Стратегічний аналіз формування активів підприємства

 

Завдання аналізу - визначити структуру джерел коштів, які вико­ристовуються для формування активів підприємства з метою встанов­лення оптимального співвідношення між ними.

Усі активи підприємства поділяють на три групи:

1) необоротні;

2) постійна частина оборотних активів;

3) змінна частина оборотних активів.

У зв’язку із залученням різних джерел фінансування до формуван­ня активів та співвідношення між ними, розрізняють три види політи­ки з формування активів: консервативну, агресивну і компромісну.

Консервативна політика передбачає використання власного капі­талу та залучених довгострокових зобов’язань для формування нео­боротних активів, постійної частини оборотних активів та Vi змінної частини оборотних активів. За рахунок короткострокових зобов’язань фінансується тільки половина змінної частини оборотних активів, як­що в цьому виникає потреба.

 

Рис. 8.1. Консервативна політика фінансування активів підприємства

 

Перевагою цієї політики є мінімізація ризику нестачі коштів, ос­кільки короткострокові зобов’язання використовують у незначних обсягах для формування змінної частини оборотних активів. Суттєви­ми вадами застосування такого підходу у фінансуванні є дорожнеча та нераціональне використання ресурсів, пов’язані з неповним викорис­танням довгострокового залученого капіталу та сплатою відсотків за кре­дитом в періоди, коли потреба у фінансуванні падає. На схемі (рис. 8.1) періоди недовикористання залученого капіталу заштриховані.

 

 

Сутність агресивної політики (див. рис. 8.2) полягає у тому, що власний капітал і довгострокові зобов’язання, які разом становлять постійні пасиви підприємства, використовуються тільки для форму­вання необоротних активів. За рахунок короткострокових (поточних) зобов’язань фінансуються усі оборотні активи.

Перевагою цієї політики є найнижча вартість використання капіта­лу підприємства. Недоліком — високий ризик втрат та недостатності постійного капіталу.

 

Компромісна політика - дозволяє досягти компромісу між вартіс­тю капіталу та ризиком недостатності фінансових ресурсів.

Ця політика передбачає фінансування необоротних активів та по­стійної частини оборотних активів за рахунок довгострокових влас­них та залучених джерел коштів, а змінної частини оборотних активів

— за рахунок короткострокових (поточних) зобов’язань.

Питання для самоперевірки

1. Що таке ризик? Які джерела ризику? Чому ризик притаманний під­приємницькій діяльності?

2. Які види ризику підприємницької діяльності Ви знаєте?

3. Яким чином ризики пов’язані із структурою капіталу підприєм­ства?

4. Які критерії оптимізації структури капіталу Ви знаєте? Які з них найчастіше використовуються в діяльності українських підпри­ємств? Чому?

5. У чому сутність ефекту фінансового важеля? За яких умов, на Ва­шу думку, доцільно визначати вплив фінансового важеля?

6. Що таке середньозважена вартість капіталу? Як її визначити?

7. Яким є рівень плати за користування власним капіталом приватно­го підприємця, пайового товариства, підприємства у формі товари­ства з обмеженою відповідальністю тощо?

8. Які Ви знаєте види політики формування активів підприємства? Яка з них видається Вам найбільш прийнятною?