Госпóдь клы′чэ Пáвла в Макыдóнію
Госпóдь клы′чэ Пáвла в Макыдóнію
8. Мынýвшы Мы′сыю, прышлы′ воны′ в Троáду.
9. І булá вночí об’я′ва ля Пáвла: пы′рыд йім появы′вся ня′кый чоловíк, макыдоня′нын, і просы′в ёгó, говóрачы: «Прыды′ в Макыдóнію і поможы′ нам».
10. Пóсля гэ′тыйі об’я′вы (гэ′того выдíння) мы одрáзу рышы′лы йты в Макыдóнію, догадáвшысь, шо гэ′то клы′кав нас Госпóдь проповíдуваты там.
Пáвэл і Сы′ла в Макыдóнійі
11. То отпрáвывшысь с Троáды, мы прыбулы′ прóсто в Самофрáкыю, а на дрýгый дэнь в Ныáполь,
12. а стыль в Пылы′пы: гэ′то пэ′ршэ мíсто в туй чя′сті Макыдóнійі, колóнія. В гэ′тым мíсты мы пробулы′ кы′лько днів.
13. А в дэнь субóтній мы вы′йшлы за мíсто до рыкы′, як полагáйіцьця, збырáлысь молы′тысь, і сíвшы, говоры′лы з бабáмы, шо зобрáлысь.
14. І слýхала однá молоды′ця з мíста Фыаты′р, по ймэ′нню Лíда, шо торговáла баграны′цямы, вонá вíрувала в Бóга. І Госпóдь откры′в юй сэ′рцэ слýхаты тóе, шо говоры′в Пáвэл.
15. А як вонá охрысты′лась і йійí всі вдóма, то просы′ла нас, кáжучы: «Раз вытэ′ прызнáлы мынэ′ вíрныю ля Гóспода, то прыдíтэ в мою′ хáту і жывíтэ». І вговоры′ла нас.
Пáвэл і Сы′ла в тюрмí
16. Трáпылось так, як мы йшлы на одумы′снэ мíсьце молы′тысь, то судосы′лы однý служя′нку, в якýй був вíшчый дух і якáя, гадáючы, давáла вылы′кый дохóд свойíм господаря′м.
17. Йдýчы за Пáвлом і за нáмы, вонá вы′крыкнула: «Гэ′ты лю′дэ – рабы′ Гóспода Всэвы′шнёго, якы′йі открывáють нам дорóгу ратýнку».
18. Гэ′так вонá робы′ла мнóго дён. Пáвловы тóе надойіло і вин сказáв дýховы: «Ймэ′ннем Ісýса Хрыстá прыкáзую тобí: вы′йды з йійí». І дух одрáзу вы′йшов.
19. Тоды′ йійí господарí, пубáчывшы, шо пропáла нáджа на прыбýток од йійí, схваты′лы Пáвла й Сы′лу і поволоклы′ йіх на пляц до начя′льнікув.
20. І прывíвшы йіх до воевóдэй, сказáлы: «Гэ′ты лю′дэ іудéйі, воны′ баламýтять нáшэ мíсто.
21. Воны′ гýчять обы′чаям (звы′чаям), якы′йі нам, ры′млянам, нымá чогó прыймáты і прыдэ′ржуватысь йіх».
22. Нарóд гэ′так сáмо настрóйівся прóтів йіх, а войівóды, зорвáвшы з йіх одэ′жу, прыказáлы бы′ты йіх кыя′мы.
23. Збы′вшы йіх, посады′лы в тюрмý і прыказáлы тюрэ′мному вартовóму, шоб дóбрэ йіх пылновáв.
24. Мáючы такы′й прыкáз, вин повкыдáв йіх в сáму сырíдню тюрэ′мну комóру, а нóгы йíхы повшчíмлював в колы′дку.
25. Пуд пи′вноч Пáвэл і Сы′ла молы′лысь і спывáлы, прославля′ючы Бóга, а тюрэ′мшчыкы слýхалы йіх.
26. Рáптом стрáшно затраслáсь зымня′, шо аж хундáмэнт в тюрмí захытáвся. Одрáзу поочыня′лысь всі двэ′ры і у всіх поспадáлы кандалы′.
27. А тюрэ′мный стóрож, прочнýвшысь і пубáчывшы, шо двэ′ры в тюрмí очы′няны, вы′йнявшы мычя′, хотíв собí смэрть зробы′ты, подýмавшы, шо тюрэ′мшчыкы повтыкáлы.
28. Алэ′ Пáвэл гýчно сказáв: «Ны робы′ собí ныя′кого зла, бо всі мы тут».
29. Вин попросы′в выднá, вбіг в тюрмý і, лёкотячы′, прыпáв до Пáвла й Сы′лы.
30. І вы′вёвшы йіх стыль, сказáв: «Господарí мойí! Шо мынí робы′ты, шоб вратовáтысь?»
31. А воны′ сказáлы: «Вíруй в Гóспода Ісýса Хрыстá, і вратýйісься ты і твоя′ дóма».
32. І гучы′лы слóву Госпóднёму ёгó і всіх, хто був в ёгó в хáты.
33. І забрáвшы йіх в тýю годы′ну нóчы, вин пырымы′в йім рáны і одрáзу охрысты′вся сам і всі ёгó домáшны.
34. І прывíвшы йіх в свою′ хáту, запросы′в до столá, і був рад і сам, і всі ёгó домáшны, шо ввíрувалы в Бóга.
|