Тема 7. Розроблення та економічне обґрунтування стратегії фінансової програми

План:

7.1. Стратегічний аналіз фінансових ресурсів. Джерела аналізу

7.2. Стратегічний аналіз прибутку підприємства. Рентабельність

7.3. Стратегічний аналіз доданої вартості

7.4. Аналіз фінансових стратегій

Стратегічний аналіз фінансових ресурсів. Джерела аналізу

 

Фінансові ресурси в діяльності підприємства займають перше за важливістю місце, оскільки за їх допомогою можуть бути придба­ні практично всі види інших ресурсів. Таке перетворення може бути здійснене в будь-який час і практично без обмежень, тобто фінансові ресурси майже завжди можуть замінити собою усі інші види ресурсів.

До складу фінансових ресурсів підприємства включають статут­ний та резервний капітали підприємства, інший додатковий капітал, кредити, бюджетне фінансування та благодійні внески, прибуток. Джерелами формування фінансових ресурсів є:

• власні джерела (прибуток від реалізації продукції, амортизаційні відрахування, випуск (емісія) нових акцій, реалізація необоротних активів тощо);

• позикові (нові боргові зобов’язання у вигляді довго - та коротко­строкових кредитів, застав, векселів тощо);

• пряме бюджетне фінансування або безповоротна благодійна фі­нансова допомога.

Основним джерелом власних коштів підприємства, за рахунок яко­го може бути здійснений виробничий та соціальний розвиток, повер­нуті боргові зобов’язання, сплачені грошові винагороди працівникам, учасникам і дивіденди акціонерам, є прибуток.

Щодо процесу здійснення фінансово-господарської діяльності роз­різняють історичну і прогнозну фінансові звітності підприємства. Історична звітність фіксує результати господарювання за визначений період. Прогнозна фінансова звітність формується до початку госпо­дарської діяльності відповідно до обраної стратегії підприємства.

На межі 70-х-80-х років доктрина «економіки пропозиції» витіс­няється концепцією «економіки попиту». Якщо раніше менеджер з виробництва диктував умови менеджеру зі збуту, то тепер вони помі­нялися ролями. Менеджер з виробництва такою ж мірою залежить від фінансової служби. Фактично виробництво, збут і фінансова служба настільки залежать одне від одного, що діяльність одного з них не­можлива без двох інших. Вся діяльність тепер базується на прогнозі збуту, в основі якого лежать маркетингові дослідження ринків збуту і попиту споживачів: обсяг збуту в попередньому періоді, кон’юнктура ринку, характер конкуренції тощо. Потім шляхом аналізу виробничих завдань визначається потреба в робочій силі, матеріалах, устаткуван­ні, фінансових ресурсах. Вся прогнозна інформація щодо майбутньої фінансово-господарської діяльності підприємства інтегрується в його прогнозну фінансову звітність.

Для того, щоб спланувати прибуток, потік коштів, підприємство насамперед повинно скласти точний прогноз своїх прибутків і витрат. Для цього воно має бути впевненим у тому, що йому вдасться реалізу­вати певну кількість своєї продукції за визначеною ціною. Підприєм­ство повинно точно знати витрати виробництва і збуту кожного свого виробу. Відсутність такого роду інформації означає, що підприємство йде на ризик, не знаючи своїх шансів на успіх.

Використовуючи прогнози збуту і попиту споживачів, менеджер з виробництва планує обсяг та структуру виробництва продукції, ви­трати виробництва; менеджер зі збуту розробляє плани щодо забез­печення виробництва чинниками виробництва, розраховує витрати на збут; менеджер з фінансів формує систему фінансових показників і прогнозну фінансову звітність. Кожна істотна зміна ситуації збуту по­требує коригування прогнозу збуту та системи планових показників підприємства.