Система органів влади після Лютневої буржуазно-демократичної революції в Росії.

У роки війни процес кризи самодержавного ладу посилився і привів у лютому 1917 р. до революції і повалення царату.

Революційний вибух, що стався в лютому 1917 р., був історично обумовлений, оскільки нагальною залишалася задача встановлення демократичної республіки, не вирішена в період першої російської революції.

У результаті революції в країні виникла ситуація двовладдя - з одного боку, виникли Ради робітничих, солдатських депутатів, а з іншого - Тимчасовий Уряд (схема 25).

Двовладдя тривало до липневого загальнонаціональної кризи, коли була розігнана демонстрація 4 липня 1917 в Петрограді. З цього моменту встановилося єдиновладдя Тимчасового Уряду. Однак воно практично не вирішувало нагальні питання, здійснивши лише невеликі перебудови державного апарату, що не змінювали його сутності. Пасивність Тимчасового уряду і загострилося соціально-економічне становище посилювали соціальну напруженість у країні. Навіть таке важливе питання як питання про форму правління офіційно був дозволений тільки 1 вересня 1917 р., коли Росія була проголошена республікою.

Рішення найбільш гострих питань відкладалося Тимчасовим урядом "до скликання Установчих зборів". Однак його скликання теж відтягувався. Формально Тимчасовий уряд здійснював функції вищого органу держави - і законодавчого, і виконавчого. Тимчасовий уряд здійснив низку змін в системі державних органів. Були скасовані Святійший Синод і посаду обер-прокурора при ньому. Натомість виникло міністерство віросповідань. Скасувало Тимчасовий уряд також окремий корпус жандармів і Департамент поліції. Замість них було засновано Головне управління у справах міліції, що відав справами створеної замість поліції народної міліції.

У березні 1917 р. при міністерстві юстиції затверджується Надзвичайна слідча комісія для розслідування протизаконних за посадою дій колишніх міністрів, главноуправляющих та інших вищих посадових осіб.

Створені були міністерство праці та міністерство продовольства.

На місцях були скасовані посади генерал-губернаторів, градоначальників, станових приставів і земських начальників. Замість них органами державного управління стали губернські і повітові комісари Тимчасового уряду.

Законодавча політика тимчасового уряду. Навесні 1917 р. відбувається демократизація політичного життя країни. Приймаються закони "Про пресу" та "Про установах у справах друку", що заборонили адміністративні стягнення на видання. Могла здійснюватися тільки подальша цензура (протягом доби після випуску) комісаром з друку. Скасовувалося Головне управління у справах друку і штат професійних цензорів. Їх функції покладалися на комісарів Тимчасового уряду. Після липневих подій політика уряду посилюється. Відразу після придушення збройного повстання приймається постанова "Про покарання за публічні заклики" до вбивства, розбою, грабежу і інших злочинів. Трохи пізніше вносяться зміни до закону про пресу. У спеціально виданому постанові "Про пресу" встановлюється покарання "за заклики до громадянської війни", зроблені в засобах масової інформації. Разом з тим уряд відмовляється від деяких надзвичайних заходів, заборонивши арешти без суду і обмеживши число областей, оголошених на військовому положенні - постанову "Про осіб, заарештованих у позасудовому порядку". Ще в березні було скасовано смертну кару (відновлена ​​потім у серпні для військовослужбовців). У самому початку серпня приймається постанова "Про умови дострокового звільнення" ув'язнених.

Військово-адміністративні методи, введені ще до революції, були використані в березневому постанові Тимчасового уряду "Про забезпечення постачання державних і громадських установ, шляхів сполучення, заводів і підприємств, що працюють на потреби оборони, металами і паливом". У травні при Особливому нараді по паливу запроваджуються урядові інспектори. Особливі наради, засновані ще при монархії, продовжували свою діяльність. Методи постачання, передбачені в постанові, будуть використані пізніше, в період "главкізма", вже Радянською владою.

Було видано постанову "Про передачу хліба у розпорядження держави та про місцеві продовольчих органах", вводившее надзвичайний режим в області хлібних заготівель. Для реалізації продрозкладки створювалися продовольчі комітети. Ці органи вели облік усього наявного в зонах їх дії хліба, "за вирахуванням продовольчих потреб власника", і дозволяли відчуження "надлишків" тільки за допомогою державних органів з твердими цінами. Застава хліба заборонявся. Губернські продовольчі комітети визначали порядок і строки здачі хліба, виробляли реквізиції продуктів, контролювали ціни і організовували обов'язкові гужові перевезення. (Їх досвід став у нагоді пізніше продзагонами епохи "воєнного комунізму". Досвід роботи Міністерства продовольства буде використаний Наркоматом продовольства в 1918-1920 рр..).

Постанова (серпень 1917 р.) "Про погодження Зводу законів з видаються Тимчасовим урядом постановами" визначило критерії для використання в нових умовах законодавства, виданого в період монархії.

Продовжувалося дію судових статутів 1864 р. і Кримінального уложення 1903 р. У березні 1917 р. було утворено Юридична нараду. Нарада рекомендувало уряду підпорядкувати нагляду адміністративного суду діяльність громадських організацій (профспілок, земельних комітетів і рад) та зробило ряд інших пропозицій, спрямованих на збереження правової традиції і дореволюційної юридичної практики. Створення адміністративної юстиції стало одним із значних нововведень, підготовлених в Юридичному нараді.

У положенні "Про судах по адміністративних справах" (травень 1917р.) Адміністративний суддя, прирівняний до окружного, наділявся правом розглядати справи: за протестами комісарів уряду на місцеві органи, за скаргами урядових установ на земські органи, і місцевих органів на урядових комісарів.

В кінці вересня - початку жовтня 1917 р. Юридична нараду розробило ряд проектів конституційних законів, які передбачалося внести на розгляд до Установчих зборів, одним з них став проект "Про організацію Виконавчої влади при Установчих зборах". Установчі збори мало обрати тимчасового Президента республіки, який ставав главою держави і главою уряду. Жовтнева революція зруйнувала всі ці проекти.