Природні ресурси сировини. Вторинна сировина і відходи виробництва.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Природні ресурси сировини. Вторинна сировина і відходи виробництва.



Ресурси (фр. Ressources - засоби, запаси, можливості, джерела) розглядаються як складові виробничого потенціалу, якими володіє окрема країна чи світове співтовариство і які використовуються для усіх напрямів розвитку (економічного, соціального, науково-технічного тощо). Ресурси поділяють на матеріальні, природні, трудові, технологічні, фінансові, інформаційні. Найважливіше значення сучасна цивілізація відводить мінерально-сировинним та паливним ресурсам. Забезпечення економічних систем сучасної індустріальної цивілізації мінеральною сировиною та паливом як первинними субстанціями матеріального виробництва є однією з глобальних проблем, вирішення якої вимагає комплексного підходу і координованих дій в усьому світі. Велике значення для вирішення цієї проблеми мають також зовнішньоекономічні зв'язки у сфері добування та використання сировини.

Забезпечення мінеральною сировиною сучасного світового господарства тісно пов'язане з енергетичною проблемою, бо у сучасному енергозабезпеченні провідну роль відіграють корисні копалини. Хоча світова забезпеченість копалинними енергетичними ресурсами досить висока, нерівномірність їх розподілу (особливо використовуваних найширше нафти і природного газу) та коливання світових цін посилюють проблеми енергозабезпеченості усіх країн (особливо тих, що не мають достатніх запасів власних енергоресурсів і потрібних фінансових нагромаджень для купівлі їх на світовому ринку). Інша проблема в тому, що економіка більшості країн світу тривалий час розвивалась, орієнтуючись на нафту й продукти її переробки. Перехід на інші джерела енергопостачання вимагає значних капіталовкладень, структурної перебудови економіки тощо, які часто не під силу окремо взятим країнам (в такій ситуації є сьогодні Україна). За оцінками фахівців, нафти та її запасів у світі значно менше, ніж інших енергоресурсів. При темпах споживання нафти 1980-тих років, розвіданих її запасів світовому господарству вистачить лише приблизно на 40 років; з врахуванням прогнозованих ресурсів нафтова ера триватиме ще близько 120 років. Тому є гіпотеза про перспективність використання вугілля як енергоносія , яку можна підтвердити такими фактами:

а) розвіданих запасів вугілля у світі значно більше, ніж сумарних запасів нафти і газу: на початок XXI ст. видобувні запаси вугілля становили більше 1600 млрд. т (при нинішніх темпах використання енергоносіїв його вистачить приблизно на 400 років); понад 95% світових запасів вугілля є у РФ, США, Південній Кореї, Австралії, ФРН, ПАР, Великобританії, Польщі, Індії; найбільший виробник вугілля (тонн/рік) - Китай (1,2 млрд.), найбільший експортер - Австралія (130 млн);

б) уже сьогодні вугілля успішно використовують у виробництві інших енергоносіїв (зокрема, для виробництва електроенергії використовують майже 50% видобутого вугілля); не виключено, що НТП і зростаючий дефіцит нафти і газу, сприятимуть успішному пошуку шляхів перероблення саме вугілля у нові види енергоносіїв;

в) вугілля значно дешевше за нафту: середньосвітова ціна енергетичного становить приблизно $40/тонну, нафти – понад $60/барель.

У широкому ринковому розумінні поняття “сировина” і “засоби виробництва” тісно пов’язані з фундаментальним поняттям “економічні ресурси - основні структурні елементи економічного потенціалу, яким володіє суспільство на кожній сходинці розвитку виробничих сил в межах історично визначеної системи виробничих відносин; вони використовуються для досягнення конкретних цілей економічного і соціального розвитку, включають природні, матері­альні, фінансові і трудові ресурси, задіяні у народному господарстві (господарському обороті). Нижче наведені найпоширеніші трактування складових поняття “економічні ресурси”.

= ресурси природні - це земля, води, ліси, мінеральні копалини, тваринний світ, енергія сонця і приливів-відливів, внутрішньоземне тепло тощо; вони стають частиною ресурсів економічних, якщо залучаються (втягуються) у господарський оборот, і є обов’язковою умовою виробництва та природною базою його зростання;

= ресурси матеріальні - це засоби виробництва, що включають засоби і предмети праці (виробництва). Засоби виробництва – це сукупність засобів праці і предметів праці, що використовуються у виробництві матеріальних благ, складова виробничих сил сус­пільства і національного багатства країни; одні з них є продуктами природи (багатства надр, води, землі тощо), інші – результати праці у суспільному виробництві. Засоби праці – це предмети (зна­ряддя) праці, що використовуються у виробництві товарів і послуг; активна їх складова машини і устаткування, пасивна – будови і споруди; у засобах праці найважливіша роль знарядь праці, ефективність і потужність яких найбільше характеризує ступінь оволодіння і підпорядкування сил природи виробництву матеріальних благ. Предмети праці - це сировина, матеріали, енергія тощо.

= ресурси фінансові – це грошові фонди фінансової системи, які використовуються для безперебійного функціонування і розвитку народного господарства, витрачаються на соціально-культурні заходи, потреби управління і оборону; поділяються на централізовані (макроекономічний) і децентралізовані (мікроекономічний рівень).

= ресурси трудові – це спроможне до праці населення країни (таке, що має фізичну і духовну здатність для участі у процесі виробництва; межі працездатності встановлюються законодавчо.

Окремою (за походженням і місцем у системі ресурсів) та досить важливою (за значенням у забезпеченні ресурсами народного господарства) складовою матеріальних ресурсів сучасних країн є вторинні ресурси – матеріали і вироби, які після повного первинного (початкового) використання (зношування) можуть використовуватись повторно у виробництві як вихідна сировина. В широкому розумінні втор сировиною (ВС) вважають усе, що доцільно повторно переробляти. Асортимент ВС в останні роки зростає не тільки стихійно, але і формується свідомо (напр., в економічно розвинених країнах на упаковці ужиткових товарів уже тривалий час встановлюють спеціальну позначку (знак рециклінгу), яка наголошує можливість повторного перероблення і передбачає відповідну утилізацію за призначенням – окремі смітники для металевих виробів, скляних виробів тощо). Актуальність використання вторинної промислової сировини сьогодні обумовлена низкою причин, найважливішими з яких є дешевизна, задовільний рівень якості, значні кількості, позитивний вплив на екологію. Сучасну ВС групують за двома ознаками: джерело надходження (промислові (виробничі) та побутові відходи) і основний вихідний матеріал (текстильні волокна, пластичні маси, скло, гумові вироби, папір та картон, шкіряні вироби, брухт металів, вироби з деревини, продукти перероблення тварин (шерсть, кості, пух і перо, роги, копита, ікла тощо), сміття для спалювання (напр., у ТЕЦ). Актуальність використання цієї групи сировини, зокрема, підтверджує і факт створення Державного класифікатора відходів виробництва та вторинної сировини ДК 005-96. Напр., брухт металів в сучасних умовах ринку металів набуває особливого значення, суттєво впливає на світові ціни первинних великих (виготовляються у значних кількостях) кольорових металів та забезпечення світового ринку вторинними кольоровими металами; має значні перспективи через наявність значних потенційних запасів у економічно розвинутих країнах і, особливо, у індустріальних країнах посткомуністичного простору. Тому економічно розвинуті країни (перш за все провідні світові виробники нержавіючих сталей) налагоджують, забезпечують успішне функціонування і дедалі ширші масштаби систем заготівель брухту кольорових металів, орієнтовані на великі закордонні можливості. Даній проблемі приділяється все більше уваги провідними ринковими виданнями, які висвітлюють ринок кольорових металів і публікують наразі лише дані про попит на брухт кольорових металів та ціни не періодично. Так, за даними Metal Bulletin видовий асортимент та ціни брухту кольорових металів є такими (дані подаються як усереднені за 2003 р стосовно партії брухту, яка повинна становити не менше 10 т; означена ціна є ціною заводу на території Великобританії, £ /т): мідь (світлий дріт – 1200, дріт з покриттям оловом –1080, електротехнічні обрізки – 1110, чистий важкий лом – 1070), латунь (важка – 760, стружка – 940), нікель (чистий – 4800, сплав з хромом, не менше 37% нікелю – 1800, 65% - 2400); свинець (м’який – 310, пластини акумуляторів – 90, акумулятори – 58), цинк (відходи виробництва та гартцинк – 555), алюміній (група 1 - чистий пакетований – 960, чисті обрізки – 755, чисті відходи пресування – 970, пакетований старий прокат – 695, технічночисте литво - 680; група 7 - стружка – 435, обрізки 640).

Очевидна аналогія розвитку ринку брухту кольорових металів та розвитку ринку прогресивних целюлозомістких матеріалів (MDF, посформінг тощо), які виготовляють на основі вторинної деревної і паперової сировини (макулатури). Потужні виробництва таких широковідомих, гучно рекламованих, рекомендованих вітчизняним споживачам видів товарів, як ламінована підлога, меблеві фасади з MDF тощо, сконцентровані у розвинених країнах, але часто орієнтовані на ВС, заготовлену у посткомуністичних країнах Європи (перш за все - в країнах СНД); сировина успішно заготовляється і вивозиться у країни, які виробляють товари з цієї ж сировини для майбутніх поставок на ринок країн-заготівельників.

 

Контрольні питання



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-21; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.179.228 (0.005 с.)