Пáвэл і Варнáва ідýть до язы′чнікув
42. А як стáлы выхóдыты воны′ з іудéйського хрáма, то язы′чнікы стáлы йіх просы′ты, шоб воны′ гэ′тэ сáмэ говоры′лы і в дрýгу субóту.
43. А як лю′дэ розыйшлы′сь с хрáма, то мнóго іудéюв і тых, хто булы′ язы′чнікамы, алэ′ стáлы почытáты Бóга, пошлы′ с Пáвлом і Варнáвыю, якы′йі, говóрачы з йíмы, вговáрувалы, шоб воны′ оставáлысь пры Бóжуй лáсцы.
44. В дрýгу субóту зобрáлось почтí всэ мíсто слýхаты Бóжэ слóво.
45. А іудéям, як воны′ пубáчылы ты′лько людэ′й, стáло нáдто завы′дно, і воны′ стáлы обговáруваты і пырэ′чыты томý, шо говоры′в Пáвэл.
46. Тоды′ Пáвэл і Варнáва одвáжно сказáлы: «Проповíдуваты слóво Бóжэ трэ′ба булó вам пэ′ршым; алэ′ як вытэ′ откáзуйітэсь од ёгó і сáмы сыбэ′ рóбытэ ныдостóйнымы вíчного жы′ття, то от мы говоры′тымо з язы′чнікамы.
47. Бо такýю зáповыдь дав нам Госпóдь: «Я постáвыв тыбэ′ за свíтача ля язы′чнікув, шоб Ты був ратýнком аж до крáю зымнí.» (Ісаія 49, 6).
48. Язы′чнікы, чýючы гэ′тэ, раднíлы і прославля′лы слóво Госпóдне. І всі, хто був назнáчаный на вíчнэ жы′тте, увíрувалы.
49. І слóво Госпóдне пошыря′лось по всёмý крáю.
50. Алэ′ іудейі, пудбухтóрывшы наби′жных і пожóнных молодыцéй і сáмых почóтных в мíсты людэ′й, сколоты′лы напáсть на Пáвла і Варнáву і вы′гналы йіх с свойíх місьць.
51. А воны′, обтрíсшы на йіх пыл с свойíх ныг, пошлы′ в Ікóнію.
52. А учынікы′ охваты′лысь рáдосьцю і Дýхом Святы′м.
|