Вимірники обліку. Користувачі облікової інформації.

Визначення обліку.

Облік — це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксації (реєстрації) фактів, процесів, подій природи або суспільного життя.

Якщо олік здійснюється над господарськими об’єктами, то такий облік називається господарським. Господарський облік поділяється на:

1. Оперативний облік — проводиться безпосередньо на місцях здійснення господарських операцій (облік вирачання сировини на виробництві…).

2. Статистичний облік — це процес збору та узагальнення інформації про масові (суспільні) явища, факти або процеси в їх кількісному вираженні з якісною оцінкою з метою управління і контролю за ними та виявлення закономірностей їх розвитку в конкретних умовах, місці та часі.

3. Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.У свою чергу до складу бухгалтерського обліку входять:

· Податковий (правильне нарахування та своєчасна оплата зборів)

· Фінансовий (забезпечення, відображення господарської діяльності відповідно до законодавчих актів)

· Управлінський (забезпечення необхідною інформацією потреб керівництва для прийняття управлінських рішень).

Вимірники обліку. Користувачі облікової інформації.

У бухгалтерському обліку для кількісного відображення руху засобів, коштів, обсягів здійснення господарських процесів використовують три види вимірників:

Натуральні вимірники застосовують для отримання даних про кількість однорідних об'єктів обліку в кг, м2, м3, га тощо. Ці вимірники використовують для обліку матеріальних цінностей, готової продукції, товарів, основних засобів.

Трудові вимірники використовують для обліку кількості відпрацьованого часу та обліку затрат праці на виготовлення продукції у людино-днях, людино-годинах, людино-хвилинах тощо. Трудові вимірники необхідні для нарахування заробітної платні, визначення середньоспискового складу працівників, продуктивності праці тощо.

Грошовими (вартісними) вимірниками є гривні, долари, рублі, марки тощо. Грошові вимірники є найбільш універсальними, дають можливість узагальнювати всі господарські операції підприємства, які вимірюють різноманітними натуральними вимірниками, їх використовують для складання бухгалтерської звітності.

Облікова інформація необхідна для вирішення зовнішніх і внутрішніх завдань управління економікою підприємства. Вона має широке коло користувачів, які можна поділити на внутрішні та зовнішні стосовно підприємства

Внутрішніми користувачами облікової інформації є:

• власники підприємства;

• управлінський персонал;

• робітники і службовці підприємства.

 

Зовнішніми користувачами облікової інформації є:

• ділові партнери підприємства на ринку (дійсні й потенційні інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти; банківські й небанківські кредитні установи; інші кредитори);

• органи державного і міжнародного регулювання та контролю;

• фінансові аналітики та радники;

• широка громадськість (громадські організації, профспілки).

Мета і завдання бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік має на меті забезпечити управлінський апарат, відповідні служби і фахівців необхідними достовірними даними про господарські процеси та фінансовий стан підприємства.

Як складова частина інформаційної системи підприємства бухгалтерський облік повинен забезпечувати отримання точної, повної, оперативної і вірогідної економічної інформації про господарські процеси, стан та використання ресурсів підприємства, розрахункові взаємовідносини з покупцями, постачальниками, персоналом, бюджетом, використання коштівтощо.

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

• збір, обробка інформацію про господарську діяльність;

• Систематизування, групування одержаної інформації та визначення даних.

• Забезпечення доповідної інформації внутрішніх та зовнішніх користувачів.

 

Предмет та об'єкти бухгалтерського облік.

Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свій предмет, об'єкти, суб'єкти і метод.

Предметом бухгалтерського обліку в широкому розумінні є все те, що відображається в обліку, тобто господарська діяльність.

У вузькому розумінні предметом обліку є майно підприємства, що знаходиться у вигляді засобів та зобов'язань, рух цього майна через господарські операції, які відбуваються у сферах постачання, виробництва та реалізації продукції і результати госпо-дарської діяльності.

Суб'єкт бухгалтерського обліку — це господарюючий суб’єкт в особі підприємства, організації, установи, особи тощо.

Обєкти, що обліковуються за економічним змістом та призначенням, можна об’єднати в три групи:

1. Господарські засоби (майно);

2. Господарські процеси.

Господарські засоби підприємства - це матеріальне та нематеріальне майно (його активи).

Господарські засоби поділяються на оборотні та необоротні активи.

Необоротні активи — це сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства. Як правило, до них належать засоби тривалістю використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). До необоротних господарських засобів підприємства належать: основні засоби, капітальні інвестиції, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, інші необоротні активи.

Оборотні активи — це сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного операційного циклу, якщо він менший року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію. Як правило, до них належать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти в касі й на рахунках у банку.

Джерелами формування господарських засобів є власний капітал, додатковий та залучений капітал.

 

 

Нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку.

Правове та методологічне регулювання бухгалтерського обліку в Україні структурно складається з таких елементів:

• ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Закон вiд 16.07.1999 № 996.

• національні положення стандарти бухгалтерського обліку

• План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування;

• Податкове законодавство України

• Накази та листи Міністерства фінансів України

Державну політику у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні реалізують

• Міністерство фінансів України,

• Національний банк України,

• Державне казначейство України,

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законодавством.

 

 

Первинні бухгалтерські документи.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

 

Облікові регістри.

Облікові регістри - це носії інформації спеціального формату і будови (паперові, машинні), призначені для реєстрації, групування й узагальнення господарських операцій, оформлених відповідними первинними документами.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

 

 

Інвентаризація в обліку.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством. Основними завданнями інвентаризації є:

– виявлення фактичної наявності майна;

– установлення лишку або нестачі майна шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

– перевірка повноти відображення в обліку забовязань.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

а) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство;

б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року.

в) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ);

г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей

д) за приписом судово-слідчих органів;

е) у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

є) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі).

ж) у разі ліквідації підприємства.

Унаслідок такого зіставлення може бути виявлено:

• відповідність фактичних даних і бухгалтерських записів;

• вартісна оцінка фактичного залишку, менша від облікового — недостача;

• вартісна оцінка фактичного залишку, більша від облікового — надлишок.

Метод подвійного запису.

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного запису.

Подвійний запис — метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом.

Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв'язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

План рахунків бухгалтерського обліку органів Пенсійного фонду України.

План рахунків бухгалтерського обліку – це є обов’язковим для використання суб’єктами господарювання, систематизований перелік усіх рахунків, на яких має узагальнюватися інформація про господарсько-фінансову діяльність підприємства, установи, організації.

В Україні діє 4 плани рахунків:

· Для національного банку

· Для комерційного банку

· Для бюджетних установ, організацій, фондів

· Для підприємств, установ, які не є бюджетними

Інструкцією про бухгалтерський облік та звітності в органах ПФУ визначений план рахунків бухгалтерського обліку., операцій по виплаті пенсій та допомоги.

У даному плані рахунків, визначено систему керування рахунками. Коди синтетичних рахунків є двохзначними, а коди субрахунків є трьохзначними.

План рахунків ПФУ складається з 5 розділів, які мають такі назви:

1. Поточні рахунки: ведеться облік грошових коштів ПФУ на виплату пенсій та допомоги.

2. Розрахунки: для обліку розрахунків внесків, що виникають в процесі виплати пенсій та допомоги.

3. Видатки: облік фактичних видатків з виплати пенсій та допомоги.

4. Кошти цільового призначення: обліковуються отримані кредити для здійснення фінансування виплати пенсійного забезпечення.

5. Кошти пенсійного фонду: ведеться облік фактичних надходжень внесків на ЗДПС коштів державного бюджету України, державно-цільових фондів та їх посередників.

Визначення обліку.

Облік — це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксації (реєстрації) фактів, процесів, подій природи або суспільного життя.

Якщо олік здійснюється над господарськими об’єктами, то такий облік називається господарським. Господарський облік поділяється на:

1. Оперативний облік — проводиться безпосередньо на місцях здійснення господарських операцій (облік вирачання сировини на виробництві…).

2. Статистичний облік — це процес збору та узагальнення інформації про масові (суспільні) явища, факти або процеси в їх кількісному вираженні з якісною оцінкою з метою управління і контролю за ними та виявлення закономірностей їх розвитку в конкретних умовах, місці та часі.

3. Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.У свою чергу до складу бухгалтерського обліку входять:

· Податковий (правильне нарахування та своєчасна оплата зборів)

· Фінансовий (забезпечення, відображення господарської діяльності відповідно до законодавчих актів)

· Управлінський (забезпечення необхідною інформацією потреб керівництва для прийняття управлінських рішень).

Вимірники обліку. Користувачі облікової інформації.

У бухгалтерському обліку для кількісного відображення руху засобів, коштів, обсягів здійснення господарських процесів використовують три види вимірників:

Натуральні вимірники застосовують для отримання даних про кількість однорідних об'єктів обліку в кг, м2, м3, га тощо. Ці вимірники використовують для обліку матеріальних цінностей, готової продукції, товарів, основних засобів.

Трудові вимірники використовують для обліку кількості відпрацьованого часу та обліку затрат праці на виготовлення продукції у людино-днях, людино-годинах, людино-хвилинах тощо. Трудові вимірники необхідні для нарахування заробітної платні, визначення середньоспискового складу працівників, продуктивності праці тощо.

Грошовими (вартісними) вимірниками є гривні, долари, рублі, марки тощо. Грошові вимірники є найбільш універсальними, дають можливість узагальнювати всі господарські операції підприємства, які вимірюють різноманітними натуральними вимірниками, їх використовують для складання бухгалтерської звітності.

Облікова інформація необхідна для вирішення зовнішніх і внутрішніх завдань управління економікою підприємства. Вона має широке коло користувачів, які можна поділити на внутрішні та зовнішні стосовно підприємства

Внутрішніми користувачами облікової інформації є:

• власники підприємства;

• управлінський персонал;

• робітники і службовці підприємства.

 

Зовнішніми користувачами облікової інформації є:

• ділові партнери підприємства на ринку (дійсні й потенційні інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти; банківські й небанківські кредитні установи; інші кредитори);

• органи державного і міжнародного регулювання та контролю;

• фінансові аналітики та радники;

• широка громадськість (громадські організації, профспілки).