Методика аналізу трудових ресурсів у стратегічному аналізі

 

В системі стратегічного аналізу трудові ресурси підприємства розглядаються як основа утворення його конкурентних переваг. Згід­но системи 7S МакКінсі наявність певних характеристик людського потенціалу підприємства є обов’язковою умовою реалізації обраної підприємством стратегії. У системі 7S МакКінсі (всі складові систе­ми починаються на літеру с) трудові ресурси підприємства характеризуються такими складовими: співробітники (stuff) певної кваліфі­кації, що ними підприємство забезпечено на достатньому рівні та які є носіями таких якостей: система навичок (skills), тобто знання, уміння, досвід, майстерність персоналу; стиль управління (style) та спільні цінності (shared values). Розрізняють наступні основні стилі управління, що залежать від особистісних рис керівника підприєм­ства, структури органів управління та прийнятого розподілу повно­важень на підприємстві - анархічний, демократичний та авторитар­ний (або диктаторський).

Спільні цінності, чи, простіше кажучи, корпоративнакультура — надзвичайно важлива складова управління підприємством. Корпо­ративна культура формується на основі місії підприємства та являє собою набір цінностей та очікувань, що поділяються усіма співро­бітниками підприємства, систему неофіціальних правил та норм, що встановлюють, як повинні вести себе працівники у більшості випад­ків. Корпоративна культура здійснює вплив на управлінську струк­туру та кадрову політику компанії. Корпоративна культура може ві­дображати аспекти зовнішності та поведінки співробітників, стиль роботи з клієнтами, оригінальну місію, якісь ритуали, символи та символічні дії, що мають на меті виховати почуття спільності, участі в загальній справі компанії. Культура підприємства важко піддається змінам, в той же час вона є ключем до реалізації стратегії. Відсутність або низький рівень організаційної культури може бути причиною про­валу реалізації стратегії.

Методика аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресур­сами відома з курсів економічного аналізу або аналізу господарської діяльності підприємства. Методика аналізу забезпеченості передба­чає встановлення відповідності фактичної чисельності працюючих виробничим потребам підприємства як у цілому по загальній чисель­ності, так і розрізі окремих категорій персоналу.

Ефективність використання трудових ресурсів характеризується за допомогою показника продуктивності праці, що є одним із найго­ловніших показників ефективності діяльності підприємства. Найчас­тіше застосовують вартісні та натуральні показники продуктивності праці. Вважається, що для забезпечення ефективного розширеного виробництва необхідно, щоб темпи росту продуктивності праці пере­вищували зростання середньої заробітної плати.

Зростання продуктивності праці забезпечують дві групи факторів: інтенсивні та екстенсивні. Екстенсивні фактори пов’язані із залучен­ням додаткової кількості ресурсів і в основному означають збільшен­ня тривалості робочого періоду, тобто кількості відпрацьованого часу. Це означає не тільки збільшення тривалості робочого дня, але й ско­рочення втрат робочого часу (простоїв, прогулів), покращання трудо­вої дисципліни та показників використання фонду робочого часу.

Дія інтенсивних факторів забезпечує зростання середньогодинного виробітку. До таких факторів належать: автоматизація та механізація виробничих процесів, впровадження прогресивних технологій, раціо­нальних методів організації праці та виробництва, покращання техніч­ного рівня виробництва та зростання фондоозброєності праці, підви­щення рівня кваліфікації і майстерності працюючих, впровадження різ­номанітних заходів і систем морального і матеріального стимулювання праці, вдосконалення системи оплати праці та мотивації (наприклад, можливості кар’єрного росту, самореалізації або системи «участі» у прибутку підприємства), покращання умов праці та морального кліма­ту в колективі тощо. Система стимулювання праці може бути викладе­на в колективному договорі підприємства або в контракті працівника.