Нормування управлінської праці: види норм і нормативі, класифікація нормативів за основними ознаками

Нормування праці - це встановлення міри витрат праці на виконання визначеного обсягу робіт у даних організаційно-технічних умовах. Задачею нормування праці є визначення трудомісткості робіт і необхідної для їхнього виконання чисельності працівників. Без обґрунтованих норм неможлива раціоналізація процесів розподілу і кооперації праці, розробка прогресивних технологій, удосконалення методів роботи апарату управління. До нормування управлінської праці пред’являються наступні вимоги: встановлення науково обґрунтованої системи нормування праці; розширення сфери застосування нормування праці; удосконалення норм і нормативів на основі досягнень наукової організації праці; зниження витрат праці на розробку нормативних матеріалів. З урахуванням специфіки праці менеджера доцільно виділити наступні види норм: 1. норми керованості (кількість працівників, якими найбільш ефективно може управляти начальник) - для керівників; Вважається, що для вищої ланки управління норма керованості повинна встановлюватися згідно із “законом 7 плюс-мінус 2”, тобто не менше 5 і не більше 9 чоловік (в середньому - 7 чоловік). 2. укрупнені нормативи чисельності (типові структури апарату управління), тобто чисельність працівників, необхідна для повного і якісного виконання робіт у визначених організаційно-технічних умовах - для фахівців; 3. нормативи часу й обслуговування (визначаються у залежності від трудомісткості робіт) - для технічних виконавців.

Класифікація: За видами ресурсів необхідно розрізняти нормативи і норми, що регулюють величину витрат засобів виробництва, предметів праці, робочої сили на виготовлення одиниці продукції, виконання роботи або надання послуги. За цією ознакою розрізняють також нормативи або коефіцієнти використання різних виробничих ресурсів на фірмах і підприємствах. За стадіями виробництва слід мати нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних і виробничих запасів матеріалів, а також незавершеного виробництва, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та готової продукції, величина і динаміка яких характеризують процес перетворення матеріальних ресурсів в готові товари, роботи та послуги. За виконуваних функцій нормативи можуть бути віднесені до планових, економічних, технічних, організаційних, соціальних, трудових, екологічних, управлінським, правових та ін.. За часом дії нормативи бувають перспективні, річні та поточні, умовно-постійні і тимчасові, разові і сезонні. За сферою розповсюдження виділяють нормативи міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничих, а також міжнародні, республіканські, федеральні, регіональні, муніципальні або місцеві та ін.. За методам встановлення розрізняють нормативи науково обгрунтовані, розрахунково-аналітичні, експериментальні, аналітично-дослідницькі, звітно-статистичні та ін.. За формою вираження своїх значень розрізняють табличні, графічні та аналітичні нормативи. За чисельним значенням норми можуть бути оптимальні, допустимі, максимальні, мінімальні, середні. 10. За цільовим призначенням нормативи бувають витратні і технічні, оцінні та техніко-економічні, оперативно-виробничі і календарно-планові і т.п.

Облік та аналіз робочого часу. Фотографія та само фотографія робочого дня.

Робочий час - час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку організації і умов трудового договору повинен виконувати трудові обов'язки, а також інші періоди часу, які відповідно до законів і інших нормативних правових актів відносяться до робочого часу. Основні цілі дослідження витрат робочого часу: визначення величини і причин втрат і нераціональних витрат робочого часу;· здобуття даних для розробки трудових нормативів і норм;· аналіз організації праці і здобуття відомостей про чинники, що впливають на витрати робочого часу;· оцінка раціональності використовуваних прийомів і методів праці; Фотографія робочого часу (ФРВ) - такий вигляд спостереження, при якому заміряють всі без виключення витрати часу виконавця робіт за певний період. Найбільшого поширення набула фотографія робочого дня (ФРД). Залежно від спостережуваних об'єктів ФРВ може бути індивідуальною, груповою, самофотографией.Незалежно від різновидів і мети ФРВ проведення її містить наступні етапи: підготовка до спостереження, його проведення, обробка отриманих даних, аналіз результатів, підготовка пропозицій по вдосконаленню організації праці. Самофотографія робочого часу. Проводиться самим працівником. При цьому виявляються і фіксуються лише втрати робочого часу, вказуються причини їх виникнення і дороги усунення.Цей вигляд спостережень ефективний в тому випадку, якщо самофотографии проводяться систематично, охоплюють великі групи працівників і по їх результатах приймаються необхідні заходи для поліпшення організації праці.Основна перевага самофотографии - вона дозволяє отримувати багатющу різноманітність конкретних пропозицій по усуненню причин втрат робочого часу.Недолік цього методу очевидний - з його допомогою можуть бути зафіксовані лише втрати, не залежні від працівника.

Методи нормування праці

Виділяють наступні методи нормування управлінських робіт: метод аналогів (найбільш розповсюджений): встановлюються нормативи витрат часу за аналогією з передовими організаціями.Цей метод доцільно використовувати для визначення обсягів робіт тих категорій апарату управління, праця яких взагалі не піддається задовільному обліку через відсутність критеріїв регламентації термінів виконуваної ними роботи;методи прямого нормування: використовуються для визначення нормативів постійно повторюваних робіт.методи непрямого нормування: враховують вплив різних факторів на навантаження службовців.За допомогою цих методів встановлюються укрупнені нормативи чисельності різних категорій працівників. Крім того, методи непрямого нормування застосовуються для встановлення норм обслуговування, тобто кількості обслуговуємих працівників, що приходиться на одного обслуговуючого (наприклад, кількість робочих на одного комірника).

Класифікація ділових нарад

1. За цілями: - навчальні (мета наради - передати учасникам певні знання, і тим самимпідвищити їх кваліфікацію);- роз’яснювальні (керівник намагається переконати учасників наради унеобхідності, вірності та своєчасності його стратегії і дій);- проблемні (мета наради - розробка шляхів і методів рішення проблем);- координаційні (мета наради - координація роботи підрозділів);- інформаційні (мета наради - здійснення збору, обміну і узагальненняданих з будь-якої проблеми і визначення поглядів учасників наради). 2. За способом проведення: диктаторські,автократичні, сегрегативні, дискусійні, довільні Диктаторська нарада характеризується такими ознаками: право голосу маєтільки керівник; він сам викладає свої погляди, видає наказ абовказівку; кількість учасників не регламентують. Особливості таких нарад- збереження ієрархії працівників, однозначність у постановці завдань,швидке здійснення рішень. Автократична нарада є різновидом диктаторської. її хід передбачаєзапитання керівника і відповіді учасників наради. Кількість учасників подібної наради обмежена. Такі наради, як правило, являють собою своєрідний звіт учасників перед керівником. Сегрегативна нарада передбачає порядок, при якому керівник сам визначаєтих, хто має виступити, тобто тих, кого він бажає вислухати. Дискусійн і наради являють собою найбільш демократичний спосіб вирішення проблем, що виносять на нараду. Такі наради організовують у разі потреби координації дій співробітників або підрозділів, їх може проводити як

керівник, так і обраний учасниками голова. Кількість учасників обмежена, звичайно не більш як 15 чол. Кожний учасник дискусійної наради має можливість викласти свою думку. Довільна нарада, як правило, має місце тоді, коли обмінюються думками працівники, професійні обов’язки яких тісно взаємопов’язані. Вона відбувається без порядку денного, без голови, на ній не приймають ніяких рішень. 3. За ступенем підготовленості: заплановані; позапланові. До запланованих нарад належать: наради, які регулярно проводять керівники; щотижневі наради, наприклад, їх проводять звичайно звстановленою періодичністю, у той самий час, з відносно стабільним складом учасників, часто з практично постійним порядком денним, наприклад, підведення підсумків тижня (місяця), визначення завдання на наступний тиждень; наради з найважливіших проблем діяльності організації, тощо; Позапланові: проводять у разі виникнення непередбачених, надзвичайних ситуацій (наприклад, при надходженні нормативного документа, що змінює порядок роботи та ін.) 4. За періодичністю: разові; регулярні; періодичні. 5. За кількістю учасників: наради з вузьким складом учасників (до 5 чоловік); розширені наради (до 20 чоловік); представницькі наради (понад 20 чоловік). 6. За складом учасників: - наради з постійним складом учасників;- наради з непостійним складом учасників;- наради зі змішаним складом учасників;- наради зі складом, регламентованим нормативним актом.