Охарактерезуйте співвідношення понять технологія і методика.

Поняття педагогічної технології частково предметного чи локального рівня часто перекривається поняттям методики навчання. Г. Селевко, говорячи про розходження цих понять, вказує, що у технологіях більш представлені процесуальний, кількісний і розрахунковий компоненти, а в методиках – цільова, змістовна, якісна й варіативно-орієнтована сторони. Тим самим автор підкреслює, що цільовий і змістовний компоненти – характерна риса методики.

З огляду на ієрархію рівнів поняття педагогічної технології Г. Селевко відзначає, що іноді методики входять до складу технологій, а іноді — навпаки ті чи інші технології — до складу методик. Реалізація технологічного підходу до навчання й виховання дозволяє досягти: досить високу гарантію результатів, базуючись при цьому не на статистично вивіреному досвіді, а на об'єктивних закономірностях, що більш надійніше; опису досвіду у вигляді, що дозволяє переносити його в інші умови. Особливу увагу при проектуванні педагогічних технологій необхідно приділяти: чіткості й визначеності фіксації результатів; наявності критеріїв його досягнення; покроковій і формалізованій структурі діяльності.

Розглядаючи співвідношення понять "часткова дидактика", "методика навчання" й поняття "технологія навчання", слід зробити зауваження, що вони не замінюють одна іншу, а взаємодоповнюють і розширюють коло досліджень навчально-виховного процесу. Теорія, методика й технологія навчання відображають різні рівні аналізу процесу навчання, характеризують їх різні сторони. Кожен наступний рівень не відкидає попередній, він обумовлений ним, і ступінь його розвитку залежить від рівня розвитку попереднього. Технологія навчання дозволяє ефективно сконструювати процес навчання, управляти ним, одержувати результати відповідно до запланованих цілей.

Як підкреслює С. Гончаренко, термін "технологія" на відміну від терміна "методика" відображає не просто передавання інформації, а це процес навчання, що для характеристики сучасних тенденцій у педагогіці має важливе значення. Точиться дискусія на сторінках педагогічної літератури навколо дефініцій "технологія навчання і виховання" та "педагогічна технологія в навчальному і виховному процесі". На нашу думку, за аналогією з поняттям "технологія" в інших галузях науки, техніки, виробництва для педагогічної науки і практики більш відповідним і прийнятним є поняття "педагогічна технологія ". Що під цим розуміється?

Українські вчені здебільшого розглядають педагогічні технології як прийоми (або ж методику, чи навіть методологію) роботи педагога у сфері навчання і виховання.

Педагогічна технологія, вважає О. Савченко, це – науково обґрунтована педагогічна система, що забезпечує досягнення певної навчальної або виховної мети через чітко визначену послідовність дій, спроектованих на розв'язання проміжних цілей і наперед визначений кінцевий результат.

На думку В. П. Беспалька головне у педагогічній технології є опис – проектування процесу формування особистості учня, яке гарантує педагогічний успіх незалежно від майстерності вчителя; а специфіка педагогічної технології полягає в тому, що за її допомогою конструюється і здійснюється такий навчально-виховний процес, який повинен гарантувати досягнення поставлених цілей.

Особливості інноваційної педагогічної діяльності.

Інноваційна педагогічна діяльність — заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, орієнтована на зміну й розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

Продуктами інноваційної педагогічної діяльності є нововведення, що позитивно змінюють систему освіти, визначають її розвиток і характеризуються як нові чи вдосконалені.

Готовність до інноваційної діяльності педагога є показником його здатності нетрадиційно вирішувати освітні проблеми. Дана стаття знайомить з поняттям "інновація", розкриває його зміст та сутність, доводить необхідність творчого розвитку сучасного вчителя шляхом впровадження інноваційних технологій в освітній процес.

Розвиток суспільства потребує від педагогічної науки нових, інноваційних підходів та методів навчання. Однією з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є готовність до інноваційної діяльності.

Поняттям "інновація" позначають нововведення, новизну, зміну, введення чогось нового. Стосовно педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяльності вчителя і учня. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів.

Основу інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки - проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику. Головною рушійною силою інноваційної діяльності є вчитель, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним під час впровадження і поширення нововведень.

Педагог-новатор є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних методик навчання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, створювати нові методики. Основна умова такої діяльності — інноваційний потенціал педагога.

Інноваційний потенціал педагога — сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, яка виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність.

Виділяють основні критерії готовності до інноваційної діяльності:

усвідомлення необхідності інноваційної діяльності;

готовність до творчої діяльності щодо нововведень у школі;

впевненість у тому, що зусилля, спрямовані на нововведення, принесуть результат;

узгодженість особистих цілей з інноваційною діяльністю;

готовність до подолання творчих невдач;

органічність інноваційної діяльності, фахової та особистісної культури;

рівень технологічної готовності до інноваційної діяльності;

позитивне сприйняття свого минулого досвіду і вплив інноваційної діяльності на фахову самостійність;

здатність до фахової рефлексії.

Багато проблем, що постають перед педагогами, які працюють в інноваційному режимі, пов’язані з низькою інноваційною компетентністю.

Інноваційна компетентність педагога — система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми.

Компонентами інноваційної компетентності педагога є:

поінформованість про інноваційні педагогічні технології;

належне володіння їх змістом і методикою;

висока культура використання інновацій у навчально-виховній роботі;

особиста переконаність у необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.

Педагогічні інновації потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства. Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні.

У ході цього процесу виділяють основні етапи сприйняття інновацій:

етап ознайомлення з інновацією;

етап появи зацікавленості;

етап оцінки;

етап апробації

етап кінцевого сприйняття, використання в повному обсязі.