Соціологічні основи забезпечення безпеки людини

Соціологія безпеки життєдіяльності орієнтована на теоретичні та емпіричні дослідження стану і динаміки забезпечення безпеки людини, народів, суспільства і держави, сучасної цивілізації.

Область досліджень соціології БЖД включає вивчення відносин між людьми, між людьми й суспільними інститутами з проблем життєзабезпечення (збереження життя, досягнення благополуччя, збереження своєї ментальної, національної культури й мови).

Предмет соціології БЖД включає аналіз змін основних інститутів і процесів, що забезпечують безпеку в різних сферах суспільної життєдіяльності.

Основні принципи соціології безпеки життєдіяльності:

v всеохопленість, яка забезпечує узгодженість діяльності самих громадян, суспільних і державних інститутів безпеки;

v рівноправність партнерів, що обумовлено єдністю й неділимістю простору безпеки;

v солідарність ( практичне вираження конкретної гуманності, співчуття до ображених й принижених, позбавлених можливості забезпечити гідний рівень добробуту);

v транспарентність – відкритість і прозорість.

Структура предмета соціології безпеки життєдіяльності:

1. Аналіз відносин, що виникають між людьми з різними цілями, ідеалами, цінностями, інтересами.

2. Вивчення зв’язків і факторів, що впливають на недотримання встановлених правил, законів, що регулюють відносини між людьми, відносини з приводу власності.

3. Осмислення взаємозв’язків суб’єктів і об’єктів бе­зпеки із середовищем безпеки.

Аналіз стану БЖД з позиції соціології показує, що достатньо стійко відмічаються тривожні деформації морального ук­ладу життя, основ образа життя. У самих різних соціальних групах мотиви поведінки пояснюються характе­ром захисту. Багато людей все більше осмислюють БЖД як важливу цінність, як ціль, як загальнозначущий інститут, як важливий процес.

Важливою класифікаційною характеристикою феномена соціології БЖДможе бути визначена сукупність поня­ть: ціль, ідеал, цінності, смисл життя, мрія, історична пам’ять, культура БЖД та інші.

Суб’єктами соціології БЖД поперед всього є людина, сім’я, соціальна група, суспільство, нація.

Якісні характеристики соціології безпеки життєдіяльності:

· розвиненість концепції національної безпеки України, основних видів безпеки (інформаційної, воєнної, зовнішньополітичної, економічної, екологічної і т.д.);

· затребуваністьпідсумків розробки соціології безпеки життєдіяльності;

· готовність професійної спільноти до інновацій у сфері фундаментальних проблем гуманітарної безпеки.

Фактористановлення й функціонування соціології безпеки життєдіяльності:

· гуманізація всіх сфер забезпечення БЖД на основі її точної ідентифікації через довіру між людьми (соціальними групами) і співробітництво між державами;

· актуалізація ролі її механізмів з метою підвищення впливу на забезпечення оптимальних умов життя людей, їх добробуту, гідності, соціальних перспектив;

· знання про суб’єкти викликів, загроз, ризику й небезпек (між­народного тероризму, організованої злочинності, со­ціальної й національної дискримінації);

· всеохопленість самого феномена соціології БЖД взаємозв’язок свободи і відповідальності в різних сферах суспільної життєдіяльності.

Безпека життєдіяльності в системі освіти тема__3___

Умовно можна виділити шість рівнів безперервної освіти в галузі безпеки життєдіяльності.

I рівень – дошкільна освіта.

Мета дошкільної освіти – виховання й формування безпечної поведінки, розуміння елементарних (біологічних) зв’язків у навколишньому середовищі, особливості взаємодії людини з ним. Крім того, перше соціальне оточення дитини – його родина, в якій виникає початковий освітянський процес. З перших років життя, коли активність дитини в освоєні світу заохочується дорослими, починається його освітянська діяльність, у тому числі й в питаннях безпеки. На наступних ступенях розвитку дошкільника ускладнюється його предметна діяльність і спілкування. Дитина починає зустрічати не тільки заохочування активності, але й обмеження з боку дорослих, введення його в нормативну фіксовану поведінку. В цьому – одна з характерних рис виховання безпеки на даному етапі розвитку особистості.

При цьому слід звернути увагу на те, що виховання у початкових формах особистої безпеки, як одну з умов формування особистості в цілому, повинно відбуватися з відчуттям міри. Якщо дитину залякати агресивним світом, то вона не навчиться ризикувати (а в деяких випадках ризик – важливіша частина самозахисту), почне сприймати світ як агресивне оточення і в результаті все життя витратить на боротьбу з ним. З іншого боку, навчання дітей здатності самозахисту, розумному ризику в екстремальних ситуаціях не має нічого спільного з формуванням і розвитком у дітей схильності до агресії, негативних емоцій, яке може відбуватися не лише під впливом перегляду бойовиків, прочитаних книг і журналів певної категорії, але й під впливом деяких дитячих ігор та іграшок (наприклад, ляльки-монстри, трансформери тощо).

Крім того, одна із задач навчання основам безпеки життєдіяльності (ОБЖД) у дошкільній освіті – це безперервний розвиток усвідомлення дітей на основі послідовності програм ОБЖД дошкільної та початкової загальної освіти та утворення необхідних педагогічних умов їх реалізації.

II рівень – загальна освіта (початкова, середня, старша) спрямований на формування відповідального відношення учнів до БЖД й здоров’я людини, розробка первісних практичних навичок поведінки в екстремальних ситуаціях. Характерної рисою даного рівня є створення відповідних умов до прагнення безпечної практичної діяльності та умов життя на підставі отриманих загальних знань та відповідних навичок.

Мета шкільного предмету з ОБЖД полягає у формуванні в учнів необхідних складових індивідуальної захищеності людини, а саме: психологічної готовності адекватно діяти у разі наближення чи виникнення небезпек, умінь і навичок свідомого прийняття рішень; усвідомленні учнями своїх прав та обов’язків стосовно власного здоров’я, здоров’я оточуючих, наданні медичної долікарської допомоги; навчанні учнів зберігати природу, бачити цілісну картину небезпек (небезпеки), пов'язаних із навколишнім середовищем та аналізувати їх.

До задач, що вирішуються на даному рівні відносяться:

1. Забезпечення засвоєння знань про взаємодію природи, суспільства та людини;

2. Розвиток інтелектуальних і практичних умінь з безпеки життя;

3.Виховання ціннісних орієнтацій особистості в цьому напрямку, прагнення до активної практичної діяльності (утворення безпечних умов життя й діяльності людини).

Для кожного ступеня загальної освіти притаманні особистісні задачі, які вирішуються відповідними програмами. В результаті навчання загальноосвітня школа повинна не тільки дати загальні знання з питань БЖД і прищепити початкові навички безпечної праці, але й сформувати (виховати) поважне відношення до питань безпеки, добиваючись усвідомлення того, що право на забезпечення допустимого рівня безпеки в житті є одним з основних прав людини; в будь-якій діяльності безпека повинна бути пріоритетною у відношенні до її результатів; грамотне відношення до питань безпеки в усіх сферах діяльності людини є запорукою збереження її здоров’я і благополуччя.

 

Початкова загальна освіта (1-4 класи)	Базова загальна середня освіта (5-9 класи)	Повна загальна середня освіта (10-12 класи)
1. У домашніх умовах. 2. У навколишньому середовищі. 3. У шкільному оточені. 4. Здорові умови життя.	1. У навколишньому середовищі. 2. У людському оточені. 3. Здоровий спосіб життя.	1. Надзвичайні ситуації. 2. Громадська безпека. 3. Безпека в умовах профільного навчання.

III рівень – позашкільна освіта. Цей рівень спрямований на забезпечення потреб особистості у творчій самореалізації, поглибленні і розширенні базового шкільного рівня освіти з безпеки життя й діяльності людини; сприяє підготовці до майбутньої професійної та громадської діяльності. Здійснюється всіма позашкільними навчально-виховними закладами, творчими молодіжними об’єднаннями, молодіжними та дитячими осередками в позаурочний час.

Форми цієї роботи: олімпіади, конкурси, фестивалі тощо. Стимулювання творчого самовдосконалення в дітей повинно здійснюватися з урахуванням вікових можливостей і потреб школярів та учнівської молоді через профільні позашкільні заклади.

Реалізація завдань з ОБЖД здійснюється через:

Ø традиційні та нетрадиційні форми роботи в літніх таборах.

Ø проведення тематичних дитячих правоохоронних акцій.

Ø створення системи підготовки та перепідготовки працівників навчально-виховних закладів.

Ø розширення мережі позашкільних закладів різних профілів з безпеки життєдіяльності людини.

Ø залучення до навчально-виховної роботи з безпеки життя й діяльності людини в цих закладах висококваліфікованих спеціалістів, учених.

IV рівень – професійно-технічна освіта.

Метою на цьому рівні поряд із формуванням професіоналізму є інтеграція загальнокультурної й професійної складових компетентності майбутнього працівника з усвідомленим розумінням необхідності безпеки праці, безпечної поведінки в соціумі та екологічної культури.

Основною задачею є розвиток здібностей прийняття грамотних, із точки зору безпеки, рішень спеціалістами середньої ланки при управлінні виробництвом або навчальним процесом, а також організації діяльності колективу. Реалізується через практичну діяльність за фахом з усвідомленням необхідності безпеки.

V рівень – вища професійна освіта. Рівень характеризується безпосередньою практичною діяльністю, участю у прогнозуванні чи моделюванні результатів прийняття управлінських рішень та проектів.

Метою дисципліни «Безпека життєдіяльності» є забезпечення відповідно сучасним вимогам теоретичними та практичними знаннями на засадах наукових досліджень у галузі безпеки життєдіяльності, а саме: про загальні закономірності виникнення й розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, в першу чергу техногенного характеру, їхні властивості, можливий вплив на життя й здоров’я людини та сформування необхідних у майбутній практичній діяльності спеціаліста умінь і навичок для їхнього запобігання, профілактики та ліквідації їхніх наслідків, захисту людей і навколишнього середовища. Ця дисципліна базується на засадах інтеграції теоретичних і практичних знань, отриманих студентами в загальноосвітніх закладах (природознавство, фізика, хімія, ОБЖД, фізкультура тощо) та набутому життєвому досвіді.

Основні задачі:

1. Забезпечення необхідного рівня знань та умінь з безпеки життєдіяльності на основі комплексного і міждисциплінарного підходу при підготовці спеціалістів всіх профілів,

2. Формування здібностей організації роботи й управління колективом із урахуванням вимог безпеки;

3. Формування навичок проектування та дослідження в галузі БЖД, навчання (на основі теорії управління ризиками) основам експертизи, прогнозуванню й моделюванню можливих негативних наслідків і надзвичайних ситуацій, виникаючих у результаті прийняття необґрунтованих управлінських рішень і проектів.

VI рівень – післядипломна професійна освіта.

Основна мета – розвиток проектної культури дослідника в галузі безпеки життєдіяльності.

Задачі рівня: розвиток здібностей та умінь проводити дослідження на основі системного розуміння та реалізації законів взаємодії «Людина-середовище», виховання високої моральної позиції та переконань про пріоритет людського життя та здоров’я окремої людини як вищої цінності.

Основними задачами вищоїпедагогічної освіти є:

1. Навчання педагогів усіх спеціальностей щодо питань безпеки життєдіяльності, де метою є створення безпечних умов навчально-виховного процесу;

2. Безперервне підвищення компетентності працівників освіти при організації управління предметною діяльністю

3. Підготовка викладачів-організаторів з питань безпеки життєдіяльності для закладів освіти;

4. Створення курсів з питань безпеки життєдіяльності й екології в системі підвищення кваліфікації вчителів і викладачів та перепідготовки (безперервна освіта на базі ВНЗ та інститутів підвищення кваліфікації).

НЕБЕЗПЕКА В ПРЕДМЕТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ тема __4____

 

Залежно від характеру діяльності людина не тільки впливає на предмети, засоби праці та навколишнє середовище, а й у тій чи іншій мірі зазнає впливу від засобів і предметів праці, метеорологічних факторів навколишнього середовища чи фізичних, хімічних чи біологічних компонентів діяльності. Людина як соціальний суб’єкт володіє такою властивістю, як адаптація, що має відповідну межу та тривалість. Якщо негативний вплив засобів, предметів праці чи факторів навколишнього середовища перевищує адаптаційну межу, можуть виникати будь-які ушкодження організму.

При розробці профілактичних та оперативних заходів, які спрямовані на забезпечення безпечної життєдіяльності, необхідна повна інформація та достатня характеристика небезпек у конкретних умовах предметної діяльності. Така інформація і характеристика небезпек отримала назву: ідентифікація – процес виявлення та встановлення кількісних, часових та просторових характеристик небезпек та номенклатура – перелік назв, термінів небезпек, які систематизуються за відповідними ознаками.

Небезпека – наслідок такої дії деяких факторів на людину, яка при їх невідповідності фізіологічним характеристикам людини зумовлює феномен самої небезпеки.

 

Групи небезпек	Характеристика небезпек
За природою походження	природні, техногенні, антропогенні, екологічні, змішані
За завданою шкодою	соціальні, технічні, екологічні, ґрунтові, індивідуальні тощо
По сфері прояву	побутові, дорожньо-транспортні, виробничі, спортивні та ін.
За часом прояву негативних наслідків	імпульсивні та кумулятивні
За локалізацією	літосферні, гідросферні, атмосферні чи пов’язані з космосом

Небезпечний фактор – фактор дії на людину, який в певних умовах призводить до травми, а в окремих випадках – до раптового погіршення здоров’я або до смерті.

Шкідливий фактор – фактор дії на людину, який у певних умовах призводить до захворювань або зниження працездатності.

Матеріальними носіями шкідливих та небезпечних факторів є об’єкти, що формують діяльність людини, або предмети, знаряддя й продукти діяльності; технологічні процеси, природнокліматичне середовище; флора; фауна; люди. Фактори характеризуються потенціалом, якістю, часом тривалості, силою інтенсивності, імовірністю появи, масштабами зони дії.

Характерні ознаки прояву небезпечних та шкідливих факторів:

• безпосередня дія на організм;

• діють на організм у дуже складних комбінаціях між собою та факторами трудового процесу;

• труднощі для нормального функціонування органів та систем людини;

• деякі фактори є агентами природного походження, інтенсивність дії яких в умовах діяльності людини набула нових якостей;

• перевищення межі експлуатаційної надійності технічних пристроїв, інженерних споруд і конструкцій, що можуть призвести до аварій і безпосередньої загрози життю людини.

За характером впливу на людину небезпечні й шкідливі фактори поділяють на:

1. Активні – фактори, що впливають на людину завдяки своєї енергії, їх поділяють за походженням на групи:

а) механічні фактори, що характеризуються кінетичною й потенціальною енергією та механічним впливом на людину (шум, вібрація, пил, дим, акустика та ін.);

б) термічні фактори, що характеризуються тепловою енергією та аномальною температурою (нагріті та охолоджені предмети чи поверхні, відкритий вогонь, пожежі, аномальні мікрокліматичні параметри, ін.);

в) електричні фактори (електричний струм, аномальна іонізація повітря та ін.);

г) електромагнітні фактори (радіохвилі, видиме світло, магнітні поля, іонізуючи випромінювання, інфрачервоні та ультрафіолетові промені);

д) хімічні фактори (їдкі, отруйні, вогне-, вибухонебезпечні речовини, порушення природного газового стану повітря, наявність шкідливих домішок у повітрі);

е) біологічні фактори (небезпечні властивості мікро- і макроорганізмів, продукти життєдіяльності людей і ін.);

ж) психофізіологічні фактори (стрес, втома, незручна поза та ін.).

2. Пасивно-активні – фактори, що активізуються за рахунок енергії, носіями якої є людина чи обладнання: гострі, нерухомі предмети, малий коефіцієнт тертя, нерівність поверхні, по якій переміщується людина й машина, нахил і підйом.

3. Пасивні – фактори, що впливають опосередковано: небезпечні властивості, що пов’язані з корозією матеріалів, накипом, недостатньою міцністю конструкцій, підвищеними навантаженнями на механізми й машини та ін. Формою прояву цих факторів є руйнування, вибухи та інші види аварій.

Стан життєдіяльності людини за характером впливу несприятливих факторів визначають:

1. Комфортні умови виникають при оптимальних значення параметрів існування і забезпечують високу працездатність людини, добре самопочуття. При цьому не виникають небезпечні напруження компенсаторних систем організму, здоров’я людини не погіршується тривалий час (роки).

2. Відносно комфортні умови забезпечують задану працездатність та збереження здоров’я людини потягом певного часу, але у процесі життєдіяльності можливі неприємні відчуття та функціональні зміни, які не виходять за межі норм.

3. Дискомфортні умови характеризуються високою напругою компенсаторних систем організму (знижується працездатність людини, що може мати вплив на її здоров’я протягом тривалого часу).

4. Екстремальні умови виникають, коли один чи декілька несприятливих факторів досягають рівня, який є межею витримки людини. При цьому працездатність значно знижується, можуть виникати функціональні зміни, які виходять за межі норм, але не викликають патологічних порушень.

5. Надекстремальні умови, що виникають у надзвичайних ситуаціях (пожежі, транспортна аварія тощо) і викликають в організмі людини патологічні зміни та можуть спричинити загибель людей.

Фактори екстремальних умов, зокрема, шкідливого впливу на організм, можуть викликати збільшене психічне напруження, пов’язане з почуттям страху, тривалою небезпекою та ін. Високий рівень знань та навичок – необхідна умова не лише якісного виконання праці, а й збереження емоційної стійкості, недопущення паніки, розвитку захисних стресових реакцій

Шляхи захисту від несприятливих факторів:

1. Активний – складається з виявлення та ліквідації цього фактора.

2. Пасивний – джерело несприятливого фактора залишається, але послаблюється його дія на організм людини.

Небезпечна ситуація – умови, при яких небезпека може реалізуватися в подію. Ситуацію, в якій склалася можливість виникнення нещасного випадку, прийнято називати небезпечною або аварійною, а коли загинули люди – катастрофічною.

Небезпечні зони – зовнішні просторові області прояву небезпеки (тимчасові, постійні, випадкові).

Катастрофа (з грецької) – переворот, знищення, загибель, раптове лихо, дія якого може продовжуватися в напрямку визначеному подією, що сталася.

Аварія (від італ. avaria, від арабського «авар») – раптовий вихід з ладу механізмів, обладнання, їх ушкодження, руйнування, нещасний випадок, велика невдача.

Екстремальною називається ситуація в процесі діяльності, коли у людини психофізіологічні навантаження досягають такої межі, при якій вона може втратити здатність до раціональних учинків і діяти адекватно до обставин, що склалися. Якщо небезпека не реалізувалася в подію, то небезпечну ситуацію називають передумовою до нещасних випадків або інших подій.

Потенційна небезпека має прихований, неявний характер і проявляється в умовах, які важко передбачити. Може реалізуватися у формі захворювання або травми. Умови, при яких потенційна небезпека реалізувалася в небажану подію, називаються причинами. Причини характеризують сукупність обставин, внаслідок яких небезпека реалізується й призводить до тих чи інших небажаних наслідків або матеріальних збитків.

Форми небажаних наслідків, подій та матеріальні збитки: травми різної тяжкості, захворювання, руйнування будівель, шкода природному середовищу та ін.

За характером завданих людині ушкоджень наслідками реалізованої небезпеки є: рани, кровотеча, розтягання, вивихи, переломи, опіки, ураження електричним струмом, отруєння, обмороження і теплові удари. Вони можуть бути з видимими ознаками (рвані рани, відкриті переломи) і без видимих ознак (струс головного мозку, отруєння газами). Наслідки подій бувають: індивідуальні і групові.

За тяжкістю ураження наслідки подій бувають:

Ø незначними – без утрати працездатності;

Ø з деякою втратою працездатності, коли здоров’я людини відновлюється після закінчення лікування;

Ø тяжкі тілесні пошкодження, що супроводжуються переходом на тимчасову чи постійну інвалідність;

Ø смертельними.

Небажана подія, яка реалізувалася, може мати:

1. Соціальні наслідки – це погіршення здоров’я людей і зниження рівня працездатності, поява негативного відношення до діяльності, фаху, погіршення соціально-психологічних відносин у колективі.

2. Економічні наслідки вимірюють матеріальними витратами на ліквідацію прояву небезпеки та компенсацією за заподіяну здоров’ю людини шкоду.

3. Моральні наслідки несумірні, нічим не вимірюються, оскільки поновити чи компенсувати їх неможливо, особливо при інвалідному чи смертельному випадку.

4. Психофізіологічні наслідки порівнюють з тією кількістю часу, який необхідно для повного відновлення здоров’я травмованої людини.

Умови реалізації небезпек у небажані наслідки:

1. Перебування людини в межах небезпечної зони, але при відповідної організації діяльності з правилами та нормами безпеки, будь-якої події не повинно бути.

2. Порушення правил та норм безпеки – неправильні дії особистого, організаційного чи технічного порядку, що проявилися, коли людина знаходилася в небезпечній зоні

Обставини, які спонукають людину до реалізації небезпеки в подію, часто ґрунтуються на психологічних причинах. В кожній дії людини психологи виділяють три функціональні частини: мотиваційну, орієнтовну і виконавчу. Порушення будь-якої з цих частин – порушує функціональні дії у цілому.

Порушення мотиваційних частини діяння – небажання виконувати відповідні дії чи операції. Може бути відносно постійним (недооцінка небезпеки, негативне відношення до правил та норм безпеки) і тимчасовим (стан депресії, алкогольного сп’яніння). Заходи: виховні та пропагандистськи.

Порушення орієнтовної частини діяння – незнання правил та норм безпеки, а також способів виконання діяння, які вимагаються цими правилами. Заходи: навчання та отримання відповідних навичок.

Порушення виконавчої частини діяння – правила і норми безпеки не виконуються внаслідок невідповідності психічних і фізичних можливостей людини вимогам діяльності. Може бути постійною (недостатня координація рухів, погана концентрація уваги) і тимчасовою (порушення пам’яті, перевтома, стрес). Заходи: професійний відбір, медичне обстеження та лікування

Фактори, що стійко підвищують схильність людини до небезпеки:

1. Функціональні зміни в організмі (захворювання дихальних шляхів, діабет, ін.).

2. Недоліки органів відчуття (погіршення зору, слуху).

3. Порушення координації рухів.

4. Емоційна неврівноваженість.

5. Схильність до алкоголю, наркотиків.

Фактори, що тимчасово підвищують схильність людини до небезпеки:

1. Недосвідченість (відсутність необхідних навичок, погане знання роботи).

2. Необережність (недооцінка складності завдань, втрата навичок безпечних заходів праці)

3. Вплив біологічних ритмів і атмосферних факторів (втома, погана видимість).

Фактори, що обумовлюють здатність людини протидіяти небезпеці:

1. Біологічний фактор виходить з природних властивостей людини, проявляється у підсвідомій регуляції (інстинкт самозбереження)

2. Фактор, що визначає індивідуальні особливості психіки людини (тривога, втома, швидкість реагування).

3. Фактор, що випливає з досвіду людини, її професійних навичок, знань та умінь (поєднання професійної майстерності з навичками й уміннями безпечної праці).

4. Фактор, що характеризує направленість людини (мотиви, інтереси, установки).

Стихійні лиха та небезпечні природні явища тема __5___

Надзвичайні ситуації природного характеру є прямим наслідком особливо небезпечних явищ, під якими розуміють будь-які зміни оточуючого природного середовища, котрі загрожують життю людини, різко ускладнюють його господарську та іншу діяльність.

За ступенем небезпеки вони поділяються на:

1. Екстремальні природні явища – відхилення від середніх багаторічних показників закономірного вияву природних процесів, типових для даної території.

2. Стихійні природні явища знищують матеріальні цінності, які створені людьми, та загрожують житло та здоров’ю населення.

3. Стихійні лиха і непередбачені процеси супроводжуються руйнівними діями щодо самої природи, знищенням матеріальних цінностей та загибеллю людей.

4. Природні катастрофи і стихійні процеси особливо руйнівної сили розповсюджуються на велику територію та призводять до масової загибелі людей, тваринного й рослинного світу.

За походженням розрізняють: природні, антропогенні, біогенні та техногенні особливо небезпечні явища.

За часом розвитку: раптові, короткоперіодні, багаторічні та вікові.

Відомо понад 30 видів природно особливо небезпечних явищ, які об’єднуються у групи:

1. Літосферні – землетруси, виверження вулканів, гірські обвали, зсуви, викиди гірських порід, карст та термокарст, ерозія ґрунтів, підземне обмерзання тощо.

2. Гідросферні – цунамі, повені, сельові потоки, снігові лавини, льодові затори, ожеледиця, обмерзання суден та гідротехнічних споруд.

3. Атмосферні – бурі, смерчі, урагани, грози, зливи та снігопади, град, ожеледь, посухи, пожежі, заморозки, екстремально низькі температури, обмерзання високих споруд та літальних апаратів.

Для України характерні практично всі види геофізичних, геологічних, гідрометеорологічних та інших стихійних явищ. Великий видобуток корисних копалин, інтенсивне використання земельних, лісових, водних, енергетичних ресурсів, подальший розвиток зрошення й осушення земель, прокладання інженерних комунікацій (автомобільних доріг і залізничних колій), ліній електропередач і зв’язку, будівництво великих комплексів призводить до порушення природного балансу. Все це сприяє активізації й посиленню стихійних явищ.

Незалежно від джерела зародження стихійні явища характеризуються значною потужністю і різною тривалістю – від декількох хвилин (снігові лавини) до декількох годин (селі), днів (зсуви) і місяців (повені).

Стихійні явища, що виникають у природі, підпорядковуються загальним закономірностям:

1. Для кожного виду може бути встановлена специфічна пристосованість у просторі;

2. Стихійним лихам властива визначена повторюваність (чим більша інтенсивність лиха, тим воно менше повторюється з тією силою); з більшою чи меншою надійністю може бути установлена залежність руйнівного ефекту стихійних лих від розмаху, тривалості й інтенсивності геологічних і гідрометеорологічних процесів.

Отже, при всій несподіваності того чи іншого виду стихійного явища його можливе виникнення може бути передбачено. Стихійні явища в багатьох випадках виникають у взаємодії одне з одним.

Землетруси являють собою підземні поштовхи або коливання ґрунту, що викликані раптово виникаючими в надрах Землі та земній корі геологічними процесами. За даними ЮНЕСКО землетрусам належить перше місце за завданими збитками й одне з перших місць за кількістю людей, які загинули.

За місцем виникнення розрізняють землетруси тектонічні та вулканічні. Тектонічні землетруси викликаються процесами утворення гір і відбуваються, головним чином, в області підземних розломів та складчастих піднять земної кори. Вулканічні землетруси виникають внаслідок виверження вулканів.

Відомі два головних сейсмічних пояса: тихоокеанський, який охоплює коло берегів Тихого океану; середземноморський, який проходить через південь Євразії від Піренейського півострова на заході до Малайського архіпелагу на сході.

Наслідки землетрусів:

Ø утворення на поверхні землі чисельних тріщин, обвалів та оповзнів;

Ø руйнування будівель та споруд, під уламками яких часто залишаються люди;

Ø виникнення масових пожеж внаслідок замикань енергетичних та руйнування газових мереж, виробничих аварій та наявності в містах у великих кількостях легкозаймистих рідин;

Ø затоплення населених пунктів і цілих районів у результаті утворення водоспадів, під пруди на озерах, ставках та відхилення течії річок.

При вулканічних виверженнях ураження людей та руйнування будівель відбувається уламками вулканічних порід та вогненно-рідкою лавою, що стікає потоками по схилам вулкана зі швидкістю до 30 км/год, а також отруєння людей та тварин задушливими газами, засипка населених пунктів вулканічним попелом та піском, супроводжується великим психологічним впливом цього явища природи на людей, що приводять до важких психічних травм і навіть смертельним випадкам.

Однією з головних характеристик землетрусу є енергія. Енергія сейсмічних хвиль (або магнітуда) може складати від декількох міліват-годин до сотень тисяч мільйонів кіловат-годин. Для зручності запису при визначенні енергії землетрусів користуються логарифмом. Наприклад, десятинний логарифм 10 дорівнює 1,100-2, 1000-3.

Німецький вчений Ріхтер для характеристики енергії землетрусу в якості еталону (точки відліку) запропонував прийняти таку енергію, при якій на відстані 100 км від епіцентру стрілка сейсмографа відхиляється на 1 мкм. Таким чином, енергія землетрусу визначається як десятинний логарифм відношення амплітуди сейсмічних хвиль, виміряних на будь-якій відстані від епіцентру до еталона.

У країнах Європи поряд зі шкалою Ріхтера використовується 32-бальна шкала MSK (названа за першими літерами прізвищ її авторів: Медведєв, Спонхевер, Карнік), яка характеризує силу землетрусу відповідно до його наслідків. Ця шкала використовується з 1964 р.

Найбільш відомі катастрофічні землетруси: Лісабонське 1755 р., Каліфорнійське 1906 p., Месіанське 1908 p., Ашхабадське 1948 p., Чилійське 1960 p., Вірменське 1988 p., Сахалінське 1990 р.

Техногенна діяльність людей за останні роки значно знизила сейсмічну стійкість і збільшила сейсмонебезпеку за рахунок стимуляції склонових процесів, розвитку техногенних карстів і підтоплень, утворення просідань при видобутку корисних копалин і використанні підземних вод. Будівництво залізобетонних гігантів призвело до порушення рівноваги навантажень на ґрунт.

Найбільше знизилась сейсмостійкість ґрунтів на півдні України, де приріст сейсмічності в Одеській, Миколаївській і Херсонській областях складають від 1 до 3-х балів, а загальна небезпека підвищилась до 7-8 балів, В Донецькій і Луганській областях приріст у 2 бали збільшив сейсмонебезпеку до 6-7 балів. В раніше благонадійних Дніпропетровській, Запорізькій. Кіровоградській областях приріст сейсмічності на 3 бали привів до високої й стійкої сейсмонебезпеки у 8 балів. Сейсмічність в західних областях піднялася – у Прикарпатті до 9 балів, а в Ровенській області до 8 балів. Зростання сейсмічності на 2 бали призвело до того, що на території міста Києва сейсмонебезпека на даний час складає 7 балів.

Таким чином, якщо раніше вважалось, що на Україні є тільки окремі сейсмонебезпечні зони, то зараз це не відповідає дійсності, потребує перегляду й уточнення, особливо з питань оцінки землетрусів як причин послідовності техногенних надзвичайних ситуацій, оскільки землетрус несе в собі небезпеку руйнувань технологічних ліній, цехів і об’єктів, які пов’язані з виробництвам, збереженням і використанням сильно діючих отруйних речовин (СДОР), з експлуатацією об’єктів атомної енергетики.

Треба відзначити, що у нас всі п’ять атомні станції розміщені у 8-бальній сейсмічній зоні, а 80% хімічно-небезпечних об’єктів можуть підпадати під вплив землетрусів, в той час як заходів захисту, як на радіаційне, так і на хімічно-небезпечних об’єктах недостатньо. Адже ці об’єкти проектувались й будувались в той час, коли сейсмологічні обставини до уваги не приймались, тому що територія України вважалась відносно сейсмостійкою, а нормативи до розрахунків занижувались.

Дії при землетрусі.

Ø Важливо не піддаватися паніці, чітко виконувати всі вказівки та інструкції.

Ø Відчувши підземні поштовхи або отримавши сигнал оповіщення необхідно діяти відповідно до інформації штабу цивільної оборони міста (району) та постійно діючих рекомендацій.

Ø Якщо землетрус застав у будинку, найкраще протягом 15-20 сек. вибігти на відкриту місцевість. Небезпечно стояти поблизу будівель, високих стін.

Ø Не створюйте давку у дверях.

Ø Не користуйтесь ліфтом – він може застрягти.

Ø Якщо неможливо вибігти на вулицю, сховайтесь у відносно безпечному місці – відчиніть двері та станьте у дверний отвір. Можна сховатися під стіл, у шафі. Обличчя закрити руками, щоб його не поранило скло, посуд, картини, світильники. У всіх випадках слід триматись подалі від вікон, скляних перегородок. Найбільш безпечне місце біля капітальних стін.

Ø Якщо підземні поштовхи застали на вулиці, слід відійти подалі від будівель, ліній електропередач. Не торкатися обірваного дроту, бо він може бути під напругою.

Ø Якщо ви на автомобілі або іншому транспорті, ліпше зупинитись й залишатися на місці до кінця поштовхів землі. В автобусі не потрібно бити вікна, рватись до дверей, чинити паніку. Водії автобусів, трамваїв, тролейбусів повинні зупинити свій транспортний засіб і відчинити двері.

Ø Після сильного землетрусу необхідно надати допомогу людям, які її потребують і вивільнити людей, які опинилися у невеликих завалах.

Ø Обов’язково слід увімкнути радіотрансляцію, радіоприймач, телевізор і прослухати вказівки й рекомендації штабу цивільної оборони.

Ø Забороняється користуватись відкритим вогнем.

Ø При переміщенні триматись подалі від напівзруйнованих будівель,ні в якому разі не заходити в них

Пожежа – це неконтрольований стихійний процес горіння, що призводить до загибелі людей і знищення матеріальних цінностей.

Пожежі бувають: природного, техногенного та побутового характеру.

За останні роки пожежі стали все частішим явищем, які призводять до виникнення трагічних надзвичайних ситуацій. У світі щорічно реєструється 6,5 млн. пожеж, в яких гине 65 тис. чоловік. В США, де фіксується кожне загоряння, в тому числі горіння листя на вулиці, на 260 млн. населення припад