Порядок обробки отриманих даних

По відомій величині динамічного тиску лінійна швидкість руху повітря V (м/с) усередині повітроводу розраховується за формулою:

(13.1)

де g – прискорення сили тяжіння, 9,81 м/с²;

h – динамічний тиск, мм вод.ст.;

– густина повітря, 1,29 кг/м³.

Визначивши діаметр повітроводу і обчисливши по ньому площу перерізу, знаходять об’ємну швидкість повітря W (м³/год), що проходить через нього, за формулою:

(13.2)

де F – площа перерізу повітроводу, м²;

V – лінійна швидкість руху повітря у повітроводі, м/с.

Таблиця 13.1. – Вихідні дані для розрахунків продуктивності вентиляційної установки

 

№ п/п	Динамічний тиск, мм спирт. ст.	Розміри профілю повітроводу, см	Розміри приміщення, м
довжина	ширина	діаметр	довжина	ширина	висота

 

Визначається кратність повітрообміну К, год ^–1:

(13.3)

де V_ПР – об’єм приміщення, м³.

Отриману величину кратності слід порівняти із рекомендованою для хімічних виробництв ( 3÷8 год^–1) і зробити висновок про необхідну кількість таких установок.

Зміст звіту

1. Короткий опис змісту і порядку виконання роботи.

2. Схема підключення мікроманометра при вимірюваннях тиску (рис. 13.2).

3. Визначення лінійної та об’ємної швидкості руху повітря у повітроводах.

4. Розрахунок кратності повітрообміну.

5. Результати вимірювань і розрахунків звести в таблицю 13.2.

6. Висновок про необхідну кількість вентиляційних установок, що забезпечують нормальні санітарно–гігієнічні умови у виробничому приміщенні.

 

Таблиця 13.2 – Результати вимірювань і розрахунків

 

Динамічний тиск hд, мм вод.ст.	Площа перерізу повітроводу F, м^2	Швидкість руху повітря	Об’єм приміщення V, м^3	Кратність повітро-обміну К
лінійна V, м/с	об’ємна W, м^3/год

 

Лабораторна робота 17

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУР СПАЛАХУ

ГОРЮЧИХ РІДИН В ПОВІТРІ

Мета роботи – експериментальне визначення температур спалаху, встановлення категорії виробництва по пожежній небезпеці згідно [14].

Теоретична частина

Параметри, які визначають вибухопожежні властивості легкозаймистих і горючих сумішей:

– температура спалаху;

– температура займання;

– температура самозаймання;

– температурні і концентраційні межі вибуховості.

Температурою спалаху називається мінімальна температура горючої речовини, при якій над його поверхнею утворюється суміш пари і газів з повітрям, здатна спалахувати в повітрі від джерела запалення. Проте швидкість їх утворення недостатня для подальшого горіння.

Залежно від температури спалаху пари рідини підрозділяються на групи:

– легкозаймисті (ЛЗР) з температурою спалаху до +61° С;

– горючі (ГР) з температурою спалаху +61 °С і вище.

Залежно від температури спалаху легкозаймисті рідини відносяться до наступних підгруп:

особливо небезпечні – з температурою спалаху до мінус 18 °С;

постійно небезпечні – з температурою спалаху від мінус 18 °С до 23 °С;

небезпечні при підвищеній температурі – з температурою спалаху від 23 °С до 61 °С.

Мінімальна температура нагріву горючої речовини, при якій відбуваються займання суміші пари, що утворюється, з повітрям і загоряння рідини від джерела запалення, називається температурою займання.

Температура займання – небезпечніша, ніж температура спалаху, оскільки пари і рідина при температурі займання після видалення джерела запалення продовжують горіти. Тому для надійності необхідно визначати температуру спалаху і температуру займання, встановивши між ними діапазон.

У легкозаймистих рідин різниця між температурою спалаху і займання незначна, тобто температура спалаху нижче за температуру займання на 1÷5 °С.

У горючих рідин ця різниця більш значна, тобто температура спалаху нижче температури займання на 10°С і більш.

Про пожежну небезпеку рідин судять по температурі спалаху. Чим нижче температура спалаху, тим більшу небезпеку представляє рідина.

Характеристикою вибухонебезпеки горючих парів і газів є нижня і верхня концентраційні межі займання.

Мінімальна концентрація пари горючої речовини в суміші з повітрям, яка здатна вибухати за наявності джерела запалення, називається нижньою концентраційною межею займання.

Максимальна концентрація пари горючої речовини в суміші з повітрям, при якій можливий вибух за наявності джерела запалення, називається верхньою концентраційною межею займання. За межею верхньої концентраційної межі займання суміш горить без вибуху спокійно, як горючий газ.

Таким чином, верхня і нижня концентраційні межі займання означають, що тільки в області концентрацій суміші парів і газів з повітрям, обмеженим цими межами, може відбутися вибух.

Концентраційні межі займання (% об.) зазвичай визначають експериментально. Але їх можна розрахувати по наступних емпіричних формулах, %:

(17.1)

(17.2)

де N – число атомів кисню, необхідне для згорання однієї молекули горючої речовини (визначається за реакцією горіння).

По пожежо– і вибухонебезпеці згідно [14] всі виробництва діляться на 5 категорій: А і Б – вибухо– і пожежонебезпечні; В, Г, Д – пожежонебезпечні.

Опис приладу

Температура спалаху визначається на приладі закритого типу ПВНЕ (рис. 17.1).

Рисунок 17.1 – Прилад ПВНЕ: 1 – повітряна ванна з сорочкою; 2 – електрична спіраль;

3 – резервуар для випробуваної рідини; 4 – мішалка; 5 – термометр: 6 – гнучка передача; 7 – важіль; 8 – пальник

 

Прилад має закриту повітряну ванну 1 з сорочкою, що оберігає від тепловипромінювань. У повітряну ванну поміщений резервуар 3 для випробовуваної рідини – циліндрична латунна посудина з плоским дном, що обігрівається електричною спіраллю 2.

Усередині посудини є мішалка 4, що приводиться в обертання за допомогою гнучкої передачі 6. У латунній посудині зроблена риска для вказівки рівня заповнення рідиною.

Посудина (тигель) закривається кришкою, що має отвори для термометра 5 і мішалки 4, а також отвір для підпалу пари рідини, який відкривається за допомогою важеля 7. Одночасно з відкриттям отвору важіль 7 повертає пальник 8 так, щоб полум'я було направлене до середини отвору.