Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Філософське вчення В.І.Вернадського.
Мислитель, гуманіст, академік.Основою життя вважав існування бактерій. Сферу, де живуть всі ці організми, називав біосферою, яка є єдиним організмом. Разом з тим, Вернадський створює вчення про ноосферу. Ноосфера – це космічне явище, а не тільки планетарне. Вважав, що зростання свідомості, її рівня має найвизначальніше місце для суспільства: “Горе тому народу, серед якого не панує свідомість”. Розглядаючи людство як планетарно-геологічну силу, Вернадський обґрунтовував потребу раціональної регуляції системи "природа - суспільство", теорію планомірного природокористування, збереження та примноження природних ресурсів планети, контролю за їх використанням, екологічного виховання молоді. Він був одним із творців антропокосмізму - системи, в якій природно-історична, природна (в широкому розумінні -космічна) і соціально-гуманістична традиції розвитку науки зливаються в єдине ціле. Біосфера є сферою життя, тобто частиною Землі, заповненої життям або продуктами життєдіяльності. З появою людини й суспільства виникає своєрідне прискорення еволюційних процесів. Розум людини вносить якісні зміни в характер земної еволюції. Таким чином, людина постає як геостворююча сила, могутній чинник подальшого розвитку планети. З появою людини й її розумово-технологічної діяльності біосфера набуває нової якості - ноосфери, де життєві процеси відбуваються як розумні, технологічно обґрунтовані, морально вивірені. До формування ноосфери, вважав В.І.Вернадський, приводять два відносно самостійні й водночас взаємопов'язані процеси: еволюція біосфери й еволюція соціуму. В теоретичному вимірі ноосфера постає як поєднання наук про природу з науками про людину; у практичному вимірі - це сфера людського - морального, гуманістичного, соціально-справедливого - буття природи та людини. Вчений зазначав необхідність глибокого вивчення природної еволюції біосфери з метою контролю за її станом і спрямованістю розвитку. Геологічна сила людства потребує всебічного контролю. Перевершивши навантаження на атмосферу й біосферу, людина може викликати незворотний процес її розкладу, негативні наслідки якого передбачити неможливо. Паралельно з програмою визначення меж дозволеного щодо біосфери людство повинно працювати над програмою вивчення, організації й контролю процесів у суспільстві
2. Основні концепції походження свідомості. Поняття свідомості з'являється в європейський філософії лише в 17 ст. Свідомість – це вища, належна тільки людині, функція головного мозку, яка виникла з мовою і полягає в осмисленому пізнанні, узагальненні і цілеспрямованому відображенні дійсності, в розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини, “одна з форм прояву душі людини”. Об’єкт свідомості - природа, суспільство і сама свідомість. Орган свідомості - головний мозок. Носій свідомості - конкретно-історична особа, людина. Свідомість – результат природного і одночасно суспільного розвитку. Свідомість являє собою відображення навколишнього оточення, це є реакція на зовнішній вплив. Відображення – взаємодія об’єкта і суб’єкта, тобто об’єктивне відображення суб’єктивного. Людська свідомість має здатність творити світ, а не тільки відображати його. Свідомість же тварин є образною. Концепції походження свідомості. В архаїчному суспільстві світ ще не поділяється на матеріальний і духовний, тільки на видимий і невидимий. Тому ті дії, які мали на меті вплинути на сили невидимого світу, були матеріально-практичними діями (магія). Люди вірили, що звичайною їжею можуть нагодувати душу небіжчика і т.д. Давньогрецькі філософи хоч і позбулися вже міфічних уявлень про духовне, але мислили його як особливе творіння буття. В філософії Нового часу виникає перехід від категорії "душа" до категорії "свідомість". Найбільша заслуга в розробці проблеми свідомості у філософії Нового часу належить Декарту. Він розглядав свідомість як непросторову субстанцію, яка була відкрита тільки для спостерігаючого її субъекта. Саме він відкрив і сформулював поняття людської суб’єктивності. Паскаль, усвідомивши, що означає для людини нескінченність простору і часу, жахнувся такій несумірності людини і Всесвіту, яка відкрилася йому. Від непереборної розгубленості його врятувало розуміння того, що в людині закладена здатність стати на рівні з Всесвітом. Ця здатність - мислення. Тому він визначив людину як „мислячу тростину". Для Паскаля думка про здатність людини до мислення була рятувальною, для Декарта вона була всепереможною. Він декларує мислення не просто як одну з людських можливостей, як це було раніше, а як принцип ствердження самого буття. "Я мислю, отже існую". Представники німецького класичного ідеалізму зробили вагомий внесок у дослідження феномену свідомості. Кант, Фіхте, Шеллінг піддали глибокому аналізу творчу активність свідомості, а Гегель ствердив принцип історизму в розумінні свідомості, а також її соціально-історичної природи.
Тест відкритого типу. 3.1. Історичними формами діалектики є аналітична діалектика, німецька ідеалістична діалектика, матеріалістична діалектика. 3.2. Основою визначення історичних станів розвитку філософії є – 3.3. Особливість філософії Платона проявляється в вченні про три основні онтологічні субстанції "тріада": Єдине, Розум і Душа. Основою будь-якого буття є Єдине. "Розум", за Платоном, є побутово-світовим породженням “Блага” – сонця. Тому розум, будучи відокремленим і протилежним єдиному - "Благу", завжди трактується як споріднений цьому і похідний від нього. Платон завжди підкреслював чистоту розуму, відокремлюючи його від всього матеріального, речового. На цьому ним обґрунтована концепція розуму, як одної із властивостей душі. Протиставивши "Розум" разом з ідеями і їх складовими тілесному світу, Платон повинен був сформулювати початок, який об'єднав би і те, і інше. Таким початком і була у нього "душа", принцип самостійного руху, який відрізняється від розуму саме цією вічною рухомістю. Душа безсмертна і причетна до істини і вічних ідей. 3.4. Основними ознаками середньовічної філософії є те, що світогляд грунтується на християнській релігії. Центральне місце людини в світі обумовлене тим, що вона є вищим творінням Бога.
3.5. Різниця між психікою людини і тварини проявляється в тому, що тварина діє на основі рефлексів та інстинктів, а людина має здатність мислити. Тести закритого типу. 4.1. Про що йдеться? 4.2. Дедукція – це: г) спосіб міркування, за допомогою якого із загальних висновків суб»єкт приходить до висновку, що носить конкретний характер. 3. З наведених тверджень виділіть те, яке найбільш повно і правильно розкриває суть соціальної філософії: в) соціальна філософія – це наука, яка вивчає суспільство як цілісну систему крізь призму людини та самоцінності гуманістичних пріорітетів; 4.До сучасних екологічних проблем відноситься: а) забруднення навколишнього середовища; г) енергетична криза; д) зростання народонаселення і проблема забезпечення його харчуванням; 5. До внутрішніх протиріч ідеї прогресу відноситься: 6. Філософія серця започаткована: д) П.Юркевичем; 7. Чим визначається міра та рівень розвитку культури? 1) Духовною мірою розвитку людини, соціальної групи, суспільства; 8. Що можна вважати основним досягненням німецької класичної філософії? 1) Діалектику; 9. Назвіть представників матеріалізму у філософії Античної Греції: 1) Фалес; 10. Серед названих філософів вкажіть тих, які представляли: а) емпіризм – Бекон, Локк, Гоббс; б) раціоналізм – Декарт, Спіноза, Лейбніц. Білет №30.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 50; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.118.30.253 (0.011 с.) |