Визначення температури спалаху

Швидкість нагріву регулюють латром:

– при випробуванні рідин із спалахом до 50 °С температуру підвищують із швидкістю 1 ^оС за 40–60 сек при безперервному помішуванні рідини;

– при випробуванні рідин з температурою спалаху понад 50 °С – зі швидкістю 1 °С за 10–12 сек.

Випробування рідин з температурою спалаху до 50 °С починають проводити з температури не більше ніж на 10 °С до передбачуваної через кожен 1 °С.

Випробування рідин з температурою спалаху вище 50 °С – не більш, ніж за 17 °С нижче передбачуваної.

Випробування на спалах проводять при підвищенні температури на кожен 1 °С – для рідин з температурою спалаху до 104 °С і на кожні 2 °С – для рідин з температурою спалаху вище 104 °С.

Рідина, що піддається дослідженню, перемішується обертанням мішалки. Перемішування припиняється тільки у момент введення полум'я в судину. Отвір кришки відкривається на 1 с. Якщо спалах не відбувся, рідина знову перемішується, і операція запалення повторюється через кожен 1 °С.

За температуру спалаху приймають температуру, що показується термометром у момент чіткої появи першого полум'я над поверхнею рідини усередині приладу.

При появі неясного спалаху вона повинна бути підтверджена наступним спалахом при підвищенні температури на 1 або 2 °С.

Якщо при цьому спалах не відбудеться, випробування повторюють.

При атмосферному тиску, що відрізняється від 760 мм рт.ст. на 15 мм і більш, в показану термометром температуру вводять поправку

(17.3)

де Р – фактичний атмосферний тиск, мм рт.ст.

Поправку додають при Р нижче 760 мм рт.ст. і віднімають у випадку атмосферного тиску вище 760 мм рт.ст.

Визначити основні показники пожежонебезпечності досліджуваної рідини, навести класифікацію рідини, приміщення та будівлі, у яких застосовують зазначену речовину (табл. 17.1).

Зміст звіту

1. Скласти рівняння повного згоряння одного моля горючого компоненту досліджуваної рідини.

2. Розрахувати концентраційні межі вибухонебезпечності пароповітряних сумішей цієї рідини.

3. Визначити групу, підгрупу горючості, групу вибухонебезпечності пароповітряної суміші за її температурою самозаймання, категорію приміщення та будівлі за пожежовибухонебезпечністю згідно [14].

4. Результати замірів, розрахунків та визначень занести до підсумкової таблиці 17.2. та коротко викласти у висновку.

Таблиця 17.1 – Вихідні дані

 

№ п/п	Горючий компонент рідини	Формула	Температура, °С	Частка площі да-ного приміщення від загальної площі будівлі, %
спалаху	самозай-мання
	гексан	С6Н14	–31
	бензол	С6Н6
	метанол	СН4О
	ацетон	С3Н6О
	метилацетат	С3Н6О2
	диметиловий ефір	С2Н6О	–31
	етиленгліколь	С2Н6О2
	мурашина кислота	СН2О2
	метиламін	СН5N	–31
	гептан	С7Н16
	толуол	С7Н8	–31
	етанол	С2Н6О
	метилетилкетон	С4Н8О
	етилацетат	С4Н8О2
	діетиловий ефір	С4Н10О	–31
	пропиленгліколь	С3Н8О2
	оцтова кислота	С2Н4О2
	етиламін	С2Н7N
	октан	С8Н18
	ксилол	С8Н10
	пропанол	С3Н8О	–31
	метилпропилкетон	С5Н10О
	пропилацетат	С5Н10О2
	метилтретбутиловий ефір	С5Н12О
	бутиленгліколь	С4Н10О2
	пропіонова кислота	С3Н6О2	–31
	бутиламін	С4Н11N
	циклогексан	С6Н12
	ізопропилбензол	С9Н12
	бутанол	С4Н10О
	метилбутилкетон	С6Н12О	–31
	бутилацетат	С6Н12О2
	діоксан	С4Н8О2
	етилцеллозольв	С4Н10О2
	масляна кислота	С4Н8О2
	анілін	С6Н7N

 

Таблиця 17.2 – Результати вимірювань і розрахунків

 

	Горючий компонент рідини
	Температура спалаху, °С
	Концентраційні межі вибуху, % об. – нижня – верхня
	Група горючості рідини
	Підгрупа горючості рідини
	Група вибухонебезпечності пароповітряної суміші
	Категорія пожежонебезпечності приміщення
	Категорія пожежонебезпечності будівлі

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Справочник по охране труда на промышленном предприятии / Ткачук К. Н., Иванчук Д. Р., Сабарно Р. В., Степанов А. Г. – К.: Техніка, 1991. – 285 с.

2. Справочная книга по охране труда в машиностроении / Бектобеков Г.В., Борисова Н. Н., Коротков В. М. и др. – М.: Машиностроение, 1989. – 541 с.

3. Лесенко Г. Г., Паньковский Ю. С., Петров В. Н. Инженерно-технические средства безопасности труда. – К.: Техніка, 1983. – 126 с.

4. Белов С. В., Козьяков А. Ф., Партолин О. Ф. Средства защиты в машиностроении. Расчет и проектирование. Справочник. – М.: Машиностроение, 1989. – 368 с.

5. Кораблев В. П. Электробезопасность на предприятиях химической промышленности. – М.: Химия, 1991. – 240 с.

6. Справочная книга по светотехнике / Ред. Ю. Б. Айзенберга. – М.: Энергоатотмиздат, 1983. – 472 с.

7. Бесчастнов М. В. Взрывобезопасность и противоаварийная защита химико-технологических процессов. – М.: Химия, 1983. – 471 с.

8. Пожарная безопасность. Взрывобезопасность. Справ. изд. / Баратов А. Н., Иванов Е. Н., Корольченко А. Я. и др. – М.: Химия, 1987. – 272 с.

9. СНиП 2.04.09-84. Пожарная автоматика зданий и сооружений.

10. ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення.

11. Рожков А. П. Пожежна безпека. – К.: Пожінформтехніка, 1999. – 256 с.

12. Захаров Л. Н. Техника безопасности в химической лаборатории. – Л.: Химия, 1991. – 336 с.

13. Правила устройства электроустановок. ПУЭ-86 / Ред. Кораблев А.И. – М.: Энергоиздат, 1986. – 680 с.

14. НАПБ Б.07.005–76. Определение категорий помещений и зданий по взрывоопасной и пожарной опасности.

15. НПАОП 0.00–6.02–06. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.