Всередині виробничих приміщень

Мета роботи – визначити природне і штучне освітлення усередині виробничого приміщення.

Теоретична частина

У виробничих приміщеннях застосовують два види освітлення: природне і штучне, яке нормується будівельними нормами і правилами [10].

Природне освітлення

Природне освітлення в виробничих приміщеннях поділяється на бокове, верхнє і комбіноване (верхнє і бокове).

Відповідно до норм залежно від необхідної точності і розміру об'єкту розрізнення всі роботи при природному освітленні діляться на 8 розрядів.

Оскільки природне світло змінюється залежно від географічної широти, пори року, години дня, стану погоди, основною величиною для розрахунку і нормування природного освітлення усередині приміщення прийнятий коефіцієнт природної освітленості (КПО), який визначається відношенням (у відсотках) освітленості в даній точці приміщення Е_вн до спостережуваної одночасно освітленості просто неба Е_зов:

(10.1)

Штучне освітлення

Штучне освітлення ділиться на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне.

Штучне освітлення проектується в двох системах: загальне (усе промислове приміщення освітлюється однотипними світильниками, рівномірно розміщеними над поверхнею освітлювального простору, забезпеченими лампами однакової потужності) і комбіноване (до загального додається місцеве). Робоче освітлення слід передбачати для усіх приміщень та будинків, а також відкритих просторів, призначених для праці, проходів для людей та переміщення транспорту.

До відповідності норм усі види робот при штучному освітленні залежно від потрібної чіткості та розмірів об’єкта розрізнення діляться на 8 розрядів.

Перші 5 розрядів у свою чергу поділяються на 4 підрозряди залежно від фону і контрасту об’єкта розрізнення з фоном.

Для освітлення приміщення, як правило, слід передбачати газорозрядні лампи низького та високого тиску (ДРЛ, металогалогенні, натрієві, ксенонні). У випадку неможливості або техніко-економічної недоцільності застосовування газорозрядних джерел світла допускається застосування ламп розжарювання.

Суміщене освітлення

У тих випадках, коли природного освітлення недостатньо, воно доповнюється штучним. Таке освітлення називається суміщеним.

Опис приладів

Для контролю і вимірювання освітленості застосовують люксметр.

Люксметри бувають:

– візуальні або суб’єктивні, які дозволяють встановити ступінь освітленості порівнянням за допомогою очей яскравості двох екранів;

– об’єктивні, де око замінюється фотоелементом.

Для вимірювання як штучної, так і природної освітленості при температурі навколишнього повітря від –10 до +30 ^оС і відносній вологості до 80 % застосовують люксметри типу Ю-116.

Люксметр Ю-116 (рис. 10.1) складається з вимірювача та окремого фотоелементу з насадками. Прилад має коректор для встановлення стрілки на нульове положення. На боковій стінці корпусу вимірювача розташований штекер для приєднання селенового фотоелементу.

Рис. 10.1 – Люксметр Ю-116: 1 – фотоелемент; 2 – вимірювач; 3 – світлорозсіювальна насадка; 4–6 – світло поглинальні насадки

 

Прилад магнітоелектричної системи має дві шкали: 0–100 та 0–30. На кожній шкалі рисками відмічено початок діапазону вимірювань: на шкалі 0–100 риска знаходиться над відміткою 17, на шкалі 0–30 – над відміткою 5.

На передній панелі вимірювача є кнопки перемикача та табличка зі схемою, яка зв’язує дію кнопок та насадок, що використовуються з діапазонами вимірювань, наведених у таблиці 10.1.

Селеновий фотоелемент знаходиться у пластмасовому корпусі та приєднується до вимірювача шнуром з розеткою, яка забезпечує вірну полярність з’єднання. Довжина шнура 1,5 метра. Світлочутлива площа поверхні фотоелементу складає близько 30 см².

Для зменшення косинусної помилки застосовується насадка на фотоелемент, яка складається з напівсфери, яка виконана з білої світлорозсіюючої пластмаси і непрозорого пластмасового кільця, яке має складний профіль.

Таблиця 10.1 – Схема, яка пов’язує дію кнопок та насадок

 

Діапазон вимірювання, лк	Умовне позначення двох насадок на фотоелементі, які використовуються одночасно	Загальний номінальний коефіцієнт двох насадок, які використовуються одночасно – коефіцієнт перерахунку шкали
5–30 17–100	Без насадок, з відкритим фотоелементом
50–300 170–1000	К, М
500–3000 1700–10000	К, Р
500–30000 17000–1000000	К, Т

 

Насадка позначається літерою К, яка нанесена на її внутрішню сторону. Ця насадка застосовується не самостійно, а разом з однією із трьох інших насадок, які мають позначення М, Р, Т.

Кожна з трьох насадок разом з насадкою К утворює три поглинача з коефіцієнтом послаблення 10, 100, 1000 і застосовується для розширення діапазону вимірювання.

Порядок виконання роботи

Для підготовки до вимірювання необхідно встановити вимірювач люксметру у горизонтальне положення, перевірити, чи знаходиться стрілка приладу на нульовій поділці шкали, для чого фотоелемент відокремлюють від вимірювача люксметра.

У випадку необхідності за допомогою коректору встановити стрілку приладу на нульову поділку шкали.

Вимірювання освітленості необхідно починати з встановлення на фотоелемент насадок К, Т. Якщо при натисканні правої кнопки стрілка відхилилась менше ніж на 17 поділок, а при натисканні лівої кнопки – менш ніж на 5 поділок, необхідно встановити насадки К, Р. Якщо і в цьому випадку стрілка відхиляється менш ніж на 17 поділок за верхньою шкалою та менш ніж на 5 поділок за нижньою, необхідно замінити насадки на К, М.

Якщо при насадках К, М і натиснутій лівій кнопці стрілка не доходить до п’яти поділок за нижньою шкалою, вимірювання необхідно проводити без насадок, тобто з відкритим фотоелементом.

Розрахунок освітленості показань приладу по відповідній шкалі множать на коефіцієнт перерахунку шкали, вказаний у таблиці 10.1, залежно від насадок, що застосовуються. Наприклад, на фотоелементі встановлені насадки К, Р, натиснута ліва кнопка, стрілка приладу показує 10 поділок за шкалою 0–30. Виміряна освітленість буде складати 10·100=1000 лк.