Тема 5. Залучення учасників громади до соціально-педагогічної роботи з підлітками

Соціальне становлення особистості відбувається за умови її участі в діяльності різних соціальних інститутів і спільнот, у тому числі такому соціальному утворенні, як громада. Варто зазначити, що термін «громада» походить із соціологічного тезаурусу і використовується з метою опису соціальних взаємин у межах груп населення або територіальних одиниць. У соціології громада, переважно, розглядається як спільнота — об'єднання людей з метою соціальної взаємодії. При цьому зазначається, що в основу утворення й функціонування соціальних спільнот покладені різноманітні чинники, особливості та ознаки:

- суспільний поділ праці;

- сфера й характер діяльності;

- стабільність інтересів, потреб, цілей, завдань;

- походження, культура, менталітет.

Термін «спільність» підкреслює асоціативний, сумісний, спільний характер життєдіяльності людей, які об'єднані на основі певних спільних рис і ознак, зв'язків, що обумовлює багатоманіття форм соціальних спільностей.

В науці існує кілька підходів до класифікації громад. Згідно з однією з них виокремлюють резидентні (географічні), ідентифікаційні (професійні, молодіжні, жіночі, релігійні тощо) громади та громади за інтересами.

У резидентній громаді люди взаємодіють одне з одним почасти випадково. Основною спільною ознакою цих громад є те, що вони утворені за місцем проживання. В ідентифікаційних громадах, на відміну від резидентних, формується певна система взаємозв'язків між людьми, яка ґрунтується на значимих для них спільних цінностях чи характеристиках, а проживання людей на різних територіях може не відігравати суттєвої ролі для функціонування таких громад.

Громади за інтересами найчастіше складаються з груп людей, які виявляють стурбованість через певну проблему. Такими громадами може бути об'єднання батьків дітей-інвалідів, молодих матерів, група самодопомоги людей з ВІЛ-позитивним статусом тощо.

Треба зауважити, що люди завжди є членами одночасно і резидентних, і ідентифікаційних громад, а іноді й громад за інтересами.

Громаду в значенні спільноти, як і багато інших категорій в суспільних науках, неможливо визначити однозначно. Громада — це завжди своєрідна соціологічна конструкція, яка має різні форми, розміри, місце знаходження, а також, як правило, особливим чином структурована.

Існують соціологічні підходи, при яких громада розглядається як локальна соціальна система, що складається із сукупності елементів, які, знаходячись у певних зв'язках і взаємовідносинах, утворюють єдине ціле та здатні міняти свою структуру. Розглядаючи громаду саме з таких позицій, Маргарет Стейсі зазначає, що однією із суттєвих характеристик громади є наявність в її складі взаємопов'язаних соціальних установ, що охоплюють всі аспекти соціального життя (сімейного, релігійного, правового тощо), які існують у певній географічній місцевості.

Викладачі канадського Центру навчання з питань розвитку громади подружжя Джуді та Майкл Боп, розглядаючи діяльність певних груп людей, спрямовану на покращання здоров'я і добробуту окремих осіб і сімей, а отже, і громад, в яких вони мешкають, пропонують терміном «громада» називати будь-яку групу людей, які встановлюють сталі взаємини між собою з метою вдосконалення самих себе та середовища, в якому вони живуть.

Свою концепцію та модель громади ці автори представляють у вигляді сегментарного кола. В їх розумінні життя окремої особистості охоплює чотири сфери її життєдіяльності:

—Духовну сферу — цінності, переконання, погляди, прагнення, ідеали;

—Фізичну сферу — самопочуття, стан здоров'я на фізіологічному рівні;

—Емоційну (психологічну) сферу — почуття, емоції, симпатії, захоплення тощо;

—Розумову сферу — мислення, стереотипи, ерудиція, освіта тощо.

Всі ці сфери тісно взаємопов'язані, отже, можуть взаємодіяти, справляючи чи то позитивний чи негативний вплив, залежно від рівня благополуччя людини в кожній із них. На їх думку, дуже важливо, аби людина рухалась шляхом гармонійного розвитку своєї особистості, тобто працювала над покращанням стану кожної з цих сфер.

Кожна окрема людина, особистість належить до своєї родини (або групи людей, яку вона вважає своєю родиною). Розглядаючи окремо кожну родину, також можна визначити чотири сфери її існування:

—Культурне та духовне життя — життєві цінності, погляди, традиції тощо;

—Фізичне середовище та економіка — умови проживання, матеріальне забезпечення;

—Взаємини (емоційний рівень) — задоволення потреб у любові, повазі, приналежності до громади тощо;

—світоглядні позиції — установки, стереотипи, традиції тощо.

Джуді та Майкл Бон зазначають, що фахівцям, які працюють у громаді, необхідно пам'ятати, що громади складаються із сімей, а в сім'ях також існують певні взаємини, які можна трансформувати, аби створити здорові громади. Кожна родина також має соціальні зв'язки. Члени родини можуть відчувати підтримку, повагу й любов або навпаки — лише критику та неадекватну оцінку. Родини можуть ухвалювати рішення, поважаючи думку кожного з її членів, але може статися й так, що один із членів родини використовує свій вплив для того, щоб контролювати інших. Родина може забезпечувати здорове середовище, в якому задовольняються основні потреби всіх її членів і в якому вони почуваються у безпеці. Або ж навпаки, родин не середовище може бути небезпечним, а людина позбавлена елементарних речей, зокрема, їжі, а також права на відпочинок. І нарешті, в родинах сформовані певні цінності та переконання, які впливають на їх поведінку та стосунки і взаємодію з іншими членами громади. Життя окремих сімей проходить у громадах, тому сім'ї відчувають на собі вплив громадської діяльності, яку Джуді та Майкл Боп також розглядають за чотирма аспектами:

—Культурний — цінності людей певної громади, їх переконання, ідеали, цілі, пріоритети, мораль тощо, а не лише належність до певного етносу;

—Економічний — стан і способи задоволення базових потреб членів громади;

—Соціальний — взаємини між людьми, їх соціальна захищеність, впевненість у завтрашньому дні, участь людей в житті громади, відкритість новим ідеям, іншим громадам і т.д.;

—Політичний — розподіл влади, система управління своїми справами та ресурсами.

Щоб створити повноцінну громаду, необхідно працювати за всіма зазначеними напрямами. Громади складаються із значної кількості взаємозв'язків різних видів, що є частиною розвитку громади. Ці взаємозв'язки характеризують соціальний аспект життя у громаді й свідчать про те, наскільки люди у громаді відчувають, що про них турбуються, підтримують і цінують; як члени громади навчаються спілкуватися одне з одним, розв'язувати конфліктні ситуації, побажати старших і лідерів, доглядати дітей і надавати молоді можливість робити власний внесок у життя громади. Створення повноцінної громади залежить від того, наскільки вона є відкритою для нових ідей, для взаємодії з тими, хто має відмінні погляди, а також до сприйняття нових методів роботи у випадку, коли старі вже не спрацьовують.

Особливо важливим є економічний аспект життя громади. Він є визначальним і впливає на те, як саме люди у громаді взаємодіють одне з одним, зі світом природи та з іншими громадами для задоволення своїх основних потреб. Саме економічні взаємозв'язки можуть забезпечити членам громади процвітання, впевненість у власних силах, дати відчуття власної гідності або, навпаки, призвести до злиднів, залежності від інших і руйнування довкілля.

Діяльність кожної громади має й політичний аспект. Йдеться про те, як громада ухвалює рішення, хто користується владою, а хто ні. Кожна громада має власну систему управління своїми справами та ресурсами, які необхідно використовувати на благо людей.

І нарешті, громади відрізняються між собою культурними аспектами. Культура громади може зазнавати впливу етнічних груп, які живуть в її межах. Однак самого лише розуміння того, що дана громада належить, наприклад, до татарської культури, недостатньо. Коли ми говоримо про культурні аспекти, мова має йти про переконання, цінності, мораль і цілі, якими керуються люди. Культурна основа громади, часом, здається невидимою, однак її роль схожа на роль програмного забезпечення у комп'ютері. Ми не можемо «побачити» комп'ютерну програму, однак саме вона визначає, яким чином працюватиме комп'ютер. Подібним «програмним забезпеченням» для громади є цінності та переконання, які впливають на формування всіх аспектів громадського життя. В багатьох громадах далеко не всі люди керуються однаковими цінностями, переконаннями та цілями. Тому, коли соціальні працівники розвивають мережу соціальних послуг у громаді, вони мають враховувати ці багатокультурні реалії.

Аналіз конкретних проблем (людей, сімей, громад) у різних секторах і на різних рівнях, а також їх розв'язання передбачають одержання підтримки та допомоги з боку конкретних осіб та організацій на цих рівнях, що дозволяє досягати більшої результативності та надійності у вирішенні цих проблем і подоланні їх наслідків.

На відміну від канадських науковців англійський дослідник Д.Кларк у своїх дослідженнях не приділяє належної уваги структурному підходу як методу, що забезпечує всебічний аналіз причин і шляхів вирішення проблем громади. Він вважає, що головними у громаді є психологічні зв'язки між її членами, що ґрунтуються на психологічній ідентифікації людей між собою.

Загалом, у зарубіжній літературі підходи до визначення громади розподіляються по групах, виходячи з трьох ознак громади:

— Громада як група людей у певній географічній місцевості;

— Громада як сукупність відносин і взаємозв'язків;

— Громада як спільнота, що здатна до колективних дій.

У вітчизняній історії термін «громада» має досить давнє коріння. За часів Київської Русі її синонімами були поняття «верв», «мир», «село». У західних землях функціонували як своєрідні громади православні братства. Але найбільш активно в українських письмових джерелах ХУ-ХІХ ст. Згадується селянська громада з її звичаєвим правом і своєрідними традиціями щодо соціальної підтримки бідних і знедолених.

Існуюче законодавче визначення територіальної громади багатьма вітчизняними соціологами, політиками та правознавцями вважається дещо формальним, виходячи з того, що проста сукупність мешканців населеного пункту, не поєднаних жодними іншими інтересами, не може становити ефективну громаду. Мешканці населеного пункту, формально отримавши визначення «територіальної громади» за формою, навряд чи одразу ж зможуть стати нею за суттю. Громада повинна мати, крім спільного простору проживання, ще й цілу низ ку інших спільних ознак і потреб: інфраструктуру, потребу в послугах певної якості та їх задоволення, відчувати свою визначальну роль у виробленні місцевої політики тощо. А все це набуває обрисів і починає працювати не відразу. Для цього потрібно, аби члени громади відчували свою організованість, тобто щоб у громаді існували певні інститути громадянського суспільства, такі як осередки політичних і громадських організацій, формальні чи неформальні об'єднання громадян за різними ознаками: соціальними, віковими, територіальними тощо.

Коли мова йде про територіальну громаду, завжди постає питання про її межі. Згідно з існуючим у нашій державі адміністративно-територіальним устроєм більшість дослідників із проблем місцевого самоврядування як різновид територіальної громади виокремлюють село, селище, район, місто, мікрорайон у місті.

Зараз в Україні активно почали вживати поняття «місцева громада». Це зумовлено тим, що у межах адміністративних границь окремих населених пунктів перебувають інші населені пункти, територіальні громади яких виступають, згідно з Конституцією України, самостійними суб'єктами місцевого самоврядування. У зв'язку з цим виникає проблема розмежування самоврядних прав різних територіальних громад, що співіснують у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці. Виходячи з цього, місцеві громади наразі розглядаються як «спільнота людей, що проживають на визначеній території й об'єднані певними економічними, соціальними, культур ними зв'язками та самоусвідомлюють себе як цілісність й окремішність».

Всебічне уявлення про особливості тієї чи іншої територіальної громади можна отримати на основі її соціального паспорта, до якого вносять такі показники:

—Географічний (площа, природні особливості, екологічний стан);

—Демографічний (чисельність населення, його віковий та тендерний склад);

—Соціальний (соціальні групи, їх ознаки та спрямування);

—Економічний (особливості ринку праці, зайнятість населення, рівень безробіття, кількість людей, що проживають за межею бідності);

—Політичний (політична структура, недержавні організації, наявність лідерів, особливості протестних форм поведінки людей);

—Освітньо-культурний (загальноосвітні заклади, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади, особливості організації сфери дозвілля);

—Ризики (проблеми, небезпеки, що існують у попередніх сферах).