Тема 9. Основи організації бухгалтерського обліку в Україні

9.1. Державне регулювання обліку і звітності в Україні

9.2. Національні стандарти (положення) бухгалтерського обліку

9.3. Облікова політика підприємства.

Теоретична частина

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється відповідно до статей 6 та 7 Закону України „Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. №996-XIV.

Метою державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні є:

створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств, гарантують та захищають інтереси користувачів;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулює питання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності Міністерство фінансів України, яке затверджує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку – нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Національна положення (стандарти) складаються структурно з таких частин:

1. Загальні положення - визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про об’єкти обліку; вказується яким чином і які суб’єкти господарської діяльності їх застосовують; наводиться короткий глосарій вживаних термінів та їх тлумачення.

2. Визнання та класифікація об’єкта бухгалтерського обліку.

3. Оцінка об’єкта бухгалтерського обліку, її складові та порядок визначення, вказуються прийняті методи оцінки.

Характеристика обліку об’єкта

5. Розкриття інформації про об’єкти бухгалтерського обліку у фінансовій звітності та примітках до звіту.

6. Додатки (у разі необхідності), де наводяться форми фінансової звітності, методи та приклади розрахунків показників, переліки тощо.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Наказ про облікову політику – це документ внутрішнього користування, який підписують особи, що мають право першого та другого підпису. Наказ має повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності на підприємстві.

Наказ може містити такі розділи:

1. Нормативи та методичні принципи бухгалтерського обліку.

2. Техніка бухгалтерського обліку.

3. Організація бухгалтерського обліку.

Практичні завдання

Вправа 1.

Розробіть на прикладі певного підприємства проект наказу керівника про облікову політику на наступний фінансовий рік.

Основні терміни: регулювання, удосконалення бухгалтерського обліку, гармонізація і стандартизація бухгалтерського обліку, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, облікова політика, форма побудови обліку наказ про облікову політику.

Тестові завдання

При виборі правильної відповіді необхідно враховувати, що правильних відповідей може бути декілька, а деякі варіанти передбачають невірність всіх відповідей).

1. Розробку національних стандартів здійснює:

a) Верховна Рада;

b) Міністерство Фінансів;

c) Методологічна рада з бухгалтерського обліку;

d) Уряд.

2. За організацію бухгалтерського обліку на підприємстві відповідає:

a) власник підприємства;

b) головний бухгалтер;

c) керівник підприємства;

d) фірма, яка проводить аудит (перевірку) підприємства

3. Підприємство самостійно має право:

a) обирати форму бухгалтерського обліку;

b) розробляти систему та форми управлінського обліку;

c) обирати податкову адміністрацію, в яку буде надавати податкову звітність;

d) розробляти систему документообігу та план рахунків.

4. Оприлюднення фінансової звітності обов’язково для:

a) відкритих акціонерних товариств;

b) товариств з обмеженою відповідальністю;

c) банків;

d) посередницьких компаній;

e) фондових бірж;

f) пенсійних фондів.

5. У повноваження головного бухгалтера входить:

a) дотримання строків подання фінансової звітності;

б) перевірка наявності на первинних документах всіх реквізитів та їх підпис;

в) отримання у банку грошей на видачу заробітної плати;

г) контроль за правильним відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку;

Контроль знань

1. Що розуміють під раціональною організацією бухгалтерського обліку?

2. Які державні органи регулюють організацію обліку в Україні?

3. Що таке облікова політика і як вона оформлюється?

4. Обов’язки і відповідальність головного бухгалтера.

5. Права головного бухгалтера.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1999 р. №196-
14.

2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємстві організацій, затверджений
наказом Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 р, №291.

3. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і
організацій, затверджена наказом Мінфіну України від ЗО листопада
1999 р. №291.

4. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №1-29, затверджені наказами Міністерства фінансів України.

5. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К., 2000. - 692с.

6. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підруч. для вузів. -
Житомир: ЖІТІ, 2000. - 640с.

7. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб./ За ред.
М.В.Кужельного. -К.: АСК, 2001. -334с.

8. Кужельний М.В., Линник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку:
Підручник. - К.: КНЕУ, 2001. - 334с.

9. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. - К.: Знання - Прес, 2003.-444с.

ГЛОСАРІЙ

Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Амортизація — систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'я­зання і власний капітал

Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Валюта звітності - грошова одиниця України.

Валютний курс — встановлений Національним бан­ком України курс гронової одиниці України до грошо­вої одиниці іншої країни.

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які при­зводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Власний капітал — частина в активах підприєм­ства, що залишається після вирахування його зобов'­язань.

Господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Група основних засобів — сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Гудвіл — перевищення вартості придбання над част­кою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

Дата балансу — дата, на яку складений баланс під­приємства. Звичайно датою балансу є кінець остан­нього дня звітного періоду.

Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми гро­шових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винят­ком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Еквіваленти грошових коштів — короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвер­туються у певні суми грошових коштів і які характери­зуються незначним ризиком зміни вартості

Економічна вигода – потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Збиток — перевищення суми витрат над сумою до­ходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Зменшення корисності — втрата економічної ви­годи в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Знос основних засобів — сума амортизації об'єкта основних засобівз початку його корисного ви­користання.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

Користувачі фінансової звітності (далі — користу­вачі) - фізичні або юридичні особи, які потребують інфор­мації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Курсова різниця — різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валют­них курсах.

Монетарні статті — статті балансу про грошові кош­ти, а також про такі активи і зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Надзвичайна подія — подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного опера­ційного циклу, якщо він перевищує один рік) для вироб­ництва, торгівлі, і адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Об'єкт основних засобів — це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, при­значений для виконання певних самостійних функцій, відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, при­ладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комп­лекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частини такого активу, що контролюється підприємств ом.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Оборотні активи — грошові кошти та їх еквівален­ти, що не обмежені у використанні, а також інші акти­ви, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати Балансу.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інве­стиційною чи фінансовою діяльністю.

Операційний цикл — проміжок часу між придбан­ням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Основна діяльність — операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Первинна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, спла­чених (переданих), витрачених для придбання (ство­рення) необоротних активів.

Первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Прибуток — сума, на яку доходи перевищують по­в'язані з ними витрати.

Принцип бухгалтерського обліку — правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх резуль­татів у фінансовій звітності.

Стаття — елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям, установленим цим Положенням (стандартом).

Строк корисного використання (експлуатації) — очікуваний період часу, протягом якого необоротні ак­тиви будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Сумнівний борг — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує не­впевненість її погашення боржником.

Суттєва інформація — інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповід­ними Положеннями (стандартами) бухгалтерського об­ліку та керівництвом підприємства.

Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру і склад/ власного та позикового капіта­лу підприємства.

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітних період.

Фінансові інвестиції — активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборго­ваності — сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнів­них боргів.