Основні положення М. д., основні інституційні зміни в М.д.

Опора (Європейське Співтовариство)

Перше, що треба відмітити це нові спільні політики в рамках 1 опори: (в док. Вони не називаються спільні політики). Привожу текст оригіналу:

 

"Статья 3. Для достижения провозглашенных в статье 2 целей деятельность Сообщества, осуществляемая в соответствии с условиями и сроками, которые предусмотрены настоящим Договором, включает:

1. отмену таможенных пошлин;

2. общую торговую политику;

3. внутренний рынок;

4. меры, касающиеся въезда и передвижения лиц на внутреннем рынке;

5. общую политику в сферах сельского хозяйства и рыболовства;

6. общую транспортную политику;

7. установление системы, предотвращающей нарушения на внутреннем рынке;

8. политику в социальной сфере, включая деятельность Европейского социального фонда;

9. экономическое и социальное сплочение;

10. политику защиты окружающей среды;

Друге – інституційні зміни. Як вже зазначалось, «Союз має єдину.інституційну структуру» (ст..3), Вона виглядає наступним чином:

Задачі, які покладені на Союз виконуються наст. органами: (ст137-)

    Європейська Рада, складається з глав держав та урядів + Голова Комісії.Збирається 2 р. на рік.

1. - Європейским парламентом, складається з представників держ. членів. Обирається на 5 р. (Зазнав найбільших змін: 1.перестає бути лише консультативним органом, приймає участь в прийнятті рішень. Це так –звані «спільні рішення» Ради і ЄП.Таким чином маємо три форми діяльності ЄП: «»спільне рішення», співробітництво, консультації.2. Розширення повноважень в бюджетній сфері (бюджет рівноправно розглядається в Раді і ЄП. 3. Розширення повноважень при формуванні Комісії. Перед тим як Голова К. та її члени будуть призначені державами, потрібно отриати вотум довіри від ЄП.))

- Радою, представники держ.членів на міністерському рівні. Голова Ради назначається кожні 6 місяців в порядку ротації (Міністрів),

- Комісією 17 членів, обирається на 5 р.

- Судом європейского співтовариства, 13 членів

нове - Палатою аудиторів 12 членів, обираються Радою (створена ще в 1975р., АЛЕ в М.Д. це п’ятий інституційний ревізійний орган.).

нове + створення Погоджувального комітету (складається з членів Ради та ЄП за участі Комісії.Мета: досягнення згоди щодо спільного проекту між органами.)

нове 2. + Економічний та соціальний комітет та Комітет регіонів, що виконують консультативнц функцію для Ради та Комісії 

нове + посада Омбудсмана, якого призначає ЄП (для посилення захисту прав громадян ЄС)

нове Стаття 4a. Закладено подальше створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) та Європейський центральний банк (ЄЦБ)

нове + створення Європейського інвестиційного банку

нове + заснування Економічного і валютного Союзу. План створення ЕВС розбитий на 3 етапи:

1. Підготовчий етап.( до 1993р .) Передбачає: лібералізація фін.ринку, координація екон.політики, співробітництво між центр.банками держ.- членів.

2. (з січня 1994р.) Передбачає: формування Європейського Валютного Інституту (ЄВІ), уникнення надмірного держ. дефіциту (3% від ВВП) почати процес автономізації Центр.банків.

3. (з січня 1999р.) Передбачає: прийняття більшістю держав належних критеріїв і прийняття стосовно цього Радою рішення, заміна ЄВІ на ЄЦБ, котрий незалежний від інститутів та урядів ЄС, перехід до єдиної європейської валюти (не погоджуються ВБ, Данія.)     

Опора СЗПБ

«Домаастрихтський» період: ця форма співпраці поширювалась лише на членів ЗЄС.

1982- зустріч Міністрів оборони та ЗП Франції й ФРН.Рішення про створення спільної Комісії з питань безпеки та оборони

1983- Штутгарська декларація. Декларується бажання перетворити Європейське співтовариство на Євр.Союз з компетенцією в «політичних та економічних аспектах безпеки» (офіційно введено в дію ЄЄА)

1984- Римська декларація (в основі пропозиція ФРН та Франції). Утворення 3-х агентств: контроль над озброєнням, безпеки й оборони, співробітництво в сфері вироб-ва озброєнь

Важливо: до Маастрихту фактично НЕМАЄ спільної політики оборони, хоча спільна політика безпеки була присутня. 

 

М.Д. надав право ЄС проводити «спільну ЗП та політику у сфері безпеки, в тому числі політику у сфері спільної оборони». Основні принципи і загальні напрями спільної зовнішньої політики мають визначатись на засіданні Європейської Ради. Рішення щодо зовнішньо політ. питань приймаються одностайно, проте перелік особливих питань для ЄС що потребують «спільних дій» приймаються кваліфікованою більшістю. Визначено місце ЗЄС: «…ЄС вповноважує ЗЄС розробляти та впроваджувати рішення та дії ЄС, що стосуються питань оборони» Головні напрями, в яких застосовуються спільні заходи:

- Процес ОБСЄ

- Розробка, контроль та нерозповсюдження яд. зброї.

- Економічні аспекти безпеки (напр..контроль за експортом озброєнь.)

Групи інструментів СЗПБ:

- Співробітництво між держ.-членами та прийняття декларацій

- Формування спільних позицій

- Узгодження спільних дій (використання збройних сил автономно та в рамках НАТО чи ОБСЄ).

Попри все, практичне використання СЗПБ є досить обмежене. Тут заважають позиції окремих держав:

ВБ, Данія, Нідерланди: проти поглибленого інституційного будівництва ЄС (Шенген, ЕВС, СЗПБ), відсутність Данії серед країн-членів ЗЄС (Данія, Ірландія,Австрія, Фінляднія, Швеція- спостерігачі.), традиційна орієнтація на США та НАТО на противагу створення франко-нім.осі, включення до ЄС нейтральних держав, як Фінляндія, Австрія та Швеція.