Долікарська допомога при різних видах ушкоджень

Утрата свідомості - це стан, коли потерпілий не реагує ні на що, нерухомий, не відповідає на запитання Причини можуть бути різні, але всі вони пов’язані з ураженням центру свідомості – мозку (при травмах, шоку, нестачі кисню, замерзанні тощо). Ознаки втрати свідомості виявляються у широкому спектрі симптомів, починаючи від шоку, непритомності, і закінчуючи станом клінічної смерті. При втраті свідомості велику небезпеку для життя потерпілого становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання.

Допомога: 1. винести потерпілого з місця події;

2. вивільнити дихальні шляхи;

3. покласти на бік.

У випадку зупинки дихання й серцебиття треба розпочати оживлення методом штучного дихання і закритого масажу серця. Потерпілого не можна намагатися напоїти, транспортувати треба у фіксованому стані на боці.

Шок. Причини – сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених тканинах шкідливих продуктів, що призводять до виснаження захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають порушення кровообігу, дихання, обміну речовин.

Ознаки – блідість, холодний піт, розширені зіниці, короткочасна втрата свідомості (знепритомніння), посилене дихання й пульс, зниження артеріального тиску.

Допомога. Запобіганням розвитку шоку є своєчасна і ефективна допомога, яка надається при будь-якому пораненні. Якщо шок посилився, необхідно: надати першу допомогу, яка відповідає виду поранення (зупинити кровотечу); закутати у ковдру, покласти у горизонтальне положення з дещо опущеною головою. У разі спраги, коли немає пошкоджень внутрішніх органів, дають пити воду.

Створити: тишу, тепло (але не перегрівання), зменшити біль, пиття рідини.

Непритомність. Причини – раптова недостатність під впливом нервово-емоційного збудження, страху, вертикального прискорення тіла, болю, нестачі свіжого повітря тощо. Ці фактори сприяють рефлекторному розширенню м’язових судин, внаслідок чого знекровлюється мозок.

Ознаки – непритомність настає раптово, але перед нею буває блідість, блювання, позови на блювання, слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується.

Допомога.

1. Покласти хворого на спину, трохи підняти ноги (на 15-20 см) для поліпшення кровообігу.

2. Вивільнити шию і груди від одягу, поплескати по щоках, полити обличчя, груди холодною (не льодяною!) водою, дати понюхати нашатирний спирт.

3. Якщо дихання із хрипінням або дихання немає, треба думати про западання язика.

Струс мозку. Причини – травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і забитті голови. При цьому можуть виникати дрібні крововиливи і набряк мозкової тканини.

Ознаки – моментальна втрата свідомості, яка може бути короткочасною або тривати кілька годин. Можуть спостерігатися порушення дихання, пульсу, нудота, блювання.

Допомога. Для запобігання удушенню потерпілого у несвідомому стані від западання язика або блювотних мас, його кладуть на бік або на спину, при цьому голова має бути повернутою вбік. На голову кладуть охолоджувальні компреси, при відсутності або порушенні дихання проводять штучне оживлення. Потерпілого ні в якому разі не можна намагатися напоїти! Потерпілого треба негайно транспортувати до лікувального закладу у супроводі особи, яка вміє надавати допомогу для оживлення.

Кровотечі. Причини – пошкодження цілості кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення.

Ознаки – артеріальна кровотеча характеризується яскраво-червоним кольором крові, кров б’є фонтанчиком; при капілярній кровотечі вона виділяється краплями; венозна кров має темно-червоне забарвлення. Найбільш небезпечною є артеріальна кровотеча.

Допомога.

При артеріальній кровотечі:

а. підняти поранену кінцівку,

б. рану з кровотечею закрити перев’язочними матеріалом (з пакета), який перед тим складається у грудку (подушечку), та придавити зверху, не торкаючись пальцями самої рани;

в. у такому положенні, не відпускаючи пальці, тримати протягом 4-5 хвилин;

г. якщо кровотеча зупиниться, то, не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього треба накласти ще подушечку з іншого пакету або шматок вати та забинтувати поранене місце;

д. при сильній кровотечі, якщо вона не зупиняється пов’язкою, треба використати натиснення на кровоносні судини, які живлять поранену ділянку за допомогою згину кінцівки у суглобах, а також пальцями, джгутом чи закруткою.

Джгут накладають вище місця кровотечі. Під джгут підкладають шар марлі, щоб не пошкодити шкіру й нерви, і вставляють записку із зазначенням часу його накладання, через 1,5-2 год. джгут на кілька хвилин відпускають до почервоніння шкіри, кровотечу при цьому зменшують іншими методами (здавлюючим тампоном), а потім знову затягують джгут.

Швидко зупинити артеріальну кровотечу можна пальцями або згином кінцівки у суглобах. При зупинці кровотечі судину, що кровоточить, притискують пальцями до кістки вище рани (ближче до тулуба).

Капілярна кровотеча зупиняється давлючою пов’язкою, після цього шкіру навколо рани обробляють розчином йоду, спирту, горілки, одеколону, пов’язці

Венозну кровотечу зупинити можна піднявши кінцівку, максимально зігнути її у суглобі, накласти давлючу пов’язку.

Якщо потерпілий відкашлюється яскраво-червоною спіненою кров’ю, – кровотеча в легенях. При цьому дихання утруднене. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. Забороняється говорити й рухатися, необхідна госпіталізація.

Кровотеча з травного тракту – блювання темно-червоною кров’ю, що зсілася. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й при кровотечі з легенів, але ноги згинаються в колінах. При значній втраті крові може розвинутись гостре недокрів’я, виникнути шок. Перш за все треба зупинити кровотечу, по можливості напоїти чаєм. Потім тілу потерпілого надають такого положення, при якому голова, для нормального її кровозабезпечення, має бути дещо нижче тулуба.

Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції при дії на організм холодового фактора й розладу функцій життєво важливих систем організму, який настає при цьому. Цьому сприяє втома й малорухомість.

Ознаки:

а. морозить, прискорюється дихання й пульс, підвищується артеріальний тиск;

б. настає переохолодження, рідшає пульс, дихання, знижується температура тіла (до 34-32^оС – затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою);

в. після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хвилин) скорочуватися.

Допомога.

При ознаках а. – розігрівають тіло шляхом розтирання, дають випити кілька склянок теплої рідини.

При б. і в. – енергійно розтирають тіло шерстяною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, 100-150 г 40% спирту-ректифікату. Якщо дихання слабке – розпочинати штучне дихання. Після зігрівання й відновлення життєвих функцій створити спокій, закутати у теплий одяг.

Відмороження. Виникає тільки при тривалій дії холоду, при дотиканні тіла до холодного металу на морозі, із зрідженим і стисненим повітрям або сухою вуглекислотою, при підвищенні вологості і сильному вітрі при не дуже низькій температурі повітря (навіть при 0°С). Сприяє цьому стану загальне ослаблення внаслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожуються пальці ніг і рук, ніс, вуха, щоки.

Ступені відмороження тканини:

І Почервоніння і набряк.

ІІ Утворення пухирів.

ІІІ Омертвіння шкіри й утворення струпа.

IV Омертвіння частини тіла.

Допомога: відбувається на місці події. Бажано помістити потерпілого біля джерела тепла (наприклад, біля вогнища).

1. Розтирати відморожену частину спиртом, горілкою, одеколоном, м’якою рукавицею, хутровим коміром. Не можна розтирати снігом!

2. Порожевіле місце витирають насухо, змочують спиртом, горілкою або одеколоном і утеплюють його ватою або тканиною. Одяг і взуття з відморожених частин тіла знімати дуже акуратно (при неможливості зняти – розпороти ту частину одягу чи взуття, що ускладнюють доступ до ушкоджених ділянок тіла).

Перегрівання. Причини: тривале перебування на сонці без захисного одягу; при фізичному навантаженні у нерухомому вологому повітрі.

Ступені:

Легкий – загальна слабкість, недомагання, запаморочення, нудота, підвищена спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання прискорюються, температура тіла 37,50-38,9°С.

Середній – сильний головний біль, різка м’язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці серця, виражене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ, прискорений пульс, часте і приповерхневе дихання, температура тіла 39-40°С.

Тяжкий: 1. тепловий удар – температура повітря висока і його вологість підвищена;

2. сонячний удар – тривала дія сонячних променів. При цьому ступені: температура тіла вище 40°С, непритомність, втрата свідомості, шкіра стає сухою, починаються судороги, порушується серцева діяльність, може спостерігатися мимовільне сечовиділення, припиняється дихання.

Допомога: покласти потерпілого в тінь або прохолодне місце, обмити чи облити прохолодною водою. На голову, шию, ділянку серця покласти холодний компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку, змочену нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання, треба налагодити штучне дихання.

Опіки. Термічні: дія високої температури (полум'я, попадання на шкіру гарячої рідини тощо).

Ступені опіку:

І почервоніння шкіри, її набряк;

ІІ пухирі, наповнені жовтуватою рідиною;

ІІІ утворення некрозу шкіри (струпів);

IV обвуглювання тканин. При великих опіках виникає шок!

Допомога:

А. винести або винести потерпілого з вогню. При займанні одягу - зняти його чи накинути на потерпілого покривало (припинити доступ повітря до огню), гасити водою, засипати піском, гасити своїм тілом (кататися по землі).

Б. При І ступені: а. промити уражені ділянки антисептичними засобами;

б. обробити спиртом-ректифікатом;

в. накрити чистою марлею.

До уражених ділянок не можна: торкатися руками, проколювати пухирі і відривати прилиплі до місць опіку шматки одягу, накладати мазі, порошки. Якщо потерпілого морозить: укрити, дати багато пиття. При сильному болі можна дати 100-150 мл вина або горілки. При втраті свідомості у результаті отруєння чадним газом треба дати понюхати нашатирний спирт. При необхідності зробити штучне дихання.

Хімічні: дія на дихальні шляхи, шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору, інших речовин. При згоранні або вибухах хімічних речовин утворюються термохімічні опіки.

Ступені опіку:

І чітко виражене почервоніння шкіри, легкий набряк, що супроводжується болем і почуттям печії;

ІІ великий набряк, утворення пухирів різного розміру й форми;

ІІІ потемніння тканин або побіління через кілька хвилин, годин, шкіра припухає, виникають різні болі;

IV глибоке омертвіння шкіри, підшкірної жирової клітковини, м’язів, зв’язкового апарату суглобів.

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп. При опіку лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога:

а. Якщо одяг просочився хімічною речовиною – швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події,

б. Механічно видалити речовини, що потрапили на шкіру, енергійно змивати їх струменем води не менш як 10-15 хвилин, поки не зникне специфічний запах,

в. При попаданні хімічної речовини у дихальні шляхи – прополоскати горло водним 3%-ним розчином борної кислоти, цим же розчином промити очі.

г. Накласти пов’язку.

Ураження електричним струмом. Допомога: вимкнути електромережу; відірвати потерпілого від провідника або джерела електричного струму. При відсутності свідомості, дихання, пульсу терміново почати оживлення (штучне дихання, прямий масаж серця) до повного відновлення функцій, напоїти великою кількістю води, чаю, створити тепло.

Ураження блискавкою. Дії аналогічні діям при ураженні електричним струмом. Закопувати потерпілого в землю не можна: грудна клітина, здавлена землею, не може розширюватись, навіть коли з’являється самостійне дихання. Тривале удавлення тканин.

Причини: падіння тягарів при обвалах, придавлювання в інших ситуаціях.

Ознаки: через кілька годин розвиваються тяжкі загальні порушення, схожі до шоку, сильний набряк здавленої кінцівки. Різко зменшується виділення сечі, вона стає бурою. З’являється блювання, марення, пожовтіння, втрата свідомості, може наступити смерть.

Допомога: вивільнити від здавлювання, обкласти уражене місце льодом, холодними пов’язками, накласти шинну пов’язку, не туго бинтуючи пошкоджені ділянки тіла.

Переломи загального характеру. Допомога: забезпечити спокійне та найбільш зручне положення для пошкодженої кінцівки (забезпечити повну її нерухомість). Це не лише усуне больові відчуття, але й попередить ряд додаткових пошкоджень навколишніх тканин внаслідок проколу їх кісткою зсередини.

Отруєння загального характеру. Причини: через 2-3 години (інколи – через 20-26 годин) після вживання несвіжих або заражених хвороботворними бактеріями продуктів.

Ознаки: загальне нездужання, нудота, блювання (неодноразове), схваткоподібний біль у животі, частий рідкий стул, блідість, спрага, підвищення температури тіла до 38-40 ⁰С, частий слабкий пульс, судороги. Блювання та пронос зневоднюють організм, сприяють виведенню солей.

Допомога:

1. негайно кілька разів промивають шлунок (примушують випити 1,5-2 л. води, а потім викликають блювання) до появи чистих промивних вод;

2. дають пити багато чаю, соків, але не їжу;

3. деякий час спостерігати за хворим, щоб запобігти зупинці дихання й кровообігу.