Сутність поняття «менеджмент». Характеристика вимог, які ставляться до сучасного менеджера.

Сутність поняття «менеджмент». Характеристика вимог, які ставляться до сучасного менеджера.

Менеджер - керівник або управляючий, що відповідає за певний напрямок діяльності підприємства (менеджер по персоналу, інвестиційний менеджер, менеджер зі зв'язків з громадськістю, фінансовий менеджер, ризик-менеджер, бренд-менеджер, екаунт-менеджер, менеджер з продажу), музичний менеджер, керуючий проектом (менеджер проекту) або цілою компанією (топ-менеджер). Останнім часом до менеджерів зараховують всіх осіб, відповідальних за певний напрямок, в тому числі і некерівного посад.Сучасна теорія і практика управління в готельному і туристичному бізнесі висуває такі вимоги до менеджера: 1. Професійна компетентність - ґрунтується на знаннях і здібностях. Те, що потрібно від співробітників, повинен уміти робити й менеджер. Це значить, що він має бути прикладом у роботі. 2. Соціальна компетентність- припускає знання в сфері управлінської психології (знання людей). Оскільки менеджер досягає результату своєї праці, впливаючи на інших осіб, то йому необхідні насамперед знання соціальної психології, сучасних управлінських підходів і особливостей професії. Уміння мотивувати співробітників - це передумова продуктивної спільної роботи. Напруженість і дисгармонія негативно діють на успішність роботи всього готелю. До соціальної компетентності також відносяться: педагогічні навички, чутливість до особистих проблем співробітників, здатність до комунікації, нестандартне мислення, рішучість і наполегливість у досягненні мети, ініціативність, уміння виконувати зобов'язання й обіцянки, високий рівень ерудиції, твердість характеру, справедливість, тактовність, акуратність, уміння привабити до себе, почуття гумору і гарне здоров'я. 3. Концептуальна компетентність - означає уміння менеджера визнати проблеми і вирішувати їх. Крім того, менеджер повинен уміти відрізняти значне та вагоме в явищах і процесах, що відбуваються в готелі, від незначного. Таким чином, концептуальна компетентність менеджера припускає розвинуте відчуття головного, уміння аналізувати, враховувати тенденції і закономірності.

Основні категорії кадрів управління, зміст діяльності менеджера.

Змістом діяльності менеджера є процес реалізації функцій планування, організації, координації, мотивації і контролю.Дослідження показують, що значимість різних функцій управління в діяльності менеджерів різних рівнів неоднакова. Так, менеджери вищого рівня витрачають більше часу на планування, на нижчому ж рівні управління найбільш важлива функція мотивації. У той же час менеджери усіх рівнів управління витрачають майже в два рази більше часу на планування, ніж на організацію, координування, мотивацію і контроль разом узяті.Найбільш поширений підхід, згідно з яким управлінський персонал поділяють на керівників, фахівців, службовців (технічних виконавців).Головну роль в управлінні організацією відіграє керівник, який очолює відповідний колектив, наділений необхідними повноваженнями прийняття рішень з конкретних видів діяльності організації (підприємства) і несе повну відповідальність за результати роботи очолюваного ним колективу. Слід зазначити, що принципових відмінностей у праці керівника, менеджера, адміністратора і начальника немає. Менеджер — це керівник або управляючий, що обіймає постійну посаду на контрактній основі та наділений повноваженнями в галузі прийняття рішень щодо конкретних видів діяльності фірми. Термін менеджер використовується щодо: організатора конкретних видів робіт у межах окремих підрозділів або програм; керівника щодо підлеглих; адміністратора будь-якого рівня, що організовує роботу на основі сучасних методів управління.Фахівці — це працівники, які виконують визначені функції управління. Вони аналізують зібрану інформацію і готують варіанти рішень для керівників відповідного рівня.До фахівців належать економісти, бухгалтери, фінансисти, аналітики, юристи та ін. Головна особливість їхньої діяльності полягає в тому, що вони працюють в умовах жорстких обмежень: наказів і розпоряджень керівників, техніко-технологічних нормативів і організаційних регламентів діяльності, чітких кваліфікаційних вимог щодо спеціальних знань. У їхній діяльності переважають логічні операції.Службовці (технічні виконавці) — працівники, які обслуговують діяльність фахівців і керівників, покликані виконувати інформаційно-технічні операції, звільняючи керівників і фахівців від цієї трудомісткої роботи. Це секретарі, друкарки, молодші техніки та ін. Специфіка їхньої діяльності полягає у виконанні стандартних процедур і операцій, що переважно піддаються нормуванню. У роботі технічних працівників домінують логічні й технічні операції.

Види керівників. Завдання, обов’язки та специфіка праці керівників вищого, середнього та первинного рівнів управління.

КЕРІВНИКИ НИЗОВОЇ ЛАНКИ. Молодші начальники, яких також називають керівниками першої (низової) ланки чи операційними керівниками - це організаційний рівень, що знаходиться безпосередньо над робочими й іншими працівниками. МОЛОДШІ НАЧАЛЬНИКИ в основному здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань для безупинного забезпечення безпосередньою інформацією про правильність виконання цих завдань. Керівники цієї ланки часто відповідають за безпосереднє використання виділених їм ресурсів, таких як сировина й устаткування.Дослідження показують, що робота керівника низової ланки є напруженою і наповнена різноманітними діями. Вона характеризується частими перервами, переходами від одного завдання до іншого. Керівники цієї ланки багато спілкуються зі своїми підлеглими, трохи менше з іншими керівниками і зовсім мало зі своїм начальством. КЕРІВНИКИ СЕРЕДНЬОЇ ЛАНКИ. Робота молодших начальників координується і контролюється керівниками середньої ланки. За останні десятиліття середня ланка управління значно виросла і по своїй чисельності, і по своїй значимості. У великій організації може бути стільки керівників середньої ланки, що виникає необхідність у поділі даної групи. І якщо такий поділ відбувається, то виникають два рівні, перший з який називається верхнім рівнем середньої ланки управління, другий - нижчим. Таким чином, утворюються чотири основних рівні управління: вищий, верхній середній, нижчий середній і нижчий. Керівник середньої ланки часто очолює великий підрозділ чи відділ в організації. Характер його роботи в більшій мірі визначається змістом роботи підрозділу, ніж організації в цілому. В основному керівники середньої ланки є буфером між керівниками вищої і низової ланок. Вони готують інформацію для рішень, прийнятих керівниками вищої ланки, і передають ці рішення звичайно після їхньої трансформації у технологічно зручній формі у вигляді специфікацій і конкретних завдань низовим лінійним керівникам. Хоча існують варіації, велика частина спілкування в керівників середньої ланки проходить у формі бесід з іншими керівниками середньої і низової ланок. КЕРІВНИКИ ВИЩОЇ ЛАНКИ. Вищий організаційний рівень - керівництво вищої ланки - найменш чисельний. Вони відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації в цілому чи для основної частини організації. Сильні керівники вищої ланки накладають відбиток своєї особистості на весь вигляд організації. успішно діючі керівники вищої ланки у великих організаціях цінуються дуже високо і їхня праця оплачується дуже добре.

Методи нормування праці

Виділяють наступні методи нормування управлінських робіт: метод аналогів (найбільш розповсюджений): встановлюються нормативи витрат часу за аналогією з передовими організаціями.Цей метод доцільно використовувати для визначення обсягів робіт тих категорій апарату управління, праця яких взагалі не піддається задовільному обліку через відсутність критеріїв регламентації термінів виконуваної ними роботи;методи прямого нормування: використовуються для визначення нормативів постійно повторюваних робіт.методи непрямого нормування: враховують вплив різних факторів на навантаження службовців.За допомогою цих методів встановлюються укрупнені нормативи чисельності різних категорій працівників. Крім того, методи непрямого нормування застосовуються для встановлення норм обслуговування, тобто кількості обслуговуємих працівників, що приходиться на одного обслуговуючого (наприклад, кількість робочих на одного комірника).

Класифікація ділових нарад

1. За цілями: - навчальні (мета наради - передати учасникам певні знання, і тим самимпідвищити їх кваліфікацію);- роз’яснювальні (керівник намагається переконати учасників наради унеобхідності, вірності та своєчасності його стратегії і дій);- проблемні (мета наради - розробка шляхів і методів рішення проблем);- координаційні (мета наради - координація роботи підрозділів);- інформаційні (мета наради - здійснення збору, обміну і узагальненняданих з будь-якої проблеми і визначення поглядів учасників наради). 2. За способом проведення: диктаторські,автократичні, сегрегативні, дискусійні, довільні Диктаторська нарада характеризується такими ознаками: право голосу маєтільки керівник; він сам викладає свої погляди, видає наказ абовказівку; кількість учасників не регламентують. Особливості таких нарад- збереження ієрархії працівників, однозначність у постановці завдань,швидке здійснення рішень. Автократична нарада є різновидом диктаторської. її хід передбачаєзапитання керівника і відповіді учасників наради. Кількість учасників подібної наради обмежена. Такі наради, як правило, являють собою своєрідний звіт учасників перед керівником. Сегрегативна нарада передбачає порядок, при якому керівник сам визначаєтих, хто має виступити, тобто тих, кого він бажає вислухати. Дискусійн і наради являють собою найбільш демократичний спосіб вирішення проблем, що виносять на нараду. Такі наради організовують у разі потреби координації дій співробітників або підрозділів, їх може проводити як

керівник, так і обраний учасниками голова. Кількість учасників обмежена, звичайно не більш як 15 чол. Кожний учасник дискусійної наради має можливість викласти свою думку. Довільна нарада, як правило, має місце тоді, коли обмінюються думками працівники, професійні обов’язки яких тісно взаємопов’язані. Вона відбувається без порядку денного, без голови, на ній не приймають ніяких рішень. 3. За ступенем підготовленості: заплановані; позапланові. До запланованих нарад належать: наради, які регулярно проводять керівники; щотижневі наради, наприклад, їх проводять звичайно звстановленою періодичністю, у той самий час, з відносно стабільним складом учасників, часто з практично постійним порядком денним, наприклад, підведення підсумків тижня (місяця), визначення завдання на наступний тиждень; наради з найважливіших проблем діяльності організації, тощо; Позапланові: проводять у разі виникнення непередбачених, надзвичайних ситуацій (наприклад, при надходженні нормативного документа, що змінює порядок роботи та ін.) 4. За періодичністю: разові; регулярні; періодичні. 5. За кількістю учасників: наради з вузьким складом учасників (до 5 чоловік); розширені наради (до 20 чоловік); представницькі наради (понад 20 чоловік). 6. За складом учасників: - наради з постійним складом учасників;- наради з непостійним складом учасників;- наради зі змішаним складом учасників;- наради зі складом, регламентованим нормативним актом.

Методика проведення наради

Керівник повинен чітко проаналізувати: • вартість наради;• поведінку учасників наради;• асертивність наради;• підготовка наради;• проведення наради;• прийняття групових рішень. Мета: • усвідомити роль нарад у колективній праці;• удосконалити перебіг нарад, організованих у школі;• пізнати методи, що забезпечують успішне проведення наради.

Усвідомити, що безпосереднє зібрання людей має сенс, коли в цьому є необхідність:• в обміні інформацією;• у виявленні думок;• в аналізі важких ситуацій і проблем;• у прийнятті рішень з комплексних питань. Продумати наявність альтернативи проведенню наради:• чи можливе прийняття ріщень відповідальним керівником;• чи можливо замінити нараду кількома телефонними дзвінками або провести її по селектору;

Практичні

Сутність поняття «менеджмент». Характеристика вимог, які ставляться до сучасного менеджера.

Менеджер - керівник або управляючий, що відповідає за певний напрямок діяльності підприємства (менеджер по персоналу, інвестиційний менеджер, менеджер зі зв'язків з громадськістю, фінансовий менеджер, ризик-менеджер, бренд-менеджер, екаунт-менеджер, менеджер з продажу), музичний менеджер, керуючий проектом (менеджер проекту) або цілою компанією (топ-менеджер). Останнім часом до менеджерів зараховують всіх осіб, відповідальних за певний напрямок, в тому числі і некерівного посад.Сучасна теорія і практика управління в готельному і туристичному бізнесі висуває такі вимоги до менеджера: 1. Професійна компетентність - ґрунтується на знаннях і здібностях. Те, що потрібно від співробітників, повинен уміти робити й менеджер. Це значить, що він має бути прикладом у роботі. 2. Соціальна компетентність- припускає знання в сфері управлінської психології (знання людей). Оскільки менеджер досягає результату своєї праці, впливаючи на інших осіб, то йому необхідні насамперед знання соціальної психології, сучасних управлінських підходів і особливостей професії. Уміння мотивувати співробітників - це передумова продуктивної спільної роботи. Напруженість і дисгармонія негативно діють на успішність роботи всього готелю. До соціальної компетентності також відносяться: педагогічні навички, чутливість до особистих проблем співробітників, здатність до комунікації, нестандартне мислення, рішучість і наполегливість у досягненні мети, ініціативність, уміння виконувати зобов'язання й обіцянки, високий рівень ерудиції, твердість характеру, справедливість, тактовність, акуратність, уміння привабити до себе, почуття гумору і гарне здоров'я. 3. Концептуальна компетентність - означає уміння менеджера визнати проблеми і вирішувати їх. Крім того, менеджер повинен уміти відрізняти значне та вагоме в явищах і процесах, що відбуваються в готелі, від незначного. Таким чином, концептуальна компетентність менеджера припускає розвинуте відчуття головного, уміння аналізувати, враховувати тенденції і закономірності.