Проблеми безпеки життєдіяльності.

Проблеми безпеки життєдіяльності.

Можна визначити ряд важливих проблем, які пов’язані із забезпеченням нормальних умов життя та праці, і вони постійно знаходяться в полі зору людства.

1. Підтримка параметрів середовища буття в необхідних для життєдіяльності межах. Із зростанням виробничої діяльності людей, її ускладненням, введенням нових технологій постає проблема технологічної безпеки суспільства, тому що на даному етапі розвитку існує невідповідність якості технологічних процесів рівню й складності виробництва, потребам суспільства; виникає небезпека виснаження природних ресурсів, безповоротного забруднення і зміни середовища буття, а це – реальні передумови для техногенних катастроф,

2. Забезпечення населення всіма видами енергоресурсів (електроенергія, газ, нафтопродукти, кам’яне вугілля та ін.). Енергетична криза, яка торкнулася нашої країни, безперечно, знижує рівень життєдіяльності людей.

3. Забезпечення населення всіма нормами й параметрами штучного середовища буття (забезпечення житлом, громадським транспортом, спортивними комплексами, медичними закладами та ін.).

4. Фізіологічною основою життєдіяльності є продукти харчування. Якщо у зв’язку з ростом чисельності населення, не буде розроблено нових видів продуктів харчування, а також своєчасно не адаптується до них, то людство може опинитися на грані голодомору або хімічних отруєнь.

5. Наявність і раціональне використання в інтересах життєдіяльності питної (прісної) води (водопідготовка, боротьба з промисловими й побутовими забрудненням і виснаженням водоймищ).

6. Ліквідація, переробка або використання відходів виробництва, життєдіяльності. Особливу небезпеку представляють атомні, хімічні та бактеріологічні відходи. Ці питання розглядають міжнародні організації: ЮНЕСКО, МАГ ATE та ін.

7. Перспективна проблема – освоєння нових просторів і світів для нас Землі. Позитивний бік рішення цієї проблеми – додаткові ресурси для потреб людства, а негативний – невідомі форми існування мікроорганізмів, що в земних умовах можуть бути небезпекою для життя (віруси, інші форми мислення, ін.)

Принципи забезпечення безпеки життєдіяльності

1. Безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини (повітря, чиста питна вода, продукти харчування, тепло, світло, предмети споживання).

2. Взаємодія та взаємозалежність із навколишнім середовищем. Навколишнє середовище забезпечує життєдіяльність параметрами споживання, енергоресурсами, корисними копалинами, продуктами харчування, елементами штучного середовища та ін. Життєдіяльність також змінює (регулює) параметри споживання, виснажує енергоресурси, копалини, змінює клімат, рослинний та тваринний світ, забруднює навколишнє середовище.

Загальна характеристика середовища буття

Штучне середовище буття – одне з необхідних умов життєдіяльності. Це середовище людина створила в процесі своєї трудової діяльності. Воно включає виробниче й побутове середовище.

Виробниче середовище – це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність. Воно містить комплекс підприємств, організацій, установ, засобів транспорту, комунікацій, ін. Виробниче середовище характеризується певними параметрами, що специфічні для кожного виробництва.

Параметрами виробничого середовища є: рівень шуму, вібрації, радіації, теплового випромінювання, електромагнітного випромінювання, ступінь загазованості, запиленості та ін. Перелічені параметри людина визначає сама, проектуючи й створюючи ті чи інші об’єкти. Зміна параметрів повинна створити безпечне й комфортне, середовище для здійснення трудової діяльності.

Життєдіяльність безпосередньо пов’язана з виконанням певного виду роботи та продуктивністю праці, яка визначається, перш за все, людським фактором, засобами виробництва, технічними та організаційними умовами праці, впливом навколишнього середовища.

Порушення уваги, послідовності виконання технологічних операцій, вимог технічної документації, низький рівень професійної підготовки можуть привести до виникнення аварійних ситуацій. Наслідки аварій у багатьох випадках залежать від характеру виробництва.

Побутове середовище — це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, а також комунально-побутових організацій і установ.

Параметри цього середовища: розмір житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність централізованого опалення, наявність холодної та гарячої води, рівень розвитку громадського транспорту, ін.

У звичайних умовах проживання параметри побутового середовища підтримуються самими людьми, які проживають в регіоні. Але під впливом тих чи інших факторів, перш за все природного чи військового характеру, параметри можуть вийти за межі встановлених норм і тоді може виникнути загроза не тільки здоров’ю, а й житло людей. При цьому наслідки надзвичайних ситуацій у побутовому середовищі повністю залежать від факторів, що привели до виникнення надзвичайної ситуації. Особливо трагічні наслідки при радіаційному зараженні, землетрусах, повенях, ураганах, військових конфліктів.

Небезпеки побутового середовища

101 пожежна служба, 102 міліція, 103 швидка допомога, 104 аварійна служба газу

Побутові газові прилади

При неправильній експлуатації побутових газових приладів основним травмуючим чинником є вибухи та чадний газ.

Постійне вдихання продуктів неповного згоряння газу чине несприятливу дію на здоров’я людей. Особливо чутливі до них діти, хворі та люди похилого віку. Тому, не слід дозволяти гратися дітям чи бути на кухні хворим та літнім людям, коли включений газ. Щоб уникнути несприятливої дії газу на організм людини, не слід допускати максимального відкриття газових кранів.

На несправний стан плити може вказувати колір полум’я:

Ø полум’я жовтого кольору – слід викликати спеціаліста для перевірки роботи горілок та справності плити;

Ø полум’я має кіптяву, жовтий чи фіолетовий відтінок та довгі язички – це свідчить про забруднення вихідних каналів горілки або неправильне регулювання повітря.

Ø полум’я горить не у всіх вогневих отворах – це свідчить про забруднення отворів.

При появі запаху газу у квартирі необхідно закрити всі газові крани та визвати аварійну службу газу. До прибуття аварійної служби не можна користуватися сірниками або включати електричні контакти. Це може призвести до іскроутворення з подальшим вибухом. Слід відкрити вікна та двері і добре провітрити приміщення. При використанні газових приладів необхідно пройти інструктаж та чітко запам’ятати вимоги інструкції, згідно якої забороняється:

Ø самовільно виконувати ремонт плити, вводити будь-які зміни й перестановки або переводити плити на інший вид газу;

Ø лишати плиту із запаленими горілками без нагляду, чи дозволяти користуватися ними дітям або особам, які не пройшли інструктаж;

Ø відкривати крани на газопроводі, не перевіривши чи закриті всі крани на розподільчому щитку плити;

Ø відкривати крани плити, не маючи в руці запаленого сірника;

Ø дути на полум’я, щоб припинити горіння газу – для гасіння полум’я досить закрити крани на розподільчому щитку;

Ø ставити посуд безпосередньо на горілки (без конфорочної решітки);

Ø розливати рідину на скло дверей духової шафи під час її роботи;

Ø стукати по кранах і горілках, а також повертати ручки кранів за допомогою інструментів (кліщів, щипців, ключів тощо).

Для підтримки плити у чистоті необхідно періодично прочищати її від бруду. Емальовані поверхні промивають теплою водою та витирають насухо. Після користування газом необхідно закрити кран перед горілкою та кран на газопроводі. Під час користування газовою плитою треба відкрити квартирку чи вікно, а двері в кухню прикрити, після виключення газу кухню провітрюють протягом 10-20 хв.

Електробезпека

У сучасних квартирах знаходить застосування велика кількість машин, приладів та апаратів (пральні машини, пилососи, праски), які приводяться в дію електричним струмом, напруга електричної мережі становить 380/220 В. Цю мережу часто називають «низьковольтною» і помилко-во вважають безпечною. Струм у побутовій електромережі складає 5-10 А, що значно перевищує смертельну силу струму (100 мА). Практика показує, що саме у таких мережах трапляється найбільша кількість нещасних випадків. При проходженні через тіло людини електричний струм може викликати опіки, втрату свідомості, конвульсії, припинення дихання та навіть смерть.

Умови безпечного застосування електричного струму (ЕлС) у побуті

1. Використання ЕлС у сухих приміщеннях із дерев’яними підлогами практично виключає випадки ураження.

2. Захист від короткого замикання у квартирній мережі здійснюється пробковими запобіжниками, які повинні бути завжди в справному стані. Заміна заводських запобіжників, навіть тимчасовими «жучками», може стати причиною нещасних випадків.

3. Основною умовою безпечного застосування ЕлС в умовах побуту є справний стан ізоляції електромережі, електроприладів та апаратів, щитків тощо.

4. Перед початком роботи з електроприладами обов’язково прочитати інструкцію з експлуатації.

При виявленні несправності ізоляції шнура його слід відключити від електромережі, а оголене місце акуратно та щільно обмотати в 2-3 шари ізоляційною стрічкою. Всі інші ушкодження ізоляції усуваються своєчасним ремонтом силами спеціалістів.

Забороняється:

Ø підвішувати електропроводи на гвіздках, металевих предметах, перекручувати їх чи закладати проводи та шнури за газові та водопровідні труби, за батареї опалення, а також зафарбовувати чи білити їх;

Ø забивати гвіздки чи костилі у стіну без попереднього огляду на відсутність в даному місці електропроводки;

Ø користуватися електроплитами з відкритою спіраллю, саморобними електроплитами, електронагрівачами, при заповненні водою електронагрівальних приладів (чайників, самоварів) вже підключених до мережі;

Ø порушувати порядок включення електроприладів в електромережу. Спочатку підключають шнур до приладу, а потім до мережі. Відключення проводиться у зворотному порядку;

Ø використовувати саморобні або несправні електроприлади чи апарати з оголеними кінцями замість штепсельних вилок;

Ø використання електричної енергії у вологих приміщеннях, у приміщеннях з земляними, цегляними чи бетонними підлогами (підвали, ванні кімнати, вбиральні), які є добрими провідниками струму;

Ø одночасне доторкання до батарей опалювання, водопровідних труб чи інших заземлених металевих конструкцій і користування світильниками, приладами, переносними електричними інструментами;

Ø чистку апаратури та електроламп мокрими чи вологими ганчірками, при включеному вмикачі під напругою;

Ø пошкоджені електроприладі та апарати ремонтувати чи замінювати під напругою;

Ø некваліфікованих осіб допускати до ремонту як внутрішньої так і зовнішньої електропроводки (для освітлення подвір’я, підсобних приміщень), а також до самовільного підключення вводу в будинок або повітряної лінії, яка проходить поблизу будинку.

Побутова хімія

Хімічна індустрія світу впровадила у виробництво величезну кількість засобів для прання білизни, миття посуду, дезінфекції, догляду за меблями, підлогами та ін., без яких немислиме життя сучасної людини.

Абсолютно не шкідливих хімічних побутових засобів не існує. Відомий лікар епохи відродження Парацельс говорив: «Все є отрутою, і все є ліки». Враховуючи це, засоби побутової хімії необхідно використовувати в міру та з розумом, керуючись правилами та інструкціями, які до них додаються.

За ступенем небезпеки для людини препарати побутової хімії умовно можна розподілити на групи:

ü безпечні – це мінеральні добрива, синтетичні миючі, підсинюючи та підкрохмалюючи засоби, ін. На упаковках цих засобів відсутні будь-які попереджувальні написи;

ü відносно безпечні – відбілюючи, дезінфікуючі. На упаковках цих препаратів є попереджувальні написи, наприклад, «Бережи очі від попадання».

ü отруйні – це засоби по боротьбі з побутовими комахами та гризунами, деякі плямовивідні засоби та деякі засоби догляду за машинами. На упаковці напис: «Отрута», «Отруйне».

ü вогненебезпечні – до них відносяться препарати в аерозольній упаковці, різні розчинники, рідкі засоби захисту рослин та рідкі засоби боротьби з побутовими комахами, деякі види поліруючих засобів та засобів догляду за машинами. На упаковці напис: «Вогненебезпечно», «Не розпилювати біля відкритого вогню».

Для запобігання нещасних випадків всі засоби побутової хімії повинні мати заводську етикетку, зберігатися віддалено від харчових продуктів та в місцях, недоступних для дітей.

 

 

Психологія безпеки тема ____7____

Психологія безпеки – це галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні причини нещасних випадків, що виникають у процесі діяльності і розробляє шляхи використання психології для підвищення безпеки. Вона має тісний зв’язок з іншими галузями психологічної науки: психологія праці, інженерна психологія, військова психологія, авіаційна й космічна психологія, спортивна психологія, медична психологія, судова психологія.

Об’єктом дослідження психології безпеки є різні види предметної діяльності людини, що пов’язані з небезпекою.

Предметом дослідження є психологічні фактори, що впливають на процес і результати діяльності. До них відносяться психічні процеси, породженні діяльністю, психічний стан людини, що впливає на її діяльність, та властивості особистості, що відображаються на її діяльності.

Завдання психології безпеки полягає в тому, щоб використати психологічні знання для забезпечення безпеки людини в процесі діяльності.

У структурі психічної діяльності людини розрізняють компоненти:

І Психічні властивості або якості особи – це її суттєві особливості. До основних психологічних властивостей людини, які забезпечують її психологічну надійність з точки зору БЖД, належать пам’ять, емоції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності.

ІІ Психічні процеси складають основу психічної діяльності людини. Розрізняють пізнавальні, емоційні, вольові психічні процеси.

ІІІ Психічні стани відрізняються різноманітністю і тимчасовим характером у конкретний момент (період) і позитивно чи негативно позначаються на ході всіх психічних процесів

ІІІ Вольові процеси

ВОЛЯ – це здатність людини управляти своїми діями й вчинками. Вона виражається у високому самовладанні в небезпечних ситуаціях, умінні подолати перешкоди, які виникли на шляху досягнення мети, здатності підкоряти свої бажання вимогам обов’язку, вмінні долати почуття невпевненості, сумнівів і страху.

Щоб виховати волю, слід завжди виконувати прийняте рішення навіть у дрібницях, бути послідовним і вимогливим до себе, критично оцінювати свої дії й вчинки, не чинити імпульсивних дій, переборювати такі недоліки, як невпевненість, запальність, недисциплінованість, нерішучість, легковажність, недбалість, боягузтво.

Мотив – це відповідь на запитання, чому людина хоче досягти поставленої мети. Мета досягається через боротьбу мотивів, яка завершується рішенням, а потім відповідною дією. Вольовими якостями є дисциплінованість, самовладання, рішучість, наполегливість, ін.

Дисциплінованість – підкорення своїх дій вимогам громадського обов’язку, сумлінне виконання своїх обов’язків. Це якість, що забезпечує моральну спрямованість поведінки, що виявляється в здатності виконувати всі вимоги моралі й правил співіснування, це готовність докласти всіх зусиль та енергії для своєчасного, точного, бездоганного виконання поставленого завдання; це завершення розпочатих справ, виховання навичок належної поведінки; уміння спланувати свої дії, організовано діяти за прийнятим планом.

Самовладання – вміння за будь-яких умов управляти своєю розумовою діяльністю, почуттями й вчинками. Це основа сміливості, подолання страху в критичній ситуації.

Рішучість – здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення і без вагань виконувати їх.

Наполегливість – здатність довго й цілеспрямовано втілювати в життя прийняте рішення.

Терпіння – активне й цілеспрямоване подолання труднощів. Від наполегливості слід відрізняти впертість.

Упертість – це необґрунтована настирливість, коли при виконанні вольової дії людина не зважає на думку інших людей, на нові обставини, які вимагають нових рішень. Волю можна розвивати й виховувати.

МОРАЛЬНА СВІДОМІСТЬ – стрижнева складова формування моральної вихованості людини, яка визначається як відображення у свідомості людини принципів, норм поведінки, що регулюють ставлення людей один до одного й до суспільства.

Моральні знання – основа розвитку моральної свідомості людини, основний її компонент, це засвоєння й формування певного ставлення особистості до моральних явищ, до самої себе. Моральна оцінка й самооцінка – складові моральної свідомості.

Моральні ідеали – специфічне відображення дійсності у вигляді задач, цілей, уявлень про майбутнє. Це ідеальна модель бажаного, критерій оцінки сучасного щодо майбутнього. Ідеал – це не тільки об’єктивна етична категорія, але й емоційно забарвлений, внутрішньо сприйнятий особистістю образ, який стає регулятором її власної поведінки та критерієм поведінки інших людей; наявність позитивних моральних ідеалів. Це одна з необхідних умов виховного процесу. Морально свідома людина – самостійна людина, якій притаманна: незалежність, творча ініціатива, критичність, трудова активність, ентузіазм, вимогливість до себе.

Рівень сформованості вимогливості – це критерій дієвості критичного ставлення до себе; наявність потреб і мотивів вимогливого ставлення до себе без зовнішнього контролю.

Загальні поняття

Перша долікарська допомога – це комплекс термінових медичних заходів, котрі проводяться з раптово захворілим або потерпілим на місці події та в період транспортування до медичного закладу. Вона включає сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров’я та життя потерпілого.

Допомога потерпілому складається з трьох груп заходів:

1. Негайне припинення дії зовнішніх факторів (електричний струм, аномальна температура тощо) та видалення потерпілого з несприятливих умов, у котрих він опинився (видобування з води, видалення з приміщення, котре горить, з приміщення, де скупчилися отруйні гази тощо). Заходи першої групи стосуються першої допомоги загалом, а не медичної.

2. Оглянути ушкоджені ділянки тіла, оцінити стан потерпілого, надати першу медичну допомогу залежно від характеру та виду травми, нещасного випадку чи раптового захворювання (тимчасова зупинка кровотечі, перев’язка ран та опіків, захист ран від забруднення; фіксація переломів, виведення зі стану травматичного шоку, проведення заходів з відновлення дихання і серцевої діяльності).

3. Організація якнайшвидшого транспортування хворого або потерпілого до лікарської установи.

Принципи надання першої долікарської допомоги: правильність і доцільність, швидкість, продуманість, рішучість, спокій.

Своєчасно надана та правильна проведена перша медична допомога не лише врятує життя потерпілого, але й забезпечує подальше успішне лікування хвороби або ушкодження, запобігає розвиткові важких ускладнень (шок, нагнивання рани, загальне зараження крові), зменшує ступінь втрати працездатності. Повільна та довга підготовка можуть призвести до загибелі потерпілого. Відсутність дихання і зупинка кровообігу протягом 4-6 хвилин викликають в організмі незворотні явища й допомога медпрацівників пізніше стає вже малоефективною.

Не останнє місце займає й психологічна обстановка та стан того, хто надає допомогу. Ні в якому разі не можна втрачати надію на кращий результат і спокійними діями та оптимістичним настроєм заспокоїти потерпілого.

Проблеми безпеки життєдіяльності.

Можна визначити ряд важливих проблем, які пов’язані із забезпеченням нормальних умов життя та праці, і вони постійно знаходяться в полі зору людства.

1. Підтримка параметрів середовища буття в необхідних для життєдіяльності межах. Із зростанням виробничої діяльності людей, її ускладненням, введенням нових технологій постає проблема технологічної безпеки суспільства, тому що на даному етапі розвитку існує невідповідність якості технологічних процесів рівню й складності виробництва, потребам суспільства; виникає небезпека виснаження природних ресурсів, безповоротного забруднення і зміни середовища буття, а це – реальні передумови для техногенних катастроф,

2. Забезпечення населення всіма видами енергоресурсів (електроенергія, газ, нафтопродукти, кам’яне вугілля та ін.). Енергетична криза, яка торкнулася нашої країни, безперечно, знижує рівень життєдіяльності людей.

3. Забезпечення населення всіма нормами й параметрами штучного середовища буття (забезпечення житлом, громадським транспортом, спортивними комплексами, медичними закладами та ін.).

4. Фізіологічною основою життєдіяльності є продукти харчування. Якщо у зв’язку з ростом чисельності населення, не буде розроблено нових видів продуктів харчування, а також своєчасно не адаптується до них, то людство може опинитися на грані голодомору або хімічних отруєнь.

5. Наявність і раціональне використання в інтересах життєдіяльності питної (прісної) води (водопідготовка, боротьба з промисловими й побутовими забрудненням і виснаженням водоймищ).

6. Ліквідація, переробка або використання відходів виробництва, життєдіяльності. Особливу небезпеку представляють атомні, хімічні та бактеріологічні відходи. Ці питання розглядають міжнародні організації: ЮНЕСКО, МАГ ATE та ін.

7. Перспективна проблема – освоєння нових просторів і світів для нас Землі. Позитивний бік рішення цієї проблеми – додаткові ресурси для потреб людства, а негативний – невідомі форми існування мікроорганізмів, що в земних умовах можуть бути небезпекою для життя (віруси, інші форми мислення, ін.)