Стан культури в Україні у 30-ті роки.

У 1930-ті роки в центрі уваги влади продовжувало залишатися питання про подолання неписьменності серед дорослого населення. До шкіл лікнепу в ці роки було залучено 1,5 млн. неписьменних. У 1936 році було утворено вечірні школи для дорослих. І вже в 1939 році, згідно з переписом населення, було зареєстровано лише 15 % неписьменних віком до 50 років.

Реформування загальноосвітньої школи відбувалося в напрямку уніфікації та ідеологізації, посилення русифікації. Політико-ідеологічний вплив на учнівську молодь забезпечувався діяльністю дитячих та молодіжних організацій – Всесоюзною піонерською організацією ім. Леніна та ВЛКСМ – ЛКСМУ.

,, Фронт боротьби зі шкідництвом і контрреволюцією’’ проорав чорну прірву і через педагогічну ниву. За заявою наркома освіти В. Затонського в системі освіти працювало 30-40 %,,класово ворожих елементів’’, від яких необхідно позбавитися найрішучішим способом. І справді, учительство найбільше постраждало від сталінських репресій.

Значне зростання промислового будівництва і виробництва потребувало підготовки фахівців. Збільшилася кількість вищих навчальних закладів, технікумів. За роки двох перших п’ятирічок вищі навчальні заклади і технікуми підготували 306 тис. спеціалістів, що майже дорівнювало кількості спеціалістів в усій дореволюційній Росії.

Всеукраїнську Академію наук (ВУАН) було поставлено під контроль державно-партійного керівництва. Було ліквідовано відділи, секції, кафедри, комісії і ВУАН перетворилася на асоціацію окремих науково-дослідних інститутів, підпорядкованих Президії ВУАН.

Українські вчені зробили значні відкриття в галузі фізики, математики, хімії, біології,географії, техніки. Плідно працювали над розробкою проблем історії України М. Грушевський, М. Слабченко, лінгвістики і літературознавства – М. Возняк, А. Кримський (фото зліва направо).

Партійно-радянське керівництво прагнуло пролетаризувати,,культурний фронт’’ – літературу і мистецтво - відповідно до завдань соціалістичного будівництва, встановивши тотальний контроль над творчістю митців слова і пензля. У червні 1934 року, на Першому з’їзді письменників України, було сформовано Спілку письменників України з метою,, колективізації ’’ творчої праці письменників. Більшовицький режим прагнув використати авторитет красного письменництва для зміцнення своєї влади і посилення ідеологічного впливу на український народ. Схожі процеси відбувалися і в живописі, графіці, скульптурі, кіно, театральному мистецтві.

Та і український культурний фронт було визнано політично небезпечним. Тільки потягом 1933-1934 рр. було заборонено понад 200,,націоналістичних’’ творів українських письменників. Безневинними жертвами сталінських репресій стали близько 500 письменників України, велика кількість художників, театральних митців, режисерів.

Одним з головних ворогів народу визнавалася релігія. Й. Сталін оголосив другу п’ятирічку,,п’ятирічкою знищення релігій’’. Реквізовувалися церковні цінності, руйнувалися храми – перлини світової архітектури. Тисячі культових споруд стояли пустками чи були перетворені на склади, клуби, музеї і навіть в’язниці.

Репресії захопили 4 митрополитів, 23 єпископів, 2000 священників (на кінець 1933 року в Україні залишилось 200 священників). Було знищено Українську автокефальну православну церкву – одну з основних національно-духовних інституцій, виплеканих у ході національно-визвольних змагань 1917-1921 рр.

Пануючий державний атеїзм спричинив глибокі моральні деформації в суспільстві, ріст бездуховності. Утверджувався,, соціалістичний реалізм’’ – примітивізація культури.

Поміркуємо. ,,Для Сталіна було важливим знищити не форму, а душу, внутрішню ідейну сутність кожного народу’’. З погляду сьогодення, чи вдалося йому це зробити?

Висновки.

Домашнє завдання. Опрацювати відповідний матеріал підручника. Підготувати реферативні повідомлення та запитання для обговорення до уроку-семінару,,Сталінська індустріалізація України’’.