Законодавство про охорону навколишнього природного середовища

Важливість й пріоритетність законів, що спрямовані на збереження середовища буття людини - очевидна, оскільки без якісних показників середовища буття, неможливо повнокровне існування, а значить і життєдіяльність людини. Законодавчо це регулюється за допомогою Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», постанов Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, який спрямований на збереження безпечного існування живої і неживої природи, навколишнього середовища, захисту життя й здоров’я населення від негативного впливу. Що визначається забрудненням навколишнього природного середовища, досягненням гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорони, раціонального використання й поновлення природних ресурсів.

20.07.1996 р. була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України №767, про реалізацію Конвенції ООН про права дітей, Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту й розвитку дітей і Національної програми «Діти України». У 16.02.1998 р. були внесені зміни в цю постанову. У відповідності до цієї постанови були виконані важливі умови, які у подальшому повинні допомогти державі у збереженні свого потомства, а саме:

Ø створена міжвідомча комісія з координації дій з виконання Конвенції ООН про права дітей, Всесвітньої декларації по забезпеченню виживання, захисту та розвитку дітей і Національної програми «Діти України». Головою Комісії був призначений віце-прем’єр-міністр України. Затверджене Положення про Комісію та її персональний склад;

Ø був затверджений Порядок підготовки й розповсюдження щорічного державного докладу про стан дітей в Україні.

Постанова Кабінету Міністрів України від 20.03.1998 р. № 348 «Комплексні заходи з реалізації державної молодіжної політики в Україні» («Молодь України»). Цією Постановою затверджені заходи Кабінету Міністрів України по реалізації державної молодіжної політики України. Одним з головних напрямків цього документа є: створення сприятливих умов для життєвого самовизначення і самореалізації молодих громадян, підтримка і захист молоді, забезпечення духовно-культурного й фізичного її розвитку, формування морально-правової культури, становлення молодої сім'ї, профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі.

На державному та галузевому рівнях налагоджуються більш тісні контакти з питань нормоутворюючої діяльності з Росією, Білорусією, Німеччиною, Великобританією. Здійснюються заходи щодо використання в національному законодавстві про охорону праці й безпеку життєдіяльності конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці (МОП). Вона була створена у 1919 р. і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 р. як перша спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй.

Штаб-квартира МОП — Міжнародне бюро праці (МБП) розташована в Женеві (Швейцарія). За станом на 1 липня 1997 р. членами МОП є 174 держави. Україна є членом МОП з 1954 р.

Головною метою МОП, згідно з її статусом, є сприяння встановленню загального і міцного миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці й життя працівників усіх країн. До основних напрямків діяльності МОП належать: участь в міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці й життя працівників; розроблення та здійснення міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін.); надання допомоги державам-членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшенні умов праці, тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.

За станом на 1.06.1997 р. МОП прийняла 181 конвенцію і 188 рекомендацій з різних соціально-трудових проблем. На цей час Україна ратифікувала 50 конвенцій МОП, серед яких найважливіші нормативні акти, що стосуються прав людини Вищим органом МОП є Генеральна конференція – Міжнародна конференція праці, виконавчий орган – Адміністративна рада. Між Україною і МОП налагоджено плідне співробітництво в галузі структурної перебудови економіки й конверсії підприємств, організації соціального діалогу, розв’язання трудових конфліктів, підготовки кадрів, розвитку малих підприємств і кооперативів, видавничої справи та ін. Таке співробітництво здійснюється шляхом реалізації технічних проектів, які фінансує міжнародне співтовариство.

Система управління безпеки життєдіяльності являє собою сукупність органів управління державної влади і суспільних організацій, які виконують функції, що пов'язані з забезпеченням безпеки і захисту населення і територій, попередження, реагування й діями в небезпечних і надзвичайних ситуаціях.

Система управління БЖД в Україні будується на таких рівнях:

1. державному;

2. соціальному;

3. індивідуальному.

На державному рівні система управління безпекою життєдіяльності формується на рівнях відповідних комісій Верховної Ради України й органів при Президенті України, котрі діють через місцеві органи влади. Безпосередньо виконавчі функції виконує Кабінет міністрів України і відповідні міністерства.

Національна рада з питань БЖД населення при Кабінеті Міністрів України розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи управління охороною життя людей.

Управління охороною праці включає дві функції: організаційно-господарську, наглядову. Закон передбачає чітку систему державного управління охороною праці: від Уряду, при якому створена і функціонує Національна рада по забезпеченню БЖД населення, до підприємства. Закон визначив повноваження місцевих органів державної законодавчої влади в створенні безпечних умов на виробництві, а також права і обов'язки громадських органів управління й профспілок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993 р. створено Державний комітет по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці).На цей комітет покладено функції зі здійснення комплексного управління охороною праці в державі, в тому числі вести державний нагляд за охороною праці в усьому народному господарстві. Відповідно до Закону, Комітетом розроблено, а Урядом затверджено «Національну програму, поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища до 2000 p.» Мета програми – створення на державному рівні системи управління охороною та безпекою праці. Для виконання заходів програми Законом передбачено створення фондів охорони праці:

Ø державного – при Держнаглядохоронпраці для фінансування національної програми,

Ø галузевих – при міністерствах і, відомствах для фінансування галузевих програм, регіональних – у республіці Крим, областях і районах: для фінансування регіональних програм,

Ø на держпрозрахункових підприємства – для фінансування програм підприємств.

Внесені значні зміни в систему навчання. Навчання в галузі безпеки людини починається з дитячих років. Положенням про навчання встановлено сувору періодичність поповнення і перевірки знань працівників у залежності від ступеня небезпеки робіт, які вони виконують.

При Держнаглядохоронпраці створено Науково-інформаційний і учбово-навчальний центр.

На соціальному рівні питаннями БЖД займаються міліція, місцеві правові та виконавчі органи влади, середні спеціальні й державні учбові заклади, керівники підприємств, суспільні організації. Значна роль у цьому відводиться сім’ї. У рішенні питань з БЖД багато в чому залежить від культури сімейних відносин, освіти, виховання. Засоби масової інформації на місцевому й регіональному рівні допомагають у рішенні цих задач.

Для того, щоб можна було забезпечити БЖД на соціальному рівнінеобхідна наявність суспільного устрою з певним високим рівнем його розвитку, коли суспільство зможе дозволити собі витрачати гроші на створення наочних фільмів та реклам, плакатів і стендів, навчати дітей і дорослих правильному образу життя й рішенню проблем, що пов’язані з БЖД.

На індивідуальному рівні рішення питань БЖД повністю визначається знаннями та досвідом індивіда, а тому управління безпекою життєдіяльності здійснюється мозком людини. Якість управління діями й вчинками людини визначається його станом здоров’я, включаючи й психіку.

 

 

ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ТЕМА __11__

Загальні поняття

Перша долікарська допомога – це комплекс термінових медичних заходів, котрі проводяться з раптово захворілим або потерпілим на місці події та в період транспортування до медичного закладу. Вона включає сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров’я та життя потерпілого.

Допомога потерпілому складається з трьох груп заходів:

1. Негайне припинення дії зовнішніх факторів (електричний струм, аномальна температура тощо) та видалення потерпілого з несприятливих умов, у котрих він опинився (видобування з води, видалення з приміщення, котре горить, з приміщення, де скупчилися отруйні гази тощо). Заходи першої групи стосуються першої допомоги загалом, а не медичної.

2. Оглянути ушкоджені ділянки тіла, оцінити стан потерпілого, надати першу медичну допомогу залежно від характеру та виду травми, нещасного випадку чи раптового захворювання (тимчасова зупинка кровотечі, перев’язка ран та опіків, захист ран від забруднення; фіксація переломів, виведення зі стану травматичного шоку, проведення заходів з відновлення дихання і серцевої діяльності).

3. Організація якнайшвидшого транспортування хворого або потерпілого до лікарської установи.

Принципи надання першої долікарської допомоги: правильність і доцільність, швидкість, продуманість, рішучість, спокій.

Своєчасно надана та правильна проведена перша медична допомога не лише врятує життя потерпілого, але й забезпечує подальше успішне лікування хвороби або ушкодження, запобігає розвиткові важких ускладнень (шок, нагнивання рани, загальне зараження крові), зменшує ступінь втрати працездатності. Повільна та довга підготовка можуть призвести до загибелі потерпілого. Відсутність дихання і зупинка кровообігу протягом 4-6 хвилин викликають в організмі незворотні явища й допомога медпрацівників пізніше стає вже малоефективною.

Не останнє місце займає й психологічна обстановка та стан того, хто надає допомогу. Ні в якому разі не можна втрачати надію на кращий результат і спокійними діями та оптимістичним настроєм заспокоїти потерпілого.