Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления

Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Концептуальні засади стратегічного аналізу Стр 1 из 18Следующая ⇒ Тема 5. АНАЛІЗ РОЗПОДІЛУ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ У ГАЛУЗІ ВИРОБНИЦТВА 5.1. Стратегічні ресурси підприємства, їхні види 5.2. Стратегія забезпечення матеріально-сировинними ресурсами 5.3. Технічний потенціал та організаційно-технічний рівень підпри­ємства 5.4. Методика аналізу трудових ресурсів у стратегічному аналізі 5.5. Фінансові та інформаційні ресурси   Технічний потенціал та організаційно-технічний рівень підприємства   Існує тісний зв’язок між технічним рівнем виробництва та вироб­ничими стратегіями. Прогресивна технологія та високопродуктивне обладнання забезпечують реалізацію товарно-продуктових страте­гій, постачання ринку якісною продукцією і реалізацію конкурент­них переваг, в той же час технічна відсталість становить обмеження подальшого розвитку підприємства. В той же час, кількість, струк­тура та види обладнання та інших основних фондів визначаються галуззю, продукцією, передбаченою до виготовлення продуктовими стратегіями, а також технологією переробки ресурсів у готову про­дукцію. Підприємства для визначення можливостей забезпечення техні­кою та технологією найчастіше використовують їхню вартісну фор­му - основні фонди (і в цьому є зв’язок з інвестиційними стратегі­ями). У практиці обліку виробничі фонди поділяються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та механізми, устаткування (силове і робоче), транспорт і т.п. - відносно яких приймаються рі­шення про напрямки використання коштів. Забезпеченість технікою та іншими основними засобами визначається у натуральному виразі при прийнятті рішень щодо будівництва нових, заміни, реконструк­ції існуючих основних засобів. Сукупність технічних засобів, технологій, ноу-хау та інших тех­нічних знань становлять технічний потенціал підприємства. Забезпеченість та рівень прогресивності обладнання та техноло­гічних процесів є складовою організаційно-технічного рівня підпри­ємства. Організаційно-технічний рівень - поняття комплексне, за допомогою якого характеризують ступінь використання досягнень науково-технічного прогресу у виробничому процесі. Реалізація досягнень науково-технічного прогресу на господарському об’єкті виражається в освоєнні нових видів продукції, підвищенні якості товарів, запровадженні прогресивної технології, механізації та ав­томатизації виробництва, наукової організації праці, удосконаленні управління та організації виробництва. Організаційно-технічний рівень оцінюється за допомогою сис­теми показників, які характеризують окремі його напрямки. Систе­му показників можна поділити на 2 групи. Показники першої групи характеризують науково-технічний рівень виробництва, другої — ор­ганізаційний рівень. Принципова схема показників організаційно - технічного рівня зображена на схемі (рис. 5.4). Науковий потенціал виробництва характеризується кількістю впроваджених у виробничому процесі науково обґрунтованих норм витрат та норм виробітку, що дозволяє ефективніше використовува­ти виробничі потужності, матеріальні та трудові ресурси.   Рис. 5.4. Схема взаємозв’язку показників організаційно-технічного рівня підприємства

 

Рівень техніки характеризується системою показників, пов’язаних з озброєністю праці, ступенем механізації і автоматизації, станом та структурою основних фондів.

Аналіз рівня техніки полягає у визначенні окремих показників та оцінки їх динаміки порівняно з попереднім періодом та з рівнем ін­ших (аналогічних) підприємств. Показниками рівня техніки для під­приємств залізничного транспорту є:

• рівень електрифікації залізниць, збільшення пропускної та пере­візної здатності окремих напрямків, нарощення потужностей станцій та вузлів, підвищення якості та експлуатаційної надійності конструкцій верхньої будови колії та інших технічних об’єктів;

• підвищення коефіцієнта використання потужності локомотивів та вантажомісткості вагонів, покращення використання обладнання кожного кілометра колії;

• впровадження та освоєння нової прогресивної техніки, в т.ч. засобів автоматики, телемеханіки, контрольно-вимірювальної техніки;

• підвищення механізації та автоматизації виробництва, в т.ч. при ремонті рухомого складу, колії та інших технічних споруд.

На виробничих підприємствах до показників технічного рівня від­носять показники озброєності праці: фондоозброєність, забезпече­ність виробничою площею на одного робітника, енергоозброєність та електроозброєність праці. Розрізняють загальну і технічну фондоозб­роєність праці робітників.

Загальна фондоозброєність праці характеризує рівень оснащеності працівників, що зайняті в сфері матеріального виробництва, основ­ними виробничими фондами. Вона визначається відношенням їх се­редньорічної балансової вартості до середньооблікової чисельності працівників.

Технічна озброєність праці — відношення вартості машин та облад­нання до чисельності робітників у найбільшу зміну Забезпеченість робітників виробничою площею визначається відношенням загальної корисної площі цехів та дільниць до кількості робітників у найбіль­шій зміні.

Енергоозброєність праці характеризує зв’язок витрат живої праці з виробничим споживанням енергії (теплової, механічної та електрич­ної). Її визначають відношенням сумарно спожитої енергії в кВт-год до кількості відроблених всіма робітниками людино-годин.

Електроозброєність робітників розраховують діленням сумарної потужності механічних двигунів, електродвигунів та електроапаратів на кількість робітників у найбільшій зміні.

 

Питання для самоперевірки

1. Які види стратегічних ресурсів Ви знаєте?

2. Які стратегії щодо забезпечення ресурсами можуть розробляти підприємства?

3. Що таке зона стратегічних ресурсів (ЗСР)?

4. Яким чином підприємства можуть планувати необхідний рівень ресурсного забезпечення та визначати ступінь забезпечення ресур­сами?

5. Які існують стратегічні підходи до планування та утворення запа­сів?

6. Які основні напрямки та заходи ресурсозбереження Ви знаєте? На Вашу думку, які види ресурсів (активів) підприємства варто еконо­мити, а які слід використовувати найбільш інтенсивно?

7. Чи має вплив ресурсне забезпечення на ступінь конкурентоспро­можності?

8. Від яких факторів залежить організаційно-технічний рівень під­приємства? Як визначити ступінь організаційно-технічного роз­витку підприємства?

9. Як визначити рівень організації праці? Як визначити рівень меха­нізації та автоматизації виробництва та праці?

10. Які фактори забезпечують підвищення якості управління вироб­ничим процесом?

11. Який вплив застосування основних засобів на ефективність використання трудових ресурсів? Які умови економічної доцільності модернізації основних засобів?

12. Які основні складові системи 7S МакКінсі? Яке значення цього підходу у стратегічному аналізі трудових ресурсів підприємства?

13. Що таке корпоративна культура? Наведіть приклади впроваджен­ня елементів корпоративної культури в діяльність українських підприємств.

14. Як впливає розвиток корпоративної культури на реалізацію стра­тегічних рішень?

15. Які складові стратегії відносно трудових ресурсів?

16. Від яких факторів залежить рівень продуктивності праці?

17. Досягнення яких цілей передбачають фінансові стратегії? Який зміст цих стратегій?

18. В чому зміст моделі фірми Du Pont? Які наслідки прискорення (уповільнення) оборотності обігових коштів Ви знаєте?

19. Яка роль інформаційних ресурсів у формуванні стратегічного по­тенціалу підприємства в сучасних умовах?

План:

6.1. Економічна стратегія виробничої діяльності

6.2. Виробнича стратегія, виробництво та виробнича функція

6.3. Класифікація витрат та визначення оптимального обсягу вироб­ництва на основі аналізу витрат

6.4. Прогнозна оцінка витрат підприємства та обсяги використання стратегічних ресурсів

6.5. Операційний (виробничий) важіль

6.6. Стратегічний аналіз маркетингової та збутової діяльності

Питання для самоперевірки

1. Для чого розробляють виробничу стратегію?

2. Що таке виробництво та виробнича функція? Який зв’язок вироб­ничих систем та конкурентних стратегій?

3. Які підходи застосовують у прогнозуванні обсягів виробництва? Які економічні закони застосовують у стратегічному аналізі обся­гів виробництва?

4. Що таке витрати? Які види витрат Ви знаєте? Який зв’язок між витратами, обсягом виробництва та прибутком? Як обрати опти­мальні обсяги виробництва на основі аналізу витрат?

5. Які способи прогнозування обсягів виробництва Ви знаєте?

6. Чи потрібно уникати дії закону спадної граничної продуктивнос­ті? Яким чином?

7. Що таке точка беззбитковості та яке її значення для розробки стра­тегії виробництва підприємства? Які способи визначення точки беззбитковості Ви знаєте?

8. У чому полягає правило максимізації прибутку на основі аналізу витрат? Які методи, на вашу думку, доцільно застосовувати для оптимізації обсягів виробництва на практиці? Які фактори слід враховувати з метою оптимізації?

9. Що таке операційний (виробничий) важіль? За яких умов прояв­ляється дія цього важелю?

10. Що таке маркетингова діяльність? Які цілі цієї діяльності на під­приємстві?

11. У чому зміст збутової діяльності? Які аспекти цієї діяльності?

12. Що таке канали збуту? Яка роль каналів збуту на підприємстві? Як оцінити ефективність діяльності каналу збуту (розподілу)?

13. Як оцінити ефективність збутової діяльності підприємства?

Аналіз фінансових стратегій

 

Складність та особливість аналізу фінансів полягають в тому, що вони одночасно є метою діяльності підприємства — у вигляді прибут­ку, і засобом реалізації інших стратегій (стратегічних планів), оскіль­ки прибуток є джерелом інвестування як частина власного капіталу.

Дослідження фінансів є основою будь-якого дослідження діяль­ності, пов’язаної з управлінням, оскільки фінансові можливості і ре­зультати фінансової діяльності комерційної організації відображають можливості і результати майже в усіх інших галузях і майже щодо всіх функцій.

Фінансова оцінка, як часто називають дослідження в цій сфері, повинна бути зосереджена на аналізі фінансових звітів клієнта за попередні 3-5 років, який дає можливість оцінити спроможність і недоліки організації, визначити продуктивність в попередній період часу, перевірити правильність використання наявних фондів і ви­значити тенденції зростання обсягу діяльності.

Для правильної інтерпретації діяльності, згідно зі статичною мо­деллю аналізу, яка характеризується наявними цифровими даними за рік, необхідні великий досвід і обережність. Наприклад, якщо основний капітал у вигляді земельної власності і будівель оцінюєть­ся нижче за дійсну ринкову вартість, то можна помилково оцінити коефіцієнти, що характеризують прибутковість. Одне підприємство не можна порівнювати з іншим без докладного аналізу і без ретель­ного вивчення даних про обидві організації. Оцінювати основний капітал і визначати зменшення вартості можна за допомогою різних способів, залежно від прийнятої політики: наприклад, можна при­йняти рішення про капіталізацію витрат або списання їх з доходу; можна використати обидва методи; витрати на дослідження та екс­периментальні розробки також не можна оцінювати однаково в усіх випадках; рівні цін, що змінюються, можуть призвести до помилок при порівнянні показників тощо.

Основна цінність методу з аналізом коефіцієнтів, який детально розглянуто в темі 9, полягає в тому, що забезпечується можливість визначення тенденцій, які виявляються в діяльності компанії про­тягом кількох років. Оскільки такий метод передбачає порівняння подібних показників, то зменшується ймовірність помилкової інтер­претації основних тенденцій.

Основним протиріччям при розробці фінансових стратегій є протиріччя між інтересами власників (акціонерів), що спрямовані на підвищення поточної прибутковості та отримання максимальної суми прибутків та дивідендів у найкоротші терміни, та інтересами керівництва (управлінців) та працівників підприємства, які зацікав­лені у перспективній, довготерміновій прибутковості підприємства та стратегічному розвитку

Фінансові стратегії як ресурсні взагалі дуже тісно пов’язані із стра­тегіями ціноутворення. Так, прибуток є результатом взаємодії обсягу продаж та рівня цін, що похідні від стратегії ціноутворення як складо­вої маркетингової стратегії взагалі, а також від рівня собівартості (ви­трат), що є результатом минулих інвестицій.

Фінансова стратегія як функціональна передбачає також визначен­ня відносин з фінансовими, страховими, кредитними організаціями, акціонерами, з окремими підрозділами та посадовими особами все­редині організації.

Загальна фінансова стратегія включає:

1. Управління готівкою та ринковими цінними паперами;

2. Управління товарно-матеріальними запасами;

3. Стратегію кредитування;

4. Дивідендну стратегію;

5. Фінансові прогнози щодо капіталовкладень, надходжень та ви­плат.

Інструментом реалізації фінансових стратегій є поточні бюджети. Бюджет - це поточний план діяльності, де визначено майбутні витра­ти та джерела їх покриття. Бюджети формуються на основі «портфе­ля», прогнозів обсягів майбутньої реалізації, поточних і прогнозних кошторисів. Частіше розробляють кілька альтернативних бюджетів. У країнах з розвинутою ринковою економікою бюджетування - один з методів управління компанією.

Питання для самоперевірки

1. Визначте роль фінансових ресурсів в діяльності підприємства та в

формуванні стратегій його розвитку.

2. Які джерела отримання фінансових ресурсів підприємства Ви знаєте?

3. Що таке прогнозний кошторис підприємства? Навіщо він потрі­бен?

4. Яка роль прибутку у формуванні фінансових ресурсів та вико­нанні стратегічних завдань підприємства? Які види прибутків Ви знаєте?

5. Які фактори впливають на величину чистого прибутку підпри­ємства?

6. Від яких факторів залежить обсяг прибутку від перевезень заліз­ниці?

7. В чому сутність показника рентабельності? Які види показників рентабельності Ви знаєте?

8. Що таке додана вартість? Як вона утворюється? Чим викликано вивчення доданої вартості у стратегічному аналізі? Яка роль до­даної вартості у формуванні витрат на оплату праці? Чому?

9. Який зміст фінансових стратегій як стратегій управління фінансо­вими ресурсами? Які складові загальної фінансової стратегії?

10. Які Ви знаєте приклади дивідендної стратегії? Стратегії щодо бор­гів підприємства?

11. Які фактори зумовлюють ріст рентабельності (прибутковості)?

12. У чому особливість підходу до аналізу та формування прибутку шведської консультаційної фірми “МайСігма”?

13. Що Ви знаєте про бюджетування? Що таке бюджети? Охаракте­ризуйте бюджетування як метод управління компанією.

 

 

3.

 

де і — номер джерела фінансування підприємства, від і до я;

W — частка капіталу (фінансових ресурсів) з і-того джерела у за­гальній сумі капіталу підприємства, у % (або у долях);

R. — рівень плати за користування фінансовими ресурсами з г-того джерела, %;

W_т W_3K, W_Пр, W._(K, W_KK- відповідно частка власного, залученого капіталу, привілейованих акцій, довго - та короткострокових кредитів у загальній сумі джерел коштів підприємства, у % (частках);

R_BK, R_3K - рівень плати за користування відповідно власним та за­лученим капіталом, %;

R_np — рівень дивідендів по привілейованим акціям, %;

R_MK, R_KK - рівень позикового відсотку відповідно по довго - та ко­роткостроковим кредитам.

Практично всі фінансові ресурси мають певну плату за користу­вання ними. Найбільш очевидною є плата за користування довго­строковими чи короткостроковими позиками - кредитний відсоток. Для акціонерного товариства (AT) платою за використання коштів акціонерів, що становлять власний капітал AT, є дивіденди, рівень яких відображає рівень плати за використання власного капіталу. Відсотки за облігаціями будуть платою за залучення цього виду по­зикового капіталу.

Безповоротна фінансова допомога та державне фінансування ма­ють нульовий рівень плати за використання. Користування поточною кредиторською заборгованістю теж практично безкоштовне, якщо пе­ріод заборгованості не перевищує встановлений термін. Платою за прострочену кредиторську заборгованість є штрафи, пені, неустойки.

Навіть власний капітал пайового товариства чи товариства з об­меженою відповідальністю або державного підприємства теж не безкоштовний - платою за залучення цих коштів є так званий «нор­мальний» прибуток, - мінімальний рівень прибутковості, що дає змогу використовувати даний капітал у певній галузі економічної діяльності. Як тільки рівень отриманого прибутку у якомусь виді діяльності падає нижче рівня «нормального» середнього прибутку, власники капіталу намагаються вилучити капітал з цієї галузі діяль­ності і вкласти його в іншу Так діє механізм так званого міжгалузе­вого переливу капіталу.

 

Питання для самоперевірки

1. Що таке ризик? Які джерела ризику? Чому ризик притаманний під­приємницькій діяльності?

2. Які види ризику підприємницької діяльності Ви знаєте?

3. Яким чином ризики пов’язані із структурою капіталу підприєм­ства?

4. Які критерії оптимізації структури капіталу Ви знаєте? Які з них найчастіше використовуються в діяльності українських підпри­ємств? Чому?

5. У чому сутність ефекту фінансового важеля? За яких умов, на Ва­шу думку, доцільно визначати вплив фінансового важеля?

6. Що таке середньозважена вартість капіталу? Як її визначити?

7. Яким є рівень плати за користування власним капіталом приватно­го підприємця, пайового товариства, підприємства у формі товари­ства з обмеженою відповідальністю тощо?

8. Які Ви знаєте види політики формування активів підприємства? Яка з них видається Вам найбільш прийнятною?

Аналіз структури балансу

 

Навіть уважне вивчення статей балансу та підсумків балансу без додаткових перерахунків теж дозволяє скласти певний висновок про фінансовий стан підприємства та особливості його діяльності. Це так зване «читання балансу» - проста лічильна перевірка балансу за фор­мальними ознаками і по суті (перевірка валюти балансу і всіх проміж­них підсумків). Вивчається структура майна і джерел його утворен­ня, причини зміни складових майна і джерел; оцінка майнового стану підприємства.

Вважають позитивним зростання в динаміці вартості активів на кі­нець року порівняно з початком. Це означає зростання вартості майна підприємства. Негативно слід оцінити зменшення вартості активів на кінець року, що свідчить про певне згортання обсягів діяльності під­приємства. Поряд з цим необхідно здійснити оцінку структурних змін в активі і пасиві балансу підприємства.

 

Питання для самоперевірки

1. Які основні напрями стратегічного аналізу фінансових показників діяльності підприємства Ви можете назвати? Які джерела застосо­вуються для виконання такого аналізу?

2. Які висновки можна зробити на основі вивчення («читання») фі­нансової звітності підприємства?

3. Що таке власний оборотний капітал? Про що свідчить зростання або зменшення власного оборотного капіталу?

4. Як ви поясните наявність протиріччя між фінансовою стійкістю і рентабельністю підприємства?

5. Які показники характеризують незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування?

6. Чим платоспроможність відрізняється від ліквідності? Що є осно­вою визначення ступеня ліквідності активів підприємства?

7. Які показники (коефіцієнти) ліквідності Ви знаєте? Що вони ви­значають?

8. Які задачі аналізу величини, складу та структури оборотних кош­тів підприємства? Що є метою вивчення оборотності оборотних коштів? Які показники (коефіцієнти) оборотності Ви знаєте?

9. Які види грошових потоків на підприємстві Ви знаєте? Що є ме­тою вивчення руху грошових коштів на підприємстві?

10. Назвіть приклади руху коштів від операційної, фінансової та ін­вестиційної діяльності.

11. Яка методика аналізу руху грошових коштів?

12. Яка методика прогнозування ймовірності банкрутства підприєм­ства? Чи можна на основі цих розрахунків оголосити підприєм­ство банкрутом?

Види інвестицій

За об’єктами інвестування інвестиції поділяють на дві групи:

1) фінансові - передбачають вкладання в цінні папери;

2) реальні - вкладання в у будівництво, оновлення, реконструкцію, модернізацію та придбання основних фондів та нематеріальних акти­вів, інших товарно-матеріальних цінностей.

За формою здійснення.

1) портфельні (придбання частини акцій підприємства);

2) пряме інвестування (придбання іншого підприємства або роз­ширення існуючого).

За характером:

1) соціальні, що передбачають вкладання в об’єкти соціально-куль­турного призначення;

2) комерційні (капіталовкладення в об’єкти комерційного призна­чення);

3) технологічні (передбачають удосконалення виробництва);

4) організаційні (передбачають зміни в організаційній та управ­лінській структурі підприємства, формах оплати праці тощо).

За характером інноваційних процесів:

1) піонерські - підприємство першим в галузі здійснює прорив;

2) захисні - підприємство повторює новації, здійснені іншими підприємствами, щоб не відстати, підвищити свою конкурентоздатність.

За тривалістю часу:

1) короткострокові (терміном до 3 років);

2) середньострокові (3-5 років);

3) довгострокові (тривалістю більше 5 років).

За масштабами, тобто розміром, кількістю учасників, ступенем впливу на навколишнє середовище інвестиції можуть бути малі, се­редні, великі та дуже великі.

Фактори середовища впливають на ефективність та результати ін­вестиційного рішення. Так, внутрішнє середовище, що складається з учасників і керівництва проекту впливають на інвестиційні рішення в міру своїх інтересів та компетентності. Вплив факторів зовнішнього мікро - і макросередовища вивчають аналогічно впливу факторів се­редовища підприємства (організації). Методика аналізу середовища проекту подібна до методики аналізу середовища господарської орга­нізації (див. тему 1).

 

Питання для самоперевірки

1. Що таке інвестиції? Які види інвестицій Ви знаєте?

2. Що розуміють під інвестиційною діяльністю?

3. Як Ви розумієте інвестиційну привабливість? Назвіть етапи аналі­зу інвестиційної привабливості.

4. Які аспекти та показники аналізу інвестиційної привабливості та доцільності інвестування?

5. Які види грошових потоків розглядаються в інвестиційному ана­лізі?

6. Як визначити майбутню та теперішню вартість грошового пото­ку? ануїтету?

7. На яких принципах базується оцінка ефективності та привабли­вості довгострокових інвестиційних рішень?

8. Що таке дисконтна ставка? Яким може бути розмір дисконтної ставки?

9. Які критерії становлять систему оцінки ефективності інвестицій­них рішень? Назвіть формалізовані та неформалізовані критерії оцінки ефективності інвестицій?

10. Які Ви знаєте способи розрахунку чистого приведеного доходу? За яких умов доцільно застосовувати той чи інший спосіб розра­хунку?

11. Що таке період окупності інвестиційних вкладень? Які способи розрахунку періоду окупності? Які недоліки має цей показник?

12. Що таке внутрішня норма доходності? Які особливості розрахун­ку та застосування цього показника?

13. Назвіть приклади застосування критерію найменших дисконтова­них витрат. Змоделюйте ситуацію із застосуванням цього показ­ника.

14. Що розуміють під інвестиційним ризиком? Які бувають види ін­вестиційних ризиків?

15. Назвіть методи аналізу та прогнозування ризику інвестиційної ді­яльності.

16. У чому сутність та особливості застосування статистичних спо­собів виміру ризику? Назвіть показники, за допомогою яких здій­снюється статистична оцінка інвестиційних ризиків.

17. Яка залежність між середнім квадратичним відхиленням і коефі­цієнтом варіації та ступенем ризику?

18. Які варіанти застосування методів експертної оцінки в аналізі ін­вестиційних ризиків?

19. Які види сценаріїв можна побудувати в інвестиційному аналізі? Яке завдання методу побудови сценаріїв?

20. Що таке імітаційне моделювання Монте-Карло? Які особливості та умови застосування цього методу в інвестиційному аналізі?

21. Як встановити міру ризику проекту?

Нормативна

1. Закон України "Про підприємництво" від 27.03.91. № 888 - XII (зі змінами і доповненнями).

2. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.91 № 1561 - ХП (зі змінами і доповненнями).

3. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІУ

 

Основна

5. ВасиленкоВ.О., Ткаченко ТІ. Стратегічне управління: Навч. посіб. / 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: ЦУЛ, 2003. - 400 с.

6. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Гардарики, 1998. - 296 с.

7. Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз. Навчально-мето­дичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2002.-198 с.

8. Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: Навчальний посібник. — К.: Алерта, 2006. - 404 с.

9. Забелин П.В., Мойсеева Н.К. Основьі стратегического управлення: Учеб. пособие. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. - 195 с.

10. Идрисов А.Б., Картьгшев С.В., Постников А.В. Стратегическое планирование и анализ зффективности инвестиций. - М.: Филинь, 1997.-272 с.

11. Карлоф Б. Деловая стратегия. - М.: Зкономика, 1991.-291 с.

12. Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент: Курс лекций. - М: "Инфра-М"; Новосибирск: Сибирское соглашение, 2000.-288 с.

13. Миддлтон Д. Бухгалтерский учет й принятие финансовьіх реше-ний / Пер. с англ. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. - 408 с.

14. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навчаль­ний посібник. - К.: НТУУ «КПІ», 2001. - 560 с.

15. Оберемчук В.Ф. Стратегія підприємства: Короткий курс лекцій. - К.:МАУП, 2000.-128 с.

16. Райан Б. Стратегический учет для руководителя / Пер. с англ. под ред. В.А. Микрюкова. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.

17. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навч. посібн. 2-ге вид. - Львів: «Новий світ - 2000», «Альтаїр - 2002», 2003. - 272 с.

18. Стратегическое планирование: Учебник / Под ред. З.А. Уткина. - М.: Зкмос, 1999. - 440 с.

19. Шайкан А.В. Стратегічний-.аналіз як необхідний інструментарій стратегічного управління вітчизняними підприємствами в сучас­них умовах господарювання / Стратегія розвитку України (еконо­міка, соціологія, право): Наук, журнал. - Вин. 1-2. - К.: НАУ, 2004. -С. 133-137.

20. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посібник-К.: КНЕУ, 1999.-384 с.

21. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебник. 3-є изд. - М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 1999. - 416 с.

22. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебник для ву-зов, 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Дело, 2001. - 448 с.

Додаткова

23.  Ансофф И., Макдоннел 3. Дж. Новая корпоративная стратегия / Пер. с англ. - СПб.: ПитерКом, 1999.

24. Бланк И.А. Инвестиционньїй менеджмент. — К.: «Итем», 1995. — 448 с.

25. Бланк И.А. Управление прибьілью. -К.: Ника-Центр, 1998. - 544 с.

26. Бланк И.А. Финансовьій менеджмент: Учеб. курс. — К.: Ника-Центр, 1999. - 528 с.

27. Ван Хорн Дж:. Основи управлення финансами / Пер. с англ'. - М.: Финансьі и статистика, 1997. — 800 с.

28. Волков И.М. Грачева М.В. Проектний анализ: Учебник для вузов.

- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 423 с.           : •

29. Долан 3. Дж:., Линдсей Д. Микрозкономика / Пер. с англ. — СПб.: АО "Санкт-Петербург оркестр", 1994. - 448 с.

30. Єлецьких С.Я., Тельнова Г.В. Фінансова санація і банкрутство під­приємств. - К.: ЦУЛ, 2007. - 176 с.

31. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.-метод, посібн. -К.:КНЕУ, 2000.-263 с.

32. Колісник М.К., Ільчук П.Г., Віблий П.І. Фінансова санація і анти-кризове управління підприємством. - К.: Кондор, 2007. - 272 с.

33. Кондрашихін А.Б. Фінансова санація і банкрутство підприємств: Навч. посіб. / А.Б. Кондрашихін, Т.В. Пепа, В.О. Федорова. - К.: ЦУЛ, 2007.-208 с.

34. Копилюк О.І., Штангрет А.М. Фінансова санація і банкрутство підприємств. - К.: ЦУЛ, 2005. - 168 с.

 

 

Концептуальні засади стратегічного аналізу

Стратегічний аналіз — це спосіб дослідження і перетворення бази даних, одержаних внаслідок аналізу середовища, на стратегію підприємства. Стратегія інтегрує багато конкурентоспроможних дій та підходів до бізнесу, від яких залежить успішність діяльності підприємства. В цілому, стратегія — це план управління підприємством, спрямований на зміцнення його позицій, задоволення потреб споживачів та досягнення передбачених цілей.
Стратегічний аналіз є початковим етапом розробки стратегії діяльності підприємства, яка ґрунтується на дослідженні та оцінці внутрішнього та зовнішнього середовища, в якому знаходиться підприємство, і дає можливість виявити: Які в дійсності стратегічні можливості підприємства? Яка стратегія найкраща?

Рис. 1.1. Зв’язок між аналізом середовища та його висновками

 

Дослідження, як показано на рис. 1.1, проводяться у двох основних напрямах:

· вивчається ситуація і умови конкуренції в галузі, де функціонує підприємство;

· вивчається ситуація всередині самого підприємства.

Перший напрям відноситься до макросередовища підприємства, а другий — до його мікросередовища. Ключові питання стратегічного аналізу наведені на рис. 1.2.

 

 

Рис. 1.2. Ключові питання стратегічного аналізу макро- і мікросередовища підприємства

 

Діюче підприємство здійснює свою господарську діяльність у певному середовищі. Його внутрішнє середовище є джерелом життєвої сили. Воно містить у собі той потенціал, який дає можливість підприємству існувати та виживати у відповідному інтервалі часу. Внутрішнє середовище може бути також джерелом різних проблем і навіть загибелі підприємства у тому випадку, якщо воно не забезпечує його необхідного функціонування. Зовнішнє середовище постачає підприємству необхідні матеріальні, трудові, фінансові та інші ресурси, споживає його готову продукцію, роботи та послуги. Підприємство постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем і забезпечує тим самим можливість свого виживання
Стратегічний аналіз підприємства — це процес визначення критично важливих ключових понять зовнішнього і внутрішнього середовищ, які можуть вплинути на здатність підприємства досягати своїх цілей як у коротко-, так і довготерміновій перспективі.

У процесі стратегічного аналізу необхідно звернути увагу на логічний перехід від аналізу мікро- і макросередовища підприємства до розробки альтернатив і вибору з них оптимальної стратегії. Схематично цей процес зображено на рис. 1.3.

 

 

Рис. 1.3. Стратегічний аналіз як інструмент вибору підприємством стратегії

 

Менеджери підприємства повинні мати чітке уявлення про роль мікро- і макросередовища підприємства для того, щоб правильно визначити його стратегічні перспективи, сформулювати цілі і завдання, виробити стратегію розвитку підприємства, націлену на посилення його позиції на ринку.