якості виховного процесу, що характеризує особистість школяра –вихованість.......................

14. Психічні стани і процеси, в яких відображені емоційний бік духовного світу людини, її суб’єктивні переживання подій та емоційне ставлення до навколишнього світу – почуття.......................

15. Компоненти процесу виховання:

1. Свідомість особистості.

2. Емоційно-почуттєва сфера.

3. Навички і звички поведінки.........

16. Етапи процесу виховання:

1. Виділення конкретних рис і властивостей особистості, які передбачається виховати.

2. Вивчення вихованця і проектування його особистості на основі зразка-ідеалу.

3. Засвоєння вихованцем виділених рис і властивостей.

4. Організація досвіду поведінки відповідно до ідеалу..

5. Спонукання вихованця до самостійної роботи над удосконаленням своєї особистості.

17. Що розуміють під методом виховання?

1. Діяльність учителя, внаслідок якої учень вивчає правила поведінки в громадських місцях.

2. Динамічний процес взаємодії вчителя й учнів, спрямований на вирішення навчальних задач.

3. Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямованої на вирішення виховних задач.

4. Засіб впливу на свідомість учня.

5. Спосіб активізації школяра.

6. Закономірності, що визначають організацію виховного процесу.

7. Рушійна сила виховного процесу.

18. Сформулюйте, на яке запитання відповідає зміст виховання

Які якості, властивості особистості треба формувати?...

II рівень

1. Класифікуйте названі суперечності як рушійні сили виховного процесу на зовнішні та внутрішні:

1. Між досягнутим рівнем розвитку дитини і новим змістом діяльності, яким вона оволодіває.

2. Між суспільством і природою.

3. Між виховним процесом і процесом формування особистості.

4. Між організмом і середовищем.

5. Між впливом сім’ї, школи і громадськості.

6. Між необмеженими можливостями розвитку людської природи і обмеженими умовами соціального життя.

7. Між потребами, мотивами і установками особистості.

8. Між колективом та особистістю.

9. Між застарілими педагогічними концепціями і новими вимогами життя.

2. Управління процесом виховання передбачає:

1. Визначення змісту виховання.

2. Підбір форм, методів і прийомів для реалізації змісту виховання...

3. Організацію діяльності учнів і досвіду поведінки.

4. Регулювання взаємовідносин у колективі, координацію впливу на дитину з боку вчителів, батьків і представників громадськості.

5. Керівництво самовихованням учнів...

6. Вивчення рівня вихованості учнів і корекція змісту і методики виховання...

3. Які з перерахованих понять відображають особливості процесу виховання:

1. Цілеспрямованість. 2. Віддаленість результатів.

3. Складність. 4. Співдружність з сім’єю.

5. Неперервність. 6. Виховання почуттів.

7. Масовість. 8. Повага до особистості.

9. Зв’язок з життям. 10. Економічність.

11. Опора на позитивне. 12. Варіативність.

13. Багатофакторність. 14. Тривалість.

15. Двосторонній характер.

4. Дуже низький рівень вихованості особистості характеризується:

1. Негативним досвідом поведінки, яка важко піддається корегуванню.

2. Самоорганізація не розвинута......

3. Саморегуляція відсутня..................

5. Низький рівень вихованості особистості характеризується:

1. Слабким проявом позитивного, ще нестійкого досвіду поведінки..

2. Спостерігаються зриви.

3. Поведінка регулюється в основному вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами.

4. Саморегуляція інтуїтивна..........

5. Самоорганізація інтуїтивна.................

6. Середній рівень вихованості характеризується:

1. Стійкою позитивною поведінкою.

2. Наявністю регуляції і саморегуляції...

3. Наявністю організації і самоорганізації.............

4. Активна позиція стосовно до діяльності і вчинків товаришів по класу ще не проявляється.

7. Високий рівень вихованості особистості характеризується:

1. Наявністю стійкого і позитивного досвіду поведінки.

2. Наявністю саморегуляції.

3. Проявом активної позиції

8. Основні показники рівня вихованості школяра:

1. Зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами.

2. Громадська активність............

3. Самостійність у всіх видах діяльності.......................

4. Сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості.

5. Ставлення до навчання, інтерес до знань і визначення їх ролі в своєму розвитку.

6. Залучення до національної та світової культури, мистецтва, літератури

7. Фізичне здоров’я, інтерес до занять фізичною культурою і спортом.

8. Працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.

9. Прийоми самовиховання:

1. Самопереконання. 2. Самопідбадьорювання.

3. Самоосуд і самопокарання. 4. Самопримус.

5. Самонавіювання.. 6. Самозаохочення...

7. Самоаналіз......

10. Який зміст вкладають у поняття «діяльнісно-особистісний» підхід у вихованні?

1. Включення учня в різноманітні види діяльності.

2. Оволодіння різними сторонами суспільного досвіду.

3. Стимулювання активності учня в діяльності.

4. Синтез виховання, навчання і розвитку особистості.

5. Формування особистості на основі властивих цьому процесу закономірностей.

6. Формування позитивного ставлення до діяльності.

7. Розвиток «мотиваційної сфери особистості».

11. Проаналізуйте терміни і розподіліть їх на групи за самостійно виділеними ознаками групування:

Самопереконання, спадковість, компенсаційна, самопідбадьорювання, мета, виховання, виправна, самонавіювання, завдання, відновна, середовище, зміст, самозаохочення, стимуляційна, форми, методи, самопокарання, активність, самоаналіз, прийоми, самопримус, корегування результатів виховання.

12. Побудуйте логічну схему виховного процесу, використовуючи його структурні компоненти: форми, методи, прийоми, мета, зміст, завдання, коригування результатів виховання.

Мета – завдання – зміст – форми – методи – прийоми – корегування результатів виховання.

13. У чому полягає «основна трагедія виховання» (Д. Н. Узнадзе)?

1. Цілі, методи і форми виховання випливають із педагогічних цілей, а не з актуальних потреб та інтересів учнів.

2. Дитина живе сьогоднішнім днем, а вихователь прагне наблизити її до майбутнього, яке віддалене в часі.

3. Вихованець не розуміє цілей вихователя і бореться проти свого ж майбутнього.

ТЕМА 6. Закономірності і принципи
виховного процесу

I рівень

1. Суттєвий, стійкий зв’язок у виховному процесі, реалізація якого дозволяє досягти ефективних результатів у розвитку і формуванні особистості –закономірність.......................

2. Видатний український педагог, який зобов’язував учителя «підходити» до вихованця з «оптимістичною гіпотезою»:

1. Г. Ващенко. 2. С. Русова.

3. О. Духнович. 4. А. Макаренко.

5. Б. Грінченко. 6. К. Ушинський.

3. Взаємообумовленість існування педагогічних явищ:

1. Закономірність. 2. Принцип.

3. Правило. 4. Зв’язок.

4. Основоположна ідея, яка визначає вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу:

1. Закономірність. 2. Принцип.

3. Правило. 4. Зв’язок.

5. Джерело активності і розвитку особистості –потреба.............

6. Давньогрецький філософ, який висунув ідею громадського виховання дітей:

1. Сократ. 2. Платон.

3. Арістотель. 4. Демокріт.

5. Квінтіліан.

7. Організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності – колектив.......................

8. Що слід розуміти під закономірностями виховного процесу?

1. Педагогічні правила.

2. Сукупність дій багатьох законів.

3. Внутрішній зв’язок між причиною і наслідком, який обумовлює розвиток явища.

4. Закони виховання.

5. Суттєві зв’язки у виховному процесі, реалізація яких дозволяє досягнути ефективних результатів у розвитку і формуванні особистості.

6. Зв’язок між явищами і процесами, який характеризує їх розвиток.

7. Провідні наукові ідеї.

8. Сукупність послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату.

9. Яке з тверджень не є принципом виховання?

1. Зв’язок виховання з життям.

2. Комплексний підхід до виховання.

3. Повага до учня.

4. Цілеспрямованість виховання.

5. Використання різноманітних форм і методів.

6. Виховання особистості в колективі.

10. Яке твердження є одним із принципів виховання?

1. Моральне виховання і формування особистості.

2. Виховання і розвиток.

3. Самовиховання і розвиток.

4. Об’єктивність і незалежність виховання.

5. Свідомість, самодіяльність і активність вихованців.

6. Повага до учня і розумна вимогливість до нього.

11. Аналізуючи альтернативні твердження, знайдіть вимогу принципу суспільного характеру виховання.

1. Принцип вимагає пріоритету державних інтересів і домінування їх над іншими у процесі формування особистості.

2. Принцип вказує на необхідність упровадження в свідомість учнів панівної у суспільстві ідеології.

3. Виховання громадянина – основна вимога даного принципу.

4. Принцип вимагає оптимального співвідношення державних, суспільних і особистих потреб у виховному процесі.

12. Аналізуючи альтернативні твердження, знайдіть вимогу принципу цілеспрямованості виховання.

1. Опора на позитивні приклади.

2. Повага до особистості вихованця.

3. Постановка вимог до учня.

4. Наявність перспективи у вихованні.

5. Забезпечення паралельної педагогічної дії.

13. Аналізуючи альтернативні твердження, знайдіть вимогу принципу зв’язку виховання з життям.

1. Гуманне ставлення до учнів.

2. Координація виховної діяльності школи, сім’ї, громадських організацій.

3. Використання у виховній роботі краєзнавчого матеріалу.

4. Формування в учнів свідомого ставлення до праці.

5. Опора на життєвий досвід учнів.

14. Аналізуючи альтернативні твердження, знайдіть, яка з вимог не належить до принципу комплексного підходу у вихованні.

1. Єдність виховання і самовиховання.

2. Єдність мети, змісту, форм і методів виховання.

3. Єдність педагогічних вимог школи, сім’ї, громадськості.

4. Єдність свідомості і поведінки.

15. Аналізуючи альтернативні твердження, знайдіть одну із вимог принципу виховання особистості в колективі.

1. Забезпечення паралельної педагогічної дії.

2. Гуманне ставлення до учнів.

3. Знання психічних особливостей учнів.

4. Педагогічне керівництво і самодіяльність учнів.

16. Яка з вимог не належить до принципу особистісного підходу у вихованні?

1. Особистісний підхід вимагає врахування індивідуальних особливостей вихованця.

2. Особистісний підхід вказує на необхідність врахування вікових особливостей у вихованні.

3. Особистісний підхід зобов’язує вихователів враховувати головні особистісні якості – спрямованість особистості, її життєві плани та ціннісні орієнтації; робити опору на вікові та індивідуальні особливості вихованців.

4. Особистісний підхід вимагає участі вихованців у спільному обговоренні програми виховання.

5. Особистісний підхід націлює вихователя на вивчення особистості вихованця і організацію виховного процесу на основі врахування його інтересів і побажань.

17. Серед запропонованих альтернатив знайдіть правильну відповідь, що відображає сутність принципу єдності виховних впливів.

1. Принцип вимагає формувати в учнів свідоме ставлення до праці.

2. Принцип вимагає враховувати індивідуальність дитини.

3. Принцип зобов’язує засоби масової інформації координувати свою діяльність зі школою.

4. Принцип вимагає організації виховного впливу, виходячи з єдиних вимог та узгоджених дій усіх, хто бере участь у виховному процесі (школа, сім’я, соціальні інститути).

II рівень

1. Що слід розуміти під «принципами виховання»?

1. Закони, що виконують регулятивну функцію.

2. Систему основних вимог до виховання, виконання яких забезпечує необхідну ефективність виховного процесу.

3. Основоположні ідеї, які відображають залежності між метою виховання і вимогами суспільства.

4. Нормативні основи виховання.

5. Керівні ідеї, що визначають загальний напрям діяльності педагога.

6. Положення, які відображають закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.

7. Норми поведінки, що є обов’язковими.

8. Тези, виділені з якої-небудь доктрини.

9. Педагогічні правила.

10. Логічні категорії, які поширюються на всі явища виховного процесу.

2. Яким принципам виховання відповідні вказані нижче вимоги до виховної діяльності?

1. Наявність перспективи у вихованні.- Цілеспрямованість виховання

2. Використання у виховній роботі краєзнавчого матеріалу.-. Зв’язок виховання з життям

3. Єдність мети, змісту, форм і методів виховання.- Комплексний підхід до виховання.

4. Єдність виховання і самовиховання.- Комплексний підхід до виховання.

5. Гуманне ставлення до учнів.- Повага до учня із розумною вимогливістю до нього.

6. Знання психічних особливостей учнів.- Індивідуальний підхід у вихованні.

7. Проектування особистості.- Цілеспрямованість виховання

8. Постановка вимог до особистості.- Повага до учня із розумною вимогливістю до нього

9. Забезпечення паралельної педагогічної дії.- Виховання особистості в колективі.

3. Які твердження є закономірностями виховного процесу?

1. Людина виховується під впливом різних факторів.

2. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну та емоційну сферу.

3. Виховний процес «вимагає» єдності педагогічних вимог школи, сім’ї, громадськості.

4. Процес виховання найбільш успішно здійснюється в природному для учня національному руслі з урахуванням національного менталітету вихованця.

5. Вся виховна робота має підпорядковуватися загальній меті.

6. Колектив – могутній засіб виховання.

7. Визначальна роль діяльності і спілкування у вихованні.

4. Аналізуючи альтернативні твердження, знайдіть вимоги принципу цілеспрямованості виховання.

1. Наявність перспективи у вихованні.

2. Підпорядкованість виховної роботи загальній меті.

3. Нетерпимість до стихійності у вихованні.

4. Повага до особистості вихованця.

5. Єдність свідомості і поведінки.

6. Проектування рівня вихованості особистості відповідно до поставленої мети.

7. Єдність виховання і самовиховання.

8. Забезпечення паралельної педагогічної дії.

5. Аналізуючи альтернативні твердження, знайдіть вимоги принципу комплексного підходу до виховання.

1. Наявність перспективи у вихованні.

2. Єдність виховання і самовиховання.

3. Правильне співвідношення методів формування свідомості і суспільної поведінки.

4. Постійне вивчення рівня вихованості учня і внесення коректив у виховну роботу.

5. Органічне поєднання всіх видів діяльності учнів в цілісний процес їх розвитку.

6. Єдність форм, методів і прийомів виховання.

7. Залучення учнів до посильної участі в громадсько-корисній роботі.

8. Єдність свідомості і поведінки.

6. Аналізуючи альтернативні твердження, знайдіть вимоги принципу виховання особистості в колективі.

1. Повага до особистості вихованця.

2. Єдність педагогічних вимог школи, сім’ї і громадськості.

3. Залучення учнів до посильної участі в громадсько-корисній роботі.

4. Забезпечення паралельної педагогічної дії.

5. Участь учнів у роботі органів самоврядування.

6. Формування сталих позитивних традицій в учнівському колективі.

7. Проектування особистості.

8. Єдність свідомості і поведінки.

7. Аналізуючи альтернативні твердження, знайдіть вимоги принципу особистісного підходу у вихованні.

1. Враховувати основні особистісні якості – спрямованість особистості, її життєві плани та ціннісні орієнтації.

2. Забезпечувати участь вихованців у спільному обговоренні програми виховання.

3. Забезпечувати єдність свідомості і поведінки.

4. Робити опору на вікові та індивідуальні особливості вихованців.

5. «Бачити» всіх учнів і кожного зокрема.

6. Вивчати внутрішній світ вихованця, аналізувати його досвід.

7. Забезпечувати паралельну педагогічну дію.

8. Забезпечувати органічне поєднання всіх видів діяльності учнів в цілісний процес їх розвитку.