Мета і завдання бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік має на меті забезпечити управлінський апарат, відповідні служби і фахівців необхідними достовірними даними про господарські процеси та фінансовий стан підприємства.

Як складова частина інформаційної системи підприємства бухгалтерський облік повинен забезпечувати отримання точної, повної, оперативної і вірогідної економічної інформації про господарські процеси, стан та використання ресурсів підприємства, розрахункові взаємовідносини з покупцями, постачальниками, персоналом, бюджетом, використання коштівтощо.

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

• збір, обробка інформацію про господарську діяльність;

• Систематизування, групування одержаної інформації та визначення даних.

• Забезпечення доповідної інформації внутрішніх та зовнішніх користувачів.

 

Предмет та об'єкти бухгалтерського облік.

Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свій предмет, об'єкти, суб'єкти і метод.

Предметом бухгалтерського обліку в широкому розумінні є все те, що відображається в обліку, тобто господарська діяльність.

У вузькому розумінні предметом обліку є майно підприємства, що знаходиться у вигляді засобів та зобов'язань, рух цього майна через господарські операції, які відбуваються у сферах постачання, виробництва та реалізації продукції і результати госпо-дарської діяльності.

Суб'єкт бухгалтерського обліку — це господарюючий суб’єкт в особі підприємства, організації, установи, особи тощо.

Обєкти, що обліковуються за економічним змістом та призначенням, можна об’єднати в три групи:

1. Господарські засоби (майно);

2. Господарські процеси.

Господарські засоби підприємства - це матеріальне та нематеріальне майно (його активи).

Господарські засоби поділяються на оборотні та необоротні активи.

Необоротні активи — це сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства. Як правило, до них належать засоби тривалістю використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). До необоротних господарських засобів підприємства належать: основні засоби, капітальні інвестиції, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

Оборотні активи — це сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного операційного циклу, якщо він менший року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію. Як правило, до них належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти в касі й на рахунках у банку.

Джерелами формування господарських засобів є власний капітал, додатковий та залучений капітал.

 

 

Поняття методу та характеристики методичних прийомів бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність способів і прийомів, за допомогою яких господарська діяльність підприємства відображається в обліку.

Документування - спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку (господарських засобів, коштів, джерел їх утворення та господарських процесів) у первинних бухгалтерських документах (рахунках, накладних, чеках, ордерах тощо).

Інвентаризація - це спосіб виявлення фактичної наявності і стану господарських засобів, коштів підприємства та джерел їх утворення на певну дату.

Оцінка - спосіб грошового вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку. За допомогою оцінки натуральні і трудові характеристики (вимірники) господарських засобів перераховують у вартісні.

Калькулювання - це метод обчислення собівартості виготовлення одиниці товарно-матеріальних цінностей або одиниці виконаних робіт.

Рахунки - спосіб групування за певною системою фінансово-економічної інформації для її поточного відображення у бухгалтерському обліку і для здійснення контролю за господарськими процесами, станом господарських засобів та джерел їх формування.

Подвійний запис - це подвійне відображення у бухгалтерському обліку кожної господарської операції: у дебеті одного чи декількох рахунків та одночасно у кредиті одного чи декількох рахунків на одну й ту саму суму.

Бухгалтерський баланс - спосіб групування і відображення наявності й стану господарських засобів підприємства за складом і використанням та джерелами формування на певну дату в узагальненому вартісному вимірнику.

Бухгалтерська звітність - сукупність способів і прийомів узагальнення даних поточного обліку і впорядкована система взаємопов'язаних економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства за звітний період.

 

Нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку.

Правове та методологічне регулювання бухгалтерського обліку в Україні структурно складається з таких елементів:

• ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Закон вiд 16.07.1999 № 996.

• національні положення стандарти бухгалтерського обліку

• План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування;

• Податкове законодавство України

• Накази та листи Міністерства фінансів України

Державну політику у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні реалізують

• Міністерство фінансів України,

• Національний банк України,

• Державне казначейство України,

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законодавством.

 

 

Первинні бухгалтерські документи.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

 

Вимоги щодо оформлення первинних бухгалтерських документів.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

1. назву документа (форми);

2. дату і місце складання;

3. назву підприємства, від імені якого складено документ;

4. зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

5. посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

6. особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До оформлення первинних бухгалтерських документів ставлять такі вимоги:

• первинні документи мають бути складені в момент здійснення операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення;

• документи складають на бланках типових форм, затверджених Держкомстатом України,

• записи в первинних документах роблять у темному кольорі чорнилом, кульковою ручкою, друкарськими засобами чи принтером, що забезпечує зберігання цих записів протягом встановленого терміну зберігання документа;

• вільні рядки в первинних документах прокреслюють;

• у грошових документах суми проставляють цифрами і прописом, перше слово суми записують скраю і з великої літери;

• кожен первинний документ має містити дані про посаду, прізвище і підписи осіб, відповідальних за його оформлення;

 

Облікові регістри.

Облікові регістри - це носії інформації спеціального формату і будови (паперові, машинні), призначені для реєстрації, групування й узагальнення господарських операцій, оформлених відповідними первинними документами.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.