Стратегічний аналіз доданої вартості

 

Аналіз доданої вартості - це шлях до знаходження оптимальної величини витрат на заробітну плату.

Господарська діяльність підприємства — це створення доданої вар­тості до вартості закуплених на стороні негрошових поточних акти­вів. Для того, щоб отримувати прибуток, потрібно створити нову вар­тість, яка буде визнана ринком.

Склад доданої вартості:

1) заробітна плата персоналу разом з нарахуваннями;

2) амортизаційні відрахування;

3) обов’язкові платежі до бюджету, які відносять на витрати вироб­ництва;

3) відсотки за кредитними зобов’язаннями;

4) запланована норма прибутку.

У складі доданої вартості піддають регулюванню: витрати на опла­ту праці, прибуток підприємства (через зміну норми рентабельності при ціноутворенні), амортизаційні відрахування (шляхом застосуван­ня різних норм амортизаційних відрахувань).

Зазвичай регулювання фонду заробітної плати здійснюють, вихо­дячи зі співвідношення темпів росту середньої заробітної плати та продуктивності праці. При цьому продуктивність праці обчислюють як відношення вартості виробленої продукції (доходу) до середньої чисельності працюючих. У такому разі рівень продуктивності праці залежить не тільки від вкладу працівників певного підприємства у створення суспільного продукту, а й від вартості матеріалів, напівфа­брикатів, паливно-енергетичних та інших видів ресурсів, створених на попередніх етапах суспільного виробництва. А тому підприємства, собівартість продукції яких включає значну частку сировини та ма­теріалів, характеризується вищим показником продуктивності праці, порівняно з менш матеріаломісткими виробництвами. Таким чином, обчислення продуктивності праці через вартість виробленої продукції (дохід від реалізації) штучно завищує продуктивність праці; вищий рівень продуктивності праці, своєю чергою, дає можливість збільшу­вати витрати на оплату праці.

Зростання заробітної плати повинно узгоджуватися з ростом про­дуктивності праці, а розмір заробітної плати персоналу цілком і по­вністю повинен залежати від величини щомісячної створеної дода­ної вартості. Тому реальний шлях підвищення заробітної плати - ріст продуктивності праці ПП, який вимірюється на основі показника до­даної вартості:

 

 

Визначення продуктивності праці через показник доданої вартості дає змогу об’єктивно оцінити внесок працівників кожного підприєм­ства у створення нової вартості, адже до складу доданої вартості не входить вартість матеріальних ресурсів.

При визначені розміру витрат на робочу силу ще встановлюють коефіцієнт продуктивності витрат на оплату праці:

 

 

Бажане зростання цього показника в динаміці.

Штатний розклад підприємства повинен затверджуватись після аналізу структури доданої вартості за попередній період і узгодження показників з планами обсягу виробництва і реалізації продукції.

Аналіз фінансових стратегій

 

Складність та особливість аналізу фінансів полягають в тому, що вони одночасно є метою діяльності підприємства — у вигляді прибут­ку, і засобом реалізації інших стратегій (стратегічних планів), оскіль­ки прибуток є джерелом інвестування як частина власного капіталу.

Дослідження фінансів є основою будь-якого дослідження діяль­ності, пов’язаної з управлінням, оскільки фінансові можливості і ре­зультати фінансової діяльності комерційної організації відображають можливості і результати майже в усіх інших галузях і майже щодо всіх функцій.

Фінансова оцінка, як часто називають дослідження в цій сфері, повинна бути зосереджена на аналізі фінансових звітів клієнта за попередні 3-5 років, який дає можливість оцінити спроможність і недоліки організації, визначити продуктивність в попередній період часу, перевірити правильність використання наявних фондів і ви­значити тенденції зростання обсягу діяльності.

Для правильної інтерпретації діяльності, згідно зі статичною мо­деллю аналізу, яка характеризується наявними цифровими даними за рік, необхідні великий досвід і обережність. Наприклад, якщо основний капітал у вигляді земельної власності і будівель оцінюєть­ся нижче за дійсну ринкову вартість, то можна помилково оцінити коефіцієнти, що характеризують прибутковість. Одне підприємство не можна порівнювати з іншим без докладного аналізу і без ретель­ного вивчення даних про обидві організації. Оцінювати основний капітал і визначати зменшення вартості можна за допомогою різних способів, залежно від прийнятої політики: наприклад, можна при­йняти рішення про капіталізацію витрат або списання їх з доходу; можна використати обидва методи; витрати на дослідження та екс­периментальні розробки також не можна оцінювати однаково в усіх випадках; рівні цін, що змінюються, можуть призвести до помилок при порівнянні показників тощо.

Основна цінність методу з аналізом коефіцієнтів, який детально розглянуто в темі 9, полягає в тому, що забезпечується можливість визначення тенденцій, які виявляються в діяльності компанії про­тягом кількох років. Оскільки такий метод передбачає порівняння подібних показників, то зменшується ймовірність помилкової інтер­претації основних тенденцій.

Основним протиріччям при розробці фінансових стратегій є протиріччя між інтересами власників (акціонерів), що спрямовані на підвищення поточної прибутковості та отримання максимальної суми прибутків та дивідендів у найкоротші терміни, та інтересами керівництва (управлінців) та працівників підприємства, які зацікав­лені у перспективній, довготерміновій прибутковості підприємства та стратегічному розвитку

Фінансові стратегії як ресурсні взагалі дуже тісно пов’язані із стра­тегіями ціноутворення. Так, прибуток є результатом взаємодії обсягу продаж та рівня цін, що похідні від стратегії ціноутворення як складо­вої маркетингової стратегії взагалі, а також від рівня собівартості (ви­трат), що є результатом минулих інвестицій.

Фінансова стратегія як функціональна передбачає також визначен­ня відносин з фінансовими, страховими, кредитними організаціями, акціонерами, з окремими підрозділами та посадовими особами все­редині організації.

Загальна фінансова стратегія включає:

1. Управління готівкою та ринковими цінними паперами;

2. Управління товарно-матеріальними запасами;

3. Стратегію кредитування;

4. Дивідендну стратегію;

5. Фінансові прогнози щодо капіталовкладень, надходжень та ви­плат.

Інструментом реалізації фінансових стратегій є поточні бюджети. Бюджет - це поточний план діяльності, де визначено майбутні витра­ти та джерела їх покриття. Бюджети формуються на основі «портфе­ля», прогнозів обсягів майбутньої реалізації, поточних і прогнозних кошторисів. Частіше розробляють кілька альтернативних бюджетів. У країнах з розвинутою ринковою економікою бюджетування - один з методів управління компанією.

Питання для самоперевірки

1. Визначте роль фінансових ресурсів в діяльності підприємства та в

формуванні стратегій його розвитку.

2. Які джерела отримання фінансових ресурсів підприємства Ви знаєте?

3. Що таке прогнозний кошторис підприємства? Навіщо він потрі­бен?

4. Яка роль прибутку у формуванні фінансових ресурсів та вико­нанні стратегічних завдань підприємства? Які види прибутків Ви знаєте?

5. Які фактори впливають на величину чистого прибутку підпри­ємства?

6. Від яких факторів залежить обсяг прибутку від перевезень заліз­ниці?

7. В чому сутність показника рентабельності? Які види показників рентабельності Ви знаєте?

8. Що таке додана вартість? Як вона утворюється? Чим викликано вивчення доданої вартості у стратегічному аналізі? Яка роль до­даної вартості у формуванні витрат на оплату праці? Чому?

9. Який зміст фінансових стратегій як стратегій управління фінансо­вими ресурсами? Які складові загальної фінансової стратегії?

10. Які Ви знаєте приклади дивідендної стратегії? Стратегії щодо бор­гів підприємства?

11. Які фактори зумовлюють ріст рентабельності (прибутковості)?

12. У чому особливість підходу до аналізу та формування прибутку шведської консультаційної фірми “МайСігма”?

13. Що Ви знаєте про бюджетування? Що таке бюджети? Охаракте­ризуйте бюджетування як метод управління компанією.