Богобоязлы′вый Корны′ло
Глава 10
Богобоязлы′вый Корны′ло
1. В Кысáрыйі був оды′н чоловíк, по ймэ′нню Корны′ло, сóтнік с полкá, шо звáвся Італíйськым,
2. наби′жный і богобоязлы′вый з усэ′ю свэ′ю сымнéю, вин робы′в мнóго мы′лості лю′дюм і зáвшы молы′вся Бóгу.
3. Вин в выдíнні дóбрэ бáчыв кóло дывя′тыйі годы′ны дня Бóжого Анё′ла, якы′й ввыйшóв до ёгó і сказáв: «Корны′ло!»
4. А вин, гля′нувшы на ёгó і злякáвшысь, сказáв: «Шо, Гóсподы?» Анё′л отказáв ёму: «Молíтвы твойí і даровáнне твоé напомынулы про тыбэ′ ля Бóга.
5. То от, пошлы′ людэ′й в Іóныю і поклы′ч чы′рыз йіх Сы′мона, шо зовэ′цьця Пытрóм.
6. Вин госты′ть в ня′кого Сы′мона чэ′мбара, хáта якóго кóло мóра; вин скáжэ тобí такы′йі словá, якы′мы вратýйісься і ты, і вся твоя′ дóма».
7. А як Анё′л, шо говоры′в с Корны′лом, одыйшóв, то вин, поклы′кавшы двох свойíх слуг і пожóнного солдáта с тых, шо булы′ пры ёмý,
8. і росказáвшы йім про всэ, послáв йіх в Іóныю.
Выдíнне Пытрá
9. На дрýгый дэнь, як воны′ йшлы і вжэ булы′ блы′зько кóло мíста, Пытрó кóло шóстыйі годы′ны зайшóв на вэрх хáты, шоб помолы′тысь.
10. І зробы′лось так, шо вин зголоднíв, схотíв йíсты. То пóкы ёмý шыховáлы, то ёгó пройнялó, шо був бы сам ны свий.
11. І бáчыть вин рошчы′нянэ нэ′бо, і до ёгó спускáйіцьця нíшо такóе, бы вылы′кый насты′лнык, прыв’я′заный за шты′ры рóгы, і опускáйіцьця на зэ′мню.
12. І в ёмý булы′ вся′кы штыронóгы зымны′йі, звірí, гадыннé і птушкы′ ныбэ′сны.
13. І одозвáвся гóлос до ёгó: «Встань, Пытрó, зарíж і йіж!»
14. Алэ′ Пытрó сказáв: «Не, Гóсподы, я ны′ґды ны йів ныц нычóгого і нычы′стого».
15. На гэ′тэ гóлос дрýгый раз казáв до ёгó: «Шо Биг очы′стыв, тогó ты ны лычы′ нычы′стым».
16. Гэ′тэ зробы′лось тры разы′. Знов всэ пуднялóсь на нэ′бо.
|