Тема 11. Інформаційна безпека

Саме поняття "безпека" включає як складові:

1. інформаційно-комерційну,

2. юридичну,

3. фізичну безпеку.

Питання інформаційно-комерційної безпеки займають особливе місце і у зв'язку із зростаючою роллю інформації в житті суспільства вимагають особливої уваги. В умовах посилювання конкуренції успіх підприємництва, гарантія отримання прибутку всі в більшій мірі залежать від збереження в таємниці секретів виробництва, що спираються на певний інтелектуальний потенціал і конкретну технологію.

Напрямки інформаційної безпеки

Інформаційна безпека має кілька напрямків:

1. Один із таких напрямків – це система заходів, спрямованих на недопущення несанкціонованого доступу до інформації, несанкціонованої її модифікації або порушення цілісності. Цей напрямок часто називають Informational Security.

2. Другий напрямок інформаційної безпеки – це захист політичних, державних і громадських інтересів країни, захист загальних моральних цінностей, недопущення закликів до порушення територіальної цілісності, заборона інформації, яка включає ідеї війни, насилля, дискримінації і посягання на права людини.

3. Попередження розповсюдження відомостей, що становлять державну таємницю, а також відомостей з обмеженим доступом і інформації закритого типу, що переміщається через державний кордон.

Інформаційне забезпечення урядів, різноманітних державних органів, недержавних організацій та фірм визначається відповідно до їх потреб, у кожному конкретному випадку.

Понятие "безопасность" определяется как состояние защищенности жизненно важных интересов (Закон РФ,+УКР "О безопасности").

Основне поняття, інформаційна безпека визначається наступним чином.

Інформаційна безпека – це стан захищеності суспільства, держави, особистості, стан захищеності інформаційних ресурсів, які забезпечують прогресивний розвиток життєво важливих сфер суспільства.

До інформації, що захищається, відносять:

1. секретну інформацію (відомості, що містять державну таємницю).

2. конфіденційну інформацію (відомості, що містять комерційну таємницю, а також таємницю, що стосується особистого життя і діяльності громадян).

Таким чином, під інформацією, що захищається, розуміють відомості, на використовування і розповсюдження яких введені обмеження їх власником.

Інформація, що захищається, має відмітні ознаки:

1. засекречувати інформацію, тобто обмежувати до неї доступ, може тільки її власник (власник) або уповноважені ним на те особи;

2. чим важливий для власника інформація, тим ретельніше він її захищає. А для того, щоб всі, хто стикається з цією інформацією, що захищається, знали, що одну інформацію необхідно оберігати ретельніше, ніж іншу, власник визначає їй різний ступінь секретності;

3. інформація, що захищається, повинна приносити певну користь її власнику і виправдовувати сили, що витрачаються на її захист, і засоби.

Об'єктами захисту інформації виступають:

* документи,

* програми ЕОМ,

* ноу-хау,

* бази даних,

* тексти, на яких зафіксована інформація

* інші матеріальні носії інформації, захист яких передбачений державними нормативними актами, внутрівідомчими постановами та розпорядженнями, іншими спеціальними документами.

Власники інформації, що захищається

Відповідно до цього Власниками (власниками) інформації, що захищається, можуть бути:

· держава і його структури (органи). В цьому випадку до неї відносяться відомості, що є державною, службовою таємницею, інші види захищається інформації, що належить державі або відомству. У їх числі можуть бути і відомості, що є комерційною таємницею;

· підприємства, товариства, акціонерні суспільства (у тому числі і сумісні) і інші — інформація є їх власністю і складає комерційну таємницю;

· суспільні організації — як правило, партійна таємниця, не виключена також державна і комерційна таємниця;

· громадяни держави: їх права (таємниця листування, телефонних і телеграфних розмов, лікарська таємниця і ін.) гарантуються державою, особисті таємниці — їх особиста справа.

Слід зазначити, що держава не несе відповідальність за збереження лічнихтайн.

Інформація, що за змістом захищається, може бути розділена на

Ø політичну

Ø економічну

Ø військову

Ø розвідувальну

Ø контррозвідувальну

Ø науково-технічну

Ø технологічну

Ø ділову

Ø комерційну.

Захист інформації — є комплекс заходів, що проводяться власником інформації, по огорожі своїх прав на володіння і розпорядження інформацією, створенню умов, що обмежують її розповсюдження і виключають або істотно утрудняють несанкціонований, незаконний доступ до засекреченої інформації і її носіїв.

Захищається інформація, що є державною або комерційною таємницею, як і будь-який інший вид інформації, необхідна для управлінської, науково-виробничої і іншої діяльності.

Захист інформації — це діяльність власника інформації або уповноважених їм осіб по:

· забезпеченню своїх прав на володіння, розпорядження і управління інформацією, що захищається;

· запобіганню витоку і втраті інформації;

· збереженню повноти, достовірності, цілісності інформації, що захищається, її масивів і програм обробки:

· збереженню конфіденційності або секретності інформації, що захищається, відповідно до правил, встановлених законодавчими і іншими нормативними актами.

Інформаційна загроза -це сукупність факторів, які створюють небезпеку для конституційних прав і свобод особистості, державної таємниці, зберігання цінної для суспільства інформації, від несанкціонованого доступу і розповсюдження.

 

Інформаційна безпека в різних сферах має свою спеціфику:

· політична – ІБ стосується інформаційно-аналітичної діяльності дипломатичних представників і зовнішньо-економічних відомств;

· економічна – захист інформації у банківських системах та мережах зв‘язку, конфіденційної інформації від несанкціонованого доступу.

Об‘єктами захисту інформації є документи, програми ЕВМ, ноу-хау, бази данних, тексти та інші матеріальні носії інформації, захист яких передбачений державними нормативними актами, внутрішньовідомчими постановами, розпорядженнями та спеціальними документами.

Найбільш важливі види інформації, яких стосується ІБ є стратегічна інформація, соціально-еконмічна інформація, воєнна, наукова. Надання інформації на державному рівні повинно включати проблему ІБ. Кожна країна включає питання ро ІБ в компетенцію Національної безпеки.

Інформаційні загрози та їх різновиди

Розглядаються зовнішні і внутрішні загрози ІБ, а також заходи і засоби протистояння і боротьба проти несанкціонованого доступу до інформації.

Зовнішні загрози

· інформаційному простору;

· інформаційному суверенітету;

· внутрішній стабільності;

· діяльності державного або недержавного органів і фірм.

Внутрішні загрози

· національній безпеці;

· для впливу на свідомість суспільства;

· доступу до інформаційних ресурсів країни;

Насьогодні у світі розроблені спеціальні міжнародні інфориаційні операції, які називаютья інформаційними війнами, які здійснюються за допомогою спеціальних установ, дипломатичних представників у країнах перебування; спеціальних технологій, які включають в себе новітні досягнення у галузі інформації і комунікацій.

Приклади (інформаційних операцій):

· “Буря в пустелі”, “Грім в пустелі” в районі Перської затоки;

· “Відродження надії “у Сомалі;

· “Спільні зусилля” у Боснії та Герцоговині;

· “Автономія Албанії”;

· “Шторм на Гаваях”;

Інформаційна операція – це інформаційна підготовка суспільства до проведення певних дій: військового, економічного чи поліітичного втручання.

З точки зору інформаційної безпеки загрози поділяються на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх відносять такі заходи і засоби здійснення інформаційних операцій, наслідком яких є політичний, економічний вплив на інші держави, що здійснюється на основі новітніх інформаційних технологій.

Ідея інформаційної парасольки (див. статтю "Головна сила Америки – її інформаційні можливості") зараз замінює ідею ядерної парасольки і вважається одним із стратегічних напрямків впливу США на нейтральні держави, а також на держави певного блоку.

До інформаційної експансії можна віднести поширення сфери впливу ТНК у певному регіоні з метою конкуренції, завоювання інформаційного ринку і одержання прибутків від видів інформаційної діяльності.

Інформаційна війна

Інформаційні війни здійснюються для забезпечення політичних, економічних інтересів політичних партій, урядів, політичних рухів для реалізації влади і реалізації національних інтересів на території іншої держави або в окремих регіонах.

Інформаційна війна має також іншу назву – "інформаційна операція" і застосовується з метою пропаганди ідей масованого впливу на громадську думку, а також для вивчення реакції міжнародного співтовариства на ті чи інші прогнозовані рішення.

Інформаційна війна має два аспекти (два види забезпечення):

· технологічний аспект;

· ідеологічний аспект.

З точки зору технічного забезпечення мова йде про те, що у визначений час приводяться в дію програмні віруси, логічні бомби, закладені у пам'яті інформаційних комп'ютерних мереж. Вони здатні зруйнувати і знищити програми управління, бази даних, а також зруйнувати і знищити рахунки у зарубіжних банках, заглушити теле- і радіомовлення у певному регіоні, припинити діяльність армійських пунктів зв'язку і управління.

До ідеологічного аспекту відносять ідеологічну обробку населення, яка призводить до нестабільності політичної ситуації у країні, до дезорієнтації населення і спричинення паніки. Спеціалісти свідчать, що навіть незначне проникнення інформації з метою забезпечення операції веде до значних матеріальних наслідків і до забезпечення інтересів більш розвинутої країни. Крім того, масований вплив інформації на громадську думку приводить до спокійного ставлення до агресивних кроків і навіть воєнних дій.

Через засоби комунікації при здійснення інформаційних операцій впливають на міжрегіональні протиріччя, розпалюють міжетнічну і міжнаціональну підозрілість, створюють комплекс меншовартості.

Усі міжнародні інформаційні операції поєднують в собі кілька різних засобів їх здійснення: психотехнології, інформаційна інфраструктура, комп'ютерне забезпечення, вплив на міжнародну думку.

До важливих компонентів інформаційної війни належить інформаційне забезпечення держави у міжнародних інформаційних потоках.

Інформаційна інтервенція – це тенденційна інформація, коли розповсюджується через системи зв'язку суб'єктивні факти та суб'єктивна інформації, які впливають на суспільну думку і прийняття рішень в іншій державі.

В рамках інформаційної інтервенції здійснюють маніпулювання інформацією для досягнення мети.

Інформаційний тиск – один із видів інформаційних загроз, який застосовується для розв'язання міжнародних проблем, для попередження міжнародних конфліктів або для того, аби змусити державу, що порушує міжнародні правила, увійти в міжнародне правове поле.

Інформаційний тиск застосовується як прийом превентивної дипломатії.

 

Джерела інформації

1. Абдеев Р. Философия информационной цивилизации. - М., 1994.

2. Арсеєнко А. Глобалізація чи поляризація: що чекає світ // Урядовий кур’єр. – 2000. – № 75. – С. 5.

3. Арский Ю.М., Черный А.И. Информационные ресурсы для устойчивого развития общества // Международный форум по информации и документации. - 2000. - №1. - С.3-9.

4. Бангеманн М. Європа і глобальне інформаційне суспільство: рекомендації для Європейської Ради ЄС. Європа на шляху до інформаційного суспільства. - К., 2000.

5. Бизоньо П. Пачи A.M. Европейское сообщество и роль информации: цели, исследовательские программы и деятельность в 1994-98 годах // Международный форум по информации и документации. - 1994. - Т. 12.

6. Браккер И.В., Куйбышев Л.А. На пути к открытому информационному обществу. Российские учреждения и организации культуры в Европейских проектах // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: Новые технологии и новые формы сотруд­ничества: Труды восьмой международной конференции "Крым 2001" – Т. І. – М., 2001. - С.42-48.

7. Братченко И. А. Мифы и реалии информационного общества: вверх по лестнице... - СПб., 2001.

8. Вайшартен Ф. Основи федеральної інформаційної політики: Погляд Конгресу США. - К., 1996.

9. Виноградов В.А. “Информация как глобальная проблема современности”. – М., 1989.

10.Власенко H. А та ін. Україна на шляху до інформаційного суспільства: проблеми і здобутки. Інф.-аналіт. огляд / Власенко Н.А., Зорько С.В., Сиротим М.Р; Нац. Ін-т стратегій, досліджень. - К., 1995.

11.Глобализация и неравномерность мирового развития // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. - № 3. – С. 40.

12.Глобалізація і безпека розвитку. Монографія / Білорус О.Г., Лук'яненко Д.Г. та ін.; керівн. авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білорус. – К., 2001.

13.Глобальні трансформації і стратегії розвитку: Монографія / Білорус О.Г., Мацейко Ю.Г., Гончаренко А.Н. та ін. - К., 2000.

14.Голберг С. Доступність інформації для громадськості: Доповіді про свободу. - К., 1995.

15.Гондюл В.П. Міжнародна інформація: Текст лекції. - К., 1997.

16.Гордукалова Г.Ф., Юдина Л.А. Мониторинг документального потока для информационной диагностики прогнозируемых объектов. – М., 1991.

17.Гринберг И. Информационная парадигма современной цивилиза­ции. Монография. - СПб., 2000.

18.Гринберг И. Информационная парадигма современной цивилиза­ции. Монография. - СПб., 2000.

19.Дайзард У. Наступление информационного века. Новая техно­кратическая волна на Западе. - М.: 1988.

20.Денисов Ю.К. Информация, мировое развитие и ООН. - М.,1994.

21.Европейская научно-исследовательная программа по инфор­мационным технологиям ЭСПРИТ. - М., 1997.

22.Ермишина Е.В. Международный обмен информацией. Правовые аспекты. - М., 1989.

23.Ефективна інформаційна робота. - К., 1998.

24.Зернецька О. Глобальний розвиток масової комунікації і міжнародні відносини. - К., 1999.

25.Зернецька О.В. Нові підходи ООН у галузі комунікацій. ООН в системі міжнародних відносин. - К., 1995.

26.Ермилина Е.В. Международной обмен информацией. Правовые аспекты. - М., 1989.

27.Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы. М., 2000.

28.Информационные войны и психологические операции - К., 1999.

29.Іванов В.Ф. Теоретико-методологічні основи вивчення змісту масової комунікації. - К., 1996.

30.Інформаційні технології. Нормативна база. – К., 2005.

31.Інформація і бібліотеки у Британії // Британська Рада в Україні. -К., 1998.

32.Конина М.Ю. Источники информации о фирмах. - М., 1995.

33.Константинов О.Д. Информационная деятельность ООН // США: экономика, политика, информация. - М., 1997. - №6.

34.Копылов В.А. Информационное право. - М., 2002.

35.Кормич Б.А. Інформаційна безпека: організаційно-правові основи: Навч. посібник. – К., 2004.

36.Коротаєв С.Р.Правові аспекти інформаційного поля України // Національна інформаційна політика. Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 1997. - Вип 3., част. 2. - С. 58-61.

37.Коротченя М.И., Белоусов Ю.И., Паныийн Б.Н., Щербаков Ю.А. Концептуальные подходы и основные направления по формирова­нию информационного пространства государств-участников СНГ. - Минск, 1995.

38.Косолапов Н. А. Глобализация: сущностные и международные политические аспекты // Мировая экономика и международные отношения. – 2001. - № 3.

39.Крутских А., Федоров А. О международной информационной безопасности // Международная жизнь. - 2000. - № 2. - С. 37-48.

40.Литвиненко О.В. Інформаційна безпека Європи. – К., 1999.

41.Литвиненко О.В. Інформаційний простір як чинник забезпечення національних інтересів України. - К., 1998.

42.Макаренко Е.А. Міжнародна інформація: Підручник для вузів. - К.. 2001.

43.Макаренко Є.А. Актуальні проблеми міжнародної інформації. - Рівне: РІС КІСУ, 2001.

44.Макаренко Є.А. Динаміка політики європейських спеціалізованих та неурядових інституцій в галузі комунікації // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2001.-Випуск 27. - Частина ІІ. - С. 190-219.

45.Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика (за матеріа­лами П'ятої конференції «Інформаційне суспільство - виклик для Європи» Комітету Міністрів Ради Європи з інформації. Салоніки, Греція. 1997 рік) // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1998. - № 8. - С. 3-42.

46.Макаренко Є.А. Європейська комунікація у контексті глобального міжнародного розвитку // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 1999. - № 11. - С. 69-72.

47.Макаренко Є.А. Європейське інформаційне суспільство: виклики XXI століття для країн Центральної та Східної Європи // Вісник Київського університету. Міжнародні відносини. - 2000. - № 17. -С. 64-77.

48.Макаренко Є.А. Ідеологія інформаційного суспільства та правові проблеми інформаційного поля //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1999. - Випуск 14. - Частина І. - С. 178-200.

49.Макаренко Є.А. Інформаційна політика ЮНЕСКО і політичні та правові проблеми міжнародного інформаційного поля // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1999. - Випуск 13. - Частина І. - С. 146-174.

50.Макаренко Є.А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО. - К., 2001.

51.Макаренко Є.А. Міжнародна інформація і репортерське спілкування. - К., 1997.

52.Макаренко Є.А. Міжнародна інформація: Підручник для вузів. - К.. 2001.

53.Макаренко Є.А. Міжнародна політика міжнародних організацій у галузі комунікацій // Вісник Київського університету міжнародних відносин. - Вип. 10. - К., 1998. - С.57-66.

54.Макаренко Є.А. Міжнародні інформаційні відносини: Монографія. К., 2002.

55.Макаренко Є.А. Політичні стратегії інформаційного суспільства: специфіка національних моделей // Актуальні проблеми між­народних відносин. - 2000. - № 22. - Частина І. - С. 202-210.

56.Макаренко Є.А. Проблемний аналіз концепцій регіональної та національної інформаційної політики // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 1999. - № 15. - С. 168-199.

57.Макуха С. М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації. – Х., 2003.

58.Мартин Г., Шумман X. Западня глобализации / Пер. с нем. – М., 2001.

59.Маслов С. Негативні наслідки глобалізації економіки (світові та вітчизняні тенденції) // Економіка, фінанси, право. – 2000. - № 8.

60.Масмуді М. Новий міжнародний порядок в галузі інформації і комунікації. Міжнародна комісія з дослідження проблем комуні­кації. - Париж, ЮНЕСКО, 1978.

61.Мелюхин И.С. Информационное общество: истоки и проблемы. - М.: МГУ, 1999.

62.Основи інформаційного права України: Навч. посіб. / За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельника. – К., 2004.

63.Основи масової інформаційної діяльності: Підручник / А.З. Москаленко, Л.В. Губерський, В.Ф. Іванов. - К., 1999.

64.Оуэне У., Най Д. Главная система Америки - ее информационные возможности. - М., 1998.

65.Почепцов Г.Г. Коммуникативные технологии 20-го века. - М., К., 2000.

66.Почепцов Г.Г., Чукут С.А. Інформаційна політика: Навч. посіб. — К., 2006. - 663 с.

67.Права людини та інформація: Зб. наук. праць. – К., 2001.

68.Радионов И.И. Основные характеристики рынка инфор­мационных услуг развитых капиталистических стран / МЦНТИ. - М., 1990.

69.Расторгуев С.П. Информационные войны. - М., 1997.

70.Руга В.О. Информационная поддержка антикризисной компании. - М., 1998.

71.Сущук О.А. Міжнародні інформаційні системи: Навчальний посібник. - К., 1999.

72.Тетт У. Информационная работа стратегической разведки. - М., 1997.

73.Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление. -М.: Логос, 2001.

74.Чинники ескалації загроз інформаційній безпеці України // Національна безпека і оборона. – 2001. - №1.

75.Шлыкова О.В. Интернет - ресурсы и услуги в социокультурной сфере: Учебное пособие. - М., 2000.

76.Ярочкин В. Коммерческая информация фирмы. - М., 1998.

77.Ярочкин В.И. Информационная безопасность. – М., 2000.

Ресурси Інтернет

1. Ільченко-Сюйва Л., Пильгун Л., Скіп А. Джерела Internet. Довідник. - К.: Вид-во "К.І.С.", 2002. - 232 с.
2. http://www.mfa.gov.ua/ - веб-сайт Міністерства закордонних справ України (інформація про МЗС, посольства, консульства, постійні представництва та місії України; останні новини МЗС, прес-релізи щотижневих брифінгів, заяви МЗС тощо).
3. http://www.rada.gov.ua/ - інформаційно–пошукова система законодавчих і нормативних документів України.
4. http://www.niss.gov.ua/ - сайт Національного Інституту стратегічних досліджень (Україна).
5. http://www.rainbow.gov.ua/ - сайт РНБОУ.
6. http://www.inb.gov.ua/ - сайт Інституту національної безпеки при РНБОУ.
7. http://www.aries.eu.int/ - європейські інформаційно-аналітичні центри.
8. http://www.un.org/ - сайт ООН.
9. http://www.unesco.org/ - сайт ЮНЕСКО.

10. http://www.cia.org/ - сайт ЦРУ.

11. http://www.europa.eu.com/ - сайт ЄС.

12. http://www.cnn.com/ - новини СNN.

13. http://www.reuters.com/ - сайт Рейтерс.

14. http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ - українська служба ВВС.

15. http://www.eurasia.org.ru/ - європейські інформаційно-аналітичні центри.

16. http://www.garant.ru/ - правові інформаційні системи Росії.

17. http://www.inf.kiev.ua/ - ділова Україна.

18. http://www.infoart.ru8000/misc/news/obzori.htm/ - огляд преси.

19. http://www.isi.gov.uk/ - матеріали ЄС і РЄ.

20. http://el.visti.net/ - каталог українських Wеb – ресурсів.

21. http://weblist.gu.net/ - каталог українських Wеb – ресурсів.

22. http://www.security.com.ua/ - інформація про новітні розробки в галузі технології систем безпеки інформації в Україні та за кордоном.

23. http://www.spy.kiev.ua/ - сайт про захист інформації, електронну розвідку, безпеку.

24. http://www.triton.kiev.ua/ - сайт з проблем захисту інформації.

25. http://www.trader.relc.com/ - інформаційно-довідкова система.

26. http://www.whoiswho.com.ua/ - каталог “Хто є хто на ринку інформаційних технологій України”.

27. http://www.csr.ru/ - сайт центру стратегічних розробок Росії.

28. http://www.inion.ru/ - сайт Інституту пошуку інформації РАН.

29. http://www.pr-chance.kiev.ua/ - сайт про прийоми журналістики та методи вирішення деяких задач PR.

30. http://www.whites.com.ua/ - PR в державних органах.

31. http://www.nau.kiev.ua/ - нормативні акти України українською, російською, англійською мовами.

32. http://sibtel.ru/ - інформаційно-аналітичні центри Росії.

33. http://ain.online.com.ua/ - агенція Інтернет-новин.

34. http://ukrnews.kiev.ua/ - новини інформаційних технологій.

35. http://www.uatoday.net/ - перша українська Інтернет-газета.

36. http://www.expressinform.com/ - оперативна політична, економічна, законодавча інформація по Україні.

37. http://www.uniar.com.ua/ - сайт інформаційної агенції УНІАР, огляд преси, розсилка прес-релізів.

38. http://www.interfax.com.ua/ - сайт інформаційної агенції Інтерфакс-Україна.