ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ІЗ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ



ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ІЗ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ 2 КУРСУ

ФАКУЛЬТЕТУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

ЛНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Н. р.

I СЕМЕСТР

ФОНЕТИКА. ФОНОЛОГІЯ

 

Практичне заняття №1 ‒ 2

Фонетика. Фонологія

Контрольні питання:

1.Предмет і завдання фонетики як мовознавчої дисципліни, що вивчає артикуляційні та акустичні характеристики української літературної мови, особливості їх сполучуваності у мовному потоці.

2. Предмет і завдання фонології як мовознавчої дисципліни, що вивчає звуки української літературної мови з погляду їх смислороздільної функції.

3. Поняття фонеми. Основні функції фонем. Інваріант і варіант фонеми.

4. Система фонем сучасної української літературної мови. Вокалізм. Голосні фонеми, їх класифікація, артикуляційна та акустична характеристика голосних фонем у їх головних виявах.

5. Приголосні фонеми, їх класифікація. Артикуляційна та акустична характеристика приголосних фонем у їх головних виявах.

6. Протиставлення приголосних фонем за твердістю ‒ м’якістю.

7. Подовження приголосних.

8. Специфічні випадки подовження приголосних в українській мові.

Література:

1. Глуховцева К. Д. Складні питання сучасної української літературної мови : навч. посібн. для студентів вищих навч. закладів _ К. Д. Глуховцева. ‒ Луганськ : ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченкаˮ, 2008. ‒ 260 с.

2. Дорошенко С. І. Загальне мовознавство / С. І. Дорошенко. – К. : Центр навч. літ., 2006. – 283 с.

3. Дорошенко С. І. Про звук [в] / С. І. Дорошенко // Культура слова. – К., 1993. – Вип. 44. – С. 50 – 52.

4. Кочерган М. П. Загальне мовознавство / М. П. Кочерган. – К. : Академія, 1999. – 288 с.

5. Ткаченко О. Б. Українська фонетика на історико-типологічному тлі / О. Б. Ткаченко // Мовознавство. – 1998. – № 2 – 3.

Завдання для самостійної роботи:

1. У формі зв’язної розповіді з’ясуйте:

а) місце теми в шкільному та вузівському курсах української мови; її роль у формуванні правописних умінь та навичок; б) зміст теми (які поняття вивчаються, у якому обсязі).

Зразок відповіді на 1 а) питання: Фонетику справедливо вважають фундаментом шкільного курсу української мови. Тому засвоєнням фонетики розпочинають систематичне вивчення курсу мови, що відповідає лінійному принципу вивчення мовних явищ (від найпростіших до найскладніших). Опрацювання тем з фонетики поєднується з усвідомленням орфоепічних норм, з послідовним розмежуванням фонетичних і графічних понять. Тому цей розділ у шкільному курсі називається: „Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія”. Предметом вивчення розділу є фонема, хоча з практичних міркувань у шкільному курсі ця одиниця називається звуком.

Знання з фонетики мають велике загальноосвітнє значення. Спостерігаючи за участю органів мовлення під час звуків мови, учні усвідомлюють, яку роль виконують мовні ор­гани у творенні звуків, переконуються, що звуки ‒ матеріальна оболонка мови. Теоретичні знання з фонетики є необхідною основою для вдосконалення мовного слуху.

У вузівському курсі розділи „Фонетикаˮ та „Фонологіяˮ вивчаються окремо, предметом вивчення першого є звук як фізичне явище та наслідок роботи мовних органів; предметом вивчення другого розділу є фонема як звукова найменша функціональна одиниця мови, що є засобом розрізнення слів та морфем. Ці розділи взаємопов’язані, вони доповнюють один одного. Вивчення теми „Система голосних і приголосних фонем української мовиˮ поєднується із усвідомленням правил орфоепії та особливостей звукової організації фонем.

Установіть, визначення яких основних понять фонетики й фонології подаються нижче. При потребі наведіть приклади цих мовних одиниць (явищ).

1. Наука, що вивчає роль і значення звуків для розрізнення слів та морфем.

2. Наука, що вивчає утворення звуків мови, їх зміни у мовному потоці, роль у функціонуванні як засобу спілкування людей.

3. Робота органів мовлення, спрямована на вимову звуків мови.

4. Обумовлені фонетичною системою певною мови навички ви­мовляння звуків у носіїв даної мови.

5. Відрізок звукового потоку мовлення, який складається з одного, або кількох звуків і визначається зміною наростання і спаду звучності.

6. Мінімальна неподільна одиниця мовлення, що виділяється в результаті спеціального фонетичного аналізу слів.

7. Мінімальна звукова функціональна одиниця мовлення, яка служить для утворення, розпізнавання та розрізнення зву­кових оболонок слів та морфем.

8. Ознаки фонеми, які не мають розрізнювальних властивостей.

9. Властивість звука, що залежить від частоти коливань.

10. Розрізнювальна функція фонеми.

11. Ототожнююча функція фонеми.

12. Утворююча, складова функція.

13. Характерне забарвлення звука мови або голосу, утворюване призвукам, або обертонами, тобто якісним і кількісним складом тонів, що додатково звучать при основному тоні.

14. Реалізація звука, на який не діють ніякі фактори.

15. Алофони фонеми, що залежать від сполук звуків у мовному потоці.

16. Алофони фонеми, що залежать від місця, позиції фонеми в слові.

17. Ознака фонеми, що відрізняє її від інших фонем.

18. Звуковий вияв однієї фонеми, що збігається з головним виявом іншої фонеми.

19. Втрата фонемою диференціальної ознаки.

20. Протиставлення фонем за однією диференціальною ознакою.

21. Пари фонем, що відрізняються однією диференціальною ознакою.

22. Варіант фонеми, обумовлений індивідуальними особливостями вимови.

23. Виділення складу в слові або слова в реченні властивими для даної мови артикуляційними способами.

24. Ритміко-мелодійний лад мови, що відбиває інтелектуальну й емоційно-вольову сторони мови в послідовному змінах висоти тону, сили й часу звучання, а також тембру голосу.

25. Більше чи менше дорівнювання звука до сусідніх звуків як в умовах їх творення, так і в акустичному відношенні.

26. Приголосні фонеми, при вимові яких основним артикулюю чим органом є губи, що утворюють перепону на шляху видихуваного повітря.

27. Фонетичне явище, при якому відбувається заміна в слові одного з двох однакових чи подібних звуків іншим, артикуляційне близьким.

28. Часокількість звука.

29. Приголосні фонеми, що утворюються внаслідок переривання видихуваного повітряного струменя ритмічно вібруючим мовним органом.

30. Позбавлене власного наголосу слово, що стоїть після наголошеного слова, до якого воно прилягає, утворюючи з ним одне фонетичне ціле.

3. 3’ясуйте відмінність між поняттями „звукˮ і „фонемаˮ.

Порівняйте подані пари приголосних фонем, укажіть на їх спільні та відмінні ознаки.

Варіант 1. /н/-/н/; /ш/-/с/, /б/-/п/.

Варіант 2. /д/-/д/; /к/-/ф/; /ш/-/ч/.

Варіант 3. /н/-/р/; /в/-/х/; /ш/-/т/.

Варіант 4. /к/-/г/; /м/-/л/; /н/-/н/.

Варіант 5. /в/-/ф/; /б/-/в/; /ц/-/дз/.

Варіант 6. /д/-/д/; /к/-/ф/; /ш/-/ч/.

Варіант 7. /н/-/н/; /т/-/ч/; /б/-/п/.

Варіант 8. /с/-/к/; /ш/-/с/; /з/-/дз/.

Варіант 9. /м/-/н/; /з/-/д/; /г/-/х/.

Варіант 10./дж/-/ц/; /б/-/м/; /х/-/ж/.

Покажіть на прикладах, яке звукове поле мають подані нижче фонеми.

Варіант 1. /д/,/б/.

Варіант 2. /т/,/п/.

Варіант 3./з/,/в/.

Варіант 4. /с/,/м/.

Варіант 5. /н/,/к/.

Варіант 6. /ш/,/ц/.

Варіант 7. /дж/,/г/.

Варіант 8. /ч/,/р/.

Варіант 9. /д/,/н/.

Варіант 10. /г/,/з/.

Практичне заняття № 3 ‒4

Фонетична та фонематична транскрипції

Контрольні питання:

1.Фонетична та фонематична транскрипції, принципи та система позначок, які використовуються у фонетичній та фонематичній транскрипції.

2. Правила транскрибування.

3. Варіанти голосних у ненаголошеній і наголошеній позиціях.

4. Варіанти приголосних фонем.

Література:

1. Дорошенко С. І. Про звук [в] / С. І. Дорошенко // Культура слова. ‒ К., 1993. ‒ Вип. 44. ‒ С. 50 ‒ 51.

2. Матвіяс І. Г. Діалектна основа консонантизму в українській літературній мові / І. Г. Матвіяс // Дивослово. – 2005. – № 2. – С. 32 – 40.

3. Огієнко І. Наочна таблиця милозвучності української мови / І. Огієнко // Дивослово. – 1998. – № 5 − 6.

4. Огієнко І. Про українські приголосні / І. Огієнко // Мовознавство. – 1990. – № 1.

5. Глібчук Н. М. Погляди Курило О. на систему фонем української мови / Н. М. Глібчук // Мовознавство. – 1993. – № 6.

Завдання для самостійної роботи:

7. Доберіть текст на 50 ‒ 60 слів, перепишіть його, затранскрибуйте, поділіть слова на склади, поставте наголос. Підрахуйте частотність складів: а) відкритих і закритих; б) прикритих і неприкритих; в) наголошених і ненаголошених.

Напишіть невеличке оповідання, усі слова якого б починалися однією буквою (наприклад: п, р, с). Чи починаються ці слова з одного звука? Обґрунтуйте думку.

Запишіть від товариша розповідь про своє місто, село. Затранскрибуйте поданий текст, точно відтворюючи вимову. Який різновид транскрипції Ви застосували?

Практичне заняття № 5 – 6

Практичне заняття № 7 – 8

До кожного з наведених слів запишіть таку його форму (або утворіть споріднене слово), щоб у кожній парі простежувалося чергування фонем /о/, /е/ з /і/. Установіть, коли ці чергування відбуваються при словозміні, а коли – при словотворенні. Визначте, у кореневих морфемах чи афіксальних відбувається чергування.

Звільнення, ходити, збоку, ввічливість, шість, весільний, відомість, постіль, загін, ліг, ременя, дозори, двірник, поклін, обабіч, надвечір’я, спекти, поле, перешіптуватися, отвір.

18. Доберіть до наведених слів такі їх форми або споріднені слова, щоб у кожній парі було представлене чергування /о/, /е/ з нулем фонеми. За якою ознакою розрізняються випадні й вставні /о/, /е/?

Зразок. Хлопець – хлопця (фонема /е/ – випадна).

Стежка, вишня, сорочка, по землі, зерно, по пісочку, віночок, овес, хмаринки, крижинки, вітер, згадки, весна, вихор, зернина, сонце, хлопця, кожен.

Практичне завдання № 9 – 10

Практичне заняття № 11 – 12

Склад. Наголос

Контрольні питання:

1. Поняття складу. Фонетичний і орфографічний склад. Морфемне членування слова та складоподіл.

2. Закономірності складоподілу в українській мові.

3. Типи складів.

4. Морфемне членування слова та складоподіл.

5. Наголос в українській мові, його функції.

6. Головний та побічний наголоси слова.

7. Слова з рухомим і нерухомим наголосом. Проклітики та енклітики.

8. Логічний та емфатичний наголоси.

9. Інтонація.

Література:

1. Винницький В. М. Деякі теоретичні питання акцентології / В. М. Винницький // Мовознавство. – 2003. – № 5. – С. 14 – 25.

2. Винницький В.М. Наголос в сучасній українській мові / В. М. Винницький. – К. : Рад. шк., 1984.

3. Погрібний М.І. Орфоепічний словник / М. І. Погрібний. – К. : Рад. шк., 1984.

4. Ткаченко О. Б. Українська фонетика на історико-типологічному тлі / О. Б. Ткаченко // Мовознавство. – 1998. – № 2 – 3.

Завдання для самостійної роботи:

Практичне завдання № 13

Орфоепія

Контрольні питання:

1. Орфоепія як розділ мовознавчої науки, що вивчає систему загальноприйнятих правил української літературної мови.

2. Вимова голосних у ненаголошеній і наголошеній позиціях.

3. Вимова приголосних: дзвінких і глухих, губних, м’яких і пом’якшених, сполучень кількох приголосних, шиплячих.

4. Евфонічне чергування голосних і приголосних.

5. Особливості вимови слів іншомовного походження.

6. Принципи орфоепічного аналізу.

Література:

1. Винницький В. М. Деякі теоретичні питання акцентології / В. М. Винницький // Мовознавство. – 2003. – № 5. – С. 14 – 25.

2. Винницький В.М. Наголос в сучасній українській мові / В. М. Винницький. – К. : Рад. шк., 1984.

3. Погрібний М.І. Орфоепічний словник / М. І. Погрібний. – К. : Рад. шк., 1984.

4. Ткаченко О. Б. Українська фонетика на історико-типологічному тлі / О. Б. Ткаченко // Мовознавство. – 1998. – № 2 – 3.

Завдання для самостійної роботи:

Практичне заняття № 14 - 15

Орфографія

Контрольні питання:

1. Орфографія української мови: принципи орфографії, поняття орфограми.

2. Написання складних слів разом, окремо, через дефіс.

3. Вживання великої букви.

4. Правопис прізвищ, власних імен, географічних назв.

5. Написання слів іншомовного походження.

6. Правила перенесення слів з рядка в рядок.

Література:

1. Бурячок А. А. Орфографічний словник української мови / А. А. Бурячок. – К. : Наук. думка, 2002. − 460 с.

2. Історія українського правопису : ХVІ–ХХ століття : хрестоматія. – К. : Наук. думка, 2004. – 583 с.

3. Орфографічний словник української мови / уклад. : Головащук С. І., Пещак М. М., Русанівський В. М., Тараненко О. О. – К. : Довіра, 1994. – 864 с.

4. Український правопис / НАН України. – К. : Наук. думка, 2003. − 228 с.

Завдання для самостійної роботи:

38. У формі зв’язної розповіді подайте відповіді на основні питання:

а) місце теми у шкільному та вузівському курсах української мови та іі роль у формуванні загальної культури людини;

б) зміст теми (які питання вивчаються, у якому обсязі);

в) яким є соціальне значення орфографії.

Використовуючи подану таблицю, з’ясуйте питання „Принципи орфографіїˮ.

 

Принципи орфографії
Фонетичний Морфологічний Історичний Смисловий (диференціюючий)

Практичне заняття № 16

Графіка

Контрольні питання:

1. Графіка української мови. Поняття графеми.

Український алфавіт. Позначення на письмі голосних і приголосних фонем.

2. Використання інших графічних знаків в українській мові. Пунктуаційні знаки.

3. Співвідношення між буквами українського алфавіту та голосними української літературної мови, букви на позначення голосних і приголосних фонем..

4. Звукові позначення букв я, ю, є, ї, щ. Подвоєння звуків. Подовження звуків. Позначення цих фонетичних процесів на письмі.

5. Позначення м’якості приголосних.

Література:

1. Бурячок А. А. Орфографічний словник української мови / А. А. Бурячок. – К. : Наук. думка, 2002. − 460 с.

2. Німчук В. В. Сучасні проблеми українського правопису / В. В. Німчук // Освіта України. – 2001. – 24 січня.

3. Орфографічний словник української мови / уклад. : Головащук С. І., Пещак М. М., Русанівський В. М., Тараненко О. О. – К. : Довіра, 1994. – 864 с.

Завдання для самостійної роботи:

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ІЗ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ 2 КУРСУ

ФАКУЛЬТЕТУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

ЛНУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Н. р.

I СЕМЕСТР

ФОНЕТИКА. ФОНОЛОГІЯ

 

Практичне заняття №1 ‒ 2

Фонетика. Фонологія

Контрольні питання:

1.Предмет і завдання фонетики як мовознавчої дисципліни, що вивчає артикуляційні та акустичні характеристики української літературної мови, особливості їх сполучуваності у мовному потоці.

2. Предмет і завдання фонології як мовознавчої дисципліни, що вивчає звуки української літературної мови з погляду їх смислороздільної функції.

3. Поняття фонеми. Основні функції фонем. Інваріант і варіант фонеми.

4. Система фонем сучасної української літературної мови. Вокалізм. Голосні фонеми, їх класифікація, артикуляційна та акустична характеристика голосних фонем у їх головних виявах.

5. Приголосні фонеми, їх класифікація. Артикуляційна та акустична характеристика приголосних фонем у їх головних виявах.

6. Протиставлення приголосних фонем за твердістю ‒ м’якістю.

7. Подовження приголосних.

8. Специфічні випадки подовження приголосних в українській мові.

Література:

1. Глуховцева К. Д. Складні питання сучасної української літературної мови : навч. посібн. для студентів вищих навч. закладів _ К. Д. Глуховцева. ‒ Луганськ : ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченкаˮ, 2008. ‒ 260 с.

2. Дорошенко С. І. Загальне мовознавство / С. І. Дорошенко. – К. : Центр навч. літ., 2006. – 283 с.

3. Дорошенко С. І. Про звук [в] / С. І. Дорошенко // Культура слова. – К., 1993. – Вип. 44. – С. 50 – 52.

4. Кочерган М. П. Загальне мовознавство / М. П. Кочерган. – К. : Академія, 1999. – 288 с.

5. Ткаченко О. Б. Українська фонетика на історико-типологічному тлі / О. Б. Ткаченко // Мовознавство. – 1998. – № 2 – 3.

Завдання для самостійної роботи:

1. У формі зв’язної розповіді з’ясуйте:

а) місце теми в шкільному та вузівському курсах української мови; її роль у формуванні правописних умінь та навичок; б) зміст теми (які поняття вивчаються, у якому обсязі).

Зразок відповіді на 1 а) питання: Фонетику справедливо вважають фундаментом шкільного курсу української мови. Тому засвоєнням фонетики розпочинають систематичне вивчення курсу мови, що відповідає лінійному принципу вивчення мовних явищ (від найпростіших до найскладніших). Опрацювання тем з фонетики поєднується з усвідомленням орфоепічних норм, з послідовним розмежуванням фонетичних і графічних понять. Тому цей розділ у шкільному курсі називається: „Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія”. Предметом вивчення розділу є фонема, хоча з практичних міркувань у шкільному курсі ця одиниця називається звуком.

Знання з фонетики мають велике загальноосвітнє значення. Спостерігаючи за участю органів мовлення під час звуків мови, учні усвідомлюють, яку роль виконують мовні ор­гани у творенні звуків, переконуються, що звуки ‒ матеріальна оболонка мови. Теоретичні знання з фонетики є необхідною основою для вдосконалення мовного слуху.

У вузівському курсі розділи „Фонетикаˮ та „Фонологіяˮ вивчаються окремо, предметом вивчення першого є звук як фізичне явище та наслідок роботи мовних органів; предметом вивчення другого розділу є фонема як звукова найменша функціональна одиниця мови, що є засобом розрізнення слів та морфем. Ці розділи взаємопов’язані, вони доповнюють один одного. Вивчення теми „Система голосних і приголосних фонем української мовиˮ поєднується із усвідомленням правил орфоепії та особливостей звукової організації фонем.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-21; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.156.32 (0.017 с.)