Фізичні властивості гліцерину.

Безбарвна, в’язка, гігроскопічна рідина, солодка на смак. Змішується з водою в будь-яких співвідношеннях. Температура плавлення — , кипіння —

 

Хімічні властивості багатоатомних спиртів (на прикладі гліцерину).

1) Горіння:

Утворюються вуглекислий газ і вода (за достатньої кількості кисню).

2) Взаємодія з активними металами (може відбуватися ступінчасто):

 

 

3) Взаємодія з галогеноводнями (може відбуватися ступінчасто):

 

4)Нітрування (нітруюча суміш — суміш концентрованих нітратної і сульфатної кислот)

 

 

Нітрогліцерин — вибухова речовина, вибухає від легкого струсу і нагрівання. Із нітрогліцерину виробляють динаміт.

5) Взаємодія з купрум(ІІ) гідроксидом(якісна реакція на багатоатомні спирти):

 

 

Купрум(ІІ) гліцерат, що утворюється, — розчин синього кольору.

Застосування гліцерину. Гліцерин застосовується для добування нітрогліцерину (вибухова речовина), антифризів, у шкіряному виробництві для пом’якшення шкір, у медицині. 

Етиленгліколь і гліцерин – солодкуваті безбарвні сироподібні рідини. Вони добре розчиняються у воді і в етанолі.

Етиленгліколь – дуже отруйна речовина!

19 Феноли

Феноли – це органічні сполуки, у молекулах яких гідроксильні групи безпосередньо зв’язані з бензольним ядром.

Найпростішим представником фенолів є гідроксибензол, або фенол. Молекулярна формула фенолу C6H5OH.

Електронна будова

Феноли являють собою полярні сполуки (диполі). Бензольне кільце є негативним кінцем диполя, група - OH - позитивним. Дипольний момент направлений в сторону бензольного кільця. Фенол є слабкою кислотою. В цьому полягає головна відмінність фенолів від спиртів, які є неелектролітами.

Ізомерія

Можливі 2 типу ізомерії:

ізомерія положення заступників в бензольному кільці;

ізомерія бічного ланцюга (будови алкильного радикала і числа радикалів).

Номенклатура

За наявності декількох заступників початок нумерації визначає гідроксильна група і ці з’єднання розглядаються як похідні фенолу. Багато фенолів мають тривіальні назви (вказані в дужках), які зберігаються і в систематичній номенклатурі:

 

 

Застосування

• виробництво полімерних матеріалів

• виробництво барвників

• виробництво лікарських препаратів

• виготовлення парфумів і косметичних засобів

 

Охорона навколишнього середовища від промислових відходів, що містять фенол

Фенол – сильний антисептик, використовується як дезинфікуюча речовина в медицині. Особливо багато його витрачають для виробництва пластмас – фенопластів, а також барвників, лікарських речовин, фотографічних проявників.

Але треба зважати на те, що фенол вбиває не лише шкідливі мікроорганізми. Потрапляючи в довкілля, він згубно діє на флору і фауну. Тому виробництво і промислове використання фенолу тісно пов’язане з питаннями екології, з охороною природи від промислових відходів, що містять фенол. З цією метою застосовують різні методи: гази, що містять фенол, піддають каталітичному окисненню, видаляють фенол розчинниками тощо. Ведеться постійна робота з удосконалення цих методів. Так, великого значення набуває біохімічний метод, який забезпечує глибоке очищення стічних вод від фенолу. Перспективним є також обробка їх озоном. Запровадження таких методів очищення дає можливість перейти до замкнутих безвідхідних технологій з багаторазовим використанням промислових вод.

20 Фізичні та хімічні властиивості фенолів. Добування

Фізичні властивості

Фенол – безбарвна кристалічна речовина з характерним запахом. Під час зберігання він поступово окиснюється киснем повітря і набуває рожевого забарвлення. Фенол плавиться за температури 43 °С. Добре розчиняється в гарячій воді.

Фенол отруйний, при потраплянні на шкіру викликає опіки. Він всмоктується через шкіру і може викликати отруєння.

Хімічні властивості

1. кислотні властивості фенолів

 

 

2. реакції заміщення

• реакція нітрування

 

 

 

• реакції галогенування (Cl, Br)

 

 

• реакція сульфування

 

3. утворення простих ефірів

 

 

 

4. утворення складних ефірів

 

 

 

5. заміщення гідроксогрупи на галоген (протікає значно гірше, ніж у випадку спиртів)

 

 

 

6. відщеплення гідроксогрупи