Світогляд і філософія. Головні теми філософських роздумів.

У перекладі з давньогрецької слово «філософія» означає «любов до мудрості». Лю­дину, яка добре знає свою справу, ми називаємо «обізнаний фахівець». Філософію пов'язують саме із світоглядом, часто називають його основою. Щоб така характеристика філософії стала зрозумілою, потрібно розібратися в тому, яке місце у системі людських знань та поглядів на життя посідає світогляд, а яке — філософія.На відміну від окремих наук філософія ви­вчає не окремі сфери буття, а світ як цілісність.

Сукупність знань, необхідних для розумного керівництва ді­яльністю суспільства і людини, можна уявити у вигляді пірамі­ди, яку поділено на кілька рівнів таким чином, що кожен вищий її рівень обґрунтовує успішне використання знань нижчого рівня.

Аналізові світогляду, проясненню даного поняття філософи України приділяли пильну увагу, особливо починаючи з 80-х років. Добре відомі праці В.І.Шинкарука, В.П.Іванова, М.В.Поповича та інших. Основна помилка у тлумаченні даного феномена, яка трапляєть­ся іноді в літературі, криється в ототожненні світогляду із знанням. Проте зв'язок світогляду із знанням не оз­начає їхньої тотожності: якби це було так, то не важко було б проінформувати людину або соціальну групу і без духовної кризи, без тяжкої внутрішньої муки сфор­мувати світогляд. Це — просвітительський погляд, в основу якого покладено уявлення про те, що є загальні закони буття, відомі філософії, а знання цих законів і складає світогляд, тобто є сукупністю цілісних уявлень про світ та місце людини в цьому світі. Однак світо­гляд не є лише сукупністю знань про світ, це, швидше, своєрідний синтез видів знань і різноманітних смислів осягнення світу людиною, проекція особистісних влас­них проблем, інакше кажучи, це не вищий процес засво­єння готового знання, а внутрішня робота і само здобуття.

Таким чином, запроваджений до людського лексикону Кантом термін "світогляд" не слід розуміти буквально, як лише систему поглядів на світ, — це споглядацьке, просвітницьке тлумачення, — а як активне самовизначен­ня людини в світі, яка шукає шляхи від ідеї до дії.

Світогляд — інтегральне духовне утворення, яке спо­нукає до практичної дії, до певного способу життя та думки. У структурному плані прийнято виділяти в ньому такі підсистеми або рівні, як світовідчуття, світо­сприйняття та світорозуміння.

За способом свого існування світогляд поділяється на груповий та індивідуальний, хоча поза особистістю та без особистості не може існувати жодна світоглядна система. За ступенем та чіткістю самосвідомості світо­гляд поділяється на життєво-практичний, тобто здо­ровий глузд, та теоретичний, різновидом якого і є філософія.

Найбільш вивченими історичними типами світогляду є міф, релігія та філософія.

Першим дійшов висновку про те, що міф є стадією розвитку свідомості, яка відповідає певній історичній добі, французький культуролог Л.Леві-Брюль: Щоправ­да, він спирався на плідну думку німецького філософа Ф.Шеллінга про міф як продукт народної творчості

Міфологічній формі світогляду притаманні антро­поморфізм, тобто ототожнення природних сил з люд­ськими, одухотворення їх. Тому усвідомлення факту поділу світу на світ речей та світ антропоморфних істот означало початок розпаду міфу. Уособлення ж сил при­роди (символізм) також є пізньою стадією міфу, що особ­ливо характерна для античної міфології. Міф є істо­рично першою формою самосвідомості, котра відокре­милася від практики.

Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогля­ду людства, а тому і більш дослідженою. В ній буття осягається іншими, ніж у міфі засобами. В релігійній свідомості вже чітко розділяються суб'єкт і об'єкт, а отже, долається характерна для міфу неподільність лю­дини й природи і закладються основи проблематики, яка стане специфічною для філософії.